АКМЕОЛОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЇХ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Опис документу:
АВТОРИ: Лях Г.М., Барнінець О. В., , Проценко П.І., Рябикіна О.В., Стоїльська Г.І., Фокіна С.А., Шолойко Т.О. вчителі історії м. Бердянська, члени міського творчого центру «Акмеологія та підвищення якості освіти». Використання акме-технологій дозволяє запропонувати механізм проектування, створення власної професійної й особистісної діяльності, це цілеспрямований процес, завдяки якому дитина усвідомлює чіткі перспективи своєї майбутньої професії, готується до добровільної активності.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Відділ освіти виконавчого комітету

Відділ освіти виконавчого комітету

Бердянської міської ради

Методичний кабінет

Міський творчий центр «Акмеологія та підвищення якості освіти»

Методична скарбничка

АКМЕОЛОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЇХ

НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

м. Бердяньк – 2016

АВТОРИ:

Лях Г.М., Барнінець О. В., , Проценко П.І., Рябикіна О.В., Стоїльська Г.І., Фокіна С.А., Шолойко Т.О. вчителі історії м. Бердянська, члени міського творчого центру «Акмеологія та підвищення якості освіти».

КЕРІВНИК МІСЬКОГО ТВОРЧОГО ЦЕНТРУ

«АКМЕОЛОГІЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ»:

ЛЯХ ГАННА МИКОЛАЇВНА

вчитель історії та правознавства

вищої категорії, старший учитель

Бердянської гімназії №3 «Сузір’я»

Бердянської міської ради

Запорізької області

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………………………………..…4

Розділ І. Акмеологія в педагогіці……………………………………………………………………....……....5

    1. Акмеологічні технології в підвищенні якості освіти. ………….……………………………4

Ігрові технології та їх впровадження на уроках. Барнінець О. В……………………………6

Тренінгові технології та їх роль у підвищенні якості освіти. Фокіна С. А……………..….8

Використання технології розвивального навчання на уроках. Проценко П. І……………..12

Педагогічна технологія. Стоїльська Г. І……………………………………………………...14

Технологія особистісно зорієнтованого навчання та їх впровадження на уроках.

Рябикіна О.В………………………………………………………………………………...….16

Метод проекту. Шолойко Т. О……………………………………………………...…………18

    1. Вимоги до акмеологічного уроку. Лях Г.М………………………………………………….19

Розділ ІІ.Розробки уроків

Промисловий переворот у Англії. Барнінець О. В. (Ігрові технології)…………………………..22

Найдавніші землероби та скотарі на території України.

Фокіна С.А. (Тренінгові технології.)…………………………………………………………………….25

Расцвет Древнерусского государства при Ярославе Мудром. Проценко П.І. (Технології розвивального навчання)…………………………………………………28.

Київські князі. Запровадження християнства.Стоїльська Г.І.(Педагогічна технологія)…….33

Реформи адміністративно-полiтичного управління

60—70-х років ХІХ ст. у підросійській Україні.

Рябикіна О.В. (Технологія особистісно- зорієнтованого навчання)……………………………37

Концтабори та масове знищення народів. Голокост.

Шолойко Т.О. (Метод проектів.)………………………………………………………………………..41

Література………………………………………………………………………………………………………44

Вступ

Конкурентоспроможна людина - це фахівець (у нашому випадку - випускник школи), який має явні переваги в порівнянні з іншими фахівцями завдяки особистісному та професійному потенціалу. Вона здатна витримувати конкурси, вибори, умови середовища, що змінились, переборювати перешкоди, домагатись успіху в житті, професійній сфері, закріплювати цю успішність у свідомості інших людей і робити свої дії певною нормою для інших.

Використання акме-технологій дозволяє запропонувати механізм проектування, створення власної професійної й особистісної діяльності, це цілеспрямований процес, завдяки якому дитина усвідомлює чіткі перспективи своєї майбутньої професії, готується до добровільної активності в кар'єрному рості.

Акме-технології спрямовані на формування мотиву самоствердження. У зв'язку з цим пріоритетним для вчителя й керівника стає проблема розвитку навчальної мотивації учнів. Більше того, проведені дослідження показують, що учні старших класів, маючи високу мотивацію, тільки іноді (чи рідко) реалізують названі мотиви в навчальній діяльності. Менше половини учнів прагнуть до навчального успіху, для інших рівнозначними стають прагнення до успіху й недопущення невдачі. У переважної більшості учнів зовнішні та внутрішні мотиви виражені в однаковій мірі, при цьому навчальні мотиви в поведінці реалізуються досить рідко. Саме акме-технології допоможуть учням пізнати себе, свій внутрішній світ, усвідомити себе частиною соціуму.

Успішність соціалізації залежить від ціннісних орієнтацій і відносин, що складають ядро особистості. Багато в чому вона визначається запасом придбаних у школі знань, умінь і навичок, що будуть характеризувати дитину як суб'єкта діяльності. Кінцевий результат використання акме-технологій - стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконаленню, самореалізації в мінливих соціокультурних умовах.

Управління проектувальними вміннями вчителів. Професійне становлення й розвиток педагога неможливі без сформованих проектувальних умінь. "У даний час професіоналізм учителя визначається його здатністю до діагностики, прогнозування й моделювання педагогічного процесу, інакше кажучи, рівнем володіння проектувальними вміннями". Учитель акмеологічної школи повинен бути дослідником, для якого надзвичайно важливими є аналітичні здібності, уміння визначати цілі та задачі своєї діяльності, планувати методичну роботу (з урахуванням характеру науково-методичної діяльності школи, потреб суб'єктів освіти та реальних можливостей освітньої установи), уміння формулювати прогнозовані результати та коректувати свою діяльність на основі даних педагогічного моніторингу. Проектувальні вміння необхідні вчителю-акмеологу для вибудовування свого професійного росту, визначення тих професійних вершин, досягнення яких буде сприяти підвищенню педагогічної майстерності та якості освіти.

Першою й однією з найбільш важливих складових проектувальної культури вчителя є цілепокладання. Постановка людиною скільки-небудь значущих життєвих цілей потенційно містить у собі елемент творчості. Однак реалізувати цей потенціал можуть далеко не всі люди. Із цієї точки зору їх можна в певній мірі умовно розділити на три категорії.

Перші - це ті, хто схильний пасивно чекати, що значущі цілі будуть для нього придумані та нав'язані кимсь ззовні. Протилежність даній групі складають ті, хто віддає перевагу особистісно значущим цілям самостійно знаходити та вільно вибирати. Природно, що між цими смугами існує досить велика проміжна група, що володіє якостями і першої, і другої, але переважно вибирає цілі із заданого ззовні стандартного переліку. Дійсно, здатність до творчості - це ще одна складова професійної культури вчителя акмеологічної школи.

Наступними за ступенем значущості треба назвати аналітичні й рефлексивні вміння вчителя, при чому тут маються на увазі не тільки вміння аналізувати проведений чи побачений урок, уміння вчителя коректувати свою діяльність на уроці в залежності від ситуації, а й уміння узагальнювати свій педагогічний досвід, визначати найбільш перспективні й особистісно значущі для методичного самовдосконалення теми. Від ефективності методичної роботи (включаючи психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу) безпосередньо залежить результативність педагогічної праці, тобто якість освіти.

Розділ І. Акмеологія в педагогіці.

1.1. Акмеологічні технології в підвищенні якості освіти

Лях Г.М.

Особливості акмеологічних технологій обумовлені внутрішньою установкою суб'єкта на розробку та впровадження. Об'єктом технологізації стають особистісні зони розвитку людини, способи й засоби життєдіяльності, професійного становлення.

Структура акмеологічних технологій може бути представлена в такий спосіб:

  • мета та задачі технології;

  • методологічна основа;

  • принципи розробки;

  • умови технологічного процесу;

  • аналіз конкретної ситуації;

  • характеристики суб'єкта й об'єкта технології, особливості їхньої взаємодії;

  • етапи, прийоми (стратегічні, тактичні) досягнення мети;

  • способи прогнозування результатів;

  • упровадження.

«Основна задача акмеологічних технологій - сформувати та закріпити у самосвідомості людини затребувану необхідність у самосвідомості, саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне "Я"».

До акмеологічних можна віднести такі технології:

  • ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);

  • тренінгові технології;

  • технології розвивального навчання;

  • педагогічна технологія;

  • технологія особистісно зорієнтованого навчання;

  • метод проектів тощо.

Використання акме-технологий дозволяє запропонувати механізм проектування, створення власної професійної і  особової діяльності, це цілеспрямований процес, завдяки якому дитина усвідомлює чіткі перспективи своєї майбутньої професії, готується до  добровільної активності в  кар'єрному зростанні.

Акме-технологии направлені на  формування мотиву самоствердження. У зв'язку з цим пріоритетною для вчителя стає проблема розвитку учбової мотивації учнів. Менше половини учнів прагнуть до  учбового успіху, для останніх рівнозначними виявляються прагнення до  успіху і  недопущення невдачі. У  переважної більшості учнів зовнішні і  внутрішні мотиви виражені в рівній мірі, при цьому учбові мотиви в  поведінці реалізуються досить рідко. Акме-технологии покликані допомогти таким, що вчаться пізнати себе, свій внутрішній  світ, усвідомити себе частиною соціуму. Успішність соціалізації залежить від  ціннісних орієнтацій і  відносин, складових ядро особи. Багато в чому воно визначається запасом придбаних в  школі знань, умінь і  навиків, які характеризуватимуть дитину як суб'єкта діяльності.

Ігрові технології та їх впровадження на уроках

Барнінець О. В.

На сьогодні акмеологічний підхід є одним з прогресивних та перспективних для сучасної школи. Перетворення системи освіти з репродуктивної в розвивальну, включення навчання у вирішення професійних та особистісних проблем потребує вдосконалення технологій навчання. Акмеологічні технології спрямовані на розвиток внутрішнього потенціалу, підвищення професіоналізму та адаптаційних можливостей людини, включають комплекс природничих і гуманітарних знань. Серед їх числа вагоме місце займають дидактичні ігри.

Методологічною основою ігрової технології є особистісно зорієнтований, діяльнісний та компетентнісний підходи до процесу навчання; загально-філософські та психолого-педагогічні положення теорії особистості; філософські положення системного підходу як методологічного способу пізнання особливостей розвитку педагогічних явищ; принципи взаємозв’язку навчання і розвитку; ідеї використання ігор у навчанні; основи Я-концепції.

Особливістю гри як педагогічної категорії виступає можливість, яку отримують учні під час її підготовки та проведення, опанувати досвідом діяльності, подібним до того, який би вони отримали в дійсності. Ігри в процесі навчання дозволяють школярам самим вирішувати складні проблеми, а не бути лише їх спостерігачами. Дидактичні ігри створюють високу можливість переносу знань та досвіду діяльності з навчальної ситуації в реальну. Тож перевагою дидактичних ігор у навчанні є перебіг дій у межах моделі дійсності, а не в самій дійсності. Кожний учасник ігор отримує об’єктивну можливість експериментувати зі своєю поведінкою, досліджувати альтернативні варіанти рішень. Відтак, ігри сприяють активізації навчання. У них учні не тільки самостійно оволодівають знаннями, вміннями й навичками, а й набувають емоційно-ціннісного досвіду.

В умовах акмеологічного підходу до навчання результативна організація та проведення ігор забезпечуються за рахунок підвищення суб’єктності учня, що породжує паритетну взаємодію вихованців і вчителя. За Л. Борзовою, педагог «немовби передає естафетну паличку ігрової творчості учням, реалізуючи розвиток по-справжньому партнерських взаємовідносин, отримуючи чудових помічників у навчальній діяльності». Під час організації ігор остаточні рішення вчитель приймає разом з учнями, що створює «горизонтальні» зв’язки між ними. У них педагог перебуває не «над», а поруч зі школярами. Вдала гра – діалог, однак особливого роду – не тільки словесний, а й дієвий. Діалогізм гри – суттєвий компонент, завдяки якому школярі не зводяться до пасивних об'єктів педагогічної активності, а піднімаються до рівня повноправних і рівноправних із керівником гри учасників діалогу.

У методиці навчання історії не склалося єдиної класифікації ігор, оскільки дослідники, здійснюючи спроби їх систематизації, керуються різними підходами. На нашу думку, ігри логічно класифікувати за методикою проведення. Аналіз ігор, що міститься в науково-методичній літературі, дозволяє поділити їх на два види:

1) ті, основу яких складає сюжетно-рольовий компонент;

2) ті, в яких змагальна та умовна ознаки переважають над іншими. Це дає підстави взяти за визначальний елемент виду гри наявність / відсутність імітації, що веде до їх поділу на імітаційні (або рольові) та тренувальні. До імітаційних ігор відносяться ділові та ретроспективні ( театралізована вистава, театралізована та проблемно-рольова гра дискусійного характеру). Друга група ігор не має у своїй основі копіювання та наслідування, відповідно, вони є тренувальними («Бліц-опитування», «Історичні шахи»; «КВК», «Вікторина; ребуси, кросворди, шаради).

Широке розмаїття ігор дозволяє використовувати їх на будь-якому етапі уроку історії. Однак аналіз методичної літератури свідчить про поширення тренувальних ігор, які проводяться на етапах актуалізації опорних знань, мотивації навчально-пізнавальної діяльності, закріплення вивченого матеріалу та на уроках узагальнення. Перевагами цих ігор над рольовим є невеликі витрати часу та сил на їх підготовку, відсутність потреби вивчення додаткової літератури, можливість залучати до змагання весь клас, мобільність і нетривалість. Окрім того, вчитель на уроці після проведення тренувальних ігор не витрачає часу на з’ясування проблемних питань, оскільки їх завдання полягає в перевірці або закріпленні знань, умінь та навичок чи установці (на етапі мотивації) на їх сприйняття.

Л. Борзова вважає, що оптимальним етапом уроку для застосування ігор є вивчення нового матеріалу, позаяк на ньому відбувається сприйняття та осмислення матеріалу. Вона доводить, що процес вивчення нового з постановкою перед учнями певних навчальних цілей збігається з органічно закладеним у грі пізнавальним завданням. Таке гармонійне поєднання має високу потенційну можливість у навчальному процесі, для реалізації якої, перш за все, вчителю, а потім і учням необхідно залучити нестандартний погляд, креативність, неабияку фантазію. Постає потреба в аналізі, узагальненні, формулюванні висновків інформації, навколо якої відбувається гра. Отже, використання ігор на етапі вивчення нового матеріалу дає результат у вигляді захоплюючого дійства, що активізує психічні процеси його учасників. До цього додамо потужний розвивальний ефект, що дозволяє вдосконалити учнівське мислення, призводить до міркування та самооцінки. Лише дія, під час якої щось відбувається, має конкретний результат, здатна привести до рефлексії, може бути основою для формування компетентної особистості.

Дослідження К. Баханова, Т. Іванової, Г. Камаєвої, М. Короткової, М. Нєсмєлової, Л. Нечволода, Л. Поліщук, О. Пометун, О. Яровець доводять доцільність використання на етапі вивчення нового матеріалу імітаційних ігор. Це пояснюється метою рольових ігор, яка полягає у визначенні ставлення школярів до конкретної життєвої ситуації. Причому ставлення до подій, що розігруються, можуть демонструвати як учні-«актори» (у випадку ділових, театралізованих та проблемно-рольових ігор дискусійного характеру, а якщо заданий сценарій – репродуктивно відтворювати ставлення персонажа, що імітується), так і «глядачі», які мають вилучити із сюжету необхідну інформацію.

Узагальнення теоретичного та практичного досвіду дозволило виокремити ключові структурні елементи методики організації ігор – етапи, які визначають їх послідовність: підготовчий, уведення до гри, власне ігровий, підсумковий

Ігрова технологія була реалізована на уроці з теми «Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича» (7 клас. Історія України) під час проведення гри «Віднови текст». За її умовами на підготовчому етапі клас було поділено на п’ять команд та обрано двох експертів, які стежили за правильністю виконання завдань. Згодом команди отримували документи з «пошкодженим» текстом, який необхідно було відновити. На виконання завдання відводилося 5-6 хвилин. Експерти контролювали правильність відповідей. Переможницею визнавалася та команда, яка швидше та правильніше виконувала завдання. Гра «Віднови документ» передбачала самостійність учнів у розв’язанні завдання та ускладнення розумових операцій школярів. Для проведення гри учні повинні були не тільки застосовувати готові знання, а й оперувати фактами для надання правильної відповіді, що сприяло формуванню їхнього «акме».

