Порушення писемного мовлення
Навчання в школі ставить певні вимоги до розвитку мовлення. Особливе місце займає навчання дітей читання й письма, від рівня сформованості яких залежить успішність подальшого засвоєння програмового матеріалу.
Насправді, нечітка вимова звуків може в майбутньому негативно позначатися на всіх сферах життя дитини і передусім — на готовності до навчання. Дитина відчуватиме психологічний дискомфорт, погіршуватиметься самооцінка, емоційно-вольова сфера, соціальна адаптація загалом. Мовленнєві порушення спричиняють обмеження освітнього маршруту, унеможливлюють ефективне залучення дитини до освітнього процесу й водночас реалізацію права на якісну освіту.
Спеціалісти з’ясували, що частина молодших школярів має не лише порушення звукового аспекту мовлення, а й недостатньо сформовані фонетико-фонематичні вміння й навички, що лежать в основі порушень мовлення. Це зумовлює їхню неготовність до навчання читання й письма, тобто писемного мовлення. Категорію дітей початкових класів закладів загальної середньої освіти, які мають специфічні труднощі в писемному мовленні, виявляють щороку. Отже, проблема порушень писемного мовлення в дітей актуальна не лише для логопедичної практики, а й усієї системи шкільної освіти України.
З початком навчання в школі деякі діти можуть мати певні труднощі в опануванні навичок читання й письма. Наприклад, дитина добре справляється з математикою, де, здавалося б, потрібно бути кмітливішим, а прості предмети гуманітарного циклу для неї виявляються заважкими.
Відставання в навчанні стає помітним із перших місяців перебування дитини в школі. Така ситуація може стати повною несподіванкою для батьків. Добре підготовлена до шкільного навчання дитина припускається помилок у читанні й письмі: читає повільно, не може переказати прочитане, пише вкрай недбало, відділяючи в словах окремі літери, або пише слова разом, переставляє літери й склади; замінює букви одні на інші (близькі за звучанням звуки: [п] — [б], [з] — [с], [ж] — [ш]; схожі за зображенням букви: [п] — [т], [в] — [б]). Дитині нелегко встановлювати зв’язок між звуками й відповід-
ними буквами. Це утруднює опанування читання й письма.
Якщо дитині складно опанувати читання й письмо, якщо вона постійно плутає букви, переставляючи їх місцями, не можна поспішати з висновками про неуважність чи лінощі. Утім така ситуація є причиною для занепокоєння. Можливо, це означає, що в дитини своєрідний розлад читання (у логопедичній науці це називають дислексією) і розлад письма (називають дисграфією). Проблема порушення читання й письма в дітей не нова. Понад сто років науковці вивчають вияви цього феномена, проте й дотепер у науково-теоретичній літературі не існує єдиного погляду на природу такої проблеми.
Нині дислексією називають часткове специфічне порушення процесу читання, зумовлене несформованістю вищих психічних функцій, що виявляється в помилках стійкого характеру. Інакше кажучи, причинами дислексії вважають несформованість зорового аналізу й синтезу, просторових уявлень, мовного слуху, слухового аналізу й синтезу, недорозвиток лексико-граматичного ладу мовлення. Часткове специфічне порушення процесу письма позначають окремим терміном — дисграфія. Процеси читання й письма тісно пов’язані. Це зумовлює потребу здійснювати роботу над виправленням їхніх розладів одночасно й у взаємозв’язку.
