Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. П’єр Ронсар (1524-1585) «До того, як любов у світ прийшла…».

Аналіз вірша «До того, як любов у світ прийшла» П'єра де Ронсара українською мовою (паспорт твору)

Вірш «До того, як любов у світ прийшла» П’єра де Ронсара – це не проста ода коханню, як найпрекраснішому почуттю в житті людини, але й сповідь самого автора на тему того, як він усвідомлює це почуття. Особисте життя одного з найвідоміших письменників Франції часів Відродження було сповнене перипетій, драм та пошуків щастя. Все це знайшло своє місце в його ліричному творі, що схожий на античний твір, проте передає собою те, чим є кохання в житті кожного.

Своє місце на вірші залишило і християнство, мотивами якого, вочевидь, автор теж надихався під час написання. Тема кохання навіки залишиться актуальною, тому й вірш Ронсара вартий ваги навіть сьогодні.

Сюжет твору оповідає читачеві історію появи любові в світі людей. Без неї люди були сірі, безладні та позбавленні сенсу життя. Лиш з приходом любові, що «сяйвом хаос освітила», життя почало набувати сенсу та форми. Вона навіть стала чимось більшим, що об’єднує всіх та кожного, роблячи щасливим та даруючи омріяне блаженство.

Вочевидь, автор намагався передати те, чим для нього було це почуття, проте сьогодні кожен зможе знайти в цьому щось своє. Любов, в розумінні автора, може бути чимось божественним, адже з його приходом життя людини теж змінюється, й Бог, в широкому розумінні цього слова, теж є любов.

Варто віддати належне авторові, адже використана ним плеяда художніх засобів підкреслює всі ті уособлення, значення та сенси, які автором вкладались в найвеличніше, на його думку, почуття. Головними стали епітети та метафори, якими передається глибинність та значення любові, яка є невід’ємною складовою того, що ми називаємо душею. Вона відігріває її та наповнює самим радісним, що тільки існує в світі. Важко не погодитись з автором, адже людиною є той, хто може кохати й бути коханим.

Яким ви побачили ліричного героя у творі?

До того, як любов у світ прийшла

І теплим сяйвом хаос освітила,

В нім плавала планет незмірна сила

Без ладу, і без форми, й без числа.

Так і душа несміливо жила,

Без ладу й форми у мені бродила,

Поки любов її не озорила,

Коли з очей ти сяйво розлила.

І, скорений любові верховенством,

Дух у мені наповнився блаженством,

В думках моїх вогонь запломенів.

Любов дала життя, і рух, і силу,

І душу відродила осмутнілу –

Її любовний пломінь відігрів.

Визначте тему поезії і основну думку ( ідею)

Які художні засоби спостерігаєте у тексті?

Створіть ілюстрацію до цього твору