На уроці узагальнення з теми «Криза старого порядку. Початок модернізації», «Країни Сходу» була проведена гри «Брейн-ринг» (8 клас. Всесвітня історія). Її особливістю стали міні-змагання, за підсумками яких команди-переможниці проходили до наступного туру. Кожне змагання передбачало відповіді на запитання, які спрямовувалися на формування акмеологічних складових: інтелектуальності (рівня сформованості предметних компетентностей), активності (впливі на оточуючих учнів), організованості (умінні слідувати алгоритму гри), відкритості (готовності до спілкування та діяльності), прагнення до розвитку, оптимізмі (віра в учасників по команді, у їх силу і можливості).

Отже, у межах акмеологічного підходу до навчання ігрові технології дають простір виявленню творчості учнів, актуалізації їх особистісних якостей, повній самореалізації. Вони враховують життєвий досвід школярів, який дає змогу розв’язати завдання в нестандартних ситуаціях. Пошуковий характер діяльності та відносна розкутість учнів дозволяє їм формулювати власні погляди на сутність проблем, що обговорюються, що сприяє визначенню стратегії життя, поведінки і професійного вдосконалення; становленню і реалізації учнів як особистості.

Тренінгові технології та їх роль у підвищенні якості освіти

Фокіна С. А.

Тренінг (від англ. to train), що означає «навчати, тренувати, дресирувати».

Тренінг - це одночасно:

  • цікавий процес пізнання себе та інших;

  • спілкування:

  • ефективна форма опанування знань;

  • інструмент для формування умінь та навичок;

  • форма розширення досвіду.

Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку і вирішення проблеми, заради якої вона зібралася. Тренінгові методи, як правило, роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим.

На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної, та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії тощо).

Так само, як і будь-яке навчальне заняття, тренінг також має певну мету:

  • інформування та набуття учасниками тренінгу нових навичок та умінь;

  • опанування новими технологіями;

  • зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо);

  • зміна погляду на проблему;

  • зміна погляду на процес навчання як такий, що може приносити наснагу та задоволення;

  • підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя;

  • пошук ефективних шляхів вирішення поставлених проблем завдяки об'єднанню в тренінговій роботі різних спеціалістів, представників різних відомств, які впливають на вирішення зазначеної проблеми;

Атрибут (від лат. Attributum – додане) – істотна ознака, властивість чого-небудь.

Атрибути тренінгу

  • тренінгова група;

  • спеціально прилаштоване приміщення та приладдя для тренінгу (фліпчарт, маркери тощо);

  • тренер;

  • правила групи;

  • атмосфера взаємодії та спілкування;

  • інтерактивні методи навчання;

  • структура тренінгового заняття;

  • оцінювання ефективності тренінгу.

У тренінгу широко використовуються методи, які спрямовані на стимуляцію взаємодії учасників. Всі вони об'єднуються під назвою інтерактивні техніки і забезпечують взаємодію та власну активність учасників під час динамічного навчального процесу

Розуміти тренінг та його атрибути, можна так. Тренінг - це:

група, яка допомагає стати кожному її учаснику більш компетентним;

процес, під час якого учасники вступають у взаємодію;

процес, у центрі якого є проблема та її розуміння учасниками групи, а не компетентність ведучого щодо зазначеної проблеми;

навчання, під час якого активність учасників вища, ніж активність ведучого;

навчання, яке доставляє учасникам задоволення, активізує їх, стимулює інтерес та пізнання;

навчання, результат якого досягається у взаємодії всіх учасників тренінгу;

можливість відкриття учасниками в собі нових можливостей, відчуття, того, що вони знають та вміють більше, ніж до цих пір думали про себе;

можливість відкриття інших людей, навчання через взаємодію з ними, розуміння того, на що здатні люди, від яких раніше не очікувалося цікавих відкриттів;

можливість в безпечних, з одного боку дещо штучно створених, аз іншого боку, наближених до реальності умовах взаємодії з іншими людьми досягнути бажаних змін.

Тренінг сприяє інтенсивності навчання, результат якого досягається завдяки власній активній роботі його учасників. Знання не подаються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності самих учасників. У центрі уваги - самостійне навчання учасників та інтенсивна їх взаємодія. Відповідальність за результативність навчального процесу несуть в однаковій мірі як ведучий, так і кожний учасник тренінгу.

Типова структура тренінгу

Частина

Завдання

Вправи

Тривалість

Вступна

Створення сприятливого психологічного простору.

Засвоєння правил роботи групи. Налагодження зворотного зв'язку «учасник-група» та «група-учасник». Створення ситуації рефлексії.

Знайомство.

Правила.

Розминка.

Очікування. Вправи на рефлексію.

До 15 хвилин для тренінгів тривалістю 1,5-3 год. До 30 хвилин для тренінгі тривалістю 6-8 год.

Основна

Оцінка рівняпо інформованості щод проблеми. Актуалізація проблеми та конкретних завдань для її вирішення.

Надання інформації, засвоєння знань. Прищеплення умінь, навичок. Підведення підсумків щодо змісту роботи.

Інтерактивні техніки.

Вправи на

оцінку групових процесів, стану групи.

Розраховується як

різниця загального

часу тренінгу та

часу, потрібного

для проведення

вступної та заключної частин разом

Завер-шальна

Підведення підсумків щодо

процесу роботи. Оцінка отриманого досвіду. Налаштування учасників на

атмосферу звичайного життя.

Вправи на

рефлексію та

відновлення

сил учасників.

Прощання.

До 15 хвилин для

тренінгів тривалістю 1,5-3 год. До 30 хвилин для тренінгів тривалістю 6-8 год.

Методи навчання у тренінгу

Найкращий спосіб засвоїти інформацію - обговорювати й з іншими людьми, і робити відповідні дії одночасно. Але тренер повинен враховувати, що між знанням і можливістю відповідно діяти існує велика прірва. Щоб її перейти, потрібна активність та бажання самих учасників.

Для практичного навчання розроблені відповідні методи, які використовуються в тренінгу:

- вербальні методи;

- візуальні методи (для цього тренер використовує записи на фліп-чарті, спеціальних картках, демонструє слайди, плакати, листівки тощо);

- фільми та відео (поєднання вербальних та візуальних методів, а згодом закріплення матеріалу шляхом обговорення);

- демонстрація і практика (коли тренер повільно демонструє учасникам відповідну процедуру, пояснюючи кожний свій крок, відповідаючи на запитання, пропонуючи учасникам по черзі повторити дії тренера. Рівень засвоєння навичок підвищується, якщо учасники повторюють практичні дії, пояснюючи їх та навчаючи один одного).

Під час навчання учасники послідовно проходять кілька етапів:

  • постановка мети, визначення завдань, які потрібно вирішити для досягнення мети навчання;

  • пошук методів та засобів досягнення мети, вирішення окремих завдань;

  • власне процес виконання певних дій, необхідних для вирішення кожного завдання;

  • контроль та оцінка отриманих результатів, їх порівняння з метою, завданнями.

Обираючи метод викладання, слід враховувати:

  • рівень знань учасників щодо даної теми;

  • якими навчальними засобами підкріпити матеріал, що викладається;

  • розміри групи (інтерактивні форми більш ефективні за меншого числа учасників);

  • ресурси, в тому числі часу й простору (розподіл на малі групи потребує більше часу і простору, ніж робота всією групою);

  • умови приміщення (фіксоване розташування робочих місць ускладнює пересування і зміну конфігурації).

Техніки та форми навчання у тренінгу

  • Лекції

  • Міні-лекції

  • Презентації

  • Колективні презентації

  • Мозковий штурм

  • Аналіз ситуаційних вправ

  • Аналіз критичних випадків

  • Рольова гра

Тренінг з більшою імовірністю матиме успіх, якщо:

    • Учасники бажають працювати на тренінгу.

    • Оточення учасника в реальному житті бажає підтримувати набуті результати тренінгу.

    • Всі сторони однаково усвідомлюють результати тренінгу як важливі та необхідні.

    • Завдання, зміст та методи проведення тренінгу попередньо обговорені та узгоджені між учасниками і тренером.

    • Учасники наперед матимуть уявлення щодо змін, котрі очікуються в результаті тренінгу.

    • Очікувані результати тренінгу не суперечитимуть загальноприйнятим нормам життя в найближчому оточенні учасників.

Особливості, переваги та обмеження тренінгів різної тривалості

Особливості

Переваги

Обмеження

Півторагодинний тренінг

Ефективний за обмеженості

матеріальних ресурсів

Можлива гарна реклама тренінгу

Можливе лише

короткотривале

Повідомляються лише організаційні правила, оскільки часу недостатньо для широкого обговорення

Не потрібно готувати папки для учасників

Введення в проблему

Правило не обговорюється, лише

повідомляється, коротко пояснюється необхідність дотримання

Наближеність часових меж до звичних уроків/лекцій

Неможливе тренування нових навичок

Можливо працювати з великою

кількістю учасників

Зручний для застосування в режимі роботи навчального закладу

Стандартна структура тренінгу зберігається, проте найбільше увага приділяється інформаційній частині

Одноденний тренінг

Тривалість групового процесу дає

можливість планування варіантів

його розгортання

Достатнє знайомство учасників з новою формою навчання

Неможливість

приділити достатньо уваги тренуванню

нових навичок

Тривалість процесу достатня для

формування стосунків між учасниками, створення атмосфери зацікавленості, упередження втоми тренінговими засобами

Можливість встановлення

стійкого контакту з

аудиторією

Неможливість

обговорити всі

деталі проблеми

Вражає новою цікавою формою

навчання. Дає можливість достатньо

повної інформації з теми, проведення ігор та вправи на закріплення основних питань

Можливість перевірити свої сили тренеру-початківцю

Триденний тренінг

Найкращі можливості для реалізації мети та завдань тренінгу

Можливе проведення повноцінної тренінгової програми

Потребує роботи 2-х тренерів

Найкраща форма тренінгової роботи, яка надає можливість розкрити тему, і при цьому не перевтомити учасників

Можливо достатньо приділити увагу всім частинам тренінгу (інформаційній, обговоренню проблеми, виробленню навичок тощо)

Вимагає відриву

учасників від їх

основної діяльності

Вправи щоденно застосовуються, і тим самим потребують пошуку варіантів їх проведення

Учасники можуть заглибитись у проблему, і висловити своє ставлення до неї

Потребує значних матеріальних

ресурсів

Розвивається групова динаміка, що може провокувати конфлікти через розбіжності точок зору різних учасників

Можливо динамічно змінювати та наближувати програму до потреб учасників

Під час роботи утворюються

міжособистісні стосунки учасників

Тренер приділяє багато уваги

процесу групової динаміки

Використання технології розвивального навчання на уроках

Проценко П. І.

Учитель повинен організувати навчальний процес таким чином: не обмежувати діяльність учня, будувати процес навчання так, щоб у ньому були елементи творчості, які передбачають комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни. Стимулюють творчу діяльність учнів вдалий підбір творчих завдань, використання ігрових моментів та ін.

Технологія розвивального навчання дозволяє організувати навчально-пізнавальну діяльність учнів за такими принципами, які дають змогу кожному працювати самостійно, опанувати узагальнені прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності.

У демократичному суспільстві, в якому взаємини між людьми ґрунтуються передусім на засадах гуманізму, повноцінна діяльність кожної особистості може бути ефективною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, спрямована на формування цих якостей, є визначальною.

Часто у важливих життєвих ситуаціях учням бракує чіткості переконань, єдності слова і діла, громадської активності, які заступають користолюбство, прагнення розваг, несформованість естетичних смаків. Це означає, що завчене ними ще не стало належно осмисленим, не трансформувалося в основні чинники життя. Такі риси виявляються і в досить розвинених інтелектуально дітей, які теоретично обґрунтовують усе правильно. Тому педагог покликаний створити умови для усвідомленого осмислення й застосування знань у повсякденному житті.

Вплив на свідомість – це вплив на розум і почуття людини з метою формування позитивних якостей і подолання негативних. Основним його засобом є слово вчителя, яке має благодійно впливати на розвиток особистості. Проте слово вчителя не повинно бути жорстоким, грубим, холодним. На думку В.Сухомлинського, «слово – найтонший дотик до серця: він може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Слово обертається найнесподіванішими вчинками навіть тоді, коли його немає, а є мовчання. Там, де потрібне гостре, пряме, чесне слово, іноді ми бачимо ганебне мовчання. Це найогидніший вчинок – зрада. Буває й навпаки: зрадою стає слово, яке повинно берегти таємницю. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі…».

Творча омобистість володіє високим рівнем знань і потягом до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне, їй притаманні творчі здібності, які відповідають творчій діяльності та є умовою її успішного здійснення.

Розвивальне навчання – спрямованість змісту, принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам’яті, уяви та ін.).

Головною його метою є формування активного, самостійного, творчого мислення учня, поступового переходу на цій основі до самостійного навчання.

Передумовами розвивального навчання є можливість учнів самостійно або з допомогою вчителя осмислювати матеріал, творчо використовувати його в нестандартних умовах, свідомо запам’ятовувати для подальшого навчання.

Важливим компонентом навчальної діяльності за розвивального навчання є навчальне завдання. Працюючи над ним, учень має знати, для чого він виконує завдання, які дії необхідні для його розв’язання, за яких умов їх можна виконувати, якими засобами при цьому користуватися.

З огляду на особливості технології розвивального навчання, пропоную створення ряду уроків, які включають в себе:

а) уроки на формулювання навчального завдання – їх компонентами є оцінка можливостей учня, створення ситуації успіху через особистісну мотивацію; практичне завдання, доступне для виконання кожним учнем; рефлексія способу дії, обговорення того, що зроблено. Під час цих уроків навчальне завдання постає лише наприкінці заняття, а протягом усього уроку учень осмислює те, чого не знає;

б) уроки моделювання – пропонують завдання, що розглядалися на попередньому уроці, вони виконують роль моделі і зумовлюють необхідність нового способу дій. Такі види завдань легко і надовго запам’ятовуються;

в) урок контролю – передбачає усвідомлення учнями ролі перевірки й оцінювання знань для підвищення якості їх навчально-пізнавальної роботи;

г) урок оцінювання дій – спонукає учнів сумлінно виконувати свої навчальні завдання, сприяє виробленню у них уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати, виховує почуття обов’язку і відповідальності.

Створюючи уроки з використанням технологій розвивального навчання, учитель має передбачити, щоб учень мав змогу займатися тими видами діяльності, які викликають у нього найбільший інтерес, самостійно визначати інтенсивність та обсяг своєї діяльності. За такої організації навчання вчитель лише допомагає учневі у визначенні його навчального завдання, оволодінні необхідними методами і навичками їх застосування.

Ефективність розвивального навчання підвищується внаслідок використання на уроці проблемного викладу навчального матеріалу, частково-пошукового і дослідницького методів навчання. Сприяють розвиткові учнів самостійна робота, робота з книжкою, самостійне виконання письмових вправ, написання творів, спостереження тощо.

Для реалізації розвивального навчання вчитель має враховувати у своїй навчальній діяльності характерні особливості розвитку пізнавальної діяльності учнів різного віку, сприяти вихованню у дітей свідомого прагнення до вивчення української мови і літератури, формувати мотиви навчально-пізнавальної діяльності, вміння самостійно регулювати розумову діяльність.

Суть проблемного навчання полягає у створенні для учнів проблемних ситуацій, в усвідомленні, сприйнятті, розв’язанні їх у процесі спільної роботи учнів і вчителя за умов максимальної самостійності перших і під загальним керівництвом останнього.

