Східні слов’яни вели осілий спосіб життя, і їхнє господарство було тісно пов’язане з природними умовами. Основним заняттям було землеробство — у лісовій зоні переважало підсічно-вогневе, а в лісостепу — перелогове. Вирощували жито, пшеницю, просо, ячмінь, а також овочі — ріпу, капусту, цибулю. Важливу роль відігравало скотарство: розводили коней, корів, свиней, овець. Поширеними були мисливство, рибальство, бортництво (збирання меду диких бджіл), що забезпечували харчування і предмети торгівлі.
Розвивалися ремесла — ковальство, гончарство, ткацтво, деревообробка. Залізо добували в домницях, виготовляли знаряддя праці, зброю, прикраси. Активно вели торгівлю: хутро, мед, віск, тканини обмінювали на вироби з Візантії, Прибалтики, Сходу. Слов’яни будували поселення біля річок, що слугували торговими шляхами, зокрема «шлях із варяг у греки».
