Вступ. Оригінал і переклад. Види перекладів, специфіка художнього перекладу. Майстри художнього перекладу.

Ми не можемо вирушити в нову путь, не згадавши старих друзів.

Вікторина «Впізнай героя за цитатою»

(назвати героя, твір та автора)

1. «Так би зачах і загинув назавжди рід смертних людей, якби не став їм на захист і допомогу найблагородніший серед безсмертних...».

2. «В п'ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця свої задуми. Його вигляд, жвавий і серйозний водночас, привертав до себе увагу».

3. «Ліва нога була в нього відтята по саме стегно; під лівою пахвою він тримав милицю і орудував нею на диво спритно, підстрибуючи за кожним кроком, як птах. Був він дуже високий і міцний, з широким, наче окіст, обличчям, пласким і блідим, але розумним і усміхненим».

4. «Душевний холод заморозив із середини старечі риси його обличчя, загострив гачкуватий ніс, зморщив шкіру па щоках, скував ходу, змусив посиніти губи й почервоніти очі, зробив крижаним його скрипливий голос».

5. «Парубки гуртом проголосили, що кращої дівки й не було ніколи, і не буде ніколи на селі. ... знала й чула все, що про неї мовилося, і вередлива була, як кожна красуня».

6. «3 палуби вони зауважили на березі якусь дивну істоту, Вона повзла до води. Годі було визначити що то за звір, але ж як справжні природники вони сіли у вельбот і попливли до берега роздивитися зблизька. То була й справді жива істота, в якій важко було впізнати людину».

7. «То був високий на зріст, кремезний, міцної будови чоловік, з лискучою чорною шкірою і обличчям суто африканського гину, поважним та розумним на вигляд, а до того ж завжди добрим і приязним».

8. « По суті, він хоче знайти своє місце в житті, але спочатку йому потрібно прийняти факт власної сліпоти. Довго він не може змиритися з тим, що не такий як всі, що не бачить світ. Він повинен прийти до розуміння того, що володіє великим талантом, і захотіти його розвинути до високого рівня».

9. «Я скочив, наче мене громом ударило. Старанно протер очі. Пильно роззирнувся навкруг, і побачив дивовижного хлопчика, що поважно мене розглядав».

10. «Хлопчисько притупцьовував на місці і дмухав на свої червоні, у саднах, руки, позираючи то на брудну, з грубої мішковини, одежу сусідів, то на довгий ряд чоловіків та жінок попереду».

11. «Перед нею тепер стояв хлопчик, якому можна було дати років сім. У нього була гладенька, ніжна дитяча шкіра здорового, смаглявого кольору, рожеві щоки, блакитні очі, білі зуби й біляві кучері. Він був голенький».

12. У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, відважний. Часом йому дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Герой знаходить і батьківську любов, і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.

Добрий день, шановний учень! Опрацюй теоретичні матеріали, занотуй (за бажанням!!!) в робочий зошит.

І щоб душі поетової вияв

На нас, як рідний, з чужини повіяв.

М. Рильський

- У чому, по-вашому, полягає відмінність предмета «Зарубіжна література» від предмета «Українська література»?

- Як ми можемо зрозуміти, що написав, наприклад, Жуль Верн французькою, якщо не знаємо цієї мови?

- Що таке оригінал?

- Чим оригінал відрізняється від перекладу?

- Поміркуйте, чи залишається незмінним зміст творів, які для нас перекладають перекладачі?

Епіграфом до нашого уроку стали рядки поезії видатного українського поета та перекладача Максима Рильського «Мистецтво перекладу». Як ви розумієте ці слова?

Частину відповідей ви знайдете в презентації

Зарубіжна література напрочуд різноманітна та багатогранна. Кожен твір несе риси своєї національної культури. Коли на уроках української літератури ми читаємо твори українських авторів, ми працюємо з оригіналом - текстом, створеним тією мовою, якою володіє і яку обрав автор.

Вивчаючи твори письменників різних країн, ми починаємо розуміти й поважати іншу культуру. Проте неможливо знати усі мови світу, й тому нам на поміч приходять перекладачі - люди, що професійно володіють іноземними мовами та мають літературний хист. Багато великих українських письменників були чудовими перекладачами. Серед них Леся Українка, Іван Франко, Максим Рильський, Марко Вовчок. Перекладачі створюють для нас художній переклад того чи іншого оригінального твору - відтворення змісту усного висловлювання чи писемного тексту засобами іншої мови.

