Визначення бур’янів за зовнішніми ознаками, визначниками.

Мета: За допомогою визначників, малюнків навчитися визначати, розпізнавати, порівнювати, давати характеристику найпоширенішим бур’янам.
Бур’яни – це дикі рослини, які ростуть на сільськогосподарських угіддях і завдають їм шкоди. За місцем поширення бур’яни поділяють на сегетальні ( бур’яни які засмічують польові угіддя) та рудеральні – бур’яни, які поширені на смітниках (кропива, дурман), біля будівель, огорож, подвір’ях. За походженням бур’яни поділяють на антропохори й апофізи.
Антропохори – бур’яни, які трапляються виключно на полях разом з культурними рослинами і розвиток яких залежить від господарської діяльності людини. Їх розвиток збігається з розвитком культурних рослин. Серед цих бур’янів є такі, що засмічують посіви тільки певних видів культурних рослин. Це так звані спеціалізовані бур’яни або бур’яни – супутники ( наприклад, овес – вівсюг; пшениця – пажитниця п’янка; льон - повитиця льонова,шпергель льоновий; просо – куряче просо тощо).
Апофіти є членами природного угрупування. Вони характеризуються великою відтворювальною здатністю своїх підземних вегетативних органів ( хвощ, молочай, кульбаба тощо).
Антропохори переважають в посівах ярих однорічних культур,апофізи – в групі багаторічних культур.
За біологічними ознаками ( час появи сходів, інтенсивність росту, розвитку, тривалість життя, спосіб розмноження) їх можна класифікувати:
1). Бур’яни – непаразити – мають автотрофний тип живлення, тобто мають розвинену кореневу систему, за якою засвоюють з грунту вологу і мінеральні поживні елементи, а також зелене листя, за допомогою якого можуть створювати органічні речовини в процесі фотосинтезу.
За тривалістю життя бур’яни – не паразити поділяють на мало річні та багаторічні. Мало річні бур’яни живуть не більше двох років, розмножуються переважно тільки один раз ( монокарпіки). Багаторічні бур’яни живуть протягом кількох років, розмножуються як насінням, так і вегетативно, плодоносять щороку протягом життя ( полікарпіки).
2). Бур’яни – паразити – це переважно однорічні рослини. Вони не мають зеленого листя ( відсутній хлорофіл), та не здатні асимілювати вуглекислоту й синтезувати органічні речовини. Вони мають спеціальні присоски, за допомогою яких всмоктують з рослини – живителя, створювані нею готові пластичні речовини.

За характером живлення всі бур'яни поділяють на: автотрофи, напівпаразити і паразити.
Автотрофи — зелені рослини, створюють органічну речовину з СО2, води і мінеральних солей в результаті фотосинтезу.
Напівпаразити — зелені рослини, здатні до самостійного фотосинтезу, але використовують сік рослини-хазяїна.
Паразити — незелені рослини, які не здатні до фотосинтезу, а поживні речовини використовують з рослини-хазяїна, зберігаючи її життя до закінчення свого життєвого циклу.
За тривалістю життя бур'яни поділяються на малорічні і багаторічні.
Малорічні бур'яни — це зелені бур'яни, які розмножуються лише насінням, що достигає в кінці одно-дворічного життєвого циклу з наступним відмиранням надземних і підземних органів.
Багаторічні бур'яни — це зелені бур'яни, життєвий цикл яких триває понад два роки. Після визрівання насіння відмирає лише надземна частина рослини, а підземні органи живуть довго, щорічно відновлюючи плодоносні стебла.
Малорічні бур'яни за особливостями біології і тривалістю життя поділяють на кілька біологічних груп: ефемери, ярі ранні, ярі пізні, озимі, зимуючі і дворічні.
Ефемери — це малорічні бур'яни з дуже коротким періодом вегетації, які здатні давати протягом року декілька поколінь. Найпоширенішим представником цієї біологічної групи на території України є зірочник середній (мокрець).
Зірочник середній — однорічний бур'ян. Стебло лежаче або висхідне 5–30 см завдовжки, розгалужене. Корінь розгалужений, тонкий, у ґрунт проникає неглибоко. Мінімальна температура проростання насіння +2...+4 °С. Переважна більшість сходів з'являється в березні–травні. Цвіте в квітні-вересні, плодоносить з травня до жовтня, даючи за літо 2–3 покоління. Насіння зберігає життєздатність у ґрунті до 30 років. Літньо-осінні сходи добре перезимовують.

