Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
2700 грн
390 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №PA728028
За публікацію цієї методичної розробки Луценко Ірина Олександрівна отримав(ла) свідоцтво №PA728028
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Дошкільна освіта

Адаптація дітей раннього віку до умов

дошкільного навчального закладу

2015

Зміст:

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Психолого-педагогічна характеристика дітей до умов дошкільного навчального закладу…………………………………...……………….5

    1. Особливості адаптації дітей дошкільного віку………………………..5

      1. Етапи адаптаційного періоду………………………………….…..6

      2. Фази та ступені адаптації………………………………..……...…7

    2. Ігрова діяльність як один із методів адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу……………………….……...….….9

    3. Підготовка дітей до дошкільного навчального закладу……………...9

    4. Психофізіологічна характеристика дітей дошкільного віку…...…....13

1.4.1. Емоційний стан дітей молодшого дошкільного віку…………...14

    1. Вплив ігрової діяльності на стан адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу……………………………………………………17

РОЗДІЛ 2. Вивчення впливу ігрової діяльності на процес адаптації дітей до дошкільного навчального закладу……………………………….…..19

2.1. Діагностичне вивчення емоційного стану дітей……………………...19

2.2. Рекомендації для батьків та вихователів………………………...……24

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..28

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….…31

ВСТУП

Декілька років поспіль такий фактор, як адаптація дітей до дошкільного навчального закладу, привертав увагу багатьох учених, науковців, педагогів та інших людей, котрі намагалися дослідити та вивчити цю проблему досконало, кожен по-своєму (Н. Д. Ватутина, Н. Найдюк, О. М. Науменко, Л. В. Стреж, О. М. Циганенко, Н. Б. Чуб та інші).

Коли батьки ведуть дітей уперше до дитячого навчального закладу, вони не підозрюють, яка поведінка може виникнути в їхньої дитини. Адже для дитини дитячий садок – це зовсім інший простір, незнайомий для неї, у якому знаходяться багато інших незнайомих дітей, дорослих, до того ж її залишають саму зі своїми страхами, переживаннями, відчуттями та емоціями.

Дитина, яку відірвали від домашньої атмосфери, від матері, зазвичай, страждає: у неї виникають стреси, які негативно можуть позначитися на її здоров’ї. Для того, щоб такі проблеми не трапилися з дитиною, досить важливим є взаємодопомога батьків і вихователів та підтримка батьками дітей. Існує також безліч методик та рекомендацій для батьків.

Актуальність проблеми. У сучасних умовах однією з важливих проблем є інтерес до проблеми адаптації дитини до дошкільного навчального закладу, який дедалі більше зростає. У зв'язку з цим особливої гостроти й значущості набуває процес адаптації до ДНЗ, який виникає здебільшого в ранньому віці, оскільки труднощі адаптаційного періоду призводять до довготривалих порушень емоційного стану дошкільнят. Знання цих психологічних закономірностей є необхідною умовою для швидкої адаптації.

Велика кількість несприятливих чинників, зумовлених соціальною нестабільністю, негативно впливають на сучасну дитину й може загальмувати розвиток потенційних можливостей особистості. За таких умов у суспільстві дуже гостро постає проблема соціально-психологічної адаптації та збереження психічного здоров’я особистості. Саме тому адаптація дітей до дошкільного навчального закладу є актуальною й потребує особливої уваги з боку психологів, педагогів і батьків.

Мета дослідження – розкрити й перевірити експериментальним шляхом ефективність педагогічних умов та методик, спрямованих на адаптацію дітей до умов дошкільного закладу.

Об'єкт дослідження – адаптація дітей до умов ДНЗ.

Предмет дослідження – психофізіологічний стан дітей дошкільного віку в період адаптації до ДНЗ.

Завдання:

  1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми адаптаційного періоду.

  2. Виділити та охарактеризувати основні фази адаптаційного періоду.

  3. Виявити особливості розвитку адаптації в дітей раннього віку.

  4. Сформувати комплекс психолого-педагогічних методик для кращої адаптації дітей.

Наукова новизна: полягає в тому, що на основі порівняння літературних джерел з даними експериментального дослідження адаптацію дітей ранього віку можна покращити за допомогою гри.

Структура та обсяг роботи: Дана робота складається зі вступу, та двох розділів: психолого-педагогічна характеристика дітей до умов дошкільного навчального закладу і вивчення впливу ігрової діяльності на процес адаптації дітей до дошкільного навчального закладу; висновків; списку використаних джерел; додатків. Містить 3 рисунка, 1 таблицю.

РОЗДІЛ 1.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ

ДО УМОВ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

1.1. Особливості адаптації дітей дошкільного віку

У житті кожної дитини настає той час, коли вона вперше переступає поріг дитячого садка. Адже дошкільна освіта є обов’язковою відповідно до ст. №4 Закону України «Про дошкільну освіту» [27]. Для малюка дитячий садок – це новий, ще невідомий простір, нове оточення й нові стосунки; потрапивши сюди, дитина змушена до всього пристосовуватися [25, с. 6-10]. Прийшовши до дошкільного закладу, малюк потрапляє в нові соціальні умови, зустрічається з новим середовищем, змінює звичний розклад та спосіб життя [16]. Але все ж таки початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя й діяльності, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це надзвичайно напружений період, який потребує від малюка активних психічних і фізичних форм пристосування, адаптації.

Проблема адаптації до умов дошкільного закладу виникає чи не в кожної дитини будь-якого віку, коли вона вперше приходить до дошкільного садка [16].

Термін адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному та психологічному [4, с. 416]. Адаптація, або пристосування організму до нових умов, містить широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки життєвих обставин [25, с. 6-10].

Одним із важливих етапів адаптації є соціальна адаптація. Соціальна адаптація – пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості в соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії. Адаптація може здійснюватись у формі акомодації (повного підпорядкування вимогам середовища без їх критичного аналізу), конформізму (вимушеного підпорядкування вимогам середовища) та асиміляції (свідомого й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними). Адаптація пов'язана з прийняттям індивідом різних соціальних ролей, адекватним відображенням себе і своїх соціальних зв'язків. Вона відіграє вирішальну роль у соціалізації особистості [23, с. 574].

Традиційно під адаптацією розуміється процес входження людини в нове для неї середовище й пристосування до його умов. Це активний процес, що призводить або до позитивних результатів, або до негативних (стрес).

1.1.1. Етапи адаптаційного періоду

Тривалість і характер адаптації залежать від віку дитини та її індивідуальних особливостей нервової системи.

Середній термін адаптації в нормі складає:

  • у групах раннього віку від 2 місяців до 2 років – 7-10 днів;

  • у молодших групах віком від 2-4 років – 2-3 тижні;

  • у старших групах віком від 4-6 років – 1 місяць.

Нове життя потребує від дитини трансформації, сформованого раніше стереотипу поведінки. Як відомо, період адаптації формується вже з перших днів життя дитини з її народження й до 2 – 3 років стає досить стійким.

Здебільшого період адаптації проходить у ранньому віці, коли дитина дуже емоційна й має свої характерні прояви. Емоції нестійкі: сміх змінюється плачем, після сліз знову радість. Дитину легко відволікти від негативних емоцій, показавши цікавий предмет.

