Йоганн Вольфганг Ґете: роль в історії Просвітництва, нове розуміння природи у ліриці

Презентація про Гете.pdf

Йоганн Вольфганг фон Гете – німецький поет, державний діяч, а його біографія коротко розповість про життя і творчість мислителя.

Народився Гете 28 серпня 1749 в Франкфурт-на-Майні в багатій буржуазній сім’ї. Його батько – імператорський радник та доктор права (юрист), мати – дворянка, дочка франкфуртського старійшини.

Уже в дитинстві Йоганн почав проявляти виняткові здібності до наук. Уже в сім років він знав кілька мов, крім того, в цьому віці він почав писати свої перші вірші і складати п’єси. Багато читав і намагався максимально поповнювати свій багаж знань.

У 1765 році Гете стає студентом Лейпцизького університету, де мав вивчати правознавство. В цей час він вперше закохується, і це стало приводом для створення ліричного збірника віршів «Аннетте» (1767).

Серйозна хвороба в 1768 році ледь не поставила останню крапку в біографії Йоганна Гете, змусивши його залишити навчання в університеті, яке він зміг продовжити лише в 1770 році в Страсбурзі. Вивчав природничі науки та медицину.

У молоді роки Й. Ґете належав до творчого угрупування штюрмерів.

У 1771 році після захисту дисертації Гете стає доктором права.

У 1772 році Гете переїжджає в місто Вецлар на час адвокатської практики. Саме в цьому місті поет переживає муки нерозділеного кохання до нареченої свого друга Шарлотти Буф. Свої глибокі переживання Гете передав у своєму творі «Страждання молодого Вертера» – цей роман зробив поета знаменитим.

У 1775 році Гете, на запрошення герцога Карла Августа переїжджає в місто Веймар, обіймає посаду таємного радника, незабаром стає міністром в уряді. Відомий письменник і поет, маючи широкі повноваження, контролював фінанси, стан доріг, просвітництво. За свої успіхи у роботі Гете в 1782 році був зведений в сан дворянина, а в 1815 році стає першим міністром в уряді Карла-Августа.

1791 рік ознаменувався відкриттям в місті театру, що відбулося при безпосередній участі письменника. Успішна державна служба не заважала його літературній діяльності (драма «Егмонт» і «Іфігенія в Тавриді», починає працювати над «Фаустом», пише вірші та балади). Не нехтує також вивченням фізики, ботаніки та природничих наук.

У 1784 році Гете відкриває міжщелепову кістку людини, а в 1790 році виходить трактат «Досвід метаморфози рослин».

Коли Гете було вже майже шістдесят років, він поєднався цивільним шлюбом з Крістіаной Вульпіус, своєю коханою і матір’ю його дітей, попри те, що вона була простолюдинкою, а це викликало протест суспільства. Шлюб мав статус цивільного та відбувся всупереч негативному відношенню до нього двору.

В 1808 – виходить перша частина трагедії «Фауст». Кінець роботи над «Фаустом» припадає на 1831.

Геніальний літератор пішов з життя 22 березня 1832, залишивши величезну спадщину у вигляді безлічі віршів, балад, п’єс, романів, наукових робіт у сфері анатомії, геології, мінералогії, фізики.

Таким був життєвий і творчий шлях Й. В. Гете, найвідоміші твори якого є класикою світової літератури:

драма «Гец фон Берліхінген» (1773),

роман «Страждання молодого Вертера» (1774),

балада «Вільшаний король» (1782),

трагедія «Іфігенія в Тавриді» (1787),

«Коринфська наречена» (1797),

поема «Герман і Доротея» (1797),

поема «Фауст» (1808—1831).

Творчість Гете поділяється на періоди штюрмерський і веймарський.

Найвідоміші твори Гете: “Фауст”, “Страждання юного Вертера, балада “Вільшаний король”, вірш “Травнева пісня”, ода “Прометей”.

Основні новаторства, які Йоганн Вольфганг фон Гете започаткував у поезії:

- Синтез класичного та романтичного стилів: Гете поєднав елементи класицизму з романтизмом, створюючи баланс між розумом та почуттям.
- Філософська глибина: Його поезія відзначається глибоким філософським змістом, що охоплює екзистенційні питання, сенс життя та природу людського буття.
- Інтерес до природи: Гете розвинув жанр природи в поезії, досліджуючи її не тільки як естетичний об’єкт, але й як частину глибокого зв’язку між людиною та світом.
- Інноваційна форма: Він експериментував з різними формами віршів, зокрема у використанні строф, рими та метрики.
- Суб'єктивність та індивідуалізм: Гете приділяв особливу увагу внутрішнім переживанням та суб'єктивному сприйняттю світу, що було новаторським для його часу.
- Психологічний аналіз персонажів: У його поетичних творах (наприклад, у "Фаусті") присутній глибокий аналіз людських мотивів і переживань.
- Розширення тематики: Гете порушував широке коло тем, від особистих емоцій до наукових та суспільних проблем.

Ці елементи зробили Гете ключовою фігурою у розвитку європейської поезії.

Знайди цікаві факти про Гете, які не було згадано на уроці. Запиши їх (мінімум 3).