Українська література доби Ренесансу й бароко. Розвиток книгодрукування. Загальні відомості про козацькі літописи та «Історію русів».

Вітаємо на уроці! Сьогодні ми вирушимо у подорож епохою, коли українське слово здобуло друкарський верстат, а літературна думка сягнула європейського рівня. Ми дізнаємося, як виникли перші друковані книги, чому Івана Вишенського називали полум'яним полемістом, які таємниці приховують козацькі літописи та про що сповіщає славетна «Історія Русів»

1. Які художні напрями панували в європейській літературі XV–XVIII століть?

2. Хто і коли надрукував перші книги кириличним шрифтом?

3. Яке значення для розвитку української освіти мали братські школи та друкарні?

• Український Ренесанс (кінець XV — XVI ст.) відзначився зацікавленням античною спадщиною, розвитком латиномовної поезії та культурним синтезом із Європою.

• Українське Бароко (кінець XVI — XVIII ст.) принесло розквіт шкільної драми, україномовного віршування, ораторської прози та літописання.

• Основні риси давньої літератури: рукописний характер більшості текстів, теоцентризм, символізм, алегоризм та багатомовність (твори створювалися церковнослов'янською, староукраїнською, латинською та польською мовами).

• Витоки слов'янського друкарства: У 1491 році Швайпольт Фіоль у Кракові видав перші кириличні книги — «Часословець» та «Осмогласник». У 1517 році Франциск Скорина надрукував Біблію.

• Початок друкарства в Україні: У 1572 році Іван Федоров заснував друкарню у Львові, де в 1574 році видав «Апостол» (першу точно датовану друковану книгу в Україні тиражем 1000 примірників) та «Азбуку» — перший слов'янський підручник.

• Львівська братська друкарня: Заснована 1585 року на базі обладнання Федорова, видала граматику «Адельфотес» (1591 р.) та перші поетичні декламації «Просфонима».

• Стрятинська друкарня: Створена єпископом Гедеоном Балабаном та його племінником Федором, видала художньо оздоблені «Служебник» (1604 р.) та «Требник» (1606 р.).

• Друкарня Києво-Печерської лаври: Заснована архімандритом Єлисеєм Плетенецьким, який придбав стрятинське обладнання та спорудив паперову фабрику в Радомишлі. Першими виданнями стали шкільний «Часослов» (1616/1617 рр.) та фундаментальний «Анфологіон» (1618 р.).

• Іван Вишенський (між 1545/1550–1620) — видатний письменник-полеміст із Судової Вишні, який тривалий час жив аскетом на Афоні. У своїх гострих творах («Послання до єпископів», «Писання до всіх обще в Лядській землі живущих») рішуче виступав проти Берестейської унії 1596 року, викривав соціальну несправедливість, обстоював ідеї соборності та природної рівності людей.

• Іван Величковський (? — 1726) — майстер барокової курйозної та епіграматичної поезії, автор знаменитих збірок «Зеґар з полузеґарком» (1690 р.) та «Млеко» (1691 р.).

• Семен Климовський (близько 1705 — 1785) — козак Харківського слобідського полку, філософ та поет, вихованець Києво-Могилянської академії. Автор всесвітньо відомої пісні «Їхав козак за Дунай» та рукописного філософського трактату «Про правду і великодушність благодійників» (1724 р.).

Козацькі літописи — видатні історико-літературні пам'ятки другої половини XVII — середини XVIII століття, написані мовою, близькою до народнорозмовної:

1. «Літопис Самовидця» (завершений близько 1702 р., імовірний автор — Роман Ракушка-Романовський) — детально висвітлює події Визвольної війни (1648–1654 рр.), битву під Конотопом (1659 р.) та Чорну раду в Ніжині (1663 р.).

2. «Літопис Григорія Грабянки» (1710 р., Гадяч) — укладений церковнослов'янською мовою, присвячений подіям від давнини до 1709 року із центральним акцентом на постаті Богдана Хмельницького.

3. «Літопис Самійла Величка» (1720 р.) — наймонументальніший твір історико-мемуарної прози, що охоплює події 1648–1700 років та містить численні документи й художні описи.

4. «Історія Русів» (початок XIX ст., авторство нез'ясоване) — видатний памфлет та хроніка історичного розвитку України до 1769 року. Твір оспівує козацтво як головного захисника свобод, гостро засуджує загарбницьку політику, імперську тиранію та кріпацтво.