Ярі ранні бур'яни з однорічним циклом розвитку, насіння яких здатне проростати рано навесні за відносно низької температури ґрунту. Рослини плодоносять і відмирають цього ж року. Вегетація бур'янів часто закінчується раніше, ніж ярих зернових культур (пшениці, ячменю, вівса, гороху) або разом з ними. До цієї біологічної групи належать: вівсюг звичайний, гірчиця польова, гречка витка березковидна, редька дика тощо).
Вівсюг звичайний – однорічна яра рослина з прямим стеблом висотою 30–120 см, з опушеним або голим на вузлах. Коренева система мичкувата, проникає в ґрунт на глибину 136–160 см. Листки ланцетно загострені . Суцвіття — розлога або дещо стисла волоть, яка складається з окремих колосків. Плід — веретеноподібна плівчаста зернівка довжиною 8–15см.
Достиглі зернівки ясно-коричневі, сірі або жовтуваті. Мінімальна температура їх проростання +1... + 2. Сходи з'являються в березні-травні. Насіння зберігає схожість у ґрунті 3–4 роки, а те, що знаходиться глибоко, може зберігати її до 7–8 років. Засмічує посіви ярих зернових культур і зріджені посіви озимих.

Гречка витка – однорічна яра рослина висотою до 100 см. Стебло борозенчасте, часто червонуватого кольору. Коренева система стрижнева, добре розгалужена. Листки чергові, верхівка загострена. Квітки зібрані в пучки по 3–6, розміщені в пазухах верхніх листків. Плід — тригранний горішок, чорний, коричневий або сірувато-бурий, шорсткий. Насіння не втрачає схожості в ґрунті протягом 10 років. Мінімальна температура проростання +4...+5. Сходи з’являються з глибини не більше 10 см з ранньої весни і до осені, але осінні сходи не перезимовують. Цвіте в червні-вересні, плодоносить в липні-жовтні. Обвиваючи стебла злаків посилює вилягання їх і утруднює збирання.

Гірчиця польова — однорічна рослина з прямостоячим стеблом 30–70 см заввишки. Корінь товстий, стрижневий, короткий. Починає проростати за температури плюс 2–4 °С. Сходи витримують зниження температури до мінус 3°С. Цвіте в червні-серпні. На одній рослині формуються близько 32 тис. насінин кулястої форми, що достигають у липні. Насіння зберігає життєздатність у ґрунті близько 11 років, а окремі насінини — до 50 років. Частина насіння проростає в літньо-осінній період, а основна маса — навесні наступного року.

Горець шорсткий – однорічна яра рослина 30–100 см заввишки. Стебло біля основи лежаче розгалужене, голе. Корінь стрижневий. Листки чергові, ланцетні. Квітки зібрані у густі колосовидні китиці 12–40 мм завдовжки.Плід — горішок, коричневий або від темно-коричневого до чорного, блискучий. На одній рослині може утворитись понад 7000 плодів. Мінімальна температура проростання насіння +4...+6°. Сходи з'являються в березні-червні, цвіте в липні-серпні, плодоносить в серпні-вересні. Насіння зберігає схожість у ґрунті 4–6 років.

Ярі пізні (післяжнивні) — група рослин, насіння яких проростає в разі стійкого прогрівання ґрунту, а рослини плодоносять і відмирають цього самого року в другій половині літа. До них належать мишій сизий і зелений, куряче просо (плоскуха звичайна), різні види лободи і щириці, чистець однорічний.
Мишій сизий — однорічний бур'ян. Стебло пряме висотою від 10 до 60 см. Коріння мичкувате, проникає в ґрунт на 100–170 см. Насіння починає проростати за температури плюс 6–8 °С. Сходи з'являються в квітні-травні-червні і навіть у липні-серпні. Цвіте мишій сизий в червні-серпні, утворюючи в липні-вересні на кожній рослині близько 14 тис. зернівок. Зернівки зберігають життєздатність у ґрунті до 30 років. Найбільше шкодить ярим просапним культурам пізнього строку сівби.

Просо куряче – однорічна яра пізня рослина висотою 30–100 см з прямостоячим , голим стеблом. Корінь мичкуватий. Листки широколінійні або лінійно-ланцетні, темно-зелені. Суцвіття — прямостояча, нещільна волоть з колосоподібними гілочками. Плід — зернівка, яйцеподібна, на верхівці загострена, блискуча. Максимальна плодючість 60000 зернівок, зберігають схожість до 13 років. Мінімальна температура проростання зернівок +4... +6. Сходи з'являються з квітня, цвіте в червні — вересні, плодоносить з серпня до пізньої осені. Засмічує посіви зернових колосових, кукурудзи, рису, буряків, овочевих культур, сади і виноградники, росте на необроблюваних землях, біля каналів зрошуваних і осушувальних систем.