У ранньому віці починають формуватися моральні почуття. Це відбувається в тих випадках, коли дорослі привчають малюка рахуватися з іншими людьми. На другому році життя в дитини виникають позитивні стосунки з товаришами, з якими вона грається. Форми переживання симпатії стають більш різноманітними. Це й посмішка, і приємне лагідне слово, і співчуття, і прояви уваги, і бажання розділити радість з іншою людиною. Якщо на першому році життя почуття симпатії ще мимовільне, несвідоме, нестійке, то на другому році воно стає більш усвідомленим.

Дітям раннього віку притаманне переживання такого почуття, як самолюбство. Це почуття формується під провідним впливом людських відносин, у які змалку включається дитина. Особливо важливу роль у його становленні відіграють оцінні відносини – схвалення, подяка, повага, гнів, нарікання тощо. Під їх упливом формується оцінка дитиною своїх дій, учинків і себе самої, своїх якостей. Вона складається як відображення оцінок навколишніх людей і є формою прояву моральної самосвідомості [3, с. 80].

Процес адаптації в садку відбувається в усіх малюків по-різному: дехто починає плакати з першого ж дня, дехто починає відвідувати садок спокійно, а через кілька днів відмовляється туди йти. Усі діти різні, тому кожен хвилюється по-різному. Є такі, які адаптуються одразу й безболісно, але їх дуже мало.

Інтерес до проблеми адаптації дитини до дошкільного навчального закладу дедалі більше зростає, оскільки труднощі адаптаційного періоду призводять до довготривалих порушень емоційного стану дошкільнят. Прихід до дошкільного закладу пов'язаний у дитини з сильними стресовими переживаннями, які необхідно пом'якшити спільними зусиллями сім'ї та педагогів.

1.1.2. Фази та ступені адаптації

У результаті комплексних досліджень було виділено три фази адаптаційного процесу:

1. Гостра фаза або «Буря» супроводжується різноманітними змінами в соматичному стані й психічному статусі, підвищується збудливість, тривожність, можуть зростати агресивність, заглиблення в себе, що призводить до зниження ваги, частих респіраторних захворювань, порушень сну, апетиту, регресу в мовному розвитку (фаза триває близько одного місяця).

2. Підгостра фаза або «Буря затихає» характеризується адекватною поведінкою дитини, зменшуються порушення й проявляються тільки за окремими параметрами, на тлі вповільненого темпу розвитку, особливо психічного, порівняно з середніми віковими нормами (фаза триває 3 – 5 місяців).

3. Фаза компенсації або «Штиль» характеризується прискоренням темпу розвитку, і діти до кінця навчального року переборюють відзначену вище затримку розвитку. Тривалість цього етапу до 6 місяців.

У свою чергу, гостра фаза має три ступені адаптації: «легку», «середню» й «важку» [16].

Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація [27]. У перші дні в неї погіршується апетит та сон, вона мляво грається з іншими дітьми. Але під час подальшого звикання до нових умов усе це проходить протягом першого місяця перебування дитини в дитячому закладі [25, с. 6-10].

Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але неважко, без ускладнень [27]. Емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7 – 10 днів і завершується без будь-яких ускладнень [25, с. 6-10].

Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація. Емоційний стан дитини нормалізується досить повільно [27]. Інколи цей процес триває кілька місяців. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто зі значними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення поведінки (намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму тощо). У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція й негативне ставлення до оточення дитячого закладу в перші дні, згодом ця поведінка досить часто змінюється в'ялим, байдужим станом.

Можливі причини «важкої адаптації» дітей до умов дитячого закладу:

  1. Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу.

  2. Несформованість навичок самообслуговування.

  3. Несформованість предметно-практичної діяльності в дитини.

  4. Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками.

  5. Значна невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу.

  6. Затримка формування емоційних зв'язків між дитиною та вихователем [25, с. 6-10].

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто є драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка.

1.2. Ігрова діяльність як один із методів адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

Основне завдання ігор у період адаптації – формування емоційного контакту, довіри дітей до вихователя. Перші ігри повинні бути фронтальними, щоб кожна дитина не відчувала себе обділеною увагою. Ініціатором гри завжди є дорослий, вона проводиться відповідно до віку дітей та місця знаходження.

У молодшому дошкільному віці основним змістом гри є відображення предметних дій людей, які не спрямовані на партнера або на розвиток сюжету. Головним змістом гри є відносини між людьми. Молодший дошкільний вік – це вік максимального розквіту рольової гри. Тут дії виконуються вже не заради власно дії, а як спосіб регулювання соціально-рольових відносин з однолітками. Ведення сюжету та ігрової ролі значно підвищує можливість дитини в багатьох сферах психічного життя. Здійснюється моделювання різних життєвих ситуацій з використанням предметних замінників і зовнішніх дій з ними.

У період від 3 до 6 років дитина з допомогою дорослого опановує різні види індивідуальних і колективних ігор. Кожен вид ігрової діяльності по-своєму впливає на розвиток пізнавальної й творчої активності, становлення дитячої особистості та її відносини зі світом, а також формування передумов навчальної діяльності як провідної діяльності наступного вікового періоду.

Головними педагогічними завданнями ігор є:

  • надання допомоги в придбанні ігрових навичок, збагачених їх ігровим досвідом;

  • розширення дитячих уявлень про предмети, події та явища навколишнього світу, які потім можуть бути відображені в грі;

  • залучення ініціативи дітей під час гри розгортання індивідуальних, парних і колективних ігор;

  • створення умов для прояву дітьми ігровий активності протягом дня;

  • придбання й накопичення ігрового досвіду дошкільників за допомогою дорослого відбувається в різних видах ігор [17, с. 99-106].

1.3. Підготовка дітей до дошкільного навчального закладу

Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку в групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться в повністю наповненій групі для всіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі й надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації (Додаток Д), а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.

Існує і безліч причин, які негативно впливають на процес адаптації, через які діти не відвідують дитячий навчальний заклад. Серед них виділяють такі причини: діти, які часто хворіють – (39%), релігійні переконання – (13%), немає щеплень – (9%), сімейне виховання та матеріальне становище – (15%), діти, які проживають у селі – (6%), ті, що мають наміри влаштування в ДНЗ і знаходяться в стадії оформлення – (7%), дитина інвалід – (4%), не з’ясовано – (7%) (див. рис.1).

Ті діти, яких батьки готували до відвідин садочка заздалегідь, краще переносять адаптаційний період. Підготовка дітей до ДНЗ проводиться за кілька місяців, дитині можна багато розповідати про садок, пограти з нею в «садок», гуляти на його території тощо.

Психологи радять: перш ніж віддавати малюка в садок, потрібно за місяць-два почати привчати його до режиму вдома. Якщо режим буде близьким до режиму садочка, це значно полегшить дитині процес адаптації. Також діти повинні мати первинні навички самообслуговування. Тобто вміти частково вдягатися, самостійно їсти, ходити на горщик.

Щоб перший день відвідування дитячого садка пройшов успішно, необхідно:

батькам не хвилюватися й не демонструвати свою тривогу напередодні відвідування ДНЗ, адже тривога й неспокій батьків передається дітям. Відвідувати ДНЗ лише за умови, що малюк не хворіє;

батькам розповісти вихователю про індивідуальні особливості дитини, що їй подобається, а що ні, які вміння й навички сформовані, якої допомоги потребує дитина;

педагогам важливо знати про методи заохочення й покарання, які використовуються в сім'ї;

особливо важко переносять діти розлуку з батьками, якщо їх приводять до 8 години ранку й залишають до вечора. У перші дні відвідування дитсадка батьки не повинні залишати дитину одну, необхідно побути з нею деякий час.

