Завершення Реконкісти та утворення централізованої держави в Іспанії.

Реконкіста

Швидко наступаючи, араби спромоглися до 711 р. захопити чи не весь Піренейський півострів. Король вестготів загинув, чимало знаті перейшло на бік завойовників, прийнявши іслам. Християн відтіснили на північ, звідки вони успішно «огризалися». Перший відчутний успіх до них прийшов ще в 718 р. – у битві поблизу поселення Ковадонга вони завдали мусульманам першої суттєвої поразки. Цей рік історики називають початком Реконкісти – поступового звільнення з-під мусульманського володарювання. Півострів «втратили» за неповних сім років, а відвоювати його в маврів (так іспанці називали арабів) удалося лише за понад сім століть. Реконкіста стартувала з гірських районів Північної Іспанії. Позаяк у височинах арабській кінноті не вдавалося виявити свої кращі бойові якості, королівства Арагон, Кастилія, Леон і Наварра зуміли вистояти у виснажливій боротьбі із загарбниками. До них долучилася Португалія, яка в ІХ ст. постала на західних звільнених землях як окреме графство Леонського королівства. У 1139 р. Португалія стала окремим королівством. Окрім того, іспанцям надходила допомога з Франції, Італії та Німеччини. Європейські рицарі активно брали участь у поверненні християнських земель, тому вже в Х—ХІ ст. успіхи Реконкісти стали очевидними.

«Християнські воїни під стінами іспанського міста», мініатюра, XIV ст. Альгамбра, резиденція правителів Гранадського емірату, XIII-XIV ст.

У 1086 р. ситуацію змінила гірка невдача християн у битві поблизу поселення Саграхас (Заллак). Чи не вперше у світовій історії ворожі сторони домовилися про день протиборства. Араби не бажали брати зброю в руки в п’ятницю. Юдеї, яких налічувалося чимало у війську мусульман, протестували проти кровопролиття в суботу. Християни ж не хотіли січі в неділю. Зрештою, обрали понеділок, що виявився для рицарів трагічним. Великі втрати, яких вони зазнали, ще на століття сповільнили процес відвоювання. Лише в 1212 р. у битві поблизу містечка Лас-Навас-де-Толоса, іспанці здолали збройні сили маврів. Відтоді араби перейшли до оборони, реконкістадори ж тіснили їх на південь.

Надалі іспанці відвоювали місто Кордова. Згодом під їх натиском не встояли Севілья, Валенсія, Мурсія. Щоправда, в XIV ст. міжусобні війни європейців загальмували наступ, але араби чубилися між собою ще більше. Через це впродовж XV ст. під їх владою залишався лише Гранадський емірат. На початку 1492 р. кастильсько-арагонське військо захопило місто Гранада, цим завершивши Реконкісту. Рештки чужоземної армії втекли в Північну Африку.

Реконкіста — відвоювання християнами Піренейського півострова з-під арабського володарювання, що тривало в 718-1492 роках.

Чому, на вашу думку, те, що араби змогли захопити за сім років, європейці відвойовували понад сім століть?

Як жили іспанці XI—XV ст.?

Постійна боротьба із маврами мала відчутний вплив на розвиток іспанського суспільства. Реконкіста постійно потребувала людей, тому в християнських королівствах Іспанії ставлення до «тих, які працюють», відрізнялося від ставлення до них в інших країнах Європи. На верхніх східцях феодальної ієрархії, беззаперечно, перебували королі, нижче — служителі церкви та гранди (знатні багачі). Високим статусом також пишалися ідальго — феодали-воїни, на плечі яких ліг основний тягар бойових дій. В Іспанії діяли духовно-рицарські ордени (Калатрава, Алькантара), що володіли замками й чималими угіддями.

Торгові шляхи Середземного моря збагачували іспанських купців, які продавали рибу, шкіри, вовну, сіль, зерно, вино й олію. Від XII ст. широко використовували найману працю, створювали ремісничі цехи. Окрім того, чималі прибутки отримували селяни, які постачали продукти рицарям і містянам. Унаслідок цього прості люди домоглися певних політичних прав. Ще від 1137 р. в королівстві Леон скликали законодавчі збори (кортеси), але залучення до їхньої роботи представників третього стану відбулося тільки в 1188 р. Відтоді разом зі знаттю і духівництвом засідали й радилися депутати від міст і вільних селян. Уже в XIV ст. кортеси стали звичними на Піренеях.

Як і в Русі, іспанське суспільство вирізнялося тим, що стан ідальго не був закритим. Усякий містянин, який міг купити бойового коня, зброю, зрівнювався у правах із феодалом. Подекуди це робили примусово, адже війська потребували рицарів. Однак, незважаючи на обіцянки, жителі міст не бажали ставати «тими, які воюють», і віддавали перевагу звичному повсякденню.

Кортеси — законодавчі збори, а згодом станово-представницькі органи держав Піренейського півострова.

Назвіть основні стани середньовічного суспільства Піренейського півострова.

Об’єднання Іспанії

Зближенню правителів християнських королівств на теренах Піренейського півострова сприяла спільна боротьба проти арабів. У 1415 р. португальці навіть захопили Сеуту, місто в Північній Африці, чим визначили свою долю морської держави. Водночас уже в 1230 р. Кастилія, Леон, Астурія та Галісія об’єдналися в потужне Кастильське королівство з населенням близько 6 млн осіб. Королівство Арагон, де проживало майже 1 млн людей, за величчю посідало друге місце. В обох визрівали об’єднавчі мрії, що незабаром зреалізувалися. У 1469 р. Ізабель І Кастильська вийшла заміж за Фернандо II Арагонського. Ця династична унія визначила майбутнє єдиної Іспанії.

Весільний портрет короля Фернандо Арагонського та королеви Ізабель Кастильської, картина невідомого художника, XV ст.

Певний час шлюб тримали в таємниці. Лише в 1479 р. «молодята» остаточно стали правити в Кастилії, Леоні та Арагоні. Тоді ж і створили Королівство Іспанія. За перемогу над маврами їх прозвали «католицькою королівською парою», яка керувала під гаслом: «Ізабель і Фернандо — рівно значні та рівноцінні». Успішна Реконкіста підвищила їхній авторитет та віддала їм у руки необмежену владу, тож потреби в скликанні кортесів не було. Духівництво та рицарі вже не брали участі в зборах. Містяни, які залишилися, обговорювали другорядні питання податків.

Позаяк співправителі виявилися фанатиками католицизму, посилилися цькування юдеїв і мусульман. Їх змушували вихрещуватися задовго до завершення Реконкісти, але це не рятувало від гонінь. Хоча чимало наверталися в християнство, перед страхом розправ їм доводилося втікати за кордон. Втечами насамперед рятувалися ремісники та купці, що спричинило занепад господарства. Водночас саме Ізабель І повірила італійцю Христофорові Колумбу й оплатила його пошуки короткого морського шляху в Індію. У 1492 р. він «випадково» відкрив Америку, що згодом збагатило Іспанію та перетворило її на велику колоніальну державу.

Опишіть процес об’єднання Іспанії.

Переглядаємо відеоурок

Виконати тест!