Словникова робота.

Оригінáл (з художнього твору) (латин, первісний) — текст, створений тією мовою, якою володіє і яку обрав автор.

Перéклад — відтворення змісту усного висловлювання чи писемного тексту засобами іншої мови.

Перéспів — твір (як правило, віршований), написаний за мотивами твору іншого автора, з елементами наслідування складників першоджерела, наближений до перекладу й подібний до нього, але все ж таки відмінний за змістом і формою, з яскраво вираженою авторською позицією.

Основні вимоги до перекладу художньої літератури,

яких має дотримуватися перекладач:

1. Точність. Перекладач зобов'язаний донести до читача повністю всі думки, висловлені автором. При цьому повинні бути збережені не тільки основні положення, але також нюанси й відтінки вислову. Піклуючись про повноту передачі висловлювання, перекладач разом з тим не повинен нічого додавати від себе, не повинен доповнювати й пояснювати автора. Це було б спотворенням тексту оригіналу.

2. Урахування традицій і звичаїв народів, специфіки їхнього життя, епохи, мови.

3. Художня цілісність, гармонійність, що мають естетичний вплив на читача.

4. Літературність. Переклад повинен повністю відповідати загальноприйнятим нормам літературної мови. Кожна фраза повинна звучати жваво й природно, не зберігаючи ніяких слідів чужих синтаксичних конструкцій оригінального тексту.

Але художній переклад не може фотографічно відтворити текст оригіналу. Це пояснюється тим, що кожна мова має свої неповторні ознаки, а кожен народ свої культурні традиції.

Як бачимо, художній переклад - це творча титанічна праця. Перекладач має не тільки сам добре розуміти текст оригіналу, а й донести до читача головну думку автора іншою мовою. Варто не забувати, що переклад твору, можливо, прочитають тисячі читачів. Тому потрібно слідкувати за тим, щоб під час читання перекладеного тексту створювався такий самий образ, як і під час читання оригіналу. Професійно й талановито виконаний переклад робить перекладачів відомими. Щорічно гільдія майстрів літературного перекладу визначає найкращих перекладачів.

Перекладач – дуже давня й поширена професія. Перекладачі завжди відігравали важливу роль у розвитку торгівлі, державності, культури. Відомі перекладачі часто відомі не за їх перекладацьку діяльність. Отож, хто вони – визначні й відомі перекладачі?

Єронім Стридонський (347-420 рр.)

Св. Єронім був ранньохристиянським ученим, який переклав більшу частину Біблії з івриту й грецької мови на латину. Його переклад, відомий як Вульґата, став офіційним католицьким перекладом Біблії й був єдиним перекладом Біблії, що використовувався протягом тисяч років.

Відповідно, навіть помилки, які зробив Єронім у своєму перекладі, мали величезний вплив на західну культуру. Приміром, існує безліч зображень Мойсея з рогами на голові, а все тому, що Єронім переклав єврейське «keren» як «виросли роги» замість «випромінювалося світло».

Святий Ієронім є покровителем перекладачів, і в день Святого Єроніма, що також є днем його смерті, ми відзначаємо Всесвітній день перекладу.

Джузеппа Барбапіккола (1702-1740 рр.)

Її найвідомішою роботою став переклад «Принципів філософії» Рене Декарта з французької на італійську. Опубліковано в 1722 р. Вона також перекладала твори з латинської на французьку. Вона була поборницею жіночої освіти і стверджувала, що до перекладу праці Декарта її спонукало намагання довести, що жінкам не можна заважати вивчати науки.

Річард Бертон (1821-1890 рр.)

Чому б нам не перейти від святого одразу до мирського? Сер Річард Френсіс Бертон – британський дослідник, географ, перекладач, письменник, солдат, сходознавець, картограф, етнолог, шпигун, мовознавець, поет, фехтувальник і дипломат (відповідно до Вікіпедії).

Іншими словами, він був, по суті, Найцікавішою людиною у світі в ХІХ столітті.