доцільно в перші дні приводити дитину тільки на прогулянку, де умови нагадують домашні, тут дитині легко зорієнтуватися, простіше познайомитися з вихователем та іншими дітьми;

звиканню до нових умов сприяє можливість «інтимізувати» обстановку, принести з собою свої іграшки. Улюблена іграшка захопить увагу дитини й допоможе їй відволіктися від розлуки з близькими. Педагоги й батьки мають умовити дитину залишити іграшку переночувати в садку й на ранок знову з нею зустрітися. Нехай іграшка ходить у ДНЗ разом з малюком щодня й знайомиться там з іншими дітьми. Батькам слід дізнатися, що з іграшкою відбувалося в дитячому садку, хто з нею дружив, хто кривдив, чи не було їй сумно. Таким чином, батьки дізнаються багато про перебіг адаптації малюка:

батькам слід увесь час пояснювати малюку, що він для них залишився, як і раніше, дорогим і улюбленим;

перший тиждень перебування дитини в яслах проходить дуже емоційно, тому дорослим, тим, хто оточує дитину вдома та в дитсадку, потрібно запастися терпінням.

Найчастіше в такій ситуації батькам здається, що поведінка дитини раптово міняється – малюк стає вередливим, вечорами можуть бути несподівані істерики з приводу і безпідставні, скандали, що супроводжуються криком, плачем, киданням предметів і качанням на підлозі. Деякі батьки можуть хвилюватися, побачивши таку різку зміну в поведінці дитини, і звинувачувати в цьому дошкільний заклад. Але причини в тому, що адаптація малюка до дитсадка – це великий стрес для дитини, її нерви напружені, тому потрібна розрядка. Крім того, в оточенні сторонніх дитина часто стримує негативні емоції, тому виливаються вони в присутності батьків лише ввечері вдома [6].

Ігри з сухим та вологим піском, водою, мильними бульбашками допомагають знімати психічне напруження, а маніпулювання камінчиками, каштанами, крупою розвиває дрібну моторику рук дитини та сприяє розвитку мовлення й мислення. Вирішуючи проблему адаптації, великої уваги надаємо роботі з батьками, бо саме їхнє усвідомлення майбутніх змін, їхня турбота про емоційний стан, який переживатиме донька чи син, залишившись без рідних, визначатимуть особливості входження дитини в нові умови життя.

Кожна дитина потребує емоційної участі батьків і родини в співпереживанні, у співучасті до своїх проблем і труднощів. Дитина завжди шукає в дорослого підтримки, утіхи, схвалення [25, с. 6-10].

Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів (див. табл. 1)

Таблиця 1

Фактори

Їх прояви

Вік дитини

найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10—11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя

Стан здоров’я та рівень розвитку дитини

здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації

Індивідуальні особливості дитини

значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи

Рівень натренованості адаптаційних механізмів

діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу

Досвід спілкування з дорослими та ровесниками

уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми

Проблема адаптації до ДНЗ у старшому дошкільному віці – це одиничні випадки, тому більшою мірою концентрую діяльність на молодших дітях.

1.4. Психофізіологічна характеристика дітей дошкільного віку

Дошкільний вік пов'язаний з домінуванням ігрової діяльності. На нього припадають головні досягнення дитини в пізнавальному, емоційно-вольовому розвитку (окреслюються прийоми саморегуляції, самостійність поведінки, розвиваються усвідомлена дисциплінованість, ініціативність дій, здатність до спілкування, формуються почуття обов'язку, відповідальності тощо) [19, с. 464].

У процесі адаптації також в дітей розвиваються фізіологічні показники – це пам’ять, мислення, уява, увага. Наприклад, високі можливості довільної пам'яті дошкільника, виходячи з нашого експерименту, можуть виявлятися в сюжетно-рольовій грі, тому дорослий та вихователь повинен створювати всі умови для її розвитку. Дидактичні впливи повинні подаватись в ігровій формі або вплітатись у гру. Поява ігор з правилами ставить перед дітьми вимогу ці правила запам'ятати та керуватись ними протягом гри.

Розвитку мислення сприяє прогрес дитини в оволодінні мовленням, розширення її життєвого досвіду. Під час ігор вихователь активно спілкується з дітьми, тим самим розвиваючи функцію мовлення в дітей.

Значну роль відіграє й увага, дорослий може підвищити стійкість уваги, підказуючи дитині новий розвиток гри, допомагаючи розгорнути сюжет [8, с. 424].

1.4.1. Емоційний стан дітей молодшого дошкільного віку

У дошкільному віці суттєвих змін зазнає емоційно-вольова сфера дітей. Період дошкільного дитинства можна назвати віком пізнавальних емоцій, до яких відносяться почуття здивування, зацікавлення, допитливість. Діяльність дітей, стосунки з дорослими й однолітками, реакції на нові обставини, ставлення до персонажів казок, розповідей сповненених емоцій і почуттів, що спонукають активно сприймати світ, стимулюють уплив на пізнавальні та інші психічні процеси, виробляють індивідуальне ставлення та сприйняття світу, мотивують їхні вчинки.

Емоційність є основною психофізіологічною особливістю дитячого віку, її вікові зміни зумовлюють своєрідну поведінку дітей на різних етапах їх розвитку. У процесах діяльності, пізнання навколишньої дійсності і себе, спілкування з дорослими й однолітками дитина переживає різноманітні емоції й почуття, виявляє своє ставлення до того, що її оточує, що а нею відбувається. Ці переживання утворюють сферу емоцій і почуттів, які є формою відображення дійсності, наслідком задоволення або незадоволення потреб [18, с. 432].

У нормі емоційна сфера дитини відзначається життєрадісністю, бадьорістю, оптимізмом. Саме такі емоційні стани забезпечують умови для формування особистості: її самоповаги, упевненості, віри у свої сили, ініціативності. Якщо дитина більшість часу перебуває в пригніченому й роздратованому стані, швидко втомлюється або, навпаки, не може заспокоїтись, виявляє гіперактивність, поводиться несміливо, плаксива, вередлива, то всі ці стани свідчать про негаразди в емоційній сфері, які негативно позначаються на формуванні особистості. Тривалі негативні переживання дезорганізують психічну діяльність дітей та їх спілкування з ровесниками. Ці емоції не тільки накладають відбиток на досвід дитини, але й упливають на хід подальшого розвитку. Вони можуть сприяти утворенню негативної життєвої позиції й у кінцевому рахунку викликати затримки в загальному розвитку дітей [21, с. 103].

Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя. Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає в нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем [9, с. 202].

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе [27].Переступивши поріг дитячого садка, вони не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими. Протягом дня розповідають дорослому все, що знають. Із задоволенням демонструють свої вміння: самостійно одягаються, роздягаються, їдять, у ліжечку лежать спокійно. Але така ідилія триває недовго (2-3 дні), на більше в дітей не вистачає обсягу інформації. Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, вони впадають у відчай [12, с. 1-48].

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше й важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри в ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого вони залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог [27]. Ці діти ледь стримують плач, сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть [12, с. 1-48].

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог [27]. Такі діти бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ: голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей, нікого не чуючи. Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати. Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів [12, с. 1-48].

Сучасна статистика стверджує, що в результаті психотравмуючої ситуації (розлука з близькими, поява незнайомих дорослих, нове оточення тощо) важка адаптація до ДНЗ спостерігається в 73% хлопчиків та 52% дівчаток (див. рис. 2) [22, с. 10-15].

