У XVI столітті на південних українських землях виникло унікальне соціальне явище — українське козацтво. Його поява була зумовлена кількома важливими причинами: посиленням феодального гніту, наступом на православну віру, загрозою з боку татар і турків, а також наявністю вільних земель у степовій зоні, які приваблювали втікачів із різних верств населення.
Перші козаки були переважно вільними людьми, які займалися мисливством, рибальством, бджільництвом, а також охороною південних кордонів від нападів кочівників. Вони об’єднувалися в загони, будували укріплення, зокрема на острові Мала Хортиця, де Дмитро Вишневецький у 1556 році заснував першу Запорозьку Січ — військово-політичний центр козацтва.
Цей період став початком формування козацтва як окремого стану, що відіграватиме ключову роль у боротьбі за волю та самоврядування українського народу.