Мінілекція.
Ознайомитися із матеріалом та створити конспект.
1.Значення культури та літератури у збереженні миру й духовності
Слово, матеріалізоване в художніх образах, тобто художня література, — це унікальна можливість пізнати душу іншої людини і почути живий відгомін як далеких часів, так і сучасності.
За тоталітарних режимів ХХ століття справжня та внутрішньо незалежна книжка ставала агітацією проти деспотії. У ХХІ столітті вона привертає увагу до проблем миру і добробуту, взаєморозуміння і взаємопідтримки, розбудови громадянського суспільства та спільної відповідальності за майбутнє всього світу. А ще — до проблеми іншого, національно, расово, мовно інакшого.
Художня література не може замінити ні духовної освіти, ні філософського пізнання, ні громадянської дії. Але вона містить базові для певного суспільства уявлення про світ, про місце людини у Всесвіті, про прекрасне й потворне. Адже література насамперед — це мистецтво слова.
2. Роль вітчизняної перекладацької школи у популяризації світової літератури та формуванні українського читача
Українська школа художнього перекладу почала формуватися дуже давно, коли активізувалися культурні, духовні зв’язки українців з іншими народами, передусім за поширення християнства. Першими художніми перекладачами можна вважати Кирила і Мефодія. Звичайно, це були переклади старослов’янською мовою, але вони мали величезний вплив на виникнення перекладацької традиції в Київській Русі. Кирило і Мефодій перекладали Біблію. Згодом цю благородну справу продовжили багато видатних українців.
Уже в XVII столітті українською мовою були перекладені «Визволений Єрусалим» Торквато Тассо, «Похвала глупоті» Еразма Роттердамського, деякі новели «Декамерона» Джованні Боккаччо, сонети Франческо Петрарки та інші твори. Науковою базою освіти і перекладацтва була Києво-Могилянська академія. З ліквідацією Академії в 1817 році перекладацька справа занепадає.
Особливу роль у відродженні української перекладної літератури XIX століття відіграли Леся Українка та Іван Франко — знавці стародавніх і багатьох сучасних мов. Вони прагнули, аби українці мали можливість ознайомитися з найкращими творами світової літератури.
У XX столітті великих зусиль для збереження традиції українського перекладу доклав Максим Рильський. Його художні переклади Метерлінка, Верлена, Готьє, Аполлінера, Міцкевича, Гете, Шекспіра, Данте, Шиллера вирізняються вишуканістю мови, особливою поетичністю.
І. Франко переклав українською мовою твори близько двохсот авторів із чотирнадцяти мов та тридцяти семи національних літератур.
В історії українського художнього перекладу Миколі Лукашу належить виняткове місце. Він дав «українське життя» багатьом геніям світового письменства: Бернсу, Шекспіру, Шиллеру, Гете, Гейне, Гюго, Верлену, Аполлінеру та іншим. Він переклав «Дон Кіхота» Сервантеса, «Фауста» Гете, «Пані Боварі» Флобера. М. Лукаш глибоко знав близько двох десятків мов і був носієм такого загадкового феномену, як український трагізм, українська стихія та українська гармонія. Його називають Моцартом українського перекладу.
Нині, коли розширюються культурні зв’язки між державами, значення художнього перекладу зростає. Скарбницю українських перекладів поповнюють наші сучасники.
3.Літературні премії у світі
Літературні премії — це запроваджені у багатьох країнах заохочення (матеріальне і почесне — дипломи, медалі тощо) найвидатніших письменників і літературних творів. Засновуються літературні премії державою, науковими закладами, професійними об’єднаннями діячів літератури, видавництвами, редакціями журналів і газет, приватними особами. Присудження премій відбувається за рішенням журі, що складається з авторитетних діячів культури. Присуджуються вони як за окремий твір, так і за творчість письменників чи досягнення в окремих жанрах.
Міжнародні літературні премії — це відзначення внеску митця в історію культури, його художньої майстерності, оригінальності таланту. А визнання сучасниками для письменника — найкраща нагорода.
Золота медаль із зображенням Альфреда Нобеля
Серед лауреатів Нобелівської премії в галузі літератури — відомі письменники й письменниці: С. Прюдом (1901), Г. Сенкевич (1905), Р. Кіплінг (1907), С. Лагерлеф (1909), М. Метерлінк (1911), К. Гамсун (1920), А. Франс (1921), Б. Шоу (1925), А. Бергсон (1927), Т. Манн (1929), Ґабріела Містраль (1945), Т. С. Еліот (1948), Е. Хемінгуей (1954), А. Камю (1957), Б. Пастернак (1958), Ш. Й. Аґнон (1966), Я. Кавабата (1968), Г. Белль (1972), В. Ґолдінґ (1983), Т. Й. Транстремер (2011), Е. Манро (2013), С. Алексієвич (2015), Б. Ділан (2016), К. Ішіґуро (2017) і багато інших. Серед лауреатів Нобелівської премії поки що немає українців, але для деяких з них Україна — батьківщина (Ш. Й. Аґнон, С. Алексієвич).