1.5. Вплив ігрової діяльності на стан адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

Установлено, що ігрова діяльність є провідним засобом соціальної адаптації дітей-дошкільників, що впливає на такі дезадаптуючі психічні стани, як тривожність, емоційна напруженість, депресія, психічна й соматична втомлюваність. Впливаючи на мотиваційно-потребну сферу, ігрова діяльність задовольняє потреби в самовираженні, у виході з напруженої соціальної ситуації, у підтриманні соціальних зв'язків [10, с. 23-29].

Дошкільник у грі, яка для нього є провідним видом діяльності, оволодіває людською діяльністю, його ігрові дії завжди реальні та соціальні, бо спрямовані на реалізацію узагальненої соціальної функції дорослих, набуття досвіду, який трансформується із зовнішнього у внутрішній план психічної діяльності, визначає його розвиток як суб’єкта предметної діяльності. Під впливом соціально-психологічних феноменів: ефекту зараження, механізму звикання, вербальної орієнтації, позитивного підкріплення, відбувається переведення об’єктивних взаємин, які виникають у процесі ігрової діяльності дітей у норми соціальної моралі та поведінки [11, с. 584].

У цьому можна погодитися з думкою Л.С. Виготського що, сама гра є джерелом розвитку дошкільника, створює «зону найближчого розвитку» – можливість переходу дитини від того, що вона вже вміє робити самостійно, до того, що вона вміє робити у співпраці. Ця можливість характеризує динаміку розвитку й успішності дитини [5, с. 504].

Для кращої адаптації дошкільника використовують сюжетно-рольовий вид ігор (Додаток Б), такий вид ігор допомагає дитині не тільки переключити свою увагу, а й несе в собі розвиваючий характер. В уявних ситуаціях за допомогою образних іграшок (ляльки, ведмедика, собачки, іграшкового зайчика, кішечки, машин, посуду, меблів тощо) дитина може відтворювати рольові дії в нескладних для неї сюжетах (миття посуду, купання ляльки, її годування, колисання та ін., керування автомобілем тощо). З боку вихователя потрібно також ускладнювати сюжети ігор, коли діти оволодівають відповідними ігровими уміннями [7, с. 492].

Тобто гра допомагає дитині розвивати здібності до спостережень, навчає дітей виражати своє ставлення до інших людей, формувати ставдення до інших однолітків.

РОЗДІЛ 2

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Для вирішення поставлених мети та завдань використовували такі методи дослідження:

опитування;

теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової літератури;

педагогічний експеримент;

педагогічні спостереження;

логічні методи дослідження;

Теоретичний аналіз наукової та науково-методичної літератури дозволив узагальнити та використати в роботі дані 27 літературних джерел, з питань визначення особливостей адаптації дітей дошкільного віку до умов дошкільного навчального закладу.

В нашому дослідженні ми використовували метод інтерв’ювання. Це метод отримання інформації шляхом усних відповідей на підготовленні запитання. Відповіді можуть записуватися відкрито по мірі їх отримання від кореспондентів. В нашому дослідженні питання стосувалися адаптації дітей до ДНЗ, їхніх суб’єктивних відчуттів до та після застосування ігрових методик під час експерименту.

2.1. Діагностичне вивчення емоційного стану дітей

В експерименті брали участь 22 дитини віком від 2 до 3 років. Набір групи розпочинався з 01.08.2014 року. Експеримент проводився в ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу №43 «Морська Хвиля» в молодшій групі №1 м. Черкаси.

Для того, щоб наш експеримент мав певний результат, нам довелося поділити групу навпіл, 11 дітей знаходилося в експериментальній групі, а інші 11 дітей знаходиться в основній групі. В експериментальній групі була проведена основна робота з використанням ігрового матеріалу та творчої діяльності для покращення адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу. Під час проведення експерименту діти, які знаходилися в цій групі, мали можливість брати участь у грі 4 – 5 разів на день. При цьому ігрова діяльність проходила, коли батьки приводили дітей до садка, оскільки це був ранок, то ранкова гімнастика проводилася у формі гри, під час прогулянки, за час вивчення навчального матеріалу, який зазначений програмою проводився виключно в ігровій формі (Додаток А), навіть за обідом діти мали змогу спостерігати за ігровим процесом (сюжетно-рольова гра Додаток Б), пробудження дітей також виглядало у формі гри. Важливим є те, щоб використовувалися ігри різноманітного характеру, такі як сюжетно-рольові, дидактичні, рухові, конструктивно-будівельні ігри, ігри з піском та водою, ігри-розваги та багато інших ігор.

В основній групі адаптація дітей проходила в звичайний спосіб для дошкільного закладу. Діти дотримувалися розпорядку дня, ігрова діяльність у цьому випадку була присутня тільки один раз.

Експеримент тривав протягом двох місяців, за цей період нам вдалося отримати бажаний результат.

Психолого-педагогічні умови організації успішної адаптації дітей до дошкільного навчального закладу. Опис дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №43 «Морська Хвиля», який працює за програмою «Дитина» відповідно до ст. №4 Закону України «Про дошкільну освіту».

На території дитячого навчального закладу знаходяться:

спортивний майданчик;

ігрові майданчики;

В приміщенні:

кімнати груп;

кімната музичного виховання;

кімната фізичного виховання;

актова зала;

кабінети завідувача, методиста, психолога, медичного працівника;

їдальня.

За час експерименту було проведено спостереження за дітьми в період адаптації, бесіди з вихователем, батьками, психологом, методистом, медичним працівником.

В експериментальній групі результат був кращим, ніж в основній групі. Небажання дітей іти до дитячого садка зникло не відразу, але через деякий час діти відпускали своїх батьків з посмішкою на обличчі. Емоційний стан дітей став покращуватися з другого тижня відвідин садка.

Під час експерименту батьки заповнили психолого-педагогічні параметри значення готовності дитини до вступу в дошкільний заклад (Додаток В). Порівнюючи адаптаційний період дівчаток та хлопчиків за цими даними, можна сказати, що адаптація в дівчаток проходила краще, ніж у хлопчиків. Емоційний стан дітей у перші дні був досить нестабільним, були істерики, крики, плач. Ті діти, яких батьки готували заздалегідь до садка, сприймали цю ситуацію не так критично.

Можна сказати, що ті діти, котрі проходили процес адаптації за допомогою гри, краще сприймали відвідування садка, (до кінця першого місяця) було виявлено позитивні зміни у 81% дітей. У дітей спостерігається переважання позитивних емоцій, знизилася кількість захворювань, позитивні результати були й у мовному розвитку, поведінці та емоційній сфері. За допомогою гри у дітей також розвиваються мовні якості, це проявляється в діалогах між однолітками.

У період адаптації дітей, головну роль відіграє і вихователь, який повинен привернути й зосередити увагу дитини на собі, допомогти їй краще адаптуватися. Для цього існує адаптаційний листок, який заповнюється протягом місяця.

Пізніше на основі даних «Адаптаційного листа» спостережень вихователів і спеціалістів робиться висновок про ступінь адаптації дитини (легкий, середній, важкий) і здійснюються рекомендації з індивідуальної роботи.

Порівнюючи дві групи, які брали участь в експерименті, можна зробити такі висновки. Оцінюючи кожну групу за п’ятибальною шкалою, ми отримали такі результати (див. рис. 3).

Постійно доводиться бачити, як дитина, розлучившись із батьками, сумує, плаче, вихователь чи помічник вихователя намагається чимось привернути увагу дитини, зацікавити іграшкою, поговорити... [22, с. 10-15].

