Сетон-Томпсон у своєму творі описує життя вовків, де вони з'являються в усій своїй красі, ні в чому не поступаючись людині, а переважно перевершуючи її, зі своїми звичками, зі своїм неповторними характерами, з єдиною у своєму роді долею, примхливі повороти якої захоплюють не менше, ніж інтриги пригодницького роману.
Автор хоче пояснити нам, що тварина теж має почуття гідності, має свій характер, має свій кодекс честі. Як справжня людина, так і горда тварина, зустрічає смерть з високо піднятою головою. Гордий Лобо не зміг витримати зраду зграї, втрату волі і сили, смерть подруги. Він помер, віддавши перевагу смерті, а не рабському існуванню. Люди, вражені таким проявом вірності і гідності, кладуть його тіло поряд з тілом Бланки, яку він знайшов ціною власного життя.
Сетон –Томпсон всебічно змальовує вовків – їх хижість, ворожість і водночас природну силу, кмітливість, відданість. Автор закликає вчитися у природи мужності й боротьби за життя, шляхетності, самопожертви, сили духу. Лобо повчає людей цінувати життя, яке має сенс лише тоді, якщо освітлене любов’ю до іншого.
Отже, ми, люди, повинні не віддалятись від природи, а спробувати зрозуміти її закони, любити, берегти кожну рослинку, кожну тваринку, що нас оточують та навчитися з повагою відноситися до світу, що нас оточує.
Ті, хто був близько знайомий із Сетоном-Томпсоном стверджують, що після Лобо, він більше ніколи не вбив жодного вовка. А навпаки, зробив усе, щоб змінити ставлення людей до цих благородних хижаків. Про це є документальний фільм, який називається «Вовк, що змінив Америку».