Визначення бур’янів за зовнішнім виглядом та визначникам

Мета: За допомогою визначників, малюнків навчитися визначати, розпізнавати, порівнювати, давати характеристику найпоширенішим бур’янам.
Багаторічні бур'яни за способом розмноження поділяють на дві групи.
1. Бур'яни, які розмножуються переважно за допомогою насіння, а вегетативне розмноження їх дуже обмежене. Стебла в них відростають з кореневої шийки. За будовою кореневої системи ці бур'яни об'єднуються в такі біологічні групи: стрижнекореневі, китицекореневі, мичкуватокореневі (дернові). 2. Бур'яни з добре виявленим вегетативним способом розмноження, хоча вони розмножуються і насінням. За органами вегетативного розмноження ці бур'яни об'єднують в такі біологічні групи: коренепаросткові, кореневищні, повзучі, бульбові і цибулинні.
Стрижнекореневі бур'яни — багаторічні рослини з довгим і потовщеним головним коренем і обмеженою здатністю до вегетативного розмноження.
Полин гіркий — сім’ядолі довжиною 3–4мм, еліптичні. Нижнє листя супротивне, ланцетні, покриті білуватими волосками. Рослина має солоно-гіркий смак. Корінь стрижневий. Стебло пряме, гіллясте, покрите сіро-повстяними волосками, висотою 50–120 см. Квітки трубчасті, жовті, в кулястих кошиках. Плід – сірувато-коричнева сім'янка. Мінімальна температура проростання сім'янок + 8...+10°С. Сходи з сім'янок і пагони з підземних бруньок з'являються у березні-травні і у великій кількості восени. Осінні сходи зимують. Цвіте в липні-вересні. Плодоносить у вересні-жовтні. Макс. плодючість 93 тис. сім'янок, які розташовані в грунті не глибше 2–3 см.

Кульбаба лікарська — багаторічна рослина із стеблом у вигляді порожнистої стрілки 15–30 см заввишки, яка закінчується великим кошиком. Листя зібране в прикореневу розетку. Корінь товстий, розгалужений, до 50 см завдовжки. Сходи з насіння, а пагони з бруньок на кореневій шийці з'являються в березні-травні та восени. В рослин, які з'явилися з насіння, в перший рік життя інтенсивно розвиваються і розетки листків, і корінь. Рослина цвіте наступного року дуже рано, утворюючи від 200 до 7000 насінин, які після достигання не втрачають життєздатність майже 2 роки і швидко проростають у вологому ґрунті. Вегетативне відновлення рослини спостерігається нижче рівня її підрізання ґрунтообробними знаряддями.

Китицекореневі (гронокореневі) бур'яни — багаторічні рослини з обмеженою здатністю до вегетативного розмноження з кореневою системою у вигляді тонких китиць, які відходять від кореневої шийки. Найпоширеніші з цієї біологічної групи подорожник великий та жовтець їдкий.
Подорожник великий — багаторічна китицекоренева рослина із стеблом 10–60 см заввишки. Листки на довгих черешках зібрані у прикореневу розетку. Насіння проростає з глибини 2–3 см за температури плюс 6-8 °С. Сходи з насіння, а пагони з бруньок на кореневій шийці з'являються в березні-травні і в серпні-вересні. Літньо-осінні сходи перезимовують. Цвіте з першого року життя в червні-серпні, а плодоносить з липня по вересень, утворюючи до 300 тис. насінин, які зберігають схожість у ґрунті протягом семи років. Бур'ян поширений повсюдно, особливо на ущільнених і перезволожених ґрунтах, трапляється здебільшого в посівах багаторічних трав тривалого користування.

Мичкуватокореневі (дернові) бур'яни — багаторічні рослини з обмеженою здатністю до вегетативного розмноження і добре розвиненою мичкуватою кореневою системою, яка, переплітаючи верхній шар фунту, утворює дернину. До цієї групи належать вівсяниця овеча, біловус стиснутий (мичка), щучник дернистий. Серед цих бур'янів вівсяниця овеча належить до кращих кормових злаків, а біловус стиснутий і щучник дернистий, які поширені на суходільних пасовищах, мають дуже низьку кормову цінність.
Щучник дернистий — багаторічна рослина з прямими соломистими стеблами 70–150 см заввишки. Корінь мичкуватий, утворює дернину. Насіння сходить з глибини не більше 3 — 4 см. Цвіте в липні. Плодоносить в серпні — вересні, утворюючи біля 1000 зернівок. Засмічує луки і пасовища.