Таке навчання відбувається за типовою схемою:

- учитель створює проблемну ситуацію, для розв’язання якої учень має знайти й використати нові для себе засоби діяльності;

- учні аналізують ситуацію, усвідомлюють, що для них невідоме, шукають способи розв’язання проблеми, вчитель допомагає їм, надаючи необхідну інформацію.

Результатом проблемного навчання є нові знання, уміння, способи їх реалізації, розумова діяльність учнів.

Учитель, здійснюючи розвивальне навчання, метою якого є засвоєння системи наукових понять, повинен організувати адекватну цьому завданню навчальну активність учнів. Навчання, спрямоване на засвоєння способів розв?язання типових завдань, базується на навчальній активності репродуктивного (відтворювального) типу. Організація такої активності передбачає, що учні чітко виокремлюють і фіксують запропонований для засвоєння спосіб дії, усвідомлюють його смисл і побудову, здатні більш-менш точно відтворити його при виконанні відповідних вправ.

Для забезпечення цих важливих умов успішності відтворювальної навчальної активності школярів учитель має продемонструвати і пояснити зразок для засвоєння способу розв’язання, забезпечити надійний контроль за правильністю його застосування при розв’язанні тренувальних завдань.

Демонстрація, пояснення і контроль визначають суть методів, на яких ґрунтується традиційне навчання.

Однак, ці дії можна реалізувати по-різному. Наприклад, обмежитися демонстрацією готового зразка чи виготовити його спільно з учнями; побудувати своє пояснення у формі коментаря до зразка чи створити відповідну проблемну ситуацію; запропонувати вправу, виконання якої не припускає ніяких відхилень від заданого зразка, чи систему завдань «на розуміння». Від цього залежить ефективність методів навчання, але суть їх незмінна: всі вони є варіантами ілюстративно-пояснювального методу, розрахованого на організацію навчальної активності відтворювального типу.

Система розвивального навчання школярів може успішно функціонувати за пошуково-дослідницької навчальної діяльності.

Пошуково-дослідницький метод — метод залучення учнів до самостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.

Педагогічна технологія

Стоїльська Г. І.

Педагогічна технологія – один із спеціальних напрямків педагогічної науки, покликаний забезпечити досягнення певних завдань, підвищувати ефективність навчально-виховного рівня, гарантувати його високий рівень. Отже, організація різних видів педагогічної діяльності передбачає використання варіативних технологій на рівні творчості та майстерності. У сучасній дидактиці представлені найрізноманітніші технології, бо кожен автор і виконавець приносять в педагогічний процес щось своє індивідуальне.

Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, які застосовують у навчанні, і як реальний процес навчання. Не менш поширений погляд на неї як на конструкцію, стратегію, алгоритм дій педагога, організацію педагогічної діяльності. Але як би її не розглядали, головне в педагогічній технології — розроблення, деталізація інструментальних аспектів педагогічного процесу.

В освітній практиці педагогічна технологія може функціонувати на таких рівнях:

1. Загальнопедагогічний рівень функціонування педагогічної технології. Загальнодидактична, загальновиховна технологія репрезентує цілісний освітній процес у регіоні, освітньому закладі, на певному рівні навчання чи виховання. У такому вигляді педагогічна технологія тотожна педагогічній системі, оскільки вона містить сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання (виховання), алгоритм діяльності суб'єктів і об'єктів навчально-виховного процесу.

2. Предметно-методичний рівень функціонування педагогічної технології. Йдеться про застосування педагогічної технології як окремої методики, тобто як сукупності методів і засобів реалізації певного змісту навчання та виховання в межах одного предмета, групи, в діяльності педагога.

3. Локальний (модульний) рівень функціонування педагогічної технології. Зорієнтована на цей рівень педагогічна технологія реалізується як технологія окремих частин навчально-виховного процесу, розв'язання окремих дидактичних і виховних завдань (технологія окремих видів діяльності, формування понять, виховання окремих особистісних якостей тощо).

У зв'язку з цим правомірним є розмежування таких понять, як «освітня технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання (виховання, управління)», оскільки кожне з них має свою ієрархію цілей, завдань, змісту.

Об'єднують освітню, педагогічну технологію, а також технологію навчання (виховання, управління) актуальні для певного історичного етапу освітні концепції, педагогічні парадигми (системи поглядів).

Будучи наділеною всіма ознаками системи, що типологічно ріднить її з усіма соціальними системами, педагогічна технологія має специфічні сутнісні ознаки, які виокремлюють її як самодостатній неповторний феномен. До таких специфічних сутнісних ознак належать:

- концептуальність (передбачає опору технології на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);

- діагностичне визначення цілей і результативності (полягає в гарантованому досягненні цілей, ефективних результатів за оптимальних затрат для досягнення певного стандарту навчання);

- економічність (виражає якість, яка забезпечує резерв навчального часу, оптимізацію праці педагога і досягнення запланованих результатів у найстисліші строки);

- алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість (передбачає легке відтворення конкретної технології будь-яким педагогом у будь-якому освітньому закладі). Кожний етап і прийом роботи повинен обумовлюватися математично точно і передбачати можливість заміни іншим. Керованість пов´язана з можливістю чіткого визначення мети, планування, проектування педагогічного процесу, поетапної діагностики;

- коригованість (можливість постійного оперативного зворотного зв´язку, послідовно орієнтованого на чітко визначені цілі). У цьому плані ознаки коригованості, діагностичного визначення мети і результативності тісно взаємопов´язані і доповнюють одна одну. Система контролю та оцінювання розвитку має забезпечувати щоденну фіксацію динаміки зміни стану навичок, знань, тобто кожна дія педагога повинна обумовлюватися точною діагностикою стану об´єкта;

- візуалізація (характерна для окремих технологій, передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників).

Не позбавлені рації намагання виокремити ще такі ознаки педагогічної технології:

- декомпозиція педагогічного процесу на взаємопов´язані етапи (чим відповіднішим є опис етапу педагогічної технології реальному стану певного процесу, тим вища ймовірність досягнення успіху при її розробленні й реалізації);

- координованість і поетапність дій, спрямованих на досягнення запланованого результату (послідовність і порядок виконання дій повинні базуватися на внутрішній логіці процесу);

- однозначність виконання передбачених процедур і операцій (необхідна умова досягнення адекватних поставленій меті результатів: чим значніші відхилення в діях суб´єкта від приписаних технологією параметрів, тим реальніша і серйозніша небезпека деформувати весь процес і одержати результат, що не відповідає очікуваному).

Будь-яка педагогічна технологія виражає певний концептуальний підхід до освіти, тому для порівняння технологій необхідно дотримуватися універсальної методології її проектування та експертизи, послуговуючись апробованою системою критеріїв оцінки педагогічних технологій навчання. Параметри цієї системи дають змогу охарактеризувати конкретну педагогічну технологію на етапах її проектування, функціонування, оцінювання результатів.

До критеріїв оцінювання педагогічної технології на етапі проектування належать:

- поділ процесу на етапи, дії, операції;

- алгоритмічність (спосіб і послідовність одержання результату, що визначається вихідними даними);

- технологічна послідовність реалізації етапів, виконання дій, операцій;

- управління.

Критерії оцінювання педагогічної технології на етапі функціонування:

- зміст навчання;

- методи навчання;

- система дидактичних засобів;

- організація навчання.

Критерії ефективності результатів застосування педагогічної технології:

- засвоєння знань (глибина, усвідомленість, системність, ціннісно-смислове ставлення, дієвість, міцність, самостійність тощо);

- розвиток ціннісних орієнтацій;

- самореалізація вчителя та учня;

- зміна стосунків у педагогічному процесі;

- специфічне мислення (діалектичність, проблемність, аналітичність тощо).

За результатами експертного оцінювання педагогічної технології мають бути з´ясовані такі питання:

1) чи присутній у педагогічній системі, яка підлягає експертизі, технологічний інваріант (незмінна за будь-яких перетворень величина);

2) чи забезпечує педагогічна система, яка претендує на статус технології, гарантований позитивний результат, адекватний задекларованим цілям;

3) чи є педагогічна технологія актуальною, тобто чи сприяє вирішенню конкретних педагогічних проблем і труднощів у практиці навчання й виховання.

Отже, сучасна педагогічна технологія повинна гарантувати досягнення певного рівня навчання й виховання, бути ефективною за результатами, оптимальною щодо термінів впровадження, витрат сил і засобів.

Технологія особистісно зорієнтованого навчання та їх впровадження на уроках

Рябикіна О.В.

Технологія особистісно орієнтоване навчання спрямована на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості.

Метою технології особистісно орієнтованого навчання є виявлення суб'єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації.

Термін "суб'єктний досвід" означає досвід життєдіяльності, набутий дитиною до школи в конкретних умовах родини, навколишнього середовища, в процесі сприймання та розуміння нею світу людей і речей. Суб'єктний досвід називають особистим, індивідуальним, життєвим, стихійним тощо. У цих назвах відображені різні джерела придбання цього досвіду, різні його аспекти. Термін "суб'єктний" встановлює належність досвіду конкретній людині. Водночас він не дає оцінку його істинності, науковості, несуперечності з позицій суспільно-історичного пізнання.

Якщо традиційна освіта наближає кожного учня до параметрів особистості з попередньо заданими якостями, то особистісно орієнтоване навчання виходить з визнання унікальності суб'єктного досвіду самого учня як важливого джерела індивідуальної життєдіяльності. У навчальному процесі відбувається "зустріч" того, що вивчається, та суб'єктного досвіду, його "окультурювання", збагачення.

Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:

- розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;

- розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей;

- допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні;

- формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.

Основні «вузли» цієї технології такі:

І. Етап орієнтації.

  • мотивація наступної діяльності вчителем, позитивна установка на роботу;

  • орієнтація учнів у місці даного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, таблиці, словесна установка тощо);

  • опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

На цьому етапі важливу роль відіграє мотивація навчання, позитивна настанова на працю. Привабливість поставленої мети перетворює її в особистісно значиму мету для учня. Так виникає співпраця учителя та учнів. Спільна мета єднає їх.

Ефективними методами роботи на цьому етапі уроку є фронтальні технології інтерактивного навчання: «незакінчені речення»; «мікрофон»; «мозковий штурм».

ІІ. Етап визначення мети.

Визначення спільно з учнями особистісно-значимих цілей наступної діяльності на уроці (що може дати це заняття школяреві зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя). Визначення показників досягнення поставлених цілей (які знання, уявлення, способи діяльності свідчитимуть про це).

Методи і прийоми реалізації першого і другого етапів: актуалізація, проблематизація, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу тощо).

ІІІ. Етап проектування.

  • залучення учнів (за можливістю) до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджаючі завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності, самостійні завдання);

  • складання плану наступної діяльності;

  • обговорення плану наступної роботи.

Проект – це індивідуальна або групова учнівська робота над темою чи проблемою, форма якої обирається учнями з урахуванням їх здібностей та інтересів. Проект розвиває навички самостійної пошукової роботи, співпраці, творчої діяльності.

ІV. Етап організації виконання плану діяльності.

  • надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнута відповідь; в узагальненому вигляді чи на конкретних прикладах тощо);

  • вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);

  • вибір учнями (за можливістю) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь і виробленні навичок;

  • варіативність в завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності і способом виконання).

Методи і прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, пізнавальний інтерес, створення проблемної ситуації, поштовх до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, створення ситуації взаємодопомоги тощо.

V. Етап контрольно-оціночний.

  • залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);

  • участь учнів у виправленні допущених помилок, неточностей, осмислення їх причин (взаємо- і самоаналіз);

  • надання учням можливості самостійно чи з допомогою вчителя, інших учнів порівнювати одержаний ними результат із критеріями еталону (мети);

  • використання механізмів «заохочення» (позитивного ставлення до успіху школяра) і «оцінювання» (виставлення оцінок, поурочного балу, рейтингових оцінок тощо) не лише кінцевого результату, але й процесу навчання;

Засвоєння учнями структури діяльності відбувається завдяки педагогу, який допомагає учням: орієнтуватися в матеріалі, що вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття); визначати чи брати участь у визначенні мети конкретної навчальної діяльності; реалізувати план діяльності, маючи можливість варіювати цей процес у межах визначених норм; самостійно чи спільно з іншими учнями і педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з еталонами (критеріями досягнення цілей).

При цьому саме суб’єктне ставлення до цілей діяльності, визначення цих цілей учнем і педагогом у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом у реалізації особистісно зорієнтованого навчання: немає цілі – немає суб’єкта!

Метод проекту

Шолойко Т. О.

Основною метою даного методу є розвиток вмінь та навичок особистості, що включає вміння логічно мислити, досліджувати, співробітничати, опрацьовувати інформацію, вирішувати поставлені завдання, приймати рішення і нести відповідальність за них.

Проект – це прийоми та дії учнів, які проводяться у визначеному напрямку з метою досягнути поставленої цілі.

Завдання методу проекту направлені на досягнення школярами певного результату, який досягається вирішенням поставленої теоретичної та практичної задачі. Результат роботи ми можемо побачити, осмислити або застосувати на практиці, набутті досвіду, де поєднується знання та вміння учня.

Проекти поділяються на такі види: * тематика; * діяльність; * час виконання; * кількість учасників; * результативність. Всі проекти мають індивідуальні особливості та неповторні за своєю творчістю.

Результатом роботи над проектом може бути презентація, відеофільм, вистава, ігри. Час виконання може бути як коротким так і тривалим, охоплюючи декілька тем і слугувати як результат дослідження.

Технологічний процес можна поділити на такі етапи:

  1. Розробка проектного завдання

  2. Виділення конкретних завдань

  3. Створення групи або декількох груп

  4. Обробка матеріалу для створення свого проекту

  5. Складання плану

  6. Оформлення проекту

  7. Захист

Найкраще застосовувати метод проекту на узагальнюючих уроках.

Наприклад, пропонємо в 9 класі зробити проект на тему «Культура України у першій половині XIX століття». Основне завдання розкрити зміни, які відбулися в культурі України. Виходячи з цього, визначаються основні - навчальні цілі: - детальне вивчення документальних матеріалів з культури; визначення основних змін, що відбулися, - порівняння їх з попередніми роками, - узагальнення матеріалу, що вивчився.

Крім навчальних цілей ставляться також і виховні, наприклад шанування українських традицій, гордість за наукові досягнення, а також звернення до батьків по допомогу збільшує час спілкування між дітьми та батьками, а це сприяє вихованню поваги.

Під час роботи над проектом спостерігається поєднання з іншими предметами (інформатикою, літературою, Образотворчим мистецтвом, музикою тощо)

Наступний етап роботи - це знайомство учнів із поставленими задачами. Велике значення має те, як вчитель зуміє презентувати роботу, як поставить завдання, намалює конкретні цілі, чим повинен спонукати учнів до роботи над темою.

Наступний етап роботи передбачає створення групи або груп. Групи можуть створюватися незалежно від рівня навченості, а за бажанням. Після створення груп вчитель проводить консультації. Обов’язково в групі обирається головний, який буде відповідати за атмосферу та роботу групи.

Після цього учні приступають до наступного етапу роботи обробки даних, узагальненню та аналізу фактів. Важливе значення має джерельна база (документи, фотокартки, спогади тощо). Далі складається план і виділяються короткі висновки.

Наступним кроком є створення презентації та її оформлення.

Заключний етап роботи - це захист своєї роботи, відповіді на запитання, обговорення теми з класом.

Результатом роботи над проектами, якого досягли при співпраці учитель – учень, стає дослідницька робота, закріплення навиків самостійно обробляти інформацію, формулювати висновки. Перевага методу проекту також полягає в тому, що діти вчаться публічному виступу, дискутувати. Застосовуючи метод проекту в старшій школі, призводить до зацікавленості не тільки тим матеріалом, що подає вчитель, а й до пошуку чогось нового, незвіданого. А це в свою чергу дозволяє зацікавити предметом, підвищити рівень знань, досягнути успіхів під час роботи

1.2. Вимоги до акмеологічного уроку

Лях Г.М.

Вимоги до акмеологічного уроку стосуються таких взаємопов’язаних між собою його компонентів, як цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-дієвий,контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.

