4 червня Україна та світ згадують тих, чиє життя обірвалося занадто рано. Це День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти нашої країни.
Це не просто статистика. Це тисячі нездійснених мрій - хтось хотів стати програмістом, хтось - кухарем, а хтось мріяв просто побачити море. Ми, як спільнота Дніпрорудненського професійного ліцею, маємо берегти пам'ять про них, бо пам'ять - це наша зброя і наш обов’язок перед майбутнім.
Чому обрано саме 4 червня (Міжнародним днем дітей - невинних жертв агресії)?
19 серпня 1982 року Генеральна Асамблея ООН на своїй надзвичайній сесії, будучи приголомшеною величезною кількістю невинних палестинських та ліванських дітей - жертв актів агресії Ізраїлю, постановила відзначати 4 червня кожного року як Міжнародний день дітей - невинних жертв агресії.
В Україні ця пам'ятна дата була офіційно встановлена Постановою Верховної Ради лише у 2021 році. Вона запроваджена для вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, починаючи з 2014 року.
Цей день є нагадуванням всьому світу про те, що під час збройних конфліктів найбільше страждають найменш захищені - діти. Для нашого ліцею цей день - можливість підкреслити меседж: ми формуємо особистість, яка цінує людське життя, а не просто «робочі руки».
Головна мета - об'єднати суспільство довкола захисту прав дитини та нагадати про відповідальність за майбутнє покоління. У стінах нашого закладу освіти ми щодня працюємо над створенням безпечного середовища та надаємо психологічну підтримку студентам, щоб кожен відчував себе захищеним.
«Ми готуємося стати фахівцями, але перш за все ми - люди. Ці історії про тих, хто ніколи не зможе обрати професію, тому ми маємо вчитися і за себе, і за них».
А зараз пропонуємо послухати дві глибокі історії, які допоможуть відчути масштаб трагедії та силу дитячої душі.
Щоденник 8-річного Єгора з Маріуполя
8-річний хлопчик Єгор з Маріуполя, який вів щоденник про жахи оточення і окупації міста росіянами, зумів з родиною вирватись до Запоріжжя.
Про це повідомив його родич-дідусь, маріупольський фотограф Євгеній Сосновський.
Ця історія стала відомою на весь світ завдяки фотографіям блокнота, який хлопчик вів у підвалі під час блокади міста.
Свій щоденник маленький Єгор веде російською мовою з помилками, інколи розповідаючи про буденні події, інколи - про смерті і поранення родичів.
Серед тексту є й малюнки хлопчика. На них святкування дня народження, палаючі будинки, трупи, люди зі зброєю і танки.
- "ВІЙНА. Я добре поспав, прокинувся, посміхнувся,встав і почитав до 25 сторінок. Ще в мене помер дідусь".
- "У мене рана на спині, зідрана шкіра. В сестри поранення голови. В мами вирване м'ясо на руці і дірка в нозі".
- "Мені 8 років, сестрі - 15, мамі - 38. Ми співаємо. Час робити перев'язку: мама перша, я - другий, третя - сестра. До речі, в мене з'явилась подружка Віка. Вона весела і в неї хороші батьки".
- "Я прокинувся, ну як і вчора, посміхнувся тощо. Бабуля пішла по воду. Повернулась. До речі, скоро в мене день народження".
- "У мене померли дві собаки і бабуся Галя, і улюблене місто Маріуполь за весь цей час, починаючи з 24-го четверга".
Навіть посеред пекла дитина шукала світло. Це нагадування про те, що ми маємо цінувати кожен мирний день навчання та професійного зростання в нашому закладі освіти та нашому житті.
«Лист до мами» з окупованого Гостомеля
Лист 9-річного Анатолія до своєї мами, яка загинула, коли вони намагалися евакуюватися. Хлопчик написав його в щоденнику вже після того, як опинився в безпеці.
Березень 2022-го року.
Мати з 9-річним сином тікали із Гостомеля. Їхню машину розстріляли. Жінка загинула, дитину пізніше врятували», - повідомляють ті, хто знайшов та опублікував листа хлопчика своїй мамі.
«Мамо, цей лист - мій подарунок тобі на 8 березня. Дякую за найкращі 9 років мого життя. Я ніколи не забуду тебе. Я хочу, щоб ти була щаслива на небі. Я буду добре вчитися, щоб ти мною пишалася».
Звертається дитина до мами, якої вже не побачить у земному житті.
Хлопчик пише російською, він вітає маму з 8 березня. Це - все, що можна сказати президенту путіну, який розпочав свою «спецоперацію», щоб денацифікувати українців.
А що ж до решти змісту, то ці кілька рядків неможливо читати без зупинок серця.
«Бажаю тобі потрапити в рай! Зустрінемося в раю! Я намагатимуся добре поводитися, щоб потрапити в рай», - пише хлопчик своїй найкращій мамі у світі.
Дитячі щоденники та листи, написані в часи різних воєн - це послання янголів до дорослих людей, які ці війни розпочинають. Чи читають вони їх? Лишається запитанням.
Це приклад неймовірної внутрішньої сили та відданості. Такі історії вчать нас допомагати щиро та цінувати родинні зв’язки.
Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україні загинули 167 дітей. Ще понад 297 - дістали поранення і це тільки до квітня 2022 року. На зараз ця цифра дуже велика.
Ці листи та щоденники - не просто свідчення війни. Це голоси ангелів, які звертаються до нашого сумління. Вони вчать нас найбільшої мудрості: цінувати кожен день, коли ми можемо просто обійняти батьків, прийти на заняття до ліцею, підтримати друга.
На жаль, за роки цієї страшної війни тисячі українських дітей так і не встигли дописати свої щоденники, закінчити школи чи здобути професію. Цифри ростуть щодня, і за кожною з них - невимовний біль та зруйнований всесвіт. Але поки ми пам'ятаємо їхні імена - вони живі в наших серцях.
Я прошу всіх, кожного студента, викладача та майстра, підвестися.
Вшануймо пам’ять усіх невинно загиблих дітей України, чиє життя забрала російська агресія, хвилиною мовчання.
ЛУНАЄ ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
Хвилина мовчання закінчилася, але наша пам'ять і наша відповідальність залишаються. Коли ми чуємо про трагедії, наш перший емоційний порив - це сум. Але сьогодні ми зібралися не лише для того, щоб сумувати. Ми зібралися, щоб зрозуміти, як нам жити далі, навчатися та діяти в реаліях сьогодення.
Я запрошую вас до відвертої розмови.
Це простір, де немає правильних чи неправильних відповідей за підручником. Це простір для ваших думок. І перше питання, над яким ми пропонуємо усім нам замислитися і висловитися...
Питання для обговорення:
Чому важливо знати імена та історії загиблих, а не лише цифри?
Як ви вважаєте, що означає «жити драйвово» і «допомагати щиро» в пам'ять про тих, хто не встиг вирости?
Сьогодні ми згадуємо тих, чий політ перервався занадто рано. Але пам'ять - це не лише сум, це передусім наш обов'язок діяти. Кожен ваш успіх у навчанні, кожен опанований професійний навик і кожен щирий волонтерський вчинок - це продовження життів тих ангелів, які не встигли вирости. Ми обираємо жити драйвово та допомагати щиро, бо саме так ми доводимо: світло пам’яті завжди сильніше за будь-яку темряву. Дякуємо кожному за небайдужість хто сьогодні долучився до нашого заходу.
Зараз ми всі відчуваємо важкість. Це нормально. Наші сльози, сум або навіть гнів - це ознака того, що ми живі, що ми людина, яка вміє співчувати. Ми цінуємо вашу щирість і завжди готові вас вислухати. Пам’ятайте, що звертатися за підтримкою - це прояв сили, а не слабкості.
Жити драйвово - це також означає дбати про своє ментальне здоров'я, щоб мати сили допомагати іншим. Якщо комусь із вас важко - двері психологічної служби завжди відчинені. Ви не самі.
Ми обираємо не лише професію, ми обираємо людяність. Ми маємо вчитися, працювати та ставати найкращими фахівцями, щоб побудувати країну, де кожна дитина буде у безпеці.
Сьогодні ми багато говорили про пам’ять і біль, але ми хочемо, щоб ви винесли з цієї години спілкування ще дещо - усвідомлення власної сили.
Ви зараз перебуваєте на важливому етапі - ви обираєте не просто професію кухаря, електромонтера чи електрогазозварника. Ви обираєте людяність. У нашому ліцеї ми впевнені: справжній майстер - це той, хто не лише досконало володіє інструментом, а й має серце, здатне на співчуття.
Чому важливо ставати найкращими фахівцями вже зараз?
Щоб відбудувати країну: Кожен ваш професійний навик - це цеглинка у відновленні наших міст і сіл.
Щоб створити безпеку: Лише сильна економіка та професійне суспільство можуть побудувати державу, де кожна дитина буде у безпеці, де дитинство більше ніколи не буде перерване війною.
Це наш борг перед тими, хто не встиг: Ми маємо вчитися і працювати з подвоєною енергією, бо ми робимо це за себе і за тих, кого сьогодні вшановували.
Ми обираємо жити драйвово - з пристрастю до своєї справи. Ми обираємо допомагати щиро - підтримуючи один одного та наших захисників. Пам’ятайте: ваша праця сьогодні - це ваш внесок у Перемогу та мирне небо для майбутніх поколінь.
