Українсько-скандинавський діалог
на сторінках «Зарубіжної літератури в школах України»
У 2015 р. на сторінках журналу «Зарубіжна література в школах України» відбувся широкий українсько-скандинавський діалог щодо сучасної літератури. Діалог був відкритим, тому в ньому взяли участь науковці із Данії, Швеції, України, а й з Великої Британії та США. До дискусії долучився тоді й письменник У. Старк, який дав інтерв’ю українському виданню (Див: «Зарубіжна література в школах України», 2015, № 11).
Із інтерв’ю У. Старка журналу «Зарубіжна література в школах України» (2015, № 11)
О.Н.: У чинній програмі із зарубіжної літератури для українських шкіл уведено класичні твори (75-80 %) і твори сучасної літератури (20-25 %). У зв’язку з тим в Україні давно тривають гострі дискусії щодо того, чи варто взагалі вивчати сучасну літературу в школі і які твори вивчати? Є такі думки, що потрібно залишити тільки високу класику (античність, Середньовіччя, Відродження та ін.). Але є й протилежна точка зору, що найкраща сучасна література потрібна в школі. Що ви думаєте з цього приводу?
У.С.: Я щасливий з того, що маю можливість долучитися до дискусії щодо сучасної дитячої зарубіжної літератури, яка, безперечно, збагачує і розширює світогляд дітей. Зарубіжна література дарує усвідомлення того, що діється довкола, за межами власного світу, а також, що відбувається з душею і тілом. Це зовсім не означає, що ви (дорослий чи дитина) обов’язково мусите погодитися з тим, що говорить письменник у своїх творах. На мою думку, прогрес індивідуальний, культурний, національний бере свій початок із зіткнення та конфронтації різних цінностей, аргументів, точок зору.
О.Н.: В українській програмі твори сучасності пропонуються на вибір учителів та учнів, наприклад, наприкінці року вони мають вибрати 1-2 твори, які хочуть обговорити. Окрім того, в нас є твори для обов’язкового вивчення, а є і твори для позакласного читання, тобто їх можна читати за бажанням. Творчість Ульфа Старка увійшла до програми позакласного читання для 7 класу («Петер і червоний птах», «Мій друг Персі, Бофало Біл і я» – 1 за вибором) і 8 класу («Диваки і зануди»). Як ви вважаєте, це гарний вибір для школи? Які проблеми порушуються в цих творах?
У.С.: Насправді вже минуло багато часу відколи я написав «Петер і червоний птах». Це був мій дебют як дитячого письменника. Моя головна ідея полягала в тому, щоб відтворити взаємозалежність між умовами праці батьків, сімейним життям і становищем дитини. Подібні питання ще й досі є актуальними, на мою думку, і варті обговорення.
Книжка «Мій друг Персі, Бофало Біл і я» загалом має автобіографічний характер, зокрема написана про ті часи, коли мені було 12 років. Це книжка про любов і дружбу, про стосунки між поколіннями. У творі описано життя дитини із родини середнього класу, твір – веселий і серйозний водночас. Я вважаю, що цей твір може бути підґрунтям для розмови про те, як змінилося життя, про те, що таке любов, а що таке сум, чому буває агресія, як це пов’язано із нещасливим коханням. Водночас усе залежить від педагогічної майстерності вчителя, від його уміння розкрити для своїх учнів різні скарби, що містяться в книжках. Це стосується й книжки «Диваки і зануди».
О.Н.: Будь ласка, висловіть побажання українським учителям зарубіжної літератури.
У.С. : Моє головне побажання для українських учителів – продовжувати боротися за можливість для молодих людей читати книжки, в яких йдеться про складні теми, в яких з’являється молоде тіло, але й народжується прекрасна молода душа. Успіхів Вам!
Ви ніколи не зможете заборонити почуття, тож не намагайтеся зробити життя молодих людей складнішим, забороняючи їм або присоромлюючи їх. Вони бачать нині дуже багато жорстокості, насильства, крові. Дайте їм можливість побачити радісні боки життя!
Тільки читаючи найкращі книжки з усього світу, ви можете розпізнати погані. Тому продовжуйте виконувати своє важливе завдання, найдорожчі українські вчителі!