Цільовий

Освітня, виховна і розвивальна триєдина мета покликана формувати цілісний процес едукації (вирощування, культивування – О. Вишневський), який активізує виникнення у психічній сфері підростаючої людини новоутворень – відомих в акмеології інтегративних вузлів, пов΄язаних із віковими етапами глобальної зрілості учня і поєднаних із такими її аспектами, як анатомо-фізіологічний, психічний, дидактичний, соціальний.

Необхідно планувати цілісний процес едукації таким чином, щоб якомога повніше використати можливості уроку для реалізації «Стратегії акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних можливостей».

Необхідно використовувати можливості уроку для формування рис особистісної зрілості учнів згідно концепції академіка Реана О.А.

Необхідно сприймати вимоги навчальних програм не як відірвану від загального образу світу і внутрішнього світу учня даність, а як необхідний «фресковий» фрагмент загального образу світу, який формується в уяві учня на основі нових пізнавальних гіпотез, поява яких зумовлюється вивченим на уроці матеріалом.

Стимулюючо – мотиваційний

Необхідно використовувати можливості зв’язку змістової основи навчального матеріалу з внутрішньоінтенційною спрямованістю вихованців.

• Необхідно створювати умови для формування засобами навчальної теми доцільних життєорганізуючих імпресингів.

• Необхідно перед початком вивчення нового матеріалу формувати сугестивну установку на розкриття відомого у сугестології резервного комплексу учня за рахунок сугестивно-десугестивного процесу, який постійно на другому плані супроводжує навчально-виховний процес.

Змістовий

• Необхідно виявляти вміння будувати зміст навчального матеріалу на основі принципів золотого перетину та комплементарності ( доповнення до завершеної цілісності ).

• Необхідно реалізовувати життєорганізуючі можливості змістового компоненту уроку, використовуючи  цікаві фрагменти біографії вчених, митців, винахідників, афоризми, які належать їм, пам’ятаючи, що біографії таких людей подібні на арсенал, у якому зберігається зброя, якою були виграні вирішальні битви життя.

• З метою зв’язку навчального матеріалу із загальним образом світу в тих випадках, де це можливо, доцільно  вивчати об’єкти  у тримірній площині: а) компонентно-структурного аналізу, б) функціонального, в) генетично-прогностичного.

• Під час використання тримірної площини навчання  необхідно передбачити встановлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків фрагменту пізнання із загальною картиною світу. Результатом такого встановлення має бути знаходження місця цього фрагменту в загальній картині світу, філософсько-естетичне мислення цих зв’язків та відношення їх до життєорганізуючої сфери підростаючої людини, формування її духовності. Пам’ятати варто при цьому твердження академіка Гончаренка С.І. стосовно того, що духовність – це вміння людини розібратися в цьому світі і знайти своє місце в ньому.

• Необхідно передбачати реалізацію в ході уроку не лише  таких традиційних компонентів змісту освіти, як знання, уміння та навички, а й таких нетрадиційних, як досвід творчої діяльності ( процедури творчої діяльності І.Я. Лернера, напрацьованих у креативній акмеології методик, стратегій і тактикотворчої діяльності), досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу.  Варто пам’ятати при цьому, що якраз нетрадиційні компоненти, які часто випадають із контрольно-регулюючого  та оцінювально-результативного блоків, найважливіші в акмеологічному плані як для самої особистості, так і для суспільства в цілому.

• Відібраний у кінцевому підсумку навчальний зміст уроку вчителю необхідно порівняти зі «стратегією акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних можливостей». У випадку необхідності  відкоригувати змістову структуру згідно вимог цієї стратегії.

Операційно-дієвий

• Під час розробки змісту уроку треба  пам’ятати, що, згідно досліджень психологів,  логіка дитячого сприйняття має такий вигляд : первинний синтез – аналіз – вторинний синтез. Зважаючи на це, навчальний матеріал бажано розробляти в глобальних темах та підтемах. Це дозволяє на уроках  створити узагальнений образ великої теми, а на уроках підтем або етюдної розробки глобальної теми розширювати цей образ поряд із формуванням образів нижчого порядку. Окрім цього, такий підхід забезпечує введення вихованців у зону індивідуальної творчості, якій належить значне місце в стратегії акмеологічної діяльності.

• Під час вибору методів та прийомів необхідно керуватися природою дитячого сприйняття, пам’ятаючи, що  вона найкраще виявляє себе тоді, коли зовнішні впливи торкаються «живої інтенції» учня. Необхідно виявляти цю природу і спиратися на неї під час здійснення таких актуальних операцій, як сприйняття нового навчального матеріалу, осмислення його, узагальнення, систематизації, закріплення, застосування на практиці.

• Використовуючи методи, що поєднують педагогічно доцільні впливи вчителя не тільки на свідому, а й на напівсвідому сферу учня, треба пам’ятати, що через останню проходить значно більша частина інформації.

Контрольно-регулюючий

• Потребує під час проведення акмеологічного уроку з боку вчителя постійної уваги не лише до його життєорганізуючих основ, а й до характеру самого навчального процесу. Опорною основою для контрольно-регулюючої функції педагога слугує синергетична методологія, згідно з якою кожний результат конкретної педагогічної дії потребує загального аналізу. Коли такий результат приходить у суттєву суперечність із метою дії, то це означає, що ця дія як будівна сила вийшла за свою межу і перетворилася на руйнівну, а це вже потребує відповідного коригування не лише самого процесу педагогічної діяльності, а й тієї мети, яка визначає цей процес.

Оцінювально-результативний

• Вимагає від учителя визначення не лише рівня засвоєння знань, умінь і навичок, а й рівня засвоєння досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу,  які в поєднанні із традиційними компонентами змісту освіти складають своєрідний акмеологічно організуючий інтегративний вузол. Такі вузли покликані розширювати в учня зону акмеологічної самореалізації.

Схема  аналізу акмеологічного уроку

1. Визначити, наскільки мета та завдання уроку відповідають його об’єктивним можливостям збудження процесу акмеологічної самореалізації учнів:

- чи зумів учитель відшукати місце свого уроку в „Стратегії акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцями внутрішніх можливостей”?

- чи передбачив використання можливостей учня для формування рис глобальної зрілості та особистісної зрілості  згідно концепції академіка

О. А. Реана?

2. Виявити характер стимулюючо – мотиваційної діяльності вчителя:

- які установки перед початком вивчення нового матеріалу формує він: психологічні (за Д. М. Узнадзе) чи сугестивні (за Б. К. Лазановим).

- чи робить спроби започаткувати сугестивно - десугестивний процес із метою розкриття резервного комплексу учнів або окремого учня?

- чи нав’язує учневі, як складноорганізованій нестабільній макросистемі, шляхи його розвитку, чи виводить їх із його внутрішньоінтенційної спрямованості?

3. Дослідити вміння вчителя реалізовувати змістовий компонент уроку:

- чи вміє вчитель побудувати зміст навчального матеріалу таким чином, щоб, образно кажучи словами Ромена Роллана, «творити картини схвильованого моря, а не вимальовувати кожну хвилю в ньому»?

- наскільки вдало використовує вчитель зміст уроку для творення акмеологічно спрямованих життєорганізуючих імпресінгів?

- чи розглядає вчитель із метою цілісності сприйняття (там, де є можливість і доцільність) виучувані об’єкти у тримірній площі: а) компонентно – структурного аналізу, б) функціонального, в) генетично – прогностичного?

- чи працює над розширенням  в уяві учня образу світу за рахунок встановлення як внутрішньосистемних зв’язків виучуваного фрагмента реальності, так і зовнішньосистемних, тобто тих, які з’єднують цей фрагмент із загальним образом світу?

- чи реалізує в процесі навчання такі компоненти змісту освіти, як досвід творчої діяльності та досвід емоційно-чуттєвого ставлення до світу?

4. Визначити акмеологічну майстерність учителя, його здатність реалізувати операційно-дієвий компонент уроку:

- чи спирається вчитель на відкриту психологами природу дитячого сприйняття в такій  лінійній організації: первинний синтез – аналіз – вторинний синтез?

- чи виявляє здатність розробляти навчальний матеріал у глобальних темах та підтемах?

- чи використовує з акмеологічною метою педагогічно доцільні впливи на підсвідому сферу вихованця?

5. Оцінити характер контрольно – регулювальної діяльності вчителя на уроці:

- чи  здатний учитель до використання синергетичної методології  під час проведення уроку?

- наскільки його «арсенал» навчальних методів та принципів дозволяє здійснювати дидактичну імпровізацію тоді, коли педагогічна дія починає виходити за свою межу?

6. Виявити особливості оцінювально – результативного компоненту уроку:

- що оцінює вчитель: «голі» знання, вміння та навички чи акмеологічно організуючий підростаючу людину інтегративний вузол, до складу  якого входить п’ять компонентів змісту освіти?

- чи допомагають підростаючій людині здобуті на уроці знання в її стратегічній акмеологічній життєорганізації?

Акмеологічний аналіз уроку

Критерії оцінювання

Діяльністьучителя

Результат

(діяльність учня)

Вчитель вміє створювати акмеологічне середовище і установку діяльності учнів на досягнення успіху.

Вчитель вміє ставити мету, орієнтуючи  кожного учня на успіх

Ефективно задає відкриті запитання.

Заохочує проблемні питання зі сторони дітей

Забезпечує  активну участь дітей у навчальному  процесі

Використовує педагогічні технології акмеологічної взаємодії для мотивації досягнення успіху:

-          в оволодінні знаннями;

-          у набутті учнями соціального досвіду взаємодії;

-          у формуванні в учнів світосприйняття з позиції моральних, загальнолюдських цінностей.

Стимулює активність із метою розкриття творчого потенціалу особистості учня й розвитку креативності.

Створює умови для розвитку в учнів здатності проводити рефлексію

(самоаналіз, самооцінка, варіативність).

Володіє педагогічними прийомами .

Враховує є індивідуальну своєрідність особистості учня.

Враховує валеологічні аспекти класу

( темп уроку, психосоматичні особливості дітей).

Вміє оцінювати учнів з установкою на «успіх».

Всього

Предмет ___________________________

Клас ______________________________

Учитель____________________________

Шкала оцінювання:

«1» - «досягнуто»

«0,5» - «досягнуто частково»

«0» - «не досягнут

Розділ ІІ.Розробки уроків

Ігрові технології

Барнінець О. В.

Всесвітня історія 8 клас

Тема: Промисловий переворот у Англії.

Мета: формування в учнів предметних умінь: встановлювати причини, сутність та наслідки промислового перевороту в Англії, визначати зміни в економічній, соціальній та науковій сферах; виявляти цінності, інтереси, потреби, протиріччя у позиціях робітників та буржуазії; використовувати додаткову літературу для інтерпретації подій; реконструювати історичні образи через полілог.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда: – Що таке революція?

Які економічні відносини зароджувалися в епоху нового часу?

Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя. У к. XVII ст. в Англії в ході революції було встановлено буржуазно-демократичний лад, що дало поштовх для розвитку капіталістичних відносин. В результаті в 60-х рр.  XVIII ст. Великобританія перша серед усіх країн світу переживає явище промислового перевороту, тобто заміни ручної праці машиною, унаслідок чого відбувається перехід від мануфактури до фабрики.

ІІІ. Формулювання очікуваних результатів.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Постановка проблемного питання. Безумовним елементом промислового перевороту стануть науково-технічні винаходи та вдосконалення, без яких сам переворот втрачав би сенс. Науково-технічний прогрес в Англії – причина чи наслідок промислової революції.

Для виявлення причини промислового перевороту, його сутності та наслідків, пропоную учням у ході роботи на уроці заповнити схему:

Промисловий переворот в Англії

Підготовчий етап гри (тривалість 3-4 тижні):

  • ознайомлення з фабулою гри;

  • розподіл ролей: Джеймс Таул, Джордж Меллор – луддити, Уільям Картрайт – власник ткацької фабрики, Томас Мейтленд – генерал, солдат;

  • підготовка необхідних атрибутів: молоти для луддитів, озброєння для солдат, ткацький станок;

  • вивчення додаткової літератури:

Ігровий етап: ознайомити учнів-акторів із проблемою, для розв’язання якої самостійно вивчають додаткові джерела. Обговорення навколо проблеми має стати центральним у виставі, але вчитель визначає учням під час підготовки інші побіжні моменти. Гра повністю будується на імпровізаційній основі з боку учнів. Підготовка відповідних костюмів та декорацій обов’язкова.

Варіант виступів.

Посеред сцени винести ткацький станок, троє робітників його трощать. орудуючи молотам. У цей час вриваються Картрайт, Мейтленд, солдати, відбирають молоти та хапають луддитів.

Картрайт. Нарешті вас піймано!!!

Таул. Не розраховуйте на довгу перемогу – вона є мінливою.

Мейтленд. Що ви робите на моїй ткацькій фабриці? Навіщо ви нищите машини?

Меллор. А як ви ще можете звернути на нас увагу? Вимоги, які ми висуваємо прості: не скорочуйте робочі місця та дайте дозвіл на виїзд за межи держави. Знищуючи машини, ми демонструємо протест проти їхнього використання у промисловості, бо вони відбирають наші заробітки!!!

Картрайт. Чому ви не розумієте, що за машинами стоїть майбутнє.

Таул. Ці кляті машини змусили нас, Луддитів, поставити собі за мету обернути, поки що не пізно, нашу промисловість, наше сільське господарство з кривавих рейок машинного виробництва на зелену, м'яку дідівську дорогу доброї, веселої і безтурботної ремісничої праці. Тому ми орудуємо «Велетнем Енохом» (вказуючи на молот), щоб ви знали, що ми теж маємо силу, щоб заявити про себе!

Картрайт. Як ви не можете збагнути, що справа не тільки в машинах! Англія – світова супердержава, що створила умови для залучення іноземного капіталу. Окрім того, у XVIII ст. по завершенню процесу обгородження у країні стали зароджуватися товарно-грошові відносини.

Таул (із сарказмом). Виходить, коли у нас у процесі обгородження відібрали землю, то ми, залишившись на вулиці, теж вступили у товарно-грошові відносини?!

Картрайт. Від обгородження у виграші були усі: це сприяло збільшенню виробництва й поліпшенню технологій у сільському господарстві. Адже тільки великі землевласники мали можливість покращувати породи худоби. А ви, замість того, щоб жебракувати, отримали нагоду працювати та за свою роботу ще й отримувати гроші!

Меллор. Але ж ми працювали на мануфактурі, на якій, до речі, дехто з нас мав сподівання стати господарем власного виробництва. Ремісник у сорок років володів удвічі більшим досвідом, втричі більшою повагою, ніж його молодший конкурент. Він був забезпечений роботою, дахом над головою і добробутом до кінця днів своїх. Що ж ми маємо зараз?

Картрайт. Що ж таке мануфактурне виробництво порівняно з машинним? На першій один робочий може працювати лише одним веретеном, а машина може обертати одночасно багато. Це призвело до збільшення продуктивності праці. Тому машини у мануфактурах були лише «половинами» машин. Обладнання нового періоду стало економічно вигіднішим. Коли Джон Кей удосконалив ткацький верстат, винайшовши «летючий човник», який ударами ракеток перекидався з однією сторони станка на іншу, стала зрозумілою потреба у подальшій модернізації, якою займалися в 60-70-х рр.  XVIII ст. Гаргревс, Хайс і Кромптон. У 80-х рр.  після створення ткацького верстата Едмукнта Картрайта (мого однофамільця) було досягнуто збільшення праці ткачів у 40 разів. Але повністю використовувати переваги машинного виробництва виявилося можливим лише з появою парового двигуна, універсальну модель якого створив Джем Уатт ще у 1784 році. Так, під час переходу до машинної праці один робітник може виробляти до 10 разів більше продукції, ніж виробляв її раніше.

Меллор. Проте ні зарплата, ні витрати на машину не збільшилися в 10 разів?! Виходить, що товарно-грошові відносини ведуть до розшарування, появи вас, буржуазії – найбагатшої верстви населення, та нас, робітників – кинутих на виживання.

