Князь Ігор Рюрикович правив Київською Руссю приблизно з 912 до 945 року. Він був сином Рюрика та спадкоємцем князя Олега, продовжуючи політику об’єднання східнослов’янських племен у єдину державу. Ігор здійснив походи на Візантію (941 — невдалий, 944 — завершився мирною угодою), а також воював із печенігами та іншими кочовими племенами, захищаючи південні кордони Русі. Його внутрішня політика базувалась на системі полюддя — збору данини, що викликало невдоволення серед підлеглих племен. У 945 році, під час повторного збору данини, Ігор загинув унаслідок повстання деревлян, що стало переломним моментом у розвитку державного управління.