Сер Річард Бертон не завжди перекладав давню літературу на англійську мову… але коли він це робив, зазвичай це було щось еротичне та скандальне як для того часу. Наприклад, він був першим, хто переклав Камасутру на англійську мову. Він також був першим, хто створив переклад «Книги тисячі ночей і однієї ночі» без цензури. Інші відомі переклади включають «Ароматний сад Шейха Нефзаві: Посібник аравійської еротології, збірку давньоримських віршів, присвячених «суворому богу».

Хорхе Луїс Борхес (1899-1986 рр.)

Звичайно, він найбільш відомий як письменник, але Хорхе Луїс Борхес також був видатним перекладачем. Він почав рано, переклавши «Щасливого принца» Оскара Уайльда іспанською для газети в Буенос-Айресі, коли йому було лише 9 років!

Пізніше він перекладав на іспанську Вільяма Фолкнера, Андре Жіда, Германа Гессе, Франца Кафку, Редьярда Кіплінга, Едгара Аллана По, Волта Вітмена, Вірджинію Вульф та інших. Оскільки він був і письменником, і перекладачем, не дивно, що він також чимало писав про переклад. І в своїх перекладах, і в своїх працях на цю тему Борхес не рахувався з важливістю та бажаністю надто суворого дотримання вихідного тексту. Натомість він цінував «щасливу та творчу невірність» як у своїй творчості, так і під час читання перекладів інших.

Грегорі Рабасса (1922-2016 рр.)

Грегорі Рабаса був відомий перекладами літератури з іспанської та португальської на англійську. Серед авторів, які він перекладав, — такі великі латиноамериканські творці, як Хуліо Кортасар, Жоржі Амаду та Габрієль Гарсія Маркес.

Насправді Гарсія Маркес був настільки вражений перекладацькими здібностями Рабасси, що був готовий чекати 3 роки, поки Рабасса перекладе «Сто років самотності». Його терпіння було винагороджено; він вважав отриманий переклад навіть кращим за його оригінал.

Едвард Джордж Сейденстікер (1921-2007 рр.)

Едвард Сейденстікер був одним із найвидатніших японських перекладачів, який представив англомовним читачам роботи японських авторів Ясунарі Кавабати, Дзюнітіро Танідзакі та Юкіо Мішіми.

Наскільки важливою є робота перекладача? Згідно з New York Times, «перекладам пана Зайденстікера творів Кавабати загалом приписують те, що вони допомогли Кавабаті отримати Нобелівську премію з літератури в 1968 році, першому японському письменнику, який отримав цю нагороду».

Стівен Мітчелл (нар. 1943 р.)

Стівен Мітчелл відомий своїми численними сучасними перекладами античної літератури. Серед його перекладів – «Дао де цзін», «Гільгамеш», «Іліада» та «Одіссея».

Звичайно, цей перелік може бути набагато довшим, але й тоді буде неповним. А хто ваші улюблені перекладачі?

Серед перекладів розрізняють дослівний переклад, повний, неповний та вільний.

Дослівний переклад повністю зберігає особливості мови, якою написаний текст. Повний переклад відтворює зміст оригіналу в повному обсязі; неповний відтворює лише частини оригіналу; вільний переклад передає головну думку твору, проте не зберігає художніх особливостей літературної мови оригіналу.

У перекладацькій традиції існує такий вид творчої діяльності, як переспів. Це поетичний вірш, написаний за мотивами певного прозового чи віршованого твору іншого автора. Це авторський твір (як правило, віршований), у якому митець, спираючись на оригінальний твір, висловлює власну авторську позицію. Фактично це новий самостійний текст, створений за мотивами оригіналу.

Узагальнююча таблиція«Відмінності переспіву й перекладу»

Зробити власний переклад запропонованого уривку, запиши в робочий зошит, прикріпи файлом та здай на перевірку.

Перекладаємо з англійської:

Walter Scott «Ivanhoe»

In that pleasant district of merry England which is watered by the river Don, there extended in ancient times a large forest, covering the greater part of the beautiful hills and valleys which lie between Sheffield and the pleasant town of Doncaster. The remains of this extensive wood are still to be seen at the noble seats of Wentworth, of Warncliffe Park, and around Rotherham. Here haunted of yore the fabulous Dragon of Wantley; here were fought many of the most desperate battles during the Civil Wars of the Roses...