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

  • давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

  • дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

  • у перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

  • наблизити домашній режим до садкового;

  • утримуватися від шумних масових вистав або зменшити емоційне навантаження;

  • виробляти навички самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок) [27].

Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без утруднень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.

Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати й конфлікти в сім'ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено й нерішуче, багато хвилюються, сумніваються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.

Вступ до співтовариства дітей, як показує досвід, легко переноситься дитиною, якщо вона до того часу вже звикла до контактів з дорослими й дітьми, що не належать до її сім'ї. Це допомагає малюкові швидше пристосуватися до нових людей і ситуацій.

Одразу ж зазначимо, що в науці дитячий садок розглядається як позитивний чинник, що є важливим для повноцінного виховання. І з цим не можна не погодитися. Виховання в колективі виробляє в малюка позитивні соціальні стереотипи поведінки – самостійність, увагу до оточуючих, готовність допомогти іншому, а також здатність перебувати в колективі.

Адаптація дитини в колективі, контакти з іншими дітьми і вихователями, формування навичок, ігри, заняття, дотримання режиму, підготовка до свят – ось неповний перелік позитивного впливу дитячого садка [15].

Звикання до дитячого закладу залежить також від типу темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше пристосовуються діти-сангвініки.

Слід пам’ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, незручна й бентежлива ситуація для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії [1].

2.2. Рекомендації для батьків та вихователів

Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не прийшовся на епікризні терміни: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки [20].

Як батькам спілкуватись з дитиною в період її адаптації до ДНЗ:

  1. У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.

  2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

  3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

  4. Не загрожуйте дитині дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

  5. Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

  6. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

  7. Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно. Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

  8. Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити й чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від неї.

  9. Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.

10. Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я й поведінки вашого малюка.

11. Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти й зрозуміти вашу дитину й по-материнськи дбають про неї [12, с. 1-48].

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

не залишати дитину на цілий день у групі;

гуляти на майданчику після відвідування садка;

давати з собою улюблені іграшки;

повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

зустрічати дитину з посмішкою;

розповідати якомога більше позитивного про садок;

підтримувати самостійність дитини вдома [27].

Успішне закінчення адаптаційного процесу дитини в умовах дошкільного навчального закладу характеризується спокійним, бадьорим, веселим настроєм дитини в момент розставання й зустрічей з батьками; урівноваженим настроєм протягом дня, адекватним ставленням до пропозицій дорослих, спілкуванням з ними за власною ініціативою; умінням спілкуватися з однолітками, не конфліктувати; бажанням їсти самостійно; спокійним денним сном у групі до призначеного часу; спокійним нічним сном без просинання до ранку [2, с. 157].

Головне в розвитку дитини 2-3 років – становлення самостійності малюка. До цього віку він починає усвідомлювати свої потреби й здатний прагнути до досягнення цілей, які сам перед собою ставить. Дорослим необхідно всіляко підтримувати активність дитини, це допоможе їй сформувати такі якості, як цілеспрямованість, незалежність, самоповага [24, с. 257].

Найголовніше – правильне розуміння батьками своєї ролі в житті дитини. Діти – самостійні особистості, просто ще маленькі. Вони можуть прекрасно справлятися самі. Усі страхи батьків в основному надумані.

Батькам потрібно постійно працювати над тим, щоб малюкові в дитячому садку було комфортно, щоб він сам просився туди йти. Адже саме в цьому віці в людині закладаються основи характеру, формуються соціальні звички, він учиться жити.

Нехай дитячий садок через роки стане приємним спогадом і для малюка, і для батьків [13, с. 126].

Спрогнозувати адаптацію дитини до умов дошкільного навчального закладу допоможе така анкета (Додаток Г).

Як показує практика, ефективним є обов’язкове відвідування практичного психолога, перед вступом дитини в ДНЗ. Він проведе вступну, роз’яснювальну бесіду з батьками. Під час цієї бесіди заповнюють «Психолого-педагогічні параметри, що визначають готовність дитини до вступу в ДНЗ» [14, с. 3-5].

ВИСНОВКИ

  1. Розкрито й перевірено експериментальним шляхом ефективність педагогічних умов та методик, спрямованих на адаптацію дітей до умов дошкільного закладу.

  2. Вивчені особливості адаптаційного періоду до умов дошкільного навчального закладу.

  3. Встановили, що для того щоб покращити адаптацію дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу, доцільно використовувати ігрову діяльність. За допомогою ігрової діяльності дитина краще адаптується до умов навколишньої дійсності, її емоційний стан досягає норми, псхолого-фізіологічні показники розвиваються залежно до вікової норми. Використовуючи такі методи, ми виробляємо в дітей бажання знову й знову відвідувати дитячий садок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Бейлах О. М. Як допомогти дитині підготуватись до вступу в дошкільний заклад [Електронний ресурс]: дис. практичного психолога / О. М. Бейлах. – Миколаїв, 2012. (http://chervoni vitryla.com.ua/forparents/psychologist/item/65 dopomoga_pri_dnz).

  2. Ватутина Н. Д. Педагогические условия адаптации детей третьего года жизни к системе общественного воспитания: 13.00.01 / Н. Д. Ватутина. – М., 1979. – 157 с.

  3. Ватутина Н.Д. Ребенокпоступает в детский сад/ Под ред. Л.И. Каплан. – М.:Просвещение, 1983. – 80 с.

  4. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчукта ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

  5. Выготский Л.С. Собраниесочинений : В 6-ти т. - Т. 2. - М.: Педагогика, 1982. – 504 с.

  6. Грицюк Т. С. Адаптація дітей до умов ДНЗ:[Електронний ресурс] дис. … практичний психолог: Т. С. Грицюк – Х., 2013).

  7. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту: О. В. Огнев’юк, К. І. Волинець; наук. кер. програмою: О. В. Проскура, Л. П. Кочина, В. У. Кузьменко, Н. В. Кудикіна ; авт. кол.: Г. В. Бєлєнька, Е. В. Бєлкіна, О. Л. Богініч, Н. І. Богданець-Білоскаленко, С. А. Васильєва, М. С. Вашуленко та ін. / Мін. осв. і наук., мол. та спорту України, Головн. упр. осв. і наук. викон. орг. Київміськради (КМДА), Київ, ун-т ім. Б. Грінченка. – 3-є вид., доопр. та доп. – К.: Київ, ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 492 с.

  8. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. – 424 с.

  9. Королева С. В. Социально-педагогическое проектирование процесса социальной адаптации детей раннего возраста в дошкольном образовательном учреждении: 13.00.02 / С. В. Королева. – М., 2011. – 202 с.

  10. Кравченко Т. В. Соціалізація особистості і соціальне середовище // Теоретико-методологічні проблеми дітей та учнівської молоді: Зб. Наук. пр. - К., 2006 - Вип.9. Кн.2. - С. 23-29.

  11. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 584 с.

  12. Лукша Т. Крокуємо з малечею дорогою адаптації / Т. Лукша, С. Немержицька, Н. Соколова // Психолог дошкілля. – 2012. - №8. – С. 1-48.

  13. Наталя Найдюк. Йдемо в садочок правильно./ Н. Найдюк // тижневик «Деснянський тиждень». – 2012 р. – № 35. – С. 126.

  14. Науменко О. М. Адаптація малюків до умов дошкільного закладу / О. М. Науменко // Психологічна газета. – 2010. - №13. – С. 3-5.

