Ця казка Василя Сухомлинського розповідає про протистояння творчого духу та гнітючої сили, втіленої в образі Живоїда. Злий загарбник намагається знищити щастя народу, поглинаючи кожну мелодію, доки в країні не запанує повна тиша. Проте незламна воля маленького хлопчика допомагає зберегти останню сопілку, сховавши її в рідну землю. Згодом музика відроджується через голос колосистої пшениці, що символізує незнищенність народного мистецтва та життя. Зрештою, зло гине від власної люті, не витримавши сили загального співу, який знову об'єднав людей. Це повчальне оповідання стверджує, що справжню духовну спадщину неможливо вбити, якщо вона живе в серцях і праці народу.