Коренепаросткові бур'яни — багаторічні рослини, в яких добре виражений вегетативний спосіб розмноження за допомогою кореневих паростків. До цієї біологічної групи належать досить поширені і дуже злісні бур'яни: березка польова, гірчак звичайний, осот жовтий польовий, осот рожевий та ін. Забур'янюють всі культури, але більше шкодять ярим.
Березка польова — багаторічний коренепаростковий бур'ян. Стебло витке, голе, довжиною 30–200 см. Листки чергові. Корінь у вигляді розвинутих вертикальних і горизонтальних паростків, що проникають в ґрунт на глибину 4–6 см.Квітки рожеві або білі, поодинокі чи розміщуються у пазухах листків по 2–3, на довгих квітконосах. Цвіте в перший рік життя в липні-вересні, а на другий — з травня до осені. Плід — кулеподібно-яйцевидна двонасінна коробочка. Насіння сірувато-коричневе, або темно-сіре, довжина насінини 2,5–3,5мм.Плодоносить з липня по жовтень. Зберігають життєздатність у ґрунті до 50 років. У вологому ґрунті може розмножуватися відрізками коренів. Сходи з насіння і пагони з бруньок з'являються з березня до осені при температурі +4...+6 градусів.

Гірчак рожевий — багаторічна рослина. Стебло пряме, розгалужене по всій довжині, висотою 25–60 см. Коренева система дуже розгалужена, має багато бічних коренів і проникає в ґрунт на глибину до 10 м. Листки почергові, ланцетні або довгасто-яйцеподібні, по краю шорсткі, опушені. Квітки рожеві, трубчасті, зібрані у поодинокі, розташовані на кінцях стебел кошики. Плід — широкоовальна, стиснута, зеленувато-жовта або зеленувато -сіра сім'янка з чубчиком. Сім'янки можуть зберігати життєздатність у ґрунті 5 років і більше. Мінімальна температура проростання сім'янок +8...+10 С. Сходи з сім'янок і пагони з кореневих бруньок з'являються в березні-травні. Кореневі відрізки довгий час не втрачають життєздатності у сухому ґрунті. Приживаються. На другий рік життя цвіте в червні-серпні й плодоносить в липні-вересні. Рослина тепло- і світлолюбна, посухостійка, не витримує тривалого затоплення. Дуже злісний, важко викорінюваний бур'ян.

Осот жовтий польовий— багаторічна рослина. Стебло пряме, 50–150 см. Листки чергові, голі. Коренева система в перший рік проникає в ґрунт на глибину 2,1, на третій — на 4 м. Квітки жовті, язичкові, зібрані в кошики. Цвіте на першому році життя з червня по вересень. Плоди зморшкуваті, злегка зігнуті, світло-бурувато-коричневого кольору. Плодоносить в липні-жовтні. Максимальна плодючість 30 тис. сім'янок, зберігають життєздатність у ґрунті до 5 років. Кореневі відрізки довжиною 0,5–0,8 см здатні до проростання навіть після висушування до 40% початкової вологості. Вологолюбна і світлолюбна рослина. Надземні органи витримують приморозки до –4...–6°. Мінімальна температура проростання сім'янок +6... + 8С .Сходи із сім'янок і пагони з кореневих бруньок з'являються в квітні-травні і навіть влітку. Засмічує поля, пасовища, сади, городи, переважно на добре зволожених землях.

Молочай лозний — багаторічна коренепаросткова рослина. Стебло пряме, розгалужене, голе, сизувато-зелене, заввишки 30–100 см. Коренева система — розгалужений, потовщений корінь з пагонами і кореневищами. Листки зближені, довгастолінійні, по краях загострені. Суцвіття — зонтик. Плід — трилопатева, бородавчаста, жовтувата, коричнево-бура або солом'яно-жовта тринасінна коробочка. Насіння кругле, довгасто-яйцеподібне, голе, блискуче, світло-сіре або сірувато-сріблясте. Мінімальна температура проростання + 3...+4°С. Сходи з насіння, а пагони з підземних бруньок з'являються з травня по серпень, літні сходи інколи перезимовують. Цвіте в травні-червні, плодоносить з червня по серпень.