Лобода біла — однорічна яра пізня рослина з розвинутим і розгалуженим стрижневим коренем. Стебло пряме, розгалужене, висотою 30–120 см. Листки чергові, нижні ромбовидно-яйцевидні, верхні — ланцетні. Квітки зібрані в колосовидні суцвіття. Плід — горішок, темно-сірий або темно-коричневий Сходить від березня до жовтня, цвіте в липні-серпні, достигає в серпні - жовтні. Мінімальна температура проростання +3...+4 градуси. Максимальна плодючість 700 тис. насінин. Поширена по всій Україні, засмічує всі культури, переважно просапні, а також сади, виноградники.

Щириця звичайна — однорічний ярий пізній бур’ян. Стебло пряме, розгалужене, опушене, висотою 20–150 см. Листки видовжено-ромбічні, чергові, на черешках. Квітки зібрані в густе коротке суцвіття зеленого кольору. Цвіте в червні-вересні. Корінь стрижневий, проникає у ґрунт на глибину 135–235см
Плід — блискуча, чорна сім’янка. Розмножується лише насінням. Одна рослина утворює до 1 млн. 70 тисяч насінин, які достигають в липні-жовтні і зберігають життєздатність в ґрунті до 40 років. Мінімальна температура проростання +6...+8 градусів. Поширена повсюдно, в посівах ярих просапних культур.

Озимі бур'яни — малорічні рослини, обов'язковими складовими життєвого циклу яких є осіння вегетація, перезимівля і весняно-літній період росту і розвитку. Бур'яни зимують у фазі куща і завершують цикл розвитку наступного року. Насіння достигає водночас з озимими культурами і під час збирання засмічує зерно і ґрунт. Представниками цієї біологічної групи є бромус житній, метлюг звичайний тощо.
Бромус житній — однорічна озима рослина висотою 60–120 см. Стебло пряме, голе, кущиться, утворюючи з вузла кущіння 30–50 пагонів. Коріння мичкувате. Листки лінійні, шириною 7–10 мм. Суцвіття —розлога багатоквіткова волоть. Колоски ланцетні, довжиною 20–25 мм, в яких є від 5 до 25 квіток. Плід — плівчаста зернівка, циліндрична, сірувато-бурого кольору, закінчується невеликим (2–3 мм) остюком. Довжина зернівки 7–10см. На одній рослині може утворитись до 5000 зернівок. Мінімальна температура проростання +1.+2 градуси. Сходи з'являються в серпні-вересні і добре перезимовують, може сходити також в березні-квітні. Цвіте від травня до липня, плодоносить в липні-серпні. Насіння зберігається в ґрунті кілька років. Засмічує посіви озимого жита та пшениці.

Зимуючі бур'яни — малорічні рослини, які в разі ранніх весняних сходів закінчують вегетацію влітку цього самого року, а пізніх — після перезимівлі наступного року. В Україні з цієї біологічної групи поширені грицики звичайні, талабан польовий, сокирки польові, ромашка непахуча, підмаренник чіпкий, кучерявець Софії тощо. Засмічують посіви озимих і ранніх ярих культур.
Грицики звичайні — малорічна рослина, має пряме розгалужене стебло 20–40 см заввишки з довгими листками. Корінь стрижневий, розгалужений. Насіння бур'яну проростає вже за температури плюс 1–2 °С . Цвіте в різні строки: зимуючі форми — в березні -травні; ярі — в червні-липні. Утворює рослина понад 200 тис. насінин. Літньо-осінні сходи перезимовують. Насіння зберігає життєздатність у ґрунті близько 35 років. Бур'ян засмічує всі культури, але найпоширеніший на зріджених посівах озимих зернових і багаторічних трав.

Талабан польовий — зимуючий однорічник. Сім’ядолі довжиною 5–7, шириною 5 мм, еліптичні. Сходи мають неприємний запах. Корінь стрижневий. Стебло пряме, гіллясте, висотою 20–50 см. Листя чергове, сидячі, стрілоподібні. Квітки в щільних китицях на верхівках стебел. Пелюстки білі. Плід – округло-здавлений, сірувато-коричневий. Насіння темно-вишневе або майже чорне. Мінімальна температура проростання насіння + 2...+4°С. Сходи з'являються в березні-травні, влітку і на початку осені, літньо-осінні зимують. Цвіте в квітні-червні. Плодоносить в червні-серпні. Максимальна плодючість — 50 000 насінин. Зберігає життєздатність до 10 років.

