Володіння Габсбургів в Іспанії Національно-визвольна війна в Нідерландах

1. ВОЛОДІННЯ ГАБСБУРГІВ. ІСПАНІЯ ЗА КАРЛА V Й ФІЛІПА II

Історія багатьох європейських країн пов’язана з династією Габсбургів. Заснована в X ст. франкським рицарем Рудольфом, династія мала великі володіння по всій Європі. З 1438 р. Габсбургам вдалося очолити Священну Римську імперію. На початку XVI ст. в результаті династичного шлюбу Габсбурги поширили свою владу й на Іспанію.

У 1516 р. Іспанія остаточно об’єдналася під владою Карла I Габсбурга. Від різних родичів король успадкував численні володіння в Європі й Новому світі. У 1519 р. під ім’ям Карла V він став імператором Священної Римської імперії.

Карл V прагнув установити абсолютну владу короля в Іспанії та мати переваги над іншими європейськими монархами. Його правління збіглося в часі з початком Реформації — Карл V взяв на себе роль захисника католицької церкви. Прагнення короля до абсолютної влади викликали повстання комунерос у Кастилії в 1520-1521 рр.

У зовнішній політиці справи Карла V також складалися суперечливо. Його головними суперниками були Франція і Османська імперія.

Очевидно, Карл V на кінець правління був розчарований результатами своєї політики, тому що невдовзі після укладення Аугсбурзького миру він зрікся престолів короля Іспанії та імператора Священної Римської імперії на користь свого сина Філіпа. Після завершення правління Карла V у 1556 р. династія Габсбургів розділилася на дві гілки: Іспанських та Австрійських.

За Філіпа II Розсудливого (1556-1598 рр.) Іспанія досягла вершини своєї могутності. Завдяки величезним європейським і колоніальним володінням Іспанія здобула назву «імперія, над якою ніколи не заходить сонце» . Король активно втручався у всі європейські справи. Завдяки перемозі над турецьким флотом у морській битві при Лепанто в 1571 р. Іспанії вдалося захистити західне Середземномор’я від наступу Османської імперії. На деякий час було об’єднано Португалію з Іспанією.

Наслідуючи батька, ревний католик Філій II докладав усіх зусиль для захисту католицької церкви. В Іспанії за Філіпа II панувала інквізиція, релігійна нетерпимість. З країни були вигнані євреї і мориски.

Філіп II (портрет роботи художника Тиціана, 1550-ті роки)

Справжнім головним болем Філіпа II була боротьба Нідерландів за незалежність. Ця війна до того ж призвела до загострення відносин з Англією, королева якої Єлизавета І відкрито підтримала бунтівну провінцію в боротьбі проти іспанського короля. Щоб покарати непокірну королеву (можливо ще й тому, що свого часу Єлизавета І відхилила сватання Філіпа II), король у 1588 р. спрямував до берегів Англії флот під грізною назвою «Непереможна армада». Однак, потріпана бурями, вона зазнала поразки від британців.

Поміркуйте, що означає поняття «національно-визвольна війна». Спробуйте самостійно сформулювати визначення поняття, продовжуючи речення: «Національно-визвольна війна — це боротьба...».

2. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА В НІДЕРЛАНДАХ

На відміну від Іспанії, Нідерланди, які займали вигідне географічне положення біля моря, сповна скористалися перевагами наслідків Великих географічних відкриттів. У країні швидко формувалися капіталістичні ринкові відносини. Морська торгівля сприяла розвиткові міст. Місто Антверпен було центром світової торгівлі. В містах розвивалися мануфактури, у яких використовували найману працю робітників. Фландрія уславилася своїм сукном, що продавали по всій Європі, полотном, килимами, шовковими виробами. Працелюбні жителі країни відвойовували в моря кожний клаптик землі, на якому займалися хліборобством і розведенням худоби.

Однак політична залежність від Іспанії викликала незадоволення в жителів Нідерландів через те, що:

• податковий тиск й обмеження на торгівлю в іспанських колоніях перешкоджали розвиткові виробництва й торгівлі;

• на півдні країни зберігалися феодальні відносини й феодальна залежність селян;

• відбувалися переслідування протестантів-кальвіністів іспанською інквізицією (серед підприємливих жителів Нідерландів кальвінізм був дуже популярним).

  Наявні порядки не вдовольняли буржуазію, частину дворянства й селян. На чолі антиіспанської опозиції став Вільгельм І Оранський «Мовчазний».

  Спочатку нідерландці намагалися вирішити конфлікт мирним шляхом — у 1566 р. вони подали петицію іспанській намісниці Маргариті Пармській з вимогами припинити релігійні гоніння і скликати Генеральні штати для вирішення нагальних питань. Однак недалекоглядні іспанці петицію відхилили. Тоді й вибухнуло народне повстання, яке набуло характеру антикатолицького іконоборчого руху. Повстанці нападали на католицькі храми й монастирі, розбивали ікони та статуї, виганяли священників і ченців.

  Для придушення повстанського руху Філіп II прислав військо на чолі з герцогом Альбою. Він упровадив податок — алькабалу — на торгівлю, що призвело до закриття крамниць і майстерень, вимушеної еміграції багатьох людей. Активні учасники повстання зазнали переслідувань і терору.

Принц Вільгельм І «Мовчазний» (портрет роботи художника Адріана Кея, 1579 р.)

Однак у ході боротьби відбувся розкол країни. У січні 1579 р. південні провінції Ено, Артуа, Дуе уклали Арраську унію, за якою вони залишалися під владою Іспанії. В обмін на покірність католицьке дворянство цих провінцій зберігало свої привілеї.

Урочистості з приводу підписання Мюнстерської угоди (фрагмент картини художника Бартоломеуса ван дер Гелста, 1648 р.)

У відповідь у 1579 р. північні провінції (Голландія, Зеландія, Утрехт, Гельдерн, Оверейсел, Фрисландія і Гронінген) уклали Утрехтську унію. Учасники унії домовилися спільно захищатися від зовнішніх загроз. У 1581 р. учасники Утрехтської унії оголосили незалежність від Іспанії. Було створено нову державу — Республіку Об’єднаних провінцій. Пізніше її почали називати Голландською республікою.

За умовами Дванадцятирічного перемир’я 1609 р. Іспанія визнавала незалежність Республіки Об’єднаних провінцій. 30 січня 1648 р. між двома державами був підписаний Мюнстерський договір, за яким Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів здобула остаточну незалежність.

Республіка була об’єднанням самостійних у внутрішній політиці провінцій на чолі з представницьким органом — Генеральними штатами. Реальна влада належала заможним верствам суспільства (буржуазії, купцям, новим дворянам). Це дає підстави визначати державний лад Республіки Об’єднаних провінцій як олігархічну (бюргерську) республіку.

Національно-визвольна війна Нідерландів завдала удару по іспанському абсолютизму, розпочала епоху буржуазних революцій в Європі.

Після здобуття незалежності в Голландії значно пришвидшився розвиток капіталістичних відносин, зросла кількість мануфактур, насамперед у Лейдені, Амстердамі, Роттердамі, Утрехті; розвивалася морська торгівля. Порт Амстердам став новим центром світової торгівлі. Голландцям вдалося захопити колонії в Індонезії, Південній Африці, Північній Америці.

Тим часом південні провінції, з яких у XIX ст. утворилася держава Бельгія, залишилися під іспанським пануванням і значно відставали в розвитку.

Переглядаємо відеоурок

Виконати тест!