Таул. Усе ж таки я правий у тому, що створення машин передувало змінам у житті?

Картрайт. Ні, оскільки машини з’явилися як відповідь на вимоги часу. Одні винаходи тягли за собою інші. Спочатку зміни відбулися у легкій промисловості, але в ході неї створювався ринок для важкої. Для виготовлення маси машин для легкої промисловості, було потрібно багато металу, а це викликало зміни у металургії; попит на машини не можна було задовольнити, виготовляючи їх в кустарних майстернях з ручною працею. Заміна дерева під час виплавки заліза на дешеве кам’яне вугілля, якого у нас доста, а також винахід Дербі із створенням чавуну високої якості шляхом додавання до залізної руди негашеного вапна, викликало переворот в машинобудуванні — народження машинобудівних заводів. Крім того, збільшену масу товарів вже неможливо було перевозити на конях і парусних судах, тому сталися великі зміни на транспорті. Завдяки машинам собівартість продукції знизилася, внаслідок чого товари широкого вжитку стали доступнішими. Бавовна в ціні упала в 12 раз! Невже це для вас не вигідно?

Таул. Але фабрики прирекли на загибель мільйонів ткачів-ремісників, які не могли з ними конкурувати. Ми теж опинилися на краю загибелі: робочі місця скорочуються, бо нашу працю замінює машина, до того ж із-за нескладності роботи жінки та діти теж залучаються до фабричного виробництва, складаючи нам конкуренцію!

Картрайт. Однак масового безробіття так і не сталося, оскільки робоча сила потрібна із-за збільшення об’ємів виробництва.

Таул. Але рівень заробітної платні робочого впав в декілька разів. За свій денний заробіток можна купити лише 2,5 кг. хліба. Ви ж самі розумієте, що на такі гроші прогодувати родину неможливо!

Меллор. В які умови ви нас загнали? Праця по 15-18 годин на добу, без вихідних, в умовах, де можна тримати лише тварин: одночасно працюють кількасот людей у приміщенні пронизаному запахом масла та смородом від спалених свічок. Якщо хтось покалічиться чи захворіє, то його виженуть на вулицю, неначе приблудного пса!

Таул. Де пролягає межа? Чому ви тільки говорите про свої доходи, але не про наше благополуччя? Ви нас не чуєте, тож ми діємо від відчаю і безвихідності.

Мейтленд. Сподіваюсь, що у парламенті все ж приймуть закон, який каратиме смертю за руйнування машин.

Меллор. Не вивергайте жовч, оскільки на сьогоднішню ніч заплановано руйнування ще 70 станків, пожари у графствах Дербі, Ланкашир та Йорк.

Мейтленд. Я знаю, хто керує вашими загонами! Це якийсь Нед Луд. Хто він такий, де переховується?

Меллор. Не старайтеся дарма. Нед Луд – наш король, якого вам ніхто не видасть. Він невидимий: його ніби немає, але він завжди поруч. Він організовує партизанські загони, дає настанови і все заради нашої спільної мети:

«Є одна-єдина рука,

І хоча вона лише одна

В цій єдиній руці чарівна сила,

Яка розпинає мільйони.

Знищимо Короля Пари, жахливого Молоха!»

Мейтленд. 10 тисяч солдат кинуто на придушення безпорядків. І зі свого боку зроблю все можливе, аби якомога більш з вас несли покарання з усією строгістю закону!

V. Підведення підсумку.

Бесіда: 1. Назвіть передумови промислового перевороту. Які його ознаки?

  1. Визначте наслідки промислового перевороту – економічні та соціальні.

  2. Поясніть, чому ремісники знищували машини, які полегшували їм працю

  3. Чому переворот розпочався саме в Англії у д.п. XVIII ст., адже першою країною, де були встановлені буржуазні відносини були Нідерланди?

  4. Чому переворот розпочався в легкій промисловості? Чи міг він розпочатися із важкої?

  5. Обговорення проблемного питання.

VI. Рефлексія (запитання для аналізу ігрової діяльності):

  • Що нового ви дізналися з гри?

  • Які зауваження виникли у процесі гри?

  • Що треба зробити для усунення недоліків?

  • Як ви оцінюєте акторську майстерність учасників?

Тренінгові технології.

Фокіна С.А.

Історія України 7 клас

Урок на тему: «Найдавніші землероби та скотарі на території України»

План змісту уроку:

1. Поява землеробства й скотарства за неоліту.

2. Трипільська культура. Господарство, побут, духовне життя.

3. Скотарі Степу.

Очікувані результати уроку Після цього уроку учні зможуть:

- розповідати про появу землеробства і скотарства;

- показувати на карті територію розселення трипільців;

- описувати господарство, побут і духовне життя трипільців;

- характеризувати спосіб життя скотарських племен;

- висловлювати власне ставлення до значення появи землеробства і скотарства у житті людства.

Почніть урок з мотивації пізнавальної діяльності учнів. Нагадайте їм, наприклад, про казку американського письменника Р. Кіплінга «Кішка, яка гуляла сама по собі», де стверджується, що першою свійською твариною була кішка. Запропонуйте учням за методом уявного мікрофона відповісти: чи погоджуються вони з такою думкою? Чому?

Вислухайте 2-3 відповіді учнів, не коментуйте.

Потім задайте додаткові запитання:

- Чим свійська рослина відрізняється від дикої?

- А свійська тварина?

- Як ви думаєте, як з'явились перші свійські тварини?

- Чи знаєте ви з історії стародавнього світу, коли (в який період історії людства) це відбулося?

За 2-3 хвилини вислухавши відповіді учнів, спитайте їх, чому, на їхню думку, буде присвячений цей урок. Потім оголосіть тему уроку: «Найдавніші землероби та скотарі на території України». Обов'язково запишіть її на дошці, так само як і очікувані результати уроку.

Прочитайте з учнями формулювання результатів і наголосіть, що наприкінці уроку ви перевірите, чи досягнуто цих результатів.

Надання нової інформації.

Запищіть на дошці слово «неоліт» і запропонуйте учням пояснити його значення, підкресліть, що новий кам'яний вік (VІ-IV тис. до н. е.) був відзначений великими змінами у житті людства, насамперед тим, що людство опанувало нові заняття і новий спосіб життя. Необхідний матеріал для цього є у будь-якому посібнику, наприклад: І.А. Коляда, К.І. Крилач, С.П. Юренко «Історія України» (підручник для 6-7 кл. -К., 1998. - С. 20-37) або В. Власов «Історія України» (підруч. для 7 кл. / За ред. Ю.А. Мицика. - К., 2004. - С. 16-27).

Запропонуйте учням попрацювати в парах за таким завданням.

Завдання для парної роботи

Домовтеся зі своїм сусідом або сусідкою по парті, хто з вас буде № 1, а хто № 2.

Якщо ви № 1, у вас є 3 хвилини, щоб прочитати пункти параграфа «Нові прийоми обробки каменю» і «Кераміка», осмислити їх зміст і підготуватись до переказу.

Якщо ви № 2, у вас є 3 хвилини, щоб прочитати пункти параграфа «Прядіння і ткацтво» та «Скотарство і землеробство», осмислити їх зміст і підготуватись до переказу.

По закінченні індивідуальної роботи по черзі перекажіть один одному зміст своєї частини параграфа. Кожен переказ не повинен бути довшим за 2 хв. Той, хто слухає, має задати тому, хто розповідає, не менше ніж 1 запитання і вислухати відповідь.

Під час роботи учнів у парах стежте за тим, як відбувається процес взаємонавчання, нагадуйте учням про час і необхідність переходити від одного етапу роботи до іншого. Дуже важливо витримати часові межі: 1) індивідуальне читання учнями тексту: 3 хв; 2) переказ матеріалу партнером №1: 2 хв; 3) запитання партнера № 2 до партнера № 1 і відповідь на нього - 1 хв; 4) переказ матеріалу партнером № 2: 2 хв; 5) запитання партнера № 1 до партнера № 2 і відповідь на нього. В цілому ця робота має завершитись за 9 хв.

Потім можна перейти до наступної частини змісту уроку, зауваживши, що «за даними археологів на території України за часів неоліту і наступної доби - енеоліту було чимало осередків землеробства і скотарства. Одна з культур, яка отримала назву "Трипільська" за назвою села на Київщині, неподалік якого були вперше знайдені залишки діяльності давніх землеробів. Археологічні дані свідчать, що трипільці прийшли на територію України з Малої Азії і згодом опанували величезні простори».

Зверніться до карти і покажіть території, на яких розселились трипільці, чітко називаючи кожну. Потім запропонуйте учням, дивлячись на велику карту (або карту у відповідному атласі), записати в зошиті речення: «Племена трипільської культури жили на великих просторах від ... до ... Це були регіони України............

Через 1-2 хвилини перевірте і відкоригуйте записи. Зауважте також, що «час існування і розквіту трипільської культури археологи визначають ІV-III тис. до н. е.».

Об'єднайте учнів у трійки та розподіліть між ними завдання з опанування 3-х частин тексту: 1) заняття і господарювання трипільців;

Якщо клас великий, можна об'єднати учнів у четвірки або малі групи по п'ять, заздалегідь визначивши фрагменти тексту підручника, які вони мають опановувати.

2) житло і побут; 3) духовне життя. Запропонуйте їм протягом 2-3 хвилин прочитати відповідний текст.

По завершенні читання дайте кожній трійці аркуш паперу А4 і запропонуйте протягом 4-5 хвилин виконати таке завдання.

Завдання для роботи в трійках

Протягом 3-4 хвилин обміняйтеся з членами своєї групи інформацією, яку ви прочитали (не витрачайте більше 1 хвилин на кожну розповідь). Порадьтеся і на чистому аркуші паперу спробуйте намалювати образ, символічний малюнок або картину з життя трипільців. Визначте доповідача і підготуйтеся до представлення і пояснення своїх малюнків класу.

По завершенні роботи в трійках дайте їм можливість презентувати результати діяльності. (Вивішуйте малюнки на дошці за допомогою скотча). На кожну презентацію відведіть не більше 1 хвилини (всього 5-7 хвилин).

Переходячи до останньої частини змісту уроку, запитайте, чим відрізнявся спосіб життя землеробів і скотарів. Коротко за 2-3 хвилини розкажіть про особливості середньостогівської та ямної культури.

Потім запропонуйте учням у парах за допомогою підручника виконати письмове завдання: заповнити пусті місця у тексті відповідно до інформації підручника.

Учні працюють над реченнями:

1) Середньостогівська культура існувала у ... тис. до н. е. на територіях ......... Вони займались переважно ... скотарством. Відгінне ...

- це відгін... навесні і повернення......

2) ...культура існувала від середини 3 до початку 2 тис. до н. е. її рештки є на території від ... до ... Ямники займалися ... Назва культури походить від ... Найбільшим багатством у них вважалась ...

Перейдіть до підведення підсумків уроку, поставивши перед учнями запитання:

Які основні питання ми сьогодні розглядали?

Коли і як виникли землеробство і скотарство?

Якими були головні риси трипільської культури?

Чим відрізнявся спосіб життя скотарів степу від життя трипільців?

Чим відрізнявся спосіб життя землеробів і скотарів від способу життя давніх збирачів і мисливців?

Наприкінці уроку залучіть учнів до аргументованих висловлювань на тему: «Я вважаю, що прилучення людей до землеробства і скотарства є найбільшим досягненням давньої людності, тому що...». Для полегшення висловлювань напишіть першу частину речення на дошці. Вислухайте 2-3 відповіді учнів, звертаючи увагу на кількість і якість наведених аргументів.

Як домашнє завдання запропонуйте дітям написати есе з 5-7 речень-аргументів з викладенням своєї позиції щодо поставленого запитання.

Знов зверніть увагу учнів на очікувані результати уроку і попросіть учнів оцінити себе за кожним з них по 12-бальній системі. Спитайте про найнижчі й найвищі оцінки. Поясніть, що якщо їх не задовольняє рівень досягнутих результатів, вони можуть підвищити його, працюючи вдома.

Проведення такого уроку дозволяє вчителю бути впевненими, що його учні можуть пояснити зміст опрацьованого матеріалу, встановити зв'язки між попереднім матеріалом і тим, що вивчався сьогодні, продемонструвати певний рівень умінь і навичок, висловити своє ставлення до матеріалу вивченої теми (можна використати вправу "Завершення": вчитель демонструє учасникам записані на фліпчарті 4-5 незавершених речень, наприклад: «Я дізнався що...», «Мене здивувало, що...», «Мені сподобалося, що...», «Можливо, було б краще, якби...» тощо; пропонує кожному учаснику записати свої відповіді та здати вчителю).

Запропоновані нові підходи до проектування уроку або іншого відрізка навчально-виховного процесу безумовно потребують подальшого осмислення і поступового запровадження у практику навчання не тільки історії, а й інших предметів, оскільки саме навчання, орієнтоване на реальні, чіткі, вимірювані, зрозумілі, життєво значущі результати, може сьогодні забезпечити дійсний розвиток особистості кожного учня і майбутнє нашої держави.

Технології розвивального навчання.

Проценко П.І.

Історія України 7 клас

Тема. Расцвет Древнерусского государства при Ярославе Мудром.

Цель: 1. Познакомить учащихся с условиями прихода к власти Ярослава Мудрого, с изменениями, которые произошли в Киевской Руси во времена его правления; дать оценку деятельности князя для развития Древнерусского государства.

2. Продолжить формирование предметных компетентностей: языковой, информационной, логической, хронологической, пространственной, аксеологической, критического мышления.

3. Воспитывать устойчивый интерес к предмету, уважение к истории, традициям славянского народа.

Оборудование:

1.Учебник.

2. Интерактивная доска.

3. Атласы по истории Украины, 7класс.

4. Ассоциативный венок.

Тип урока: урок усвоения новых знаний, пресс-конференция в научном обществе, урок-презентация.

ХОД УРОКА.

Девиз урока:

«Кто, служа великим целям века,

Жизнь свою всецело отдаёт

Н борьбу за брата-человека,

Только тот себя переживёт».

Н.Некрасов

І. Изучение нового материала.

Учитель: Наш урок посвящён киевскому князю Ярославу. Это выдающийся исторический деятель. Благодарные потомки его портрет поместили на 2-х-гривенной купюре. Народ прозвал Ярослава Мудрым. Время его правления историки называют расцветом Киевской Руси. Чем замечательна деятельность этого князя нам расскажут научные сотрудники: историки, антропологи, работники исторического музея при Софийском соборе. Урок мы проведём в форме пресс-конференции, я буду председателем конференции, т.е. буду вести её, ребята класса будут представителями СМИ нашего города. Таким образом, мы напишем с вами статью в книгу «100 великих людей». К большому сожалению, о Ярославе Мудром в этой книге ничего не сказано. Мы исправим эту оплошность.

Перед вами план нашей статьи.

План изучения новой темы:

1. Приход князя Ярослава к власти.

2. Государственная деятельность Ярослава Мудрого.

3. Культурная жизнь в государстве.

4. Отношения с другими государствами.

Проблемный вопрос: Ребята, на уроке мы с вами должны выяснить, почему время правления Ярослава Мудрого названо временем расцвета Древнерусского государства? За что Ярослава прозвали Мудрым?

Выполнить задание: заполнить таблицу «Внешняя и внутренняя политика князя Ярослава Мудрого

Отношение к церкви

Укрепление государства

Развитие культуры

Внешняя политика

Учитель: Ребята, что вы ожидаете от сегодняшнего урока? Определяем задачи урока. (Учащиеся записывают свои предположения на полосках цветной бумаги и вывешивают на доске: хочу, чтобы урок был интересным, узнать новое, больше информации о князе Ярославе, работа с компьютером, игры, работа с документами, получить хорошие оценки, показать свои способности).

ІІ. Актуализация знаний. Выполняем задание на соотношение между именами первых князей и их мероприятиями

Вопросы к классу:

- Откуда мы узнаём, как жили люди в прошлом?

- Какие источники помогают нам в этом?

- Назовите вспомогательные исторические дисциплины.