Медаль Міжнародної премії шейха Заїда
Золота медаль Пулітцерівської премії
Пулітцерівську премію за художню книжку отримали видатні митці й мисткині: М. Вілсон (1924), М. Мітчел (1937), Дж. Стейнбек (1940), Е. Хемінгуей (1953), В. Фолкнер (1955), Дж. Апдайк (1982), Д. Тартт (2014) та ін.
Букерівська премія (англ. The Man Booker Prize) походить від назви компанії «Букер». Протягом тривалої історії Букерівської премії її лауреатами ставали такі вже знакові на літературній арені постаті, як А. Мердок (1978), В. Ґолдінґ (1980), С. Рушді (1981), К. Ішіґуро (1989), Е. Енрайт (2007), Е. Каттон (2013) та ін.
Премію імені Г. К. Андерсена (англ. Hans Christian Andersen Author Award) щороку вручають 2 квітня, адже саме цього дня 1805 р. народився Ганс Крістіан Андерсен — відомий казкар усіх часів і народів. Нині в цей день святкують Міжнародний день дитячої книжки, заснований ЮНЕСКО в 1956 р. з ініціативи німкені Е. Лепман.
Першою лауреаткою (1956) стала не дуже відома українському загалові англійська письменниця Е. Фарджон, авторка казок «Хочу місяць», «Сьома принцеса» тощо. А от наступна переможниця (1958) не потребує реклами, бо нею була шведка А. Ліндґрен. Серед іменитих переможців і переможниць — Е. Кестнер (1960), Т. Янсон (1966), Дж. Родарі (1970), М. Ґріпе (1974), К. Нестлінґер (1984) та ін.
Найпрестижніша літературна нагорода Франції — Ґонкурівська премія (фр. Prix Goncourt). Нею нагороджують за досягнення в жанрі роману.
Лауреатами Ґонкурівської премії стали А. Барбюс (1916), М. Пруст (1919), Е. Тріоле (1944), А. Лану (1963), П. Модіано (1978), Л. Слімані (2016), Е. Вюйяр (2017) та ін. Ґонкурівську премію можна отримати лише один раз у житті. З цього правила є тільки один виняток — письменник Ромен Ґарі, який отримав премію двічі: у 1956 р. під своїм ім'ям, а в 1975 р. — під псевдонімом Еміль Ажар за роман «Життя попереду».
4.Національна премія імені Тараса Шевченка
Найвищою творчою відзнакою України за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва є Національна премія імені Тараса Шевченка. Вона заснована 1961 р. для нагородження за найвидатніші твори літератури, публіцистики й журналістики, музичного, театрального й кіномистецтва, які є вершинними надбаннями українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення та демократизацію українського суспільства. Серед лауреатів — О. Гончар (1962), М. Бажан (1965), І. Ле (1967), Ю. Збанацький (1970), О. Білаш (1975), Л. Биков (1977), Ю. Мушкетик (1980), М. Вінграновський (1984), Г. Кочур (1985), Є. Гуцало (1985), Гр. Тютюнник (1989), І. Дзюба (1991), М. Жулинський (1992), І. Багряний (1992), М. Наєнко (1996), М. Коцюбинська (2005) та ін.
🏅 Літературні премії як символ опору
Премія | Характеристика | Приклади лауреатів |
|---|
Нобелівська премія з літератури | За внесок у гуманізм, духовну глибину, літературну спадщину | Ольга Токарчук (Польща), Світлана Алексієвич (Білорусь), Альбер Камю (Франція), Борис Пастернак (СРСР, відмовився), Еліас Канетті (Болгарія/Велика Британія), Надін Гордімер (ПАР), Орхан Памук (Туреччина), Тоні Моррісон (США)2 |
Премія миру Лейпцизького книжкового ярмарку | За літературу, що протистоїть війні, тоталітаризму, пропаганді | Сергій Жадан (Україна, 2018), Ірина Расторгуєва (РФ/Берлін, 2025), Томас Вайлер (переклад твору про злочини Вермахту), Крістіне Білкау (Німеччина, 2025)4 |
ПЕН-Америка (Barbara Goldsmith Freedom to Write Award) | За захист свободи слова, підтримку ув’язнених письменників | Олег Сенцов (Україна, 2017), Насрін Сотуде (Іран), Осип Мандельштам (СРСР, посмертно), Нуріє Осман (Китай), Раїф Бадаві (Саудівська Аравія)7 |
Премія ПЕН-клубу Франції | За літературу, що бореться з цензурою та диктатурою | Вацлав Гавел (Чехія), Алі Ахмед Саїд (Сирія), Ліа Сторі (Італія) |
Премія Франциска Ейберта (Німеччина) | За літературний внесок у демократію, права людини | Арундаті Рой (Індія), Хав'єр Серкас (Іспанія) |
Премія ім. Сахарова (Європарламент) | За свободу думки, часто присуджується письменникам | Олександр Ільченко (Україна, номінант), Гілларі Клінтон (США), Олександр Солженіцин (СРСР) |
Ці премії — не просто відзнаки. Це свідчення того, що література здатна бути голосом тих, кого змусили мовчати, і що переклад, поезія, роман — можуть стати актом спротиву.
.png)