  15. Новікова В. В. Адаптація дітей в дошкільному закладі [Електронний ресурс] - практичний психолог, дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 418 компенсуючого типу Харківської міської ради (http://dnz418.edu.kh.ua /psihologichna_sluzhba_dnz/poradi_psihologa/).

  16. Олтаржевська Людмила. Як запобігти ускладнень адаптації до умов дитячого садка[Електронний ресурс]/ Людмила Олтаржевська // «Психолог дошкілля» №4, листопад 2009. (http://bilatserkvadnz32.edukit.kiev.ua/porady_psihologa).

  17. Островская Т. В. Игровая методика введения детей в условиях детского сада / Т. В. Островская // Психологическая наука и образование. – 2008. - №3. – С. 99-106.

  18. Павелків Р. В. Дитяча психологія : навч. посіб. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. - К. : Академвидав, 2010. - 432 с (Серія "Альма-матер").

  19. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка: підручник / Т. І. Поніманська. – 2-ге вид., доповн. – К. : Академвидав, 2013. – 464 с. (Серія «Альма-матер»).

  20. Програма розвитку та виховання дитини раннього віку „Зернятко”/ Науковий керівник О. Л. Кононко. – К ,,Кобза”, 2004. – 192 с.

  21. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста. / Под ред А. В. Запорожца, Я. З. Неверович. - М.: Педагогика, 1986. – 176 с.

  22. Стреж Л. В. Адаптація дітей раннього віку до умов ДНЗ [Текст] : семінар-практикум для психологів ДНЗ / Л. В. Стреж // Психолог (Шкільний світ). – 2007. – № 43. – С. 10-15.

  23. Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 574 с.

  24. Фирсанова Е. Ю. Особенности адаптации к новым социальным условиям: 19.00.07 / Е. Ю. Фирсанова. – М., 2006. – 257 с.

  25. Циганенко О. М. Адаптація дошкільників до умов дошкільного навчального закладу/ О. М. Циганенко// Особливості організації роботи практичних психологів у дошкільних підрозділах навчально-виховних комплексів району – П., 2011. - №7 – С. 6-10.

  26. Чуб, Н. В. Комплексні тести готовності дитини до школи: посібник / Н. В. Чуб. – Х.: Видавнича група «Основа», 2007. – 144 с. – (Серія «ДНЗ + школа»).

  27. Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ[Електронний ресурс]/ Х. Ясіньська// Психолог дошкілля. – №4(21) (http://prolisok.it-we.net/adaptaciya-ditej-rannogo-viku-do-perebuvannya-v-dnz).

ДОДАТКИ

Додаток А

Вправа «Знайомство»

Мета: установлення контакту між учасниками групи, позитивний настрій, розвивати навички спілкування, емпатії; формувати почуття єдності з дитиною.

Завдання: назвати три риси характеру чи якості, які характеризують дитину й починаються з першої літери її імені.

Наприклад: Настя – наполеглива, непосидюча, нетерпляча.

Гра «Дзвіночок»

Мета: розрізняти силу звучання (тихо – голосно), спонукати до словесного означення.

Діти сідають у коло біля своїх дзвіночків, вихователь називає ім'я дитини, вона дзвонить, а інші діти коментують, як подзвонили.

Граємося з водичкою

Мета: закріпити знання дітей про характерні ознаки і властивості води: тепла, чиста, хлюпає, крапає, ллється, тече, булькає; розвивати здатність розрізняти властивості предметів: плаває – тоне, важкий – легкий; учити співвідносити свої дії із словесною вказівкою дорослого; виділяти предмети за кольором; учити називати дії, будувати речення з 2-3-х слів.

Матеріал: стіл для ігор з водою, пластмасові стаканчики, пляшечки, камінчики, трісочки, рибки різного кольору та розміру, сачки, люстерко.

Хід роботи

Дітки, подивіться, яке яскраве сонечко на небі. А один сонячний зайчик завітав до нас у гості. Він хоче з нами погратися.

Гра «Сонячний зайчик»

Діти шукають сонячного зайчика. Спрямовую промінчик до столика для ігор з водою.

Погляньте, сонячний зайчик купається у водичці. Подивіться, яка вона чиста, прозора, як виблискує на сонці. (Пропоную вмочити ручки у водичку.)

Спіймаймо нашого сонячного зайчика. Ой, який він спритний!

Діти, скажіть, яка водичка? (Тепла.) А чому вона тепла? (ЇЇ нагрів сонячний зайчик.) (Пропоную погратися з водичкою. Роздаю пластмасові стаканчики. Набираю в стаканчик воду й виливаю її. Пропоную дітям зробити так само.)

Що водичка робить? (Ллється.) Це вона так співає нам свою пісеньку. А ще водичка знає іншу пісеньку. Роздаю пляшечки з різними отворами. Водичка може ще булькати. Чуєте, як вона булькає? (Діти набирають і виливають воду з пляшечок.) А ще водичка може хлюпати. (Легенько хлюпаю по поверхні води.)

Давайте разом поплескаємо долоньками по водичці, промовляючи: «Хлюп-хлюп, водиченько». А тепер пустимо на водичку човники. Дивіться, у мене є трісочки й камінчики, це наші човники. Виберіть собі, які хочете, і пускайте їх поплавати.

Що відбувається? Одні човники потонули, а інші плавають. А чому? Камінчики – важкі, а трісочки – легкі, тому вони й плавають.

Скажіть, хто живе у водичці? (Рибки.) Давайте запустимо рибок у водичку й подивимось, як вони плаватимуть. (Випускаю різнокольорових рибок.)

Подивіться, рибки різного кольору й величини! Які рибки плавають? (Червоні, жовті, великі, маленькі. Пропоную зловити сачком рибок.)

Гра «Паровозик»

Діти стають у коло. По черзі вони виступають у ролі ведучого, який показує рухи (без слів). Ведучий – як паровозик, що веде за собою вагони, що повторюють його рухи. Діти – «вагончики» повинні повторити те, що зображує ведучий, і, якщо він показує не просто набір рухів, а якусь людину або тварину, відгадати, кого він зображує.

Гра «Ми різні»

Розвиває довіру дітей: дітей просять розбитися на дві команди трохи незвичайним способом. їм пропонується зазирнути один одному в очі і вишикуватися в ряд за кольором очей, починаючи з дітей з темними очима, а потім зі світлими.

Гра «Вгадай»

Діти стають у коло. По черзі вони виступають у ролі ведучого, який показує рухи (без слів). Усі діти повторюють рухи і відгадують, кого він зображує (півня, ведмедя).

Ця гра без слів допомагає замкнутій дитині легше вступити в контакт з однолітками.

Гра «Намисто»

Кількість гравців: дванадцять та більше.

Матеріали для гри: п'ять гімнастичних обручів та м'яч.

Місце гри: ігровий майданчик, парк.

1. Шість гравців – «намистинок» вишиковуються в шеренгу і, тримаючи між собою у витягнутих руках обручі, утворюють ланцюжок: гравець, обруч, гравець, обруч, гравець та ін. Це – «намисто».

2. Усі інші гравці розбиваються на пари і вишиковуються поруч із першим гравцем ланцюжка.

3. За командою ведучого пара біжить уздовж шеренги (один гравець позаду шеренги, другий попереду), перекидаючи одне одному м'яч крізь обручі, «нанизуючи намистинки». Після закінчення гри ведучий визначає найспритнішу пару.

Гра «Квітучі дерева»

Кількість гравців: десять і більше (парна кількість).

