Веди

Виникнення Вед. Веди (із санскриту — книги знання, мудрість, учення) — давні пам’ятки індоєвропейської словесності, які були створені впродовж II–I тис. до н. е. Ведична міфологія ввібрала в себе уявлення аріїв і місцеві вірування. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже саме ці зібрання священних текстів стали основою для утво! рення різних релігій — індуїзму, буддизму, брахманізму, джайнізму. Прихиль! ники цих релігій уважають, що Веди мають божественне походження. 13 Рафаель Санті. Сікстинська мадонна. 1512–1513 рр. ВЕДИ 14 СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ... 1 Канон (з грецьк. норма, правило) — сукупність положень і правил релігійного вчен! ня, які визнаються незаперечними, істинними, вічними й незмінними божественними настановами. Перші тексти Вед виникли тоді, коли племена аріїв лише прокладали шлях до Індії. Тривалий час вони існували в усній формі, як і міфи, і твори усної на! родної творчості. У Ведах було відображено уявлення давніх людей про ство! рення світу та його будову, про богів та інших істот, а також ритуали, пов’язані з тим, як люди в давнину прагнули поєднати своє життя з природою, виробити систему моральних цінностей у своєму житті. Зібрання текстів Вед. Веди поділяються на чотири збірки: «Рігведа» — книга гімнів богам, «Самаведа» — книга пісень, «Яджурведа» — книга жертвоприно! шення, «Атхарваведа» — книга магічних заклинань (це також перший індійський текст, пов’язаний із медициною). Ці чотири книги називають самхіти (тобто «зібрання»). Майже всі тексти самхітів написані віршами. Із самхітами тісно пов’язані брахмани — прозові тексти, які пояснюють ритуали, їх походження та значення. У свою чергу, з брахманами поєднуються філософські трактати у віршах і прозі про природу, богів і людей. Ці трактати називають араньяки й упанішади. Самхіти, араньяки й упанішади об’єднують у священний канон1, по! дібний до Біблії чи Корану. Віддалені один від одного століттями, тексти Вед ві! дображають різні рівні суспільних відносин і осмислення дійсності. Образи ведичної міфології. Система ведичної міфології охоплює кілька рівнів: 1) божественний (Агні, Сома, Притхіві та ін. — земні боги; Індра, Рудра, Апас та ін. — атмосферні; Варуна, Мітра, Вішну, Савітар та ін. — небесні); 2) абстрактні поняття (Кала — час, Шраддха — віра, Кама — бажання); 3) на! півбожественні персонажі; 4) міфічні герої та жерці (Ману, Ахтарван, Канва, Кутса та ін.); 5) ворожі демонічні персонажі (Врітра, Вала, Шушна, Шамбара та ін.); 6) тварини, рослини, атрибути ландшафту; 7) людина в міфологічному аспекті; 8) символи (різні знаки, предмети вжитку — колесо, посуд, цілюще зіл! ля тощо) та ін. Божественний рівень утворюють 33 боги (у деяких джерелах — 3333, 3306, 3339). Для ведичної міфології було характерне поклоніння багатьом богам, головним серед яких уважався Індра — бог над усіма богами. Оспівувалися також Сур’я — сонце, Вайя — вітер, Ушас — ранкова зоря, Агні — вогонь, Яма — смерть та ін. Це була перша спро! ба людства осмислити Всесвіт у його цілісності. Космогонічні міфи. У Ведах діють багато персонажів, пов’язаних із космогонічними міфа ми, тобто з тими, які пояснюють виникнення світу й природних явищ. Так, Індра — той, у ко! го в руках грім і блискавка, Савітар — той, хто народжує, Тваштар — той, хто створює, Тра тар — захисник та ін. Усесвіт, згідно з уявлен! нями аріїв, складається з двох суперечливих начал: рита (істина, гармонія, духовний зміст) Індра в оточенні слуг. Рельєф. Камбоджа. 1097 р. й анрита (хаос, відсутність істини). У проце! сі боротьби різних сил (богів, героїв, демоніч них персонажів) утворилися різні природні явища. Ось приклад того, як давні люди ро! зуміли виникнення води й дощу: «На землі розпочалася засуха, бо демон украв небес! них корів і переховував їх у горах. Ріки пе! ресохли, тварини страждали. Люди приго! тували верховному богу Індрі спеціальний жертовний напій, після якого той кинув у де! мона блискавку й визволив небесних корів. Вони пішли по небу, проливаючи дощ — небесне молоко, животворне нача! ло буття». В індійському суспільстві й досі ці священні тварини користують! ся великою повагою, уособлюючи живильну силу природи, а також доброчес! ність і чистоту. «Рігведа». У збірці гімнів «Рігведа» ведична міфологія постає наче в про! цесі її творення: від перших богів, які уособлювали природні явища (сонце, вітер, вогонь, вода тощо), до богів, що втілювали абстрактні поняття (напри! клад, Манью — гнів, Шраддхі — віра, Вішвакарман — «будівничий світу» тощо). Найпопулярніший персонаж «Рігведи» Індра — бог грому й блискавки, якому присвячено майже 250 гімнів, більше, аніж будь!якому іншому божеству. Його називають у Ведах «цар богів», «цар Усесвіту», «володар», «щедрий», «друг», «син сили». Індра виконував функцію захисту аріїв від ворожих пле! мен. Тому у ведичних текстах він зображується мужнім, сильним, хоробрим, перед ним схиляються всі сили зла й темряви. Воїнські подвиги Індри на! бувають також космогонічного значення. Перемагаючи ворогів, він породжує сонце, небо, зорю, звільняє від демонів ріки. Індра приносить процвітання, добробут і мир людям. А ще у Ведах він надихає співців на прекрасне. Образ Індри у ведичних міфах поетизується за допомогою постійних епітетів і ме! тафор, а також численних гіпербол, які підкреслюють його неймовірну силу. Спільність міфів Вед для індійців та аріїв, слов’ян дохристиянської пори. Михайло Драгоманов проводив аналогії між Ведами й українськими колядками. У колядках давніх слов’ян знайшли відображення язичницькі вірування в різних богів, що асоціювалися з явищами природи та різними сферами життя людей. До цих богів наші пращури зверталися з молитвами й піснями. Обожнювалася не тільки природа (сонце, вогонь, вода та ін.), а навіть предмети вжит! ку (наприклад, колесо — як символ сонця та його вічного руху, намисто — як магічне коло, оберіг від злих сил тощо), страви. З прийнят! тям християнства колядки набули християн! ського змісту, але відгомін давніх уявлень відчувається в них і дотепер.

Ніколенко О. М. Зарубіжна література : підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. М. Ніколенко, М. О. Зуєнко, Б. В. Стороха. — К. : Грамота, 2016. — 288 с. ISBN 978966349572