У V–VIII століттях на території сучасної України сформувалися східнослов’янські племінні союзи, які стали основою для майбутньої державності. Ці племена — поляни, древляни, сіверяни, уличі, тиверці, волиняни (дуліби), білі хорвати — розселилися переважно вздовж річок, що були важливими шляхами сполучення та джерелами життя. Наприклад, поляни мешкали в Середньому Подніпров’ї з центром у Києві, а сіверяни — в басейні Десни, Сейму та Сули. Розселення відбувалося в умовах Великого переселення народів, коли слов’яни активно освоювали нові землі, зокрема Подунав’я та Балкани. Географічні умови, річки та природні ресурси визначали межі племінних територій. Ці племена мали спільні риси господарства, побуту та вірувань, але зберігали етнографічну самобутність. Саме вони стали предками сучасних українців.












