Зображення світу дитинства крізь призму складних життєвих обставин (війна, туга за батьком, бідність, несправедливість).

Добрий день !

Тема уроку Зображення світу дитинства крізь призму складних життєвих обставин (війна, туга за батьком, бідність, несправедливість).

Повторіть !

Опрацюйте відеоматеріал

Виконайте в зошиті за зразком .Запишіть відповіді. Фото роботи завантажити та надіслати

Події відбуваються напередодні Різдва в часи Другої світової війни. Автор розповідає, як важко жити під час війни: люди голодують, їм холодно в оселях, вони сумують за рідними, яких забрали на війну. Війна хоче вкрасти і Різдво: людей не можуть приготувати святкову вечерю, зібрати за столом усю родину.У цей непростий час хлопчик Фред, чиє ім’я означає «мир», закохується в однокласницю й незграбно  намагається привернути її увагу. Він розповідає про свою закоханість фотографії батька, бо його самого забрали до війська.Фред наважується на сміливий вчинок, але через нього отримує догану за погану поведінку в школі. Хлопчик дарує однокласниці Ельсі, в яку закоханий, шоколадку, яку так мріяв з’їсти на Святвечір.Кожна людина продовжує жити і це уже сміливість. Тато Фреда, який захищає кордон і зрештою відвойовує Різдво у війни. Мама, яка готується принести у світ нове життя. Вчителька, яка не сварить за бешкетування, а пишається сміливістю хлопчаків. Пані, схожа на фею, яка дарує клаптики миру: шоколадку й парфуми. Продавець ялинок, який ділиться прибутком з бідною родиною. І Фред, який порушує правила, навіть влаштовує бійки. Він лише знайомиться зі світом почуттів,  тому коли він хоче допомогти дівчині — ненароком ображає її, коли хоче висміяти «того ідіота, що затіяв війну» — отримує від директора догану, а коли рветься захистити кохану — йому розбивають носа.Врешті решт, Фред перемагає свій страх, нерозуміння дівчини, та й самого Гітлера, коли перетворює його на вусатого скелета (таким він і залишиться в пам’яті всіх школярів). Фред перемагає війну тим, що закохується, і тим, що продовжує бути дитиною всупереч обставинам.

У книжці не раз вустами кількох героїв прямо сказано: війна — це зло. Фредова мама, не ховаючись перед сином, для опису війни використовує лайливі слова, і впевнено каже, що якщо йдеться про таке лихо, то лайку вживати можна. Описано, як важко живеться людям під час війни: їм не вистачає їжі, не вистачає тепла в оселях, а найбільше не вистачає найрідніших, які пішли до війська. Війна загрожує поглинути свято Різдва: у людей не виходить накрити урочистий стіл і зібрати за ним усю родину.

Але всі — усі до одного — герої книжки протистоять цій війні. Фредів тато, який захищає кордон і зрештою вириває Різдво із «зубів» війни. Мама, яка готується принести у світ нове життя. Вчителька, яка не лає за бешкети, а навпаки, пишається сміливістю хлопчаків. Пані, схожа на фею, яка дарує клаптики миру: шоколадку й парфуми. Продавець ялинок, який ділиться прибутком зі злиденною родиною. І, звісно, Фред, чиє ім’я означає «мир». Він весь час порушує правила, ба навіть влаштовує бійки, але його енергія не руйнівна, а творча. Просто вона ще незграбна, тому коли він хоче допомогти дівчині — ненароком ображає її, коли хоче висміяти «того ідіота, що затіяв війну» — отримує від директора догану, а коли рветься захистити кохану — йому розбивають носа.

І все ж Фред перемагає: і свій страх, і нерозуміння дівчини, і навіть Гітлера, коли перетворює його на вусатого скелета (таким він і залишиться в пам’яті всіх школярів, хай би як лютував директор!). Фред перемагає війну тим, що закохується, і тим, що продовжує бути дитиною наперекір обставинам.

Дуже позитивно на її сторінках зображено дорослих. Особливо зворушують стосунки сина з відсутнім татом. Із того, що Фред постійно розмовляє з батьковим образом про найінтимніші речі, із того, що дуже добре знає, що сказав би тато в різних ситуаціях, видно, якими близькими були малий і великий хлопці до розлуки. Дорослі у книжці майже завжди прихильні до дітей і поводяться шляхетно, і це вселяє віру в майбутнє: діти виростуть і переймуть цю естафету гідності. Ось ця віра в прийдешнє, адресована дітям, — принциповий момент для Старка, який вважає: дитинство тільки тоді є повноцінним, коли перед ним стоїть майбутнє, якого хочеться чекати.

Взаємна підтримка, повага, розуміння між дітьми й дорослими — це, як на мене, і є та любов, про яку йдеться в назві книжки. Кохання Фреда до Ельси — лише один зі складників цієї любові. Розвиток стосунків хлопчика і дівчинки рухається звичним для літературних канонів шляхом: від нерозуміння через здивування і повагу до взаємності. А от образи героїв геть не канонічні, вони ніби помінялися місцями: хлопчик невисокий («найменший у класі»), чутливий і з багатою уявою, йому бракує відваги; а дівчинка фізично сильна, рішуча, готова вести за собою. Завдяки Ельсі Фред долає страх і йде на жертви, вчиться розуміти й поважати думку іншої людини. Завдяки їй він відкриває собі себе — хлопця, в якого можна закохатися.

«Маленька книжка про любов» — надзвичайно серйозна, але й надзвичайно світла та сповнена любові.