Кореневищні бур'яни — багаторічні рослини, які розмножуються переважно за допомогою підземних стебел. Найбільш злісними для сільськогосподарських культур в Україні з цієї біологічної групи є пирій повзучий, свинорий, деревій звичайний, основна маса кореневищ яких залягає не глибше як 20–30 см, і хвощ польовий та сорго алепське, кореневища яких можуть проникати в ґрунт на глибину до 1–1,5 м.
Пирій повзучий — багаторічна рослина, підземна частина якої складається з кореневищ, що утворюються з вузла кущіння. Залягають вони на ущільнених ґрунтах на глибині 10–12 см, дещо глибше — за високої їх розпушеності. З проростанням бруньок відновлення на поверхні ґрунту розвиваються стебла і листки. Від кореневищ відгалужується багато тоненьких корінців, які густо обплітають ґрунт і заглиблюються до 2,5 м. Добре розвинена підземна система дає цій рослині змогу легко витримувати посуху. На рослині в липні – вересні утворюється до 19 тис. зернівок, які проростають з глибини не більш як 7–10 см. Насіння зберігає життєздатність в ґрунті понад 5 років. З відрізків кореневищ 13 5–15 см завдовжки молоді пагони можуть відростати з глибини до 25 см. Сходи із зернівок і пагони з бруньок на кореневищах з'являються в березні — травні за температури плюс 2–4 °С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин пирію становить 20–30°С. Бур'ян найшкідливіший в посівах просапних культур.

Хвощ польовий — багаторічна кореневищна рослина, що має дві форми — спорофітну і вегетативну. Спороносні стебла спорофіта тонкі (2 мм), буруваті, зі спороносним колоском, а вегетативні плодоносні зелені, розгалужені, жорсткі, ребристі, довжиною 4–40 см. Листки в вигляді лусок, що зрослися в трубку, утворивши глечикоподібну піхву з 8–12 ланцетними гострими зубцями. Гілки 4–5-гранні, розташовані кільцями; перше їх міжвузля довше за відповідну піхву стебла. Коренева система у вигляді почленованого кореневища, що проникає в ґрунт на глибину 30–100 см. Основна маса кореневищ знаходиться на глибині 30–60 см. На їх вузлах утворюються невеликі бульби, що містять запаси поживних речовин. Спорангії (5–10) розміщені на. нижньому боці щитковидних споролистків (спорофілів), зібраних у колоски на кінцях стебел спорофіта. Зимують вегетаційні підземні стебла — кореневища, з яких рано з’являються плодоносні пагони із спорангіями. Спори достигають у березні — травні, після чого плодоносні стебла відмирають. Спори проростають, утворюють заростки, на яких утворюються статеві органи. При заплідненні жіночої клітини виникає зигота, з якої розвиваються літні спорофітні рослини із зачатками кореневища. Вегетативне розмноження відбувається за рахунок утворення пагонів з кореневищ, що триває до пізньої осені. Відрізки кореневищ завдовжки 1 см здатні давати пагони. Останні можуть з'являтися з глибини не більше 50 см. Злісний засмічувач полів і городів, особливо у вологих місцях, на кислих ґрунтах, на болотах.

Повзучі бур'яни — багаторічні рослини з переважаючим вегетативним способом розмноження за допомогою укорінення повзучих пагонів. Найпоширеніші серед них — жовтець повзучий і перстач гусячий.
Жовтець повзучий — рослина з укороченим підземним стеблом (кореневищем), з якого виростають шнуроподібні корені. Стебла лежачі, 20– 60 см завдовжки, розповзаються у всі боки, галузяться і вкорінюються у вузлах, утворюючи самостійні дочірні рослини. Сходи з горішків і пагони з бруньок на кореневій шийці з'являються в березні-травні, а також впродовж літа. Цвіте рослина в травні-липні, плодоносить — у червні-серпні, утворюючи до 350 плодів-горішків. Свіжодостигле насіння має дуже низьку схожість і проростає переважно навесні найкраще з глибини 0–5 см, а з глибини більш як 8 см проростання насіння припиняється. Ця отруйна рослина .

