Українська народна вишивка має дуже давні корені – її витоки відносять до часів Київської Русі та навіть до трипільської культури. Спочатку орнаменти мали оберегове значення та виконувались природними барвниками на домотканому полотні. Кожен регіон України сформував власну манеру шитва: на Поліссі переважали геометричні візерунки, на Поділлі – яскраві квіткові мотиви, на Полтавщині – біла вишивка гладдю. У народній культурі вишивка прикрашала одяг, рушники, скатертини, символізувала пам’ять роду, чистоту душі та національну ідентичність.











