У статті досліджується правова природа, функції та ієрархія актів соціального діалогу в Україні. Основна увага приділена розмежуванню понять «колективна угода» та «колективний договір», аналізу їхньої ролі у встановленні додаткових соціально-економічних гарантій для працівників. Розглянуто процедуру ведення колективних переговорів, зміст локальних нормативних актів та механізми контролю за їх виконанням. Висвітлено вплив оновленого законодавства на систему колективно-договірного регулювання в умовах воєнного стану та євроінтеграційних процесів.