Бульбоплідні бур'яни — багаторічні рослини з добре вираженим вегетативним розмноженням за допомогою потовщень на коренях або підземних стеблах. Поширені на перезволожених низинних землях. Бульби, як органи вегетативного розмноження, утворюються біля основи стебел (ячмінь цибулястий, тимофіївка лучна), на кореневищах (смиковець круглий, чина бульбиста) і столонах (чистець болотний, земляна груша).
Чистець болотний — рослина з вегетативним і насіннєвим 14 способом розмноження. Висота рослини сягає 30–120 см. На довгих підземних пагонах (столонах) наприкінці вегетації утворюються 10–50 булавоподібних потовщень (бульб), які під впливом знарядь легко поширюються в ґрунті у разі пізньоосіннього його обробітку. Росте особливо добре на зволожених і заболочених місцях.

Цибулинні бур'яни — біологічна група багаторічних бур'янів з добре вираженим вегетативним розмноженням цибулинами. Це цибуля Вальдштейна, виноградникова, часникова, овочева.
Цибуля Вальдштейна — багаторічна рослина з плоскими лінійними листками, циліндричним голим стеблом 30–70 см заввишки і мичкуватою кореневою системою. Розмножується насінням і підземними цибулинами, які розміщені в пазухах лусок головної цибулини в кількості від 10-50. Під час обробітку ґрунту луски головної цибулини руйнуються і цибулинки, потрапивши у ґрунт, проростають восени. Цвіте й плодоносить рослина з червня до липня, засмічує посіви і особливо озиме жито.

Напівпаразитні бур'яни — рослини, здатні до фотосинтезу, але в зв'язку з відсутністю кореневої системи живляться за рахунок рослини-хазяїна. Вони бувають багаторічними і малорічними. Багаторічні напівпаразити живуть на деревних породах і не мають відношення до польових трав'янистих рослин. До малорічних напівпаразитних бур'янів, які воду і поживу використовують з рослини-хазяїна, присмоктуючись до її коріння, належать дзвінець великий, перестріч польовий, кравник пізній, кравник весняний.
Дзвінець великий — кореневий напівпаразит, на розгалуженнях стрижневого кореня якого є багато присосок (гаусторій). Стебло пряме гіллясте, 20–60 см заввишки. Квітки в колосоподібних волотях жовті. На одній рослині утворюється близько 700 насінин, які проростають з глибини не більш як 4– см. Паразитує переважно на озимому житі. Насіння в ґрунті зберігає життєздатність протягом одного-двох років.

Паразити — малорічні незелені бур'яни, що повністю втратили здатність до фотосинтезу і живляться лише за рахунок рослини-хазяїна. Залежно від місця паразитування їх поділяють на стеблові (різні види повитиць — конюшинна, льонова, польова тощо) і кореневі (різні види вовчків — гіллястий, єгипетський, соняшниковий тощо). Поширені в Україні повсюдно в лісостепових і степових районах. Повитиця польова — малорічний стебловий паразитний бур'ян без листя і коренів. Має тонкі, гіллясті, виткі стебла блідо-жовтого або оранжевого кольору. Квітки дрібні, зібрані в щільні клубочки. Плід — коробочка з чотирма насінинами. Сходи не мають сім'ядоль. Тонкий ниткоподібний проросток, з'явившись над поверхнею ґрунту, верхівкою описує коло. Зустрівши на своєму шляху рослину-хазяїна, паразит обвиває її стебло два-три рази, присмоктується до нього за допомогою гаусторій і після цього втрачає зв'язок з ґрунтом. Сходи повитиці, які не знайшли рослину-хазяїна, живуть за рахунок запасних речовин насіння близько двох тижнів. Максимальна плодючість одного паразита — понад 110 тис. насінин, які мають досить розтягнутий період проростання і зберігають життєздатність у ґрунті до шести років. Паразитує на багаторічних бобових травах, а також на рослинах льону, картоплі і багатьох видах бур'янів.

Вовчок соняшниковий — малорічний кореневий паразит, розмножується тільки насінням, ушкоджує переважно соняшники. Внаслідок присмоктування проростка вовчка до кореня рослини-хазяїна, він проростає з глибини 20–25 см і через 1,5–2 міс виносить на поверхню ґрунту стебло, яке цвіте і формує близько 200 тис. дрібних і дуже легких насінин, здатних розноситися за допомогою вітру на великі відстані. Потрапляючи у ґрунт, насіння зберігає життєздатність 8 і навіть 10 років. Проростає насіння паразита у ґрунті за сприятливих водного та теплового режимів і, насамперед, за наявності в ґрунті кореневих виділень рослини-хазяїна (соняшнику), а також кукурудзи, сої, льону, хоча зазвичай на цих рослинах вовчок соняшниковий і не паразитує.