Перебіг уроку
Епіграф уроку
У зграї звірі знищують слабких,
Щоб через них не нищилась порода.
А люди, як не дивно, нищать тих,
У кого розум є, талант і врода.
В. Іващенко
І. Організаційно-мотиваційний етап
1. Вступне слово вчителя.
У святковому ритуалі давніх слов’ян однією з емблем був білий кінь, що біжить по небу. Наші предки шанували білого коня, якого вважали священним. Він уособлював Світанок. На острові Ругії колись стояв храм Світовида. При цій святині жрець утримував білого коня, на якому було заборонено верхи їздити, бо це був священний кінь. Досі зберігся звичай переможця – полководець в’їжджає в місто через тріумфальну арку на білому коні.
На сьогоднішній день існує вислів: «на білому коні в’їхати» – тобто з’явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху. Тож спробуємо визначити, чому саме білий кінь – герой оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало».

Оголошення теми й мети. Мотивація навчання
Сьогоднішня наша розмова про коней – розумних і вірних друзів, вічних помічників людини. Але не тільки про них. Цей урок розкриє перед нами неповторність кожної людської особистості; навчить бачити й розуміти відмінність іншої людини від себе. Цей твір в алегоричній формі порушує важливу проблему особистості в будь-якому суспільстві, проблему її внутрішнього роздвоєння.
Щоб краще зрозуміти зміст твору, ідейно-тематичне звучання, спробуємо проаналізувати його. Цей урок змусить замислитися над тим, що кожна людина особлива, вона повинна мати власну думку, сприяти розвиткові в собі шляхетності, гордості, самобутності.
Отже, тема нашого уроку - «Проблема людини в суспільстві, її знеособлення».
Актуалізація опорних знань.
Бесіда за питаннями:
Яке значення має кінь у житті людини?
Назвіть твори, в яких згадується ця тварина.
Що символізує кінь як міфологічна істота?
Від чого залежить життєвий вибір сучасної людини?
Чому кожний із нас є індивідуальністю? Чим це зумовлено?
Чи завжди просто кожній людині зберігати власну індивідуальність? Відповідь вмотивуйте.
Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Ознайомлення школярів з життям і творчістю В. Дрозда
ДРОЗД ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ
(25 липня 1939 — 23 жовтня 2003)
Поет народився в с. Петрушині на Чернігівщині в родині хліборобів. «Дитинство моє було сумне»,— згадує ранні свої роки (була в ньому війна і рано померла мама). Юність — це праця газетяра і багато книжок. Заочно закінчив Київський держаний університет ім. Т. Г. Шевченка. Потому працював редактором у видавництві, був і головним редактором — очолював журнал «Київ». Як прозаїк В. Дрозд заявив про себе на початку 60-х років збіркою оповідань «Люблю сині зорі» (1962). Це був двадцятирічний юнак, автор першої книжки новел і оповідань. Друга збірка друком не вийшла — вона не сподобалася офіційним рецензентам. «Грізний окрик» мало й оповідання «Білий кінь Шептало», вперше надруковане в 1965 р., 1967 р. з’явилося його продовження — «Кінь Шептало на молочарні». Нині ці твори перекладені десятками мов світу…І вони в оригінальній алегоричній формі представляють стан людини не лише в тогочасному суспільстві, а й порушують важливу проблему особистості в будь-якому суспільстві, проблему її внутрішнього роздвоєння. В чималому творчому доробку прозаїка вирізняються химерна повість «Ирій», романи «Катастрофа», «Самотній вовк» («Вовкулака»), «Спектакль», «Балада про Сластьона», «Листя землі», «Повість-шоу», «Музей живого письменника, або Моя дорога в ринок» іронічно-журливо відтворює непросту атмосферу усього свого (і своїх сучасників) попереднього творчого життя. Дрозд був членом спілки письменників.
За словами Володимира Григоровича, його «завжди цікавило, що сказати, а не як сказати», «стиль, форма — похідне, а головне для нього в літературному творі «не література тура, а душа». Власне, людська душа, стан душі сучасної людини, саме трагедія деформації, роздвоєння душі радянського українця, найчастіше, як сам автор, інтелігента в першому поколінні, хворобливого розщеплення її в умовах хворого суспільства, а також її екологія, порятунок душі і є основним предметом дослідження, головним героєм прози В. Дрозда.
Володимир Григорович — Лауреат премії імені А. Головка, Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, міжнародної премії Фундації Антоновичів (США).

Робота з епіграфом
- Як ви розумієте зміст епіграфа? Як він пов’язаний зі змістом нашого уроку?
(епіграф відображає основну проблему оповідання: людина й суспільство).
Ідейно-художній аналіз твору В. Дрозда «Білий кінь Шептало»
Визначення теми, ідеї та проблем твору
Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала.
Ідея: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини із світом тварин.
Основна думка: людина і природа — взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле.
Жанр: оповідання.
Проблематика:
- людина в суспільстві;
- свобода і неволя;
- особистість і натовп;
- дійсність і мрія.
Композиція твору
Експозиція: знайомство читача з конем.
Зав’язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для свиней.
Кульмінація: Шептало на волі, насолодження нею.
Розв’язка: повернення коня додому.
Характеристика алегоричного образу коня Шептала.
Що таке алегорія? (інакомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси)
Тож образ білого коня уособлює в собі особистість, гідну поваги.

.Лейтмотив твору: краса природи належить тому, хто її розуміє, цінує, вшановує.
Мікрофон. Стисла відповідь на питання: «За що я люблю природу?» або «Що відчуває людина, перебуваючи на лоні природи?»
Виразне читання оповідання с. 163-171