Матеріали: дві великі гілки, паперові квіти з нитковою петелькою (за кількістю гравців).

Місце гри: ігровий майданчик або парк, де можна знайти молоді деревця, що стоять поруч.

1. На майданчику встановіть дві великі гілки на відстані близько 3 м одна від одної (або відшукайте два молодих деревця, що стоять неподалік одне від одного).

2. Ведучий роздає гравцям паперові квіти. До кожної квітки пришита коротка петля з нитки, щоб можна було почепити квітку на гілку.

3. Діти діляться на дві команди й стають навпроти кущів на відстані 4 – 5 м.

4. За сигналом ведучого ті з гравців, що стоять першими (в обох командах), біжать до своїх гілок, вішають квітку, повертаються і стають в кінці своєї шеренги. Виграє команда, яка уквітчає свою гілку раніше, але за умови, що жодна з квіток не впаде на землю.

Гра «Саджаємо картоплю»

Кількість гравців: десять.

Матеріали: крейда, 10 невеличких картоплин, два відерця.

Місце гри: ігровий майданчик.

1. Намалюйте на асфальті десять кіл у два ряди (по п'ять у кожному). Це – два «городи».

2. Гравці поділяються на дві команди і вишиковуються на відстані близько 3 м. від «городів». Перші гравці беруть відерця з картоплинами (по п'ять у кожному).

3. За сигналом ведучого перші гравці біжать до своїх «городів» і «саджають» картоплинки – кладуть по одній у кожне коло. Потім повертаються до своєї команди й передають відерця другим гравцям. Ті біжать до «городів» і збирають картоплини.

4. Таким чином гравці то «саджають» картоплю, то «збирають врожай». Перемагає команда, п'ятий гравець якої першим «посадить» картоплю.

Гра «Квіти та вітерці»

Кількість гравців: десять і більше.

Матеріали: крейда.

Місце гри: ігровий майданчик.

1. Накресліть на асфальті дві лінії на відстані 5 – 6 м. одна від одної.

2. Гравці обирають поміж себе двох «вітерців». Усі інші – «квіти». Вони мають обрати собі імена – назви квітів. «Вітерці» стають посередині ігрового поля, «квіти» вишиковуються в шеренгу біля однієї з ліній.

3. «Квіти» звертаються до «вітерців»: «Добридень, вітерці!». Ті відповідають: «Добридень, квіточки!». «Вітерці, вітерці, відгадайте наші імена!», – просять «квіти».

4. «Вітерці» називають різні квіти. Як тільки вони вгадують квітку, то гравець, який обрав для себе її назву, біжить через ігрове поле до протилежної лінії. «Вітерці» намагаються впіймати його. Якщо їм це вдасться, цей гравець залишає гру.

5. Перемагає найспритніша «квітка».

Гра «Зима та весна»

Кількість гравців: десять і більше (парна кількість).

Матеріали: крейда.

Місце гри: ігровий майданчик.

1. Накресліть на асфальті три паралельні лінії на відстані 5 – 6 м. одна від одної.

2. Гравці поділяються на дві команди – «Зима» та «Весна» – і вишиковуються на середній лінії обличчям одна до одної.

3. Ведучий вигукує назву однієї з команд, і тієї ж миті її гравці кидаються навздогін супротивників. Той, кого упіймають, переходить у цю команду. Таким чином то команда «Зими» ловить команду «Весна», то навпаки.

4. Урешті-решт перемагає команда, яка зібрала більше гравців.

Додаток Б

Гра-вистава «Вистава іграшок»

Ця гра – забава є, з одного боку, захоплюючим видовищем для дітей, а з іншого – засобом формування емоційно – етичних основ їхньої поведінки. Центральне місце в ній посідає активне спілкування дітей з іграшками, які в руках дорослого перетворюються на персонажів вистави. Для постановки спектаклю можна обрати доступні малятам народні казки, оповідання, вірші або сценки з повсякденного життя самих дітей. Ігрова ситуація організовується таким чином, що діти стають безпосередніми учасниками вистави. Вони з готовністю виконують доручення і прохання персонажів, допомагають їм, попереджають про небезпеку, переживають за них. Усе це сприяє формуванню у дітей гуманних почуттів.

Водночас участь у спектаклі допомагає дитині глибше зрозуміти й усвідомити зміст казки або оповідання, встановити зв’язок між чуттєвими і вербальними враженнями, що надзвичайно важливо для психічного розвитку малюка.

Гра об’єднує дітей спільністю переживань і зближує з дорослим, який показує ляльковий театр.

Ігровий матеріал

Для гри потрібно зробити образні сюжетні іграшки, що зображують людей, тварин чи інших казкових героїв, а також предмети декорації спектаклю: іграшкові дерева, будиночки, , машинки, меблі тощо. Іграшки мають бути невеликими (щоб легше було ними керувати) й обов’язково відповідати змісту вистави.

Крім того, необхідний звичайний дитячий столик, покритий до самої підлоги цупкою тканиною, бажано теплого, нейтрального кольору. Він служитиме сценою й одночасно буде приховувати всі предмети, підготовлені для спектаклю.

Матеріал, необхідний для підготовки кожної сценки, можна помістити в окрему коробку або на планшет. Це полегшить користування ним під час гри.

Опис гри й прийоми її проведення

Лялькові спектаклі можуть бути різними за змістом і за характером ігрових дій. Наведемо приклад спектаклю – казки.

ЯК ОЛЕНКА ПАСЛА ГУСЕНЯТ

Психолог, сидячи за столом, виводить на сцену головного персонажа казки – дівчинку Оленку (ляльку)ю Оленка вітається з малюками і знайомиться з ними. «Я – Оленка, живу з мамою в цій хатинці. Неподалік від нашої хатинки – дрімучий ліс, у ньому водяться вовки й лисиці. А це – моє гусеня. Його звуть Дорофейко. Мені його подарувала бабуся. Коли воно було зовсім маленьким, я годувала його удома, а зараз воно підросло. Бачите, які у нього жовтенькі пір’їнки? Дорофейко дуже любить щипати травичку і шукати в ній комашок. Сьогодні я привела його на галявину, де багато смачної травички. Дивіться, як йому добре тут гуляти». Дорослий пересуває гусеня, зображуючи, що воно все далі й далі відходить від Оленки. Оленка кличе до себе Дорофейка і пояснює дітям, що вона боїться, коли він йде далеко. «У лісі живе хитра лисиця, – говорить дівчинка. – Вона може непомітно схопити гусеня гострими зубами і потягнути до себе в нору. Там вона його з’їсть, навіть кісточок не залишить. Бабуся розповідала, що у неї лисиця потягнула качечку і маленьке каченя ».

Після цих слів гусеня знову відходить від Оленки, а вона знову кличе його. Повторивши такі дії два-три рази, дорослий відводить гусеня на більшу відстань від Оленки, яка в цей час відвернулася.

Несподівано для дітей з боку лісу з’являється лисиця і тихо підкрадається до гусенят. Дітям надається можливість урятувати гусеня: прогнати лисицю своїм криком або покликати Оленку, що вони, зазвичай, і роблять. Оленка проганяє лисицю і, звертаючись до дітей, говорить: «Як добре, що ви мене вчасно покликали! Ще трішки, і лисиця схопила б Дорофейка».

Спектакль продовжується. Якийсь час діти спостерігають яки Оленка пасе гуся. Але дівчинка починає позіхати (дорослий підказує, що їй дуже захотілося спати). Оленка просить доглянути за Дорфейком, поки вона подрімає, а якщо знову з’явиться лисиця, розбудити її. Дівчинка лягає набік і тут же засинає (повертається спиною до глядачів).Гусеня все далі відходить від неї і наближається до лісу.