Сокирки польові — однорічний зимуючий бур'ян. Стебло пряме, висотою 20–80 см, розгалужене, товщиною 1–1,8 мм, циліндричне, зелене, блискуче. Корінь стрижневий, довжиною 5–15 см. Листки чергові, багаторазово розсічені, нижні — черешкові, верхні — сидячі. Квітки зібрані в нещільну китицю, темно- або синьо-лілові, фіолетові, як виняток білі. Пелюстки зрослися в одну, тичинок багато, маточка одна. Цвіте в червні-серпні. Плід — пряма дрібноопушена, одногнізда листянка. Насінина темно-сіра. Достигає насіння в липні-вересні. Максимальна плодючість 67000 насінин. Життєздатність у ґрунті насіння зберігає 6 років. Мінімальна температура проростання насіння +3...+4. Сходи з'являються в березні– травні, особливо рясно в серпні–вересні, літньо-осінні сходи добре перезимовують.

Підмаренник чіпкий — однорічна зимуюча рослина. Стебло лежаче, довжиною 50–200 см, чотиригранне, по вузлах потовщене. Листки клиновидно-ланцетні, зібрані по 6–8 у кільця. Корінь стрижневий. Квітки з білим віночком, зібрані в складну волоть. Цвіте в травні-серпні. Плоди — коричневі, вкриті гачкуватими щетинками горішки.Плодоносить у липні-вересні. Максимальна плодючість 1200 горішків. Свіжодостиглі горішки не сходять, а сходи з'являються наступної весни в березні-травні та восени в серпні-вересні .Мінімальна температура проростання насіння +1... + 2°. Літньо-осінні сходи перезимовують. Сходи мають червонувато-фіолетовий колір.

Дворічні бур’яни — малорічні рослини, життєвий цикл яких відбувається за два повні вегетаційні періоди. Сходи цих бур'янів з'являються навесні, протягом літа рослини залишаються у вигляді розетки, накопичуючи у коренях поживні речовини у вигляді вуглеводів. Після перезимівлі утворюють стебла, цвітуть і дають насіння. Якщо сходи з'являються наприкінці літа і в коренях не накопичилось достатньої кількості поживних речовин, рослини зимують двічі і лише після цього утворюють стебла, цвітуть і плодоносять. Це — будяк акантовидний і пониклий, буркун лікарський, лопух справжній, синяк звичайний, татарник звичайний тощо. Окремі дворічники залежно від екологічних умов ведуть себе ще й як зимуючі бур'яни, діставши назву факультативних. Це — гикавка сіра, дурман звичайний, глуха кропива пурпурова, люцерна хмелевидна, морква дика, свербига східна, смілка вилчаста, смілка звичайна.
Буркун лікарський — малорічна рослина з прямим розгалуженим стеблом висотою 50–150 см. Стрижневий корінь проникає у ґрунт майже до 2 м. Насіння проростає і дає сходи в березні-травні за температури плюс 2– 4°С. Бур'ян росте протягом весняно-літньо-осіннього періоду і перезимовує. Пагони з бруньок на кореневій шийці з'являються в березні-травні. Цвіте в червні-серпні, плодоносить у липні-вересні, даючи близько 33 тис. насінин. Насіння проростає лише наступної весни і зберігає життєздатність у ґрунті до 20 років. Поширений на землях, які систематично не обробляються.

Синяк звичайний — дворічний бур’ян. Стебло пряме, висотою 30–100 см, розгалужене, опушене. Листки чергові, нижні видовжено ланцетні, черешкові, верхні — лінійно-ланцетні, сидячі, густо опушені. Корінь стрижневий. Квітки в простих завитках. Віночок лійкоподібний, спочатку червонуватий, потім синій, зовні опушений, тичинки червоні, виступають над віночком. Цвіте у травні-вересні. Плід — тригранний, темно-коричневий горішок. Плодоносить в липні-жовтні. Максимальна плодючість близько 84 тис. горішків. Сходи з горішків та пагони з бруньок (на кореневій шийці) з'являються в квітні — травні. Мінімальна температура проростання горішків +10...+12С.Літньо-осінні сходи перезимовують. Засмічує переважно багаторічні трави, інші багаторічні польові культури та плодові насадження.

Лопух великий — дворічна рослина з прямим, міцним, розгалуженим стеблом висотою 75–200 см. Корінь стрижневий, веретеноподібний, з великою кількістю бічних відгалужень. Листки чергові, з черешками, широко-яйцевидні, біля основи серцевидні, на верхівці тупі, зверху зелені, зісподу сіруваті. Квітки трубчасті, пурпурного кольору. Суцвіття — кошики, зібрані в щитки. Плід — сім'янка,з боків стиснута, коричнева, ребриста. Розмножується насінням і пагонами з бруньок на кореневій шийці, які з'являються в квітні й травні. Цвіте в червні-серпні, плодоносить в липні-вересні. Максимальна плодючість 45 тис. сім'янок.

На наступному занятті ми з вами продовжимо ознайомлюватись з найбільш поширеними бур’янами.