В 1939 году в Киеве в Софийском соборе был вскрыт саркофаг князя Ярослава. Учёный-антрополог Герасимов изучил останки Ярослава. Я хочу, чтобы вы послушали рассказ антрополога об открытии учёного Герасимова.

Выступление учёного-антрополога: Антропология – это наука о происхождении и эволюции человека. Антрополог Михаил Герасимов установил, что внешность Ярослава была обычной: не обладал физической силой, был хромым. Хорошо развита правая кисть руки. Это говорит о том, что он много воевал. Обладал ростом среднего человека -175см, широк в плечах, губы плотно сжаты. Брови были густыми, имелась борода и усы. По характеру был смелым воином, образованным человеком. Обладал железным характером отца и неукротимостью матери Рогнеды.

Стремясь к власти, он использовал природный ум, хитрость, железную волю и изворотливость. Ярослав женился на дочери шведского короля Ингигерде, слыл любящим мужем и заботливым отцом. За 35 лет своего княжения он заслужил прозвание «мудрого» правителя. Я считаю, что антропологию тоже можно считать вспомогательной исторической дисциплиной.

Учитель: Прошу представителей прессы задавать вопросы.

1-й вопрос: Я – корреспондент газеты «Південна зоря». У меня такой вопрос: у князя Владимира Великого было 12 сыновей. Как Ярославу удалось стать великим князем? (Берёт слово учёный-историк, который рассказывает о приходе Ярослава к власти).

В начале XI века Древнерусское государство опять было охвачено междоусобной войной. Владимир Святославович умер в 1015 году, не назначив наследника. Его многочисленные сыновья, рожденные от разных матерей, вступили в борьбу за великокняжеский престол.

Основные наследники великого князя Владимира

Старшим среди братьев был князь Святополк (усыновленный племянник Владимира), но он не пользовался любовью великого князя. Своим наследником Владимир, скорее всего, хотел сделать Бориса, которого держал при себе в Киеве, поручал государственные дела и ставил во главе дружины. Когда умер Владимир, Борис как раз возвращался из очередного похода на печенегов. Гонец из Киева сообщил ему, что Святополк занял великокняжеский дворец и собирается править на Руси. Дружинники Владимира предложили Борису идти в Киев и силой добыть великое княжение, но Борис отказался со словами «не хочу поднять руку на брата старшего». Дружина покинула князя на реке Альте, и вскоре туда прибыли верные Святополку люди. Они окружили шатер Бориса и пронзили его копьями. Еще живого, истекающего кровью, князя привезли в Киев к Святополку и там по его приказу добили мечами. Опасаясь мести единокровного брата Бориса — Муромского князя Глеба, Святополк вызвал его в Киев. Только на Днепре Глебу стало известно о коварстве Святополка. Молодой князь и его юные дружинники растерялись. Отправленный Святополком отряд без труда захватил корабль Глеба и расправился с князем.

В открытую борьбу со Святополком вступил Ярослав, княживший в Новгороде. Четыре года полыхала война в Русской земле. Решающая битва состоялась в 1019 году на реке Альте, где дружина и наемные печенеги Святополка были разбиты, а сам он вскоре умер. По настоянию Ярослава Святополк был проклят православной церковью и прозван «окаянным», а Борис и Глеб причислены к лику святых.

2-й вопрос: Я – журналист газеты «Бердянские ведомости». За особые дела, по внешним признакам, за характер люди получают прозвища. Киевские князья не стали исключением: княгиня Ольга получила прозвище Святой и Хитрой, князь Святослав - прозван воином, князь Владимир – Святым, Красным Солнышком, Великим. Почему князь Ярослав получил прозвище Мудрый?

Учитель: Чтобы более доказательным был ответ, давайте прочитаем отрывок из «Повести временных лет», а научный сотрудник музея Софийского собора, проанализирует его. Читаем «Похвалу Ярославу Мудрому»:

В год 1037. Заложил Ярослав город большой, у которого сейчас Золотые ворота, заложил и церковь, святой Софии митрополию, а затем церковь святой Богородицы благовещения на Золотых воротах, затем монастырь святого Георгия и святой Ирины. При нем начала вера христианская плодиться и распространяться, и черноризцы стали множиться, а монастыри появляться. Любил Ярослав церковные уставы, попов очень жаловал, особенно же черноризцев, и к книгам проявлял усердие, часто читая их и ночью, и днем. И собрал книгописцев множество, которые переводили с греческого на славянский язык. И написали они много книг, по которым верующие люди учатся и наслаждаются учением Божественным.

Велика ведь бывает польза от учения книжного; книги наставляют и научают нас пути покаяния, ибо мудрость обретаем и воздержание в Словах книжных. Это — реки, напояющие вселенную, это источники мудрости, в книгах ведь неизмеримая глубина; ими мы в печали утешаемся; они — узда воздержания. <...> Если поищешь в книгах мудрости прилежно, то найдешь великую пользу для души своей. Кто ведь книги часто читает, тот беседует с Богом или со святыми мужами. Читая пророческие беседы и евангельские и апостольские поучения и жития святых отцов, получаем для души великую пользу.

Ярослав же этот, как мы сказали, любил книги и, много их переписав, положил в церкви святой Софии, которую создал сам. Украсил он ее золотом, серебром и сосудами церковными, в ней возносят к богу положенные молитвы в назначенное время. И другие церкви ставил он по городам и иным местам. И увеличилось число пресвитеров и людей крещеных. И радовался Ярослав, видя множество церквей и людей крещеных, а враг сетовал на это, побеждаемый новыми людьми крещеными.

Выступление научного сотрудника:

Ярослав был прозван Мудрым потому, что:

1) распространял христианство, строил церкви.

Почему распространение христианства является мудрым делом? (В отличие от языческой морали «Око за око, зуб за зуб», христианская мораль «Возлюби ближнего своего как самого себя» позволяет людям выжить).

2) Открывал школы, поощрял переводы греческих книг на славянский язык.

3) Издал первый сборник законов на Руси, который получил название «Правда Ярослава».

В XI веке Древнерусское государство уже не могло использовать древние родовые обычаи для разрешения споров между людьми. Требовалось записать новые правила поведения и придать им силу государственного закона.

В 1016 году Ярослав Мудрый установил для Новгородской земли «Правду Ярослава» (то есть записал, как надо справедливо вершить суд). Потом он дополнял этот свод новыми законами.

Давайте познакомимся с тем, какие правила поведения установил Ярослав.

(Работа с учебником, анализируем отрывок из «Русской правды»):

? Что Ярослав предложил людям вместо мести за преступление? (Вместо мести за преступление люди получают возмещение убытков деньгами).

? Что мудрее – месть или получение возмещения убытков деньгами? (Возмещение убытков деньгами мудрее мести, поэтому издание Правды Ярослава является мудрым решением).

4) При Ярославе сложились более четкие правила управления Древнерусским государством. Установил порядок престолонаследия: власть передавалась старшему в роду князей.

Высшая власть принадлежала киевскому великому князю. Летописцы называли князя Ярослава самовластцем. Теперь он был уже не первым среди других князей, а полноправным правителем страны. Киевский князь издавал законы, был высшим судьей и главным защитником Русской земли. Он опирался на дружину, которая делилась на «старшую» — бояр, выполнявших важнейшие поручения князя, и «младшую». Князь определял взаимоотношения с другими странами, т. е. внешнюю политику.

Киевский престол, или, как тогда говорили, «стол», после смерти князя передавался старшему в роду князей. Князем мог стать брат или же сын умершего, если он оказывался старше своего дяди. Однако этот порядок часто нарушался.

? Мудро ли поступил князь Ярослав, установив новый порядок престолонаследия? (Он поступил мудро, так как это содействовало установлению мира и прекращению междоусобиц).

Учитель: проведём физкультминутку:

- Сядьте, как князь на троне;

- Упражнение для глаз: я указкой обвожу контуры Софийского собора, а вы за указкой ведите глазами;

- Упражнение для мышц головы и шеи: подбородком напишите год принятия христианства на Руси (получился 988г.); а теперь напишите год, когда Ярослав окончательно разбил печенегов под Киевом (получился 1036год). Молодцы! Спасибо.

Учитель: у кого из представителей прессы есть ещё вопросы?

3-й вопрос: Я представляю Бердянское телевидение. Слышал, что ещё князя Ярослава называют «тестем Европы». За что?

Выступление 2-го научного сотрудника:

В отношениях с другими государствами Ярослав стремился продолжить дела своего отца и деда – Владимира и Святослава:

Во-первых, укреплял южные рубежи Руси, возводил на границе со степью города-крепости. Ярослав оборонял Русь от печенегов и в 1036 году под стенами Киева нанес им сокрушительное поражение. В результате обескровленные печенежские орды откочевали подальше от русских границ. Распростившись со своим главным внешним врагом, Древнерусское государство окрепло и возмужало.

Во-вторых, расширил территорию своего государства и укрепил безопасность его северо-западных границ.

В-третьих, последнее военное столкновение Руси с Византией привело к подписанию мирного договора в 1046 году.

В-четвёртых, дружественные отношения со многими государствами Ярослав Мудрый обеспечивал с помощью браков между правящими династиями. Своих дочерей он выдал замуж за европейских монархов (Анну — за французского короля Генриха I, Елизавету — за норвежского короля Гарольда, Анастасию — за венгерского короля Андрея). Для обеспечения безопасности западной границы старший сын Изяслав был женат на сестре польского короля Казимира, а Всеволод в знак мира и дружбы с Византией женился на «царевне» — дочери императора Константина Мономаха.

? Мудро ли поступал Ярослав, заключая династические браки? (Да, мудро, так как укреплялось положение Руси).

Годы правления Ярослава Мудрого стали временем расцвета Древнерусского государства.

IIІ. Закрепление полученных знаний.

А) Проверяем проблемное задание: Годы правления Ярослава стали временем расцвета Древнерусского государства.

? Что свидетельствует об этом? (Используем метод «Пресс»: Я считаю, что при Ярославе Киевская Русь достигла расцвета, потому что, во-первых, укреплены внутренние порядки, во-вторых, укреплены международные связи, в-третьих, при Ярославе продолжали чеканить свои деньги в государстве; поэтому я считаю, что государство было сильным.)

? Почему князя Ярослава прозвали Мудрым? (Проводим игру «Аукцион». Задание: ребята должны как можно больше привести доказательств мудрости князя).

Учитель: «Начинаем аукцион, кто последний – тот герой» (разбил печенегов, принял «Русскую правду», укрепил престолонаследие, прекратил междоусобные войны, ввёл династические браки, построил Софийский собор, построил Лавру Киевскую, укрепил христианскую веру, любил читать книги, его дочь Анна стала королевой Франции, митрополитом киевским стал Илларион).

Б) Давайте о князе Ярославе составим синквейн. (Напоминаю правила написания синквейна). Предполагаемый ответ:

КНЯЗЬ

Мудрый, целеустремлённый

Воевал, строил, защищал

Составил письменный свод законов

ЯРОСЛАВ

В) Объясните девиз урока, подтверждаем, что творения Ярослава пережили его.

IV. Итоги урока. Выставляю оценки. Прошу ответить на вопрос: «Выполнили ли мы те задачи, которые ставили в начале урока?» К прикреплённым полоскам цветной бумаги прикрепляю цветы, получается украинский венок – это оберег народа, символ продолжения рода, его процветания.

V. Домашнее задание: проработать §7, составить кроссворд, в котором ключевое слово ЯРОСЛАВ.

Педагогічна технологія

Стоїльська Г.І.

Вступдо історії України 5 клас

Тема уроку «Київські князі. Запровадження християнства»

Мета: пояснити зміст понять «Київська Русь», «князь», «дружина», «християнство», з’ясувати історичне значення хрещення Русі; визначити основні складові діяльності князів Київської Русі, створити їхні образні портрети, продовжити формування навичок самостійної та групової роботи, розвивати уміння чітко й логічно висловлювати свої думки, продовжити формування хронологічних навичок,навчити учнів знаходити на карті місця подій княжої доби, визначати тривалість подій; формувати навчально-пізнавальну хронологічну, просторову компетентності; виховувати почуття патріотизму, любові до рідної країни.

Обладнання: підручник, атлас, роздавальний матеріал, ілюстрації, портрети історичних діячів, презентація.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть: установлювати хронологічну тривалість і послідовність зазначених подій та явищ, співвідносити подію, історичне явище і століття; знаходити на карті території, пов’язані з історією Київської Русі; розповідати про історичну подію чи явище, історичних діячів на основі тексту підручника; складати запитання щодо перебігу історичної події; висловлювати особисте ставлення до історичних подій, явищ і діячів, пропонованих для вивчення.

Хід уроку

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми –

Все розберіть…Та й спитайте

Тойді себе: що ми?.

Чиї сини? Яких батьків?..

Т.Г.Шевченко

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Оголошення теми і мети уроку.

Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? («Дерево рішень»)

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальна бесіда (« Мозковий штурм»)

  1. Що таке історія?

  2. Назвіть групи історичних джерел, з яких ми дізнаємось про минуле.

  3. Назвіть приклади писемних історичних джерел.

  4. Що таке Київська Русь?

  5. Які племена засиляли Київську Русь? (робота з картою)

  6. Звідки походить назва «Русь»?

  7. Чому державу в Середньому Подніпров’ї назвали Київською? (робота з картою).

Очікувані відповіді

На території племені полян у V ст. виникло місто Київ. Поступово навколо Києва об'єдналися інші племена, й утворили одну з най-могутніших тогочасних держав світу — Київську Русь. Охоплювала вона території сучасних держав України, Росії, Білорусі, і тому ми вважаємо її державою наших пращурів.

Звідки ж походить назва «Русь»? Під такою назвою згадують Київську державу іноземці-мандрівники, купці та літописці, її мешканців називали русичами. Багато українських істориків вважають, що слов'яни самі називали себе русичами або русами, а свою землю — Руссю. Ця назва співзвучна назвам багатьох річок у Подніпров'ї: Рось, Ропавка, Роставиця, Русава.

  1. Хто керував цією державою? (князь, робота зі словничком)

  2. Як називали заможних землевласників?

10)Що таке дружина?

11)Прочитайте в словничку визначення «язичництва».

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У ч и т е л ь. Упродовж чотирьохсот років свого існування Київська держава була однією з найбільших держав Європи. Вона заклала традиції державотворення сучасної України, дала потужний поштовх для розвитку української народності та її культури. Давньоруський період був справжньою «золотою добою» в історії України і мав важливе значення для нашого народу.

О Київська Русь! Ти могутня держава.

Красива, багата полями й річками,

Людьми та лісами, морями.

Про тебе йшла слава на цілу Європу.

Боялись тебе всі кочівники Сходу.

Народ стояв твердо за власну свободу.

З глибини віків дійшла до нас слава

Про Київську Русь – могутню державу.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про письмове історичне джерело – літопис «Повість минулих літ». Звідти ми беремо основні знання про першу на нашій території державу – Київська Русь.

Бесіда з класом

  • Що ми називаємо „ літописом” ?

  • Як називають людину, що створює літопис?

  • Розкажіть, як створювались літописи ?

Моїм помічником на уроці буде автор «Повісті минулих літ» монах Нестор. Ось і ми також можемо не бути безпристрасними, працюючи над літописом, навіть навпаки – потрібно показувати своє відношення до подій чи історичних діячів. Отож до праці !

Запрошуємо всіх на з’їзд київських князів. Спостерігати за з’їздом буде «Рада бояр».

Запрошені князі звітують нам про свої справи, що вони зробили для зміцнення держави, її об’єднання. А Рада бояр уважно слухає і повинна дати відповідь на проблемне питання: «Чому князя Олега називають «Віщим», Ігоря - «Жадібним», Ольгу - «Мудрою», Святослава – «Воїном», а Володимира – «Святим»»?

Нестор літописець. Се повісті минулих літ звідки почалась руська земля. Хто в Києві перший став князювати і звідки руська земля стала буть. Прийшли словяни й сіли по Дніпру а назвалися полянами, а інші – древлянами, тому що вони оселилися в лісах.