Несподівано з’являється лисиця і починає підкрадатися до Дорофейка. Дітям надається чергова можливість або покликати Оленку, або самим прогнати лисицю. Зазвичай вони не втрачають цього шансу і знову рятують Дорофейка. Якийсь час після цього випадку Оленка спокійно пасе гусеня. Але за сценою лунають голоси подружок, що кличуть її погратись. Оленка знову просить дітей постерегти гусеня, їй хочеться хоч трішки погратися з подружками. Діти погоджуються, дорослий прибирає Оленку зі сцени. Якийсь час гусеня (у руках дорослого) пасеться одне (пересувається по столу в різних напрямках). Але тут знову з’являється лисиця, яка тихенько крадеться до гусеняти. Реакція дітей негайна: вони або самі проганяють лисицю або проганяють лисицю. Дівчинка з’являється на сцені і дякує дітям за допомогу. Наприкінці спектаклю дорослий від імені мами Оленки (за сценою) кличе її і гусеня додому та обіцяє пригостити їх кавуном або пирогом.

Поради ведучому

Щоб гра пройшла успішно, вам необхідно оволодіти технікою показу спектаклю. Мова ведучого повинна бути виразною, образною, не забувайте своєчасно звертатися за допомогою до дітей, пораду тощо, щоб вони не були пасивними глядачами, уникайте довгих фраз і повчальних зауважень. Все це досягається у тих випадках, коли спектакль заздалегідь продуманий і підготовлений дорослими.

Будь – який вид лялькового спектаклю розрахований на емоційну активність дітей. Нехай діти вільно виражають свої почуття, ставлення до персонажів спектаклю. Єдине, чого не слід допускати, – це те, щоб вони вставали під час дії і чіпали іграшки. А якщо таке трапиться, спектакль слід перервати і від імені артистів відмовитися від його продовження.

Додаток В

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИЗНАЧЕННЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ВСТУПУ В ДОШКІЛЬНИЙ ЗАКЛАД

(ТЕСТ)

Який настрій переважає у дитини останнім часом ?

А) Бадьорий, урівноважений – 3 бали

Б) Нестійкий – 2 бали

В) Пригнічений – 1 бал

Як ваша дитина засинає?

А) Швидко, спокійно – 3 бали

Б) Довго не засинає – 2 бали

В) Неспокійно – 1 бал

Чи використовуєте ви додаткові дії, щоб дитина заснула (заколисування, колискові і ін.)?

А) Так – 1 бал

Б) Ні – 3 бали

Яка тривалість денного сну дитини?

А) 2 години – 3 бали

Б) 1 година – 1 бал

Який апетит у вашої дитини?

А) Добрий – 4 бали

Б) Вибірковий – 3 бали

В) Нестійкий – 2 бали

Г) Поганий – 1 бал

Як відноситься ваша дитина до горщика?

А) Позитивно – 3 бали

Б) Негативно – 1 бал

Чи проситься ваша дитина на горщик?

А) Так – 3 бали

Б) Ні, але ходить суха – 2 бали

В) Ні, але ходить мокра – 1 бал

Чи є у вашої дитини такі звички?

А) Смокче пустушку або смокче палець, (щось інше)– 1 бал

Б) Немає – 3 бали

Чи цікавиться дитина іграшками, речами у новому приміщенні?

А) Так – 3 бали

Б) Іноді – 2 бали

В) Ні- 1 бал

Чи виявляє дитина цікавість до дій дорослих?

А) Так – 3 бали

Б) Іноді – 2 бали

В) Ні – 1 бал

Як ваша дитина грає?

А) Уміє грати самостійно – 3 бали

Б) Не завжди – 2 бали

В) Не грає сам – 1 бал

Які взаємовідносини з дорослими?

А) Легко йде на контакт – 3 бали

Б) Вибірково – 2 бали

В) Важко – 1 бал

Які взаємовідносини з дітьми?

А) Легко йде на контакт – 3 бали

Б) Вибірково – 2 бали

В) Важко – 1 бал

Як відноситься до занять: уважний, активний?

А) Так – 3 бали

Б) Не завжди – 2 бали

В) Ні- 1 бал

Чи є у дитини впевненість в собі?

А) Є – 3 бали

Б) Не завжди – 2 бали

В) Немає – 1 бал

Чи є у дитини досвід розлуки з близькими?

А) Переніс розлуку легко – 3 бали

Б) Важко – 1 бал

Чи є у дитини емоційна прихильність до якогось дорослого?

А) Є – 1 бал

Б) Немає – 3 бали.

Примітка:

  • готовий до вступу в ДНЗ – 55-40 балів;

  • умовно готовий – 39-24 бали;

  • не готовий – 23-16 балів [26, с. 144].

Додаток Г

Анкета для батьків:

1. Чи легко розсмішити Вашу дитину?

2. Чи часто вона капризує? Не частіше, ніж 1-2 рази на тиждень?

3. Чи спокійно лягає спати?

4. Чи все їсть, чи не капризує під час годування?

5. Чи є у Вашої дитини друзі, які добре ставляться до неї, охоче граються?

6. Чи часто Ваша дитина виходить із себе?

7. Чи завжди треба приглядати за нею?

8. Чи не страждає Ваша дитина на енурез?

9. Чи немає у Вашої дитини шкідливих звичок?

10. Чи можна дитину залишити саму на недовгий час, знаючи, що вона не розплачеться так, наче її покинули назавжди?

11. Чи добре малюк поводить себе з однолітками, чи не потребує від Вас підтримки?

12. Чи немає у Вашого малюка якихось незначних страхів?

Примітка: Відповіді позитивного характеру на 7-12 запитань дають змогу прогнозувати успішну адаптацію дитини до умов дошкільного закладу [14, с. 3-5].

Додаток Д

ОРІЄНТОВНИЙ АДАПТАЦІЙНИЙ ЛИСТ ДИТИНИ

При вступі в ДНЗ

Через місяць

Зріст

Вага

Прізвище, Ім’я, По батькові дитини________________________________________

Вік дитини ________________________________

Число, місяць, рік проведення спостереження _____________________

Апетит

Сон

Взаємовідносини

Мовленнєва активність

Гра

Випорожнення

Захворюваність

Емоційний стан

Індивідуальні особливості

Оцінка адаптаційного періоду

ДНІ ВІДВІДУВАННЯ

Число, місяць

У групі

Дома

У групі

Дома

У групі

Дома

У групі

Дома

У групі

Дома

У групі

Дома

Діагноз

Кількість днів

У групі

Дома

Легка ступінь

Середня ступінь

Тяжка ступінь

Позначки: «Д» -Добре,«З» - Задовільно,«Н» - Незадовільно.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Мета наукової роботи – розкрити й перевірити експериментальним шляхом ефективність педагогічних умов та методик, спрямованих на адаптацію дітей до умов дошкільного закладу за допомогою гри.
  • Додано
    25.02.2018
  • Розділ
    Педагогіка
  • Клас
    Дошкільнята
  • Тип
    Наукова робота
  • Переглядів
    7506
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    14
  • Номер матеріала
    PA728028
  • Вподобань
    0
Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
2700 грн
390 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №PA728028
За публікацію цієї методичної розробки Луценко Ірина Олександрівна отримав(ла) свідоцтво №PA728028
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти