Проаналізуйте образи героїв п"єси.
Кожен із дітей Кураж, за задумом драматурга, є алегорією певної чесноти (сміливості (Ейліф), чесності (Швейцеркас) та доброти (Катрін), але на прикладі долі цих дітей автор показує «зворотний бік» людських чеснот), що виявляється за умов війни. Вони загинули. Хто винен у цьому? Безлика сутність, яку ми називаємо «війною», чи власна матір? Сьогодні ми спробуємо розкрити образи цих героїв і дати відповіді на ці та інші запитання.
Кураж навчилась отримувати зиск від війни. Разом зі своїми дітьми вона їздила у фургончику слідом за військами. І хоча це було дуже ризиковано, але для неї важливішою була можливість збагатитися Осліпши від прагнення до багатства, матінка Кураж не змогла зупинитися навіть тоді, коли почала втрачати власних дітей: «матінка» трохи погорювала і знову вирушила налагоджувати торгівлю. Героїня заради багатства зраджує своїх дітей. Торгівля йде добре і тому вона підтримує війну, яка стала для неї годувальницею. Анна впевнена, що «про мораль краще говорити ситому, а не голодному». Матінка Кураж за своєю сутністю не була злою людиною, навіть веселою та доброю господинею. Принагідно вона може навіть допомогти іншим, але якщо це «не вдарить» по її гаманцю.
Головна риса вдачі Ейліфа — хоробрість. Вона потрібна людині, щоб долати перешкоди, захищати власне життя і життя інших; боронити Вітчизну, відстоювати власну думку, знаходити вихід зі скрутного становища тощо. Однак, ми бачимо, що за умов війни сміливість набирає форми свавілля, перетворюється на жорстокість. Хоробрість героя на полі бою приносить йому нагороду, а псевдогероїзм у селянських дворах підписує смертний вирок.
За те, що Швейцеркас був чесним простаком, йому довірили на війні полкову касу Поразка у ході бойових дій змусила його полк відступити. Юнак діє необачно, не прислухається до застережень матері та сестри, хоче вислужитися перед фельдфебелем, тривалий час обмірковує, що робити, тому потрапляє в полон. На жаль, йому не вдалося обернути ситуацію на власну користь, він уперто захищає касу, яку після його загибелі не знайдуть ані католики, ані протестанти, тому й жертва хлопця виглядає непотрібною і безглуздою. За умов війни чесність може бути згубною для людини. Стає зрозумілим, що, окрім неї, необхідно мати ще якісь чесноти.
Катрін — найпривабливіший образ із-поміж персонажів п’єси Б. Брехта. Вона є втіленням доброти, але, напевно, не випадково дівчину змальовано німою Біль і розпач проглядаються у сценах, коли Катрін хоче застерегти Швейцеркаса від загибелі, не може змусити матір заплатити за життя хлопця потрібну суму, чує про загрозу для життя дітей, як вона пригортає чуже немовля, як реагує на звістки, що війна швидко не скінчиться… Німота Катрін сприймається як алегорія безпорадної доброти. Дівчина не сидить, склавши руки, вона діє, але їй складно щось змінити довкола себе.