Поляни жили окремо й володіли своїми родами, кожен на своїх місцях. І були 3 брати: Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь. І збудували вони місто в імя старшого брата, і нарели його Київ. І Кий князював.

Ходив у похід до царя грецького. Він його зустрічав з великими почестями, шанобою. На Дунаї побудував містечко Києвець.

У 852 р. два варязьких ватажки Аскольд і Дір, лишивши дружину свого князя Рюрика в Новгороді, попливли із загонами своїх воїнів униз Дніпром. Оцінивши прекрасне розташування Києва на високому березі річки, вони оволоділи містом, а на полян, що населяли його околиці, наклали данину. Аскольд і Дір, очевидно, швидко зажили собі багатства й сили, бо у 860 р. наважилися разом із підвладними їм полянами напасти на Константинополь. Незабаром вісті про їхні успіхи дійшли до Новгорода. І хоч Рюрик уже помер, а його син Ігор був ще замолодим, щоб стати на чолі дружини, Олег, що був опікуном, доки Ігор не досягне повноліття, зібрав дружину з варягів, слов'ян та фіннів, узяв із собою Ігоря й поплив до Києва. Хитрощами виманив він за мури міста Аскольда й Діра і вбив. У 882 р. Олег оселився в Києві.

Учитель.

Потрудився Олег на славу,

Прославляючи державу.

В народі його полюбляли

Хитромудрим називали!

Давайте заслухаємо князя Олега.

Олег. Князював я у Київі з 882 по 912 рік. Почав міста ставити, встановив данину кривичам і мері. Ходив воювати з древлянами і збирав з них данину. Зі своєю дружиною ходив на Візантію і уклав з імператором договори вигідні для Русі. Захищав руську землю і розширював володіння. Колись навіщували мені ворожбити смерть від власного коня. Я прислухався до чарівників і відмовився ходити у воєнні походи, а коня віддав наказ пильно доглядати до самої його смерті. Через декілька років мені принесли звістку, що кінь помер. «Збрехали мені віщуни!», -вигукнув із запалом та пішов подивитися на останки вірного друга. Стояв біля кісток і подумки прощався з конем, який був мені другом і помічником у багатьох походах. Раптом з черепа коня вилізла змія і вкусила мене. Укус призвів до моєї смерті. За розум і військові успіхи назвав мене народ Віщим, що означає хитромудрий. Кияни шанували мене, а вороги боялися.

Учитель.

Прославляв народ не раз

Ігор Рюрикович – князь!

Ходячи в походи,

Цінував Свободу.

Ігор. Я народився 877 року, отже, коли прийшов Олег 882 року до Києва мені було лише п’ять років. князь Олег був рідним братом моєї матері, який опікувався мною за заповітом батька Рюрика після його смерті 879 року, тобто з 2–річного віку. У 912 р. я зайшов на київський престол. З тих пір у Києві стали правити Рюриковичі – великий рід. Ходив у походи на Візантію, укладав вигідні договори для Русі. У 945 році, збираючи данину, двічі навідався у землі деревлян, які повстали проти мене. Це був мій останній похід.

Учитель. 945 рік. Ольга із сином своїм Святославом зібрала хоробрих воїнів і пішла на древлянську землю.

Ольга – вірная дружина,

Честь князівську захистила,

Роду свого не зганьбила

Та державу укріпила.

Ольга. Я відомстила древлянам за свого чоловіка – князя Ігоря. Провела реформи, для того щоб більше не було нових повстань – унормувала розміри данини – уроки. Створила укріплені пункти «становища» - де приймали данину. Розбудувала Київ. Зміцнювала свою державу. 946 року побувала у Візантії та прийняла християнство. Уклала союз з імператором, налагодила дипломатичні зв’язки з Німеччиною. Я зробила висновки зі смерті свого чоловіка, тому встановила прийнятні розміри данини для земель, підлеглих Києву, не вела воєн, усі конфлікти  з сусідніми державами  вирішувала мирно, поширювала освіту. За що і називали мене наймудрішою серед людей.

Учитель. Шановні бояри, а чи можете ви пригадати, як помстилася княгиня Ольга деревлянам?

Святослав - сміливий князь,

Рюриків нащадок!

Землю рідну боронив

Від вражих нападок.

Святослав. З дитинства мене виховували як воїна. Вихователем, наставником моїм був варяг Асмуд, що учив мене бути першим і в бою, і на полюванні, міцно триматися в сідлі, управляти турою, плавати, ховатися від ворожих очей і в лісі, і в степу. Полководницькому мистецтву виучив мене інший варяг - головний київський воєвода Свенельд. Усе життя я провів у походах. Бився зі степовими кочівниками, воював з Візантією, бо аж під її мури прагнув посунути кордони власної держави.

Учитель.

Звав тебе народ ласкавим,

Називав теж «Сонцем ясним»,

Бо зробив ти край великим,

А свій люд – багатим, щасним.

Володимир. Я – київський князь Володимир Святославич. За час мого князювання (980-1115рр.) зміцнив державу, розширив територію. Провів державну реформу щодо управління земель. Для захисту земель Київської Русі від печенігів, побудував систему укріплень. Запровадив християнство. Уклав договори з Візантією. Польщею, Угорщиною, Чехією. Карбував свою монету.

Учитель. Дуже важливою справою Володимира було прийняття християнства у 988 році. (робота зі словничком).

Як ви гадаєте, яка була головна мета цього правителя Русі?

Відповіді учнів (орієнтовні):

  • Київ- центр усієї Русі. Ідея єдності східнослов'янських земель під владою Києва.

  • Сила влади - централізована влада - централізована держава...

  • Міць, могутність, розквіт Русі...

Учитель. Володимир Великий - це справді був великий князь — він перший, хто вже глибоко зрозумів потреби своєї великої держави.

Учитель.

  • Подумайте, чому було необхідно офіційно охрестити всю Русь?

  • Хрещення Русі - це добро чи зло?

Метод – прес: Я вважаю, що це добро (зло) тому що:

по-перше…

по-друге:…

по-третє:..

Таким чином, я вважаю, що хрещення Русі…

Задача. Русь хрестили у 988. Як давно сталася ця подія?

Вирішення проблемного питання.

«Чому князя Олега називають «Віщим», Ігоря - «Жадібним», Ольгу - «Мудрою», Святослава – «Воїном», а Володимира – «Святим»»?

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Учитель. Сьогодні на уроці ми з вами познайомилися з часами, коли Київська Русь тільки формувалася як держава і міцніла за часів правління перших князів. Ці князі залишили яскравий слід в нашій історії, як писали візантійці «Народ не славний, народ, про який до сих пір ніхто не згадував, народ, який ми ставили на рівні з невільниками, - а таке добув собі ім’я, такий став славний. Ганебний і бідний – дійшов до такого значення і багатства». Про все це ми дізналися з вами завдяки легендам, переказам та літописним свідченням минулого.

1. Про яку державу йшлося на уроці?

2. Хто очолював цю державу?

3. Яких князів ви знаєте?

4. Поставте картки з іменами князів у хронологічній послідовності їх перебування при владі.

5. Хто започаткував династію Рюриковичів?

6. Хто з київських князів відзначався найбільшою войовничистю?

7.  Що ви знаєте про діяльність Володимира Великого?

Завдання. “Чарівна скринька”.

Кому могли належати ці речі?

  • Пташка (Ольга)

  • хрест (Володимир Великий);

  • дерево (Ігор);

  • гадюка (Олег).

. ПІДСУМОК УРОКУ

Заповнення «Дерева рішень». (метод «Мікрофон»)

I. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

§ 14 с. 105-111. Складіть кросворд на сім слів за темою уроку

Технологія особистісно зорієнтованого навчання.

Рябикіна О.В.

Історія України 9 клас

Тема уроку : Реформи адміністративно-полiтичного управління 60—70-х років ХІХ ст. у підросійській Україні

Мета уроку: навчити учнів характеризувати перетворення 60 -70-х років ХІХ ст. у Російській імперії, розуміти значення та наслідки перетворень для українського народу, аналізувати історичні події та давати характеристику історичним постатям того часу;розвивати історичне мислення учнів та вміння порівнювати реформи минулого з сучасними перетвореннями, сприяти критичному осмисленню минулого; виховувати у школярів громадянську свідомість, дух патріотизму, сприяти утвердженню демократичних ідеалів.

Тип уроку: вивчення нових знань

Обладнання: підручник, стінна карта «Скасування кріпосного права в українських землях», атлас «Історія України. 9 клас», відео, документальний фільм «Російська імперія. Частина 11. Олександр ІІ», 2002 р.,додатковий матеріал.

Основні дати: 1853 – 1856 рр. - Кримська війна, 19 лютого 1861 р. - Олександр ІІ підписав «Положення», законодавчі акти реформи та маніфест про скасування кріпосного права, 1863 р.- здійснення освітніх реформ, 1864 р. – земська реформа

(реформа системи місцевого управління), 1864 р.- судова реформа, 1863-64 рр. - придушення національно-визвольного повстання у Польщі, 1874 р.- запровадження військової реформи

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Розповідь учителя.

Думки про необхідність ліквідації кріпацтва дедалі більше поширювалися серед усіх верств українського суспільства. Розуміння кріпацтва як великого соціального лиха спричиняло появу пристрасних поезій Тараса Шевченка і прозових творів молодої української письменниці Марко Вовчок. Вони, за свідченням сучасників, були «одним суцільним обвинуваченням проти кріпосницької неволі». Але для повного розуміння перетворень які відбулись у -70-х років ХІХ ст. у Російській імперії, давайте згадаємо:

Коли та як було скасовано кріпосне право на західноукраїнських землях?

Чому існування кріпосного права заважало подальшому соціально-економічному розвиткові Наддніпрянщини?

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.Селянська реформа 1861 року та Україна

Розповідь учителя.

Підготовка селянської реформи тривала п’ять років. 19 лютого 1861 р. Олександр ІІ підписав «Положення», що містили всі законодавчі акти реформи та маніфест про скасування кріпосного права. «Положення» крили в собі 17 актів, найважливішими з яких були «Загальне положення про селян, звільнених з кріпосної залежності» та чотири місцеві положення для окремих регіонів імперії. Наддніпрянщина підпадала під дію трьох місцевих положень. У губерніях Півдня та південній частині Харківської губернії діяло «Великоросійське місцеве положення», на Правобережжі – «Окреме місцеве положення», на Лівобережжі – «Малоросійське місцеве положення».

Для уявлення подій тих часів учитель пропонує переглянути уривок документального фільму «Російська імперія. Частина 11. Олександр ІІ», 2002 р.

Робота у групах з додатковим матеріалом.

Група №1

Картка 1.

Причини проведення реформ.

Перший глобальний удар миколаївській системі був нанесений ззовні.

Поразка в Кримській війні (1853 – 1856 рр.) показала дійсний стан

кріпосницької Росії.

Реакційний Священний союз Росії, Пруссії та Австрії, створений під час завершення епохи наполеонівських воїн, фактично розпався.

Зовнішній політичний курс виявився не життєздатним.

Подальше існування кріпосного права загрожувало імперії перетворитися на другорядну країну

Кріпосне право сповільнювало темпи економічного розвитку країни.

Кріпосне право за формою і змістом надто скидалося на рабство. Аморальність володіння «хрещеною власністю» засуджувалася переважною більшістю представників різних суспільних верств.

Питання: Виходячи з причин проведення реформ, доведіть, які прошарки суспільства особливо підтримували ідею проведення реформ? Вашу думку обґрунтуйте.

Група №2

Картка 2.

Олександр ІІ (17(29).4.1818-1(13).3.1881). Російський імператор з 1855. Старший син Миколи І (батько Олександра ІІІ ). Здійснив ряд реформ: армійську, земську, судову, у 1861 скасував кріпосне право, за що одержав ім'я "Визволитель". З 1863 року перейшов до реакційної внутрішньої політики, на його життя неодноразово відбувалися замахи. Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853-56, криза економічного розвитку країни, національно-визвольний рух поневолених народів, примусили Олександра ІІ провести ряд реформ: відміна кріпосного права 1861, земельна, судова, міська та ін. У зовнішній політиці Олександр ІІ дотримувався німецької орієнтації, особливу увагу приділяв т.зв. східному питанню. В 1877-78 прагнучи зміцнити позиції Російської імперії на Балканах, вів війну з Туреччиною. За Олександра ІІ до Росії було приєднано Пн. Кавказ, завойовано значну частину Середньої Азії. В 1863-64 жорстоко придушив національно-визвольне повстання у Польщі. Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику. Вбитий 1.3.1881 у Петербурзі народовольцем І. Гриневецьким.

Українські землі на 1861 рік (розподіл)

Українські землі після реформи(розподіл)

Селянські наділи

Поміщицькі наділи

Селянські наділи

Поміщицькі наділи

29,9

70,1

27

73

Питання: Виходячи з інформації чи можемо ми назвати Олександра ІІ «Визволителем»? Вашу думку обґрунтуйте.

Група №3

Картка 3.

Робота з історичним документом

Всемилостивѣйшiй манифестъ

ОБЪ ОТМѢНѢ КРЕПОСТНАГО ПРАВА.

Божіею милостію

МЫ, АЛЕКСАНДРЪ ВТОРЫЙ,

Императоръ и Самодержецъ Всероссійскій, Царь Польскій, великій Князь Финляндскій,

и прочая, и прочая, и прочая.

Объявляемъ всѣмъ Нашимъ вѣрноподданнымъ.

1) Открыть въ каждой губерніи губернское по крестьянскимъ дѣламъ присутствіе, которому ввѣряется высшее завѣдываніе дѣлами крестьянскихъ обществъ, водворенныхъ на помѣщичьихъ земляхъ.

2) Для разсмотрѣнія на мѣстахъ недоразумѣній и споровъ, могущихъ возникнуть при исполненіи новыхъ положеній, назначить въ уѣздахъ мировыхъ посредниковъ, и образовать изъ нихъ уѣздные мировые съѣзды.

3) За тѣмъ образовать въ помѣщичьихъ имѣніяхъ мірскія управленія, для чего, оставляя сельскія общества въ нынѣшнем ихъ составѣ, открыть въ значительныхъ селеніяхъ волостныя управленія, а мелкія сельскія общества соединитъ подъ одно волостное управленіе.

4) Составить, повѣрить и утвердить по каждому сельскому обществу или имѣнію уставную грамоту, въ которой будетъ исчислено, на основаніи мѣстнаго положенія, количество земли, предоставляемой крестьянамъ въ постоянное пользованіе, и размѣръ повинностей, причитающихся съ нихъ въ пользу помѣщика, какъ за землю, такъ и за другія отъ него выгоды.

5) Сіи уставныя грамоты приводить въ исполненіе по мѣрѣ утвержденія ихъ для каждаго имѣнія, а окончательно по всѣмъ имѣніямъ ввести въ дѣйствіе въ теченіе двухъ лѣтъ, со дня изданія настоящаго Манифеста.

6) До истеченія сего срока, крестьянамъ и дворовымъ людямъ пребывать въ прежнемъ повиновеніи помѣщикамъ, и безпрекословно исполнять прежнія ихъ обязанности.

7) Помѣщикамъ сохранить наблюденіе за порядкомъ въ ихъ имѣніяхъ, съ правомъ суда и расправы, впредь до образованія волостей и открытія волостныхъ судовъ…

Данъ въ Санктпетербургѣ, въ девятнадцатый день Февраля, въ лѣто отъ Рождества Христова тысяча восемьсотъ шестьдесятъ первое, царствованія же Нашего въ седьмое.

На подлинномъ Собственною Его Императорскаго Величества рукою подписано:

«АЛЕКСАНДРЪ»

Питання: Як поміщики могли використати цей документ у свою користь? Свою відповідь обґрунтуйте.

Група №4.

Картка 4.

Законодавчі акти селянської реформи вирішували такі основні питання:

· скасування кріпосного права та визначення нового правового статусу селян;

· організацію селянського самоуправління;

· створення інституту мирових посередників;

· наділення селян землею;

· визначення повинностей тимчасовозобов’язаних селян;

· викуп землі селянами.

