Волелюбні мотиви та протистояння образів персонажів у поемі «Прометей» Й.В.Гете.

В античній міфології титан Прометей був постаттю неоднозначною. З одного боку, він – звичайнісінький хитрун, який допоміг людям обдурити Зевса під час першого жертвоприношення та ще й украв для них вогонь з Олімпу. Тож і покараний Громовержцем справедливо і законно. З іншого боку, Прометей, син богині Феміди, був батьком людства, якому не лише подарував цивілізацію, а й заради нього пішов на самопожертву й кинув виклик тирану Зевсу, принісши людям іскру божественного вогню (розуму, просвіти).

Пригадайте історію про захисника людей, про якого чули в 6 класі.

До міфологічного образу Прометея зверталися й оспівували у своїх творах Есхіл “Прометей закутий”, Гесіод «Теогонії», Леся Українка у своїх листах, П.Шеллі «Визволений Прометей», Т.Г.Шевченко «Кавказ», М.Огарьов «Прометей», Джордж Байрон «Прометей», Ліна Костенко, А.Малишко «Прометей», М.Рильський, І.Первомайський, Фр.Кафка. Титан став героєм в інтерпретації видатного німецького філософа, письменника, науковця, поета Й.В.Гете. Просвітники, серед яких був і Й.Гете, відродили увагу людства до Прометея.

Пригадайте, який автор трагедії "Прометей закутий" Давньої Греції створив образ Прометея?

Його вважали "батьком грецької трагедії". Трагедія була частиною тетралогії, до якої також входили "Прометей вогненосний" та "Звільнений Прометей", але останні два твори не збереглися.

Пригадайте трагедію Есхіла, адже це той твір, до якого звернувся Гете, інтерпретуючи образ Прометея.

Отже, образ Прометея Гете створено, орієнтуючись на особливості 2 джерел:

Прометей у Й.Гете – бунтар, тираноборець, творець, який готовий брати відповідальність за своє життя й не залежати від богів. Поет оспівує Прометея як уособлення творчої сили людини, її неприборканої енергії. Монолог Прометея ще в рукописі був прочитаний Лессингом і удостоєний високої оцінки німецького просвітителя. Тож новаторство Гете зорієнтоване на діяльність напрямку "Буря і натиск":

Тому в порівнянні з твором Есхіла, образ Прометея набуває дещо іншого змісту.

Й.В.Гете трактує ліричного героя в дусі Просвітництва. Герой утілює ідею творчості, волі та суспільного служіння. У «Прометеєві» утверджується ідея звільнення суспільства й особистості. Образ Прометея одночасно поєднує в собі риси творця, майстра, художника, бунтаря, страдника, вільну особистість. Він утілює в собі творчі сили людини, її нестримну творчу енергію, тим самим створюючи основи для втілення фаустівської теми в творчості Гете.

Прослухайте твір Гете!

Для свого твору поет обирає форму оди – ліричного жанру, що урочисто і піднесено оспівує важливі суспільні чи історичні події або діяльність історичних осіб. За канонами класицизму, ода починалася заспівом, у ній оспівувалися високі й важливі теми, вона мала чіткий фінал і була насичена міфологічними образами. Дозволявся так званий ліричний безлад, коли поет переходив з одного мотиву на інший.

Прометей звертається до Зевса з вимогою залишити його в спокої. Титан зневажає богів, бо переконаний, що вони нічим йому не допомогли, і він їм нічим не зобов’‎язаний. Свої надії він покладає на людей, яких формує «на свій образ, щоб мучитися, щоб ридати, щоб втішатися, щоб радіти, – і зневажати» богів:

«Вгорни небо твоє, Зевсе,

Імлою хмар,

Вчини як отой хлопчак,

Що толочить будяки,

Влучай в дуби й верхів’я гір,

Тільки мою землю Мені залиши,

І мою хатину, будовану не тобою,

І вогнище моє Із розжареним приском,

Якому ти заздриш.

Не знаю нікого біднішого

Під сонцем, ніж ви, богове!».

Твір написаний у формі внутрішнього монологу, у якому звучить і зневага до Зевса, і осуд за байдужість до людей, створених за подобою до богів. Ліричний герой розмірковує над запитанням, хто створив на землі культуру та володіє творчою силою: боги чи люди. Прометей не відчув справедливості збоку Верховного бога. Використовуючи відомий міф, Й. В. Гете у своєму творі стверджує, що люди прагнуть незалежності та творчої свободи і мають природне право на ці блага.

Отже, звернімось до аналізу вірша.

Рік написання – 1773

Тема поезії: показ протистояння титана Прометея та Зевса.

Ідея : уславлення самопожертви та сили духу у боротьбі з деспотичною владою, засудження тиранії та самодержавства.

Жанр: ода

Рід: громадянська лірика.

У творі багато художніх засобів: епітетів, риторичних запитань, метафор, анафора, порівняння, запитання, звертання.

Твір побудовано у формі монологу Прометея. Вірш складається із 7 строф, написаних без рими (білий вірш).

1 строфа – прохання до Зевса залишити людині її землю, її будинок, тобто, все, що їй рідне.

2 строфа висловлює зневагу до богів.

У 3-4 строфі згадується минуле дитинство та дитяча наївність героя.

5 строфа звинувачує Зевса у впертості, байдужості до людини.

6 строфа – Прометей загартувався, став особистістю.

7 строфа – Прометей став бунтівником, який відчуває радість від жаданої свободи.

Вірш «Прометей» — це темпераментний монолог заступника людей Прометея, який кидає тиранові Зевсу виклик, стверджуючи, що верховний небожитель — лише породження людських забобонів і страхів.

Цей вірш, як і сам Прометей, є закликом до протесту проти авторитетів, мертвих традицій, абсолютної волі богів, до самоствердження сильної духом людини та, зрештою, до піднесення людської величі.