«Положення» селянської реформи поширювалися на колишніх кріпосних селян. Одначе суттєві зміни відбулися і в становище державних селян, які складали 44% усього селянства Наддніпрянщині.

Згідно з указом 1866 р. всі землі державних селян, залишаючись власністю держави, закріплювалися за сільськими громадами у безстрокове користування (подвірне або громадське). Селяни повинні були за це сплачувати до казни щорічну «оброчну подать». Державні селяни мали право стати власниками наділів, сплативши за них викуп протягом 8 років, але розмір їхніх наділів встановлювався не більше 8–15 десятин. Внаслідок цієї реформи, здійснення якої тривало 20 років, становище державних селян стало дещо кращим, ніж колишніх кріпосних. Наділи, що їх вони отримали, були в середньому вдвічі більшими, ніж у колишніх кріпаків. У 1886 р. всіх державних селян зобов’язали викупити свої наділи, але викупні платежі для них були значно меншими, ніж у кріпосних селян. Стримувало розвиток господарства державних селян запровадження громад зі спільною відповідальністю за сплату податків.

Питання: Як, на вашу думку, змінилось положення кріпосних та державних селян після реформ? Свою відповідь обґрунтуйте.

Учні виконують завдання . По закінченню виконання завдання учитель пропонує групам обговорити питання у дискусійній формі. Представники груп пропонують відповіді та на дошці заповнюється таблиця:

Негативні наслідки реформи

Позитивні наслідки реформи

Після обговорення учні самостійно роблять висновки відповідаючи на питання:

Як вплинула реформа 1861 року на подальше життя українського селянства?

2. Реформи адміністративно-полiтичного управління 60—70-х років ХІХ ст.

Пропонується самостійна робота з підручником по групам. Групам пропонується заповнити у зошитах таблиці.

Група №1. Земська реформа.

Група №2. Судова реформа.

Група №3. Реформа освіти.

Група №4. Військова реформа.

Зразок таблиці:

Назва

Час прийняття

Основні положення

Наслідки реформи

ІІІ. Підведення підсумків уроку, оцінювання діяльності.

Розповідь учителя.

Реформи 60–70-х рр., мали усунути кріпосницькі пережитки з імперської дійсності, але так, щоб зберегти незмінними основи російського самодержавства. Здійснюючи реформи, імперія використовувала адміністративно-командні методи управління, підтримувала становий лад у всіх сферах суспільно-політичного життя. Над новоутвореними органами місцевого самоврядування, судами, закладами освіти, пресою зберігався контроль імперської адміністрації.

Реформи 60–70-х рр. були, власне, поступками часові, що їх робила Російська імперія, і не мали на меті створення повноцінних умов для розвитку як українського, так і будь-якого іншого з народів, пригноблених імперією.

Додатковий матеріал. Цікаво знати.

Найбільший в усій імперії (третій, встановлений у Києві) пам"ятник Олександру ІІ був урочисто відкритий та освячений на офіційній Царській площі (нині - Європейська площа) у центрі міста.

4 квітня 1866 року Дмитро Каракозів учинив невдалий замах на життя імператора. Терориста, як тоді водилося, повісили, а в пам"ять про чарівний порятунок государя по всій країні на державні гроші зводили каплиці. Зусиллям киян у місті їх з"явилось аж три. Одна з них раніше знаходилась на тому місці, де потім відкрили пам"ятник. Отже, 30 серпня 1911 року в присутності Миколи ІІ, прем"єр-міністра П. А. Столипіна, обер-прокурора Св. Синода Саблера, шефа жандармів Курлова, міністра освіти Кассо, сина та спадкоємця болгарського царя Фердинанда та цілого ряду інших сановників, представників Австро-Угорського, бельгійського, британського, германського, грецького, датського, італійського, персидського, португальського, французького, шведського та швейцарського консульств, при величезному скупченні вірнопідданого народу з пам"ятника скинули покривало. Ідея італьського скульптора Етторе Ксименеса (саме його проект переміг на міжнародному конкурсі) був чарівно втілений у бронзі та граніті. 200 тисяч рублів зібрала Росія для цього пам"ятника. У 1911 році країна святкувала півстолітній ювілей формального звільнення селян по Великій Реформі. Пам"ятник відображав цей факт. Багатофігурний твір мав три п"єдестал. На центральному бронзова фігура імператора. Він стояв, накинувши на плечі мантію, однією рукою спираючись на невисокий фотель. Нижче знаходився прекрасний барельєф: селяни, що дякували царя за звільнення від кріпосницької залежності.Центральний п"єдестал був прикрашений гербом Російської імперії - двоголовим орлом, та лаконічним написом: "Царю-Визволителю - вдячливий Південно-Західний край. 1911 рік". До бічних п"єдесталів були приставлені скульптурні композиції з фігурами Милосердя та Правосуддя. Всі три п"єдестали були об"єднані широким фронтоном з барельєфами, що зображали деякі моменти з життя та державної діяльності монарха.Кам"яні частини п"єдесталу були виконані з рожевого граніту, сходинки, що вели до постаменту, - з сірого. На бічних виступах сходинок встановили бронзові царські корони.

Після встановлення пролетарської влади у Києві були скинуті всі металеві частини пам"ятника. Бронзовий п"єдестал до середини тридцятих років використовували як декоративний вхід до Пролетарського , пізніше - Піонерського (Царського) саду.

IV. Домашнє завдання:

- опрацювати відповідний параграф підручника;

- виконати порівняльну таблицю «Положення станів суспільства до реформ та після реформ Олександра І;

- творче завдання за вибором «Олександр ІІ – визволитель чи самодержавець».

Метод проектів.

Шолойко Т.О.

Історія України 10 клас

Тема: Концтабори та масове знищення народів. Голокост.

Навчальна мета:

* з’ясувати передумови, причини, масштаби і трагічні наслідки створення концтаборів та голокосту;

* допомогти учням усвідомити трагедію народів, трагедію окремої людини того часу;

Розвиваюча мета:

  • розвивати в учнів уміння сумлінно і кваліфіковано аналізувати історичні факти, систематизувати матеріал, виділяти головне, дискутувати, працювати з додатковою літературою, пам’ятками;

  • розкривати зміст подій, пов'язаний з трагедією в Бабиному яру;

  • формувати і вдосконалювати навички роботи зі статистичним матеріалом як джерелом історичних знань, критично оцінювати історичні факти,

  • навчити робити висновки на основі історичних фактів аргументовано відстоювати власні погляди, працювати з доступними джерелами.

Виховна мета:

* формувати основу культури міжнаціональних відносин у суспільстві,

* виховувати почуття гуманності та сприяти формуванню толерантності у міжнаціональних відносинах,

* виховувати гордість за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших,

* учити співчувати, співпереживати та допомагати ближньому.

* толерантне ставлення до протилежної думки, здійснювати патріотичне виховання.

Методична мета:

- продемонструвати впровадження в практику нетрадиційних уроків історії з використанням акмеологічних методів Прийом емоційного стимулювання, Прийом «Інформаційна палітра», Прийом «Міжпредметні зв’язки» .

Тип уроку:

- засвоєння нових знань.

Форма уроку:

- нестандартний, захист проекту.

Основні поняття: Концтабір, геноцид, голокост,

Основні дати: 1401- перша згадка про Бабин Яр, 27 січня 2005 року – Міжнародний день памяті жертв Голок осту.

Обладнання: відеозапис «Бабин Яр», плакати, фотографії, відєо Муслім Магомаєв "Бухенвальдский Набат", пісня Александра Розенбаума «Долгая Дорога Лета»

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:

- Яка страшна трагедія відбувлася в 1921–1922 рр., 1932 -1933 роках?

- Що призвело до голоду у ці роки?

Вступне слово вчителя.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1932-1945 років.

Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голокосту 1932 - 1945 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.

Група ваших однокласників отримала завдання: використовуючи різні джерела, дослідити цю трагедію, з’ясувати передумови, причини, масштаби, трагічні наслідки створення концтаборів та Голокосту; розглянути питання про дослідження й визнання Голокосту в Україні та за кордоном.

(Вони підготували проект "Безсмертна сила людського духу”.)

III. Вивчення нового матеріалу.

-- Проходить у вигляді захисту проекту.

-- Група учнів отримала випереджальне завдання – підготувати проект

"Безсмертна сила людського духу (Прийом емоційного стимулювання) – демонстрація презентації.

-- З цією метою перед ними було поставлено такі завдання:

1. Підготувати дослідницько-інформаційний проект із заданої теми.

2. Зібрати інформацію, обробити дані.

3. Визначити форму представлення результатів.

4. Розподілити обов’язки кожного члена групи.

-- Учням заздалегідь було запропоновано дати відповідь на проблемне питання:

- Яке значення мав процес Голокосту в історії України та як з цим пов’язані концтабори?

Хто причетний до вирішення проблеми:

# Історики.

# Журналісти.

# Літературознавці.

# Спостерігачі

Орієнтовні завдання:

Історики:

1. Досліджують різні документальні дані про створення концтаборів (Освенцім, Собібор, Маутга́узен, Бухенва́льд.)

А) місце знаходження;

Б) час існування;

В) події, які там відбувалися.

2. Схарактеризуйте політику нациського керівництва щодо інших народів.

3. Визначте причини Голок осту і які наслідки були в Україні.

4. Наслідки Голокосту в Україні.

Журналісти:

1. Зробіть аналіз публікацій за останні роки, в яких піднято питання про Голокост. (використати метод проекту "Папка з газетними статтями”). (Прийом «Інформаційна палітра») - демонстрація вирізок з газет та журналів статтей на тему «Голокост»

2. Як реагували країни Заходу на трагічні події Голокосту? Як ці події було відображено в іноземній пресі?

Літературознавці:

1. Проаналізувати історичні вірші присвячені жертвам голокосту (використати метод проекту "Збірка поезій”), (Прийом «Міжпредметні зв’язки») – літературні читання поезій.

2. Підібрати уривки літературних творів, які характеризують ситуацію, яка склалась в роки Голокосту 1939 -1945 рр.

-- Випереджальні завдання:

Дослідити документи (хрестоматія новітньої історії України та ін.).

Підібрати фотоматеріали та проаналізувати їх (за схемою).

Підібрати відеоматеріали.

Підібрати музику, яка б відповідала змісту уроку.

-- Конструювання підсумкового проекту.

V. Підсумки уроку.

Правда про голокост потрібна не лише тим, хто пережив його, а й вам, молодому поколінню, бо ви творите і творитимете історію для наших нащадків, а це – пам’ять народу.

Забути не можна, щоб не допустити повторення цієї страшної трагедії.

Цього вимагає правда історії, вимагає наш час. Адже тільки з урахуванням уроків минулого ми можемо йти в майбутнє.

VI. Домашнє завдання.

Література

1. Акмеология: методология, методы и технологии // Материалы научной сессии, посвященной 75-летию... Н. В. Кузьминой / Под. ред. А. А. Деркача. – М. : РАГС, 1998. – 230 с.

2. Акмеологія з основами психології кар’єри : навч. посібник / Уклад. О.М. Гавалешко, В.В. Пасніченко., Т.А. Кривко. – Чернівці: Рута, 2004.– 84 с.

3. Акмеологія – наука ХХІ століття : матеріали Міжнар. наук. –практ. конф./ редкол.: З.Ф. Сіверс, Е. В. Белкіна, Г. С. Данилова; упоряд. та наук. ред. – Г. С. Данилова. – К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2005. – 412 с.

4. Акмеология качества профессиональной деятельности специалиста: Монография / Н. В. Кузьмина, С. Д. Пожарский, П. Е. Пуатова. – СПб. – Коломна – Рязань, 2008. – 376 с.

5. Акмеологія управління: інноваційні технології вдосконалення професіоналізму керівних кадрів // Освіта і управління. – 2011. – Т.14. – Ч.1. – С. 31-32.

6. Антропова Л.В. Акме-технологии в профессиональной подготовке учителя адаптивной школы / Л. В. Антропова // Школьные технологии. – 2003. – № 6

7. Барабанова З.П. Развитие акмеологической культуры педагогов как условие освоения личностно ориентированного взаимодействия [Электронный рессурс] / З.П. Барабанова. – Режим доступу : http://www.intellectinvest.org.ua/ukr/school_akme_vestnik_akme_akme_3_2009_barabanova_razvitie_akmeolog_kulture

8. Бодавлев А. А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристики и условия достижения / А. А. Бодалев. – М., 1998. – 168 с.

9. Вакуленко В. М. Вступ до акмеології педагогічної освіти : [монографія] / Вакуленко В. М. – Алчевськ : ДГМІ, 2003 – 149 с

10. Вакуленко В. М. Акмеологічні проблеми розвитку творчого потенціалу фахівця / В. М Вакуленко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. / за заг ред М.Б Євтуха, укл О.В Михайличенко – К : КНЛУ, НМАУ,2002 – Вип. 21 – С 59 – 62

11. Гагин Ю. А. Отличности и индивидуальности: акмеологическая парадигма: моногр. / Ю. А. Гагин . – СПб., 2003. – 312 с.

12. Данилова Г. С. Акмеологічна модель педагога в ХХІ столітті / Г. С. Данилова // Рідна школа. – 2003. - №6. – с. 6 – 9.

13. Деркач А.А. Акмеология: [Учебное пособие] / А. А Деркач., В. Г Зазыкин. – С-П. : Питер, 2003.– 256 с.

14. Деркач А.А. Акмеологические основы развития профессионала./ А.А Деркач. – М. – Воронеж, 2004.

15. Деркач А. А. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности / А. А.Деркач, Э. М.Орбан Л.., 1995. – 208 с.

16. Деркач А.А. Акмеология: современный этап и перспективы развития / Деркач А.А. // Акмеологиия. – 2012 – №3. – С. 12-18.

17Деркач А. А. Методолого – прикладные основы акмеологических исследований / А. А. Деркач. – М.: Изд-во: РАГС, 1999. – 309 с.

18. Залотуха П.В. Акмеологическая готовность к профессиональной педагогической деятельности / Залотуха П.В. . – 2012 – №3. – С. 49-53.

19. Ильин В.В. Философия и амеология / В.В. Ильин, С.Д. Пожарский. – СПб. : Политехника, 2003. – 395 с.

20. Кузьмина Н. В. Предмет акмеологии / Н. В. Кузьмина. – СПб. : Политехника, 2002. – 189 с.

21. Козырев О. А. В поиске акмеологических оснований развития компетентности учителя // Начальная школа плюс до и после. – 2006. - №2 – С. 15 -18

22. Максимова В. Н. Акмеология последипломного образования педагога : моногр. / В. Н. Максимова, Н. М. Полетаева. - СПб. : ГНУ «ИОВ РАО», 2004. – 224 с.

23. Максимова В. Н. Введение в акмеологию школьного образования/ В.Н.Максимова.- СПб: ЛОИРО, 2002. – 156 с.

24.Мелик-Пашаев А. А. Акме – период жизни или состояния духа? Общая и прикладная акмеология / А. А. Мелик-Пашаев. – М., 1995

25. Разина Н.А. Акмеологический подход к развитию профессионализма современного педагога в инновационной образовательной cреде средней школы [Электронный рессурс] / Н.А. Разина. – Режим доступа : http://www.intellect- invest.org.ua/ukr/school_akme_vestnik_akme_akme_3_2009_razina_ akmeolog_ podhod_k_razvit/

26. Пальчевський С. С. Акмеологія: навч. посібник [для студентів вищих навч. закладів] / С. С.Пальчевський. – Київ: Кондор, 2008. - 308 с.

27. Панасюк В. П. Школа и качество: выбор будущого. С.-Пб.:КАРО – 2003. – 381 с.

28.Педагогічна майстерність:[ Підручник] / І. А. Зязюн, Л. В. Кра-мущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с.

29.Смысл жизни и акме: 10 лет поиска: [В 2 ч]. / Под ред. А.А. Бодалева, Г.А. Вайзер, Н.А. Карповой, В.Э. Чуковского. Часть 1. – М.:, 2004. – 328 с.

12

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
4
міс.
1
4
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!