Україна в добу Ренесансу та Бароко. Український народний ліро-епос. Думи як особливий жанр українського фольклору. Історична основа «Думи про Марусю Богуславку». Образ головної героїні.

Бесіда:

• Що ви знаєте про життя України в XVI–XVII ст.?

  У XVI–XVII століттях Україна переживала складні, але дуже важливі історичні події:

  Українські землі були поділені між різними державами (Польщею, Литвою, Османською імперією).

  Частими були татарсько-турецькі напади, під час яких українців забирали в полон (ясир).

  Саме в цей час формується і зміцнюється козацтво — військова сила, що захищала народ і боролася за його свободу.

  Відбувалися визвольні війни, зокрема повстання під проводом Богдана Хмельницького.

  Розвивалися освіта, друкарство, культура — з’являлися братські школи, перші друковані книги, козацькі літописи.

  У мистецтві панував стиль Бароко, а в культурі — поєднання релігійності, героїзму й емоційності.

• Яку роль відіграють кобзарі в українській культурі?

  Кобзарі — це народні співці й музиканти, які виконували думи та історичні пісні під супровід кобзи, бандури або ліри. Зберігали історію народу, передаючи її з покоління в покоління. Підтримували бойовий дух козаків та простого люду. Прославляли героїв, засуджували зрадників, виховували почуття честі та гідності. Були хранителями української культури, мови та традицій.

Україна в добу Ренесансу і Бароко

Ренесанс в Україні (XVI століття)

Ренесанс — це доба відродження гуманістичних ідей, що прийшла в Україну з Європи. У нас вона проявилася не в архітектурі чи живописі, як у Італії, а передусім у духовному та освітньому житті.

• Виникають братства — об’єднання міщан, які захищали православну віру, відкривали школи, друкарні, лікарні.

• Створюються школи при братствах, де навчали грамоти, риторики, богослов’я, латини, грецької.

• З’являються друкарні — наприклад, у Львові, Острозі, Києві. Саме тут друкують перші книги українською мовою.

• Перекладається Святе Письмо — з’являється Острозька Біблія (1581), перший повний переклад церковнослов’янською.

Це був час, коли українці почали усвідомлювати себе як народ, з власною культурою, мовою, вірою.

🎨 Бароко в Україні (XVII століття)

Бароко — це доба емоційності, пишності, контрастів, але в Україні вона має особливе національне забарвлення.

• Це період козацтва — героїчної боротьби за волю, самовизначення, віру.

• Барокова культура поєднує високу духовність і драматизм: у літературі — глибокі релігійні тексти, у мистецтві — пишні ікони, у музиці — багатоголосся.

• З’являються видатні діячі: Іван Вишенський, Симеон Полоцький, Лазар Баранович — вони писали твори, що поєднували філософію, віру, патріотизм.

Бароко в Україні — це не розкіш, а внутрішній порив душі, що прагне свободи, правди, краси.

Усна народна творчість: думи

Саме в добу Ренесансу і Бароко розквітає український ліро-епос — думи.

• Їх виконували кобзарі, лірники, бандуристи — мандрівні співці, часто сліпі, які були хранителями народної пам’яті.

• Думи — це ліро-епічні твори, що поєднують історичні події з особистими переживаннями.

• Вони виконувалися речитативом — мелодійною розповіддю, у супроводі інструментів: кобзи, бандури, ліри.

• Теми дум — боротьба з ворогом, полон, визволення, моральний вибір. Наприклад, «Дума про Марусю Богуславку» — це не просто історія, а символ духовної сили української жінки.

Думи — це голос народу, що не мав змоги писати історію, але зберіг її в пісні.

Український народний ліро-епос: Думи

🔹 Визначення жанру

Дума — це ліро-епічний усний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом у супроводі кобзи, бандури або ліри. Вона є винятково українським жанром, що виник у XV–XVII століттях і зберігся завдяки усній традиції.

🔹 Ознаки думи

• Нерівноскладовий вірш — відсутність чіткої ритмічної структури, що надає думі природності.

• Мелодійно-розмовна манера виконання — речитатив, що поєднує спів і розповідь.

• Постійні епітети, звертання, формули — наприклад, «славні запорожці», «синє море», «свята неділенька».

• Повільний, урочистий ритм — створює атмосферу глибокої розповіді.

• Поєднання ліричного та епічного — особисті переживання героїв на тлі великих історичних подій.

• Історичність змісту — думи часто базуються на реальних фактах: татарських набігах, полоні, визволенні, боротьбі за волю.

🔹 Виконавці дум

Кобзарі та лірники — сліпі мандрівні співці, які були не лише музикантами, а й хранителями народної пам’яті. Їхня діяльність мала глибоке духовне значення:

• Вони передавали історію, моральні цінності, героїчні приклади.

• Часто виступали на ярмарках, біля церков, у селах.

• Їхня музика — це не розвага, а форма національного самовираження.

Основні інструменти кобзарів

🔹 Історичне значення

Думи — це голос народу, що не мав змоги записати свою історію, але зберіг її в пісні. Вони стали джерелом для літератури, музики, театру. Наприклад, «Дума про Марусю Богуславку» — це не просто історія про полонянку, а символ духовної сили, жертовності та національної гідності.

Знайомство з думою

1. Прослухайте

2. Прочитайте.

   ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ
   
   Що на Чорному морі,
   На камені біленькому,
   Там стояла темниця кам'яная.
   Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
   Бідних невольників.
   То вони тридцять літ у неволі пробувають,
   Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
   То до їх дівка-бранка,
   Маруся, попівна Богуславка,
   Приходжає,
   Словами промовляє:
   "Гей, козаки,
   Ви, біднії невольники!
   Угадайте, що в нашій землі християнській за день
   тепера?"
   
   Що тоді бідні невольники зачували,
   Дівку-бранку,
   Марусю, попівну Богуславку,
   По річах познавали,
   Словами промовляли:
   "Гей, дівко-бранко,
   Марусю, попівно Богуславко!
   Почім ми можем знати,
   Що в нашій землі християнській за день тепера?
   Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
   Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
   То ми не можемо знати,
   Що в нашій землі християнській за день тепера".
   Тоді дівка-бранка,
   Маруся, попівна Богуславка,
   Теє зачуває,
   До козаків словами промовляє:
   "Ой, козаки,
   Ви, біднії невольники!
   Що сьогодні у нашій землі християнській великодная
   субота,
   А завтра святий празник, роковий день великдень".
   То тоді ті козаки теє зачували,
   Білим лицем до сирої землі припадали,
   Дівку бранку,
   Марусю, попівну Богуславку,
   Кляли-проклинали:
   "Та бодай ти, дівко-бранко,
   Марусю, попівно Богуславко,
   Щастя й долі собі не мала,
   Як ти нам святий празник, роковий день великдень
   сказала!"
   То тоді дівка-бранка,
   Маруся, попівна Богуславка,
   Теє зачувала.
   Словами промовляла:
   "0й, козаки,
   Ви, біднії невольникиі
   Та не лайте мене, не проклинайте,
   Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,
   То буде мені, дівці-бранці,
   Марусі, попівні Богуславці,
   На руки ключі віддавати;
   То буду я до темниці приходжати,
   Темницю відмикати,
   Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати".
   То на святий празник, роковий день великдень,
   Став пан турецький до мечеті від'їжджати,
   Став дівці-бранці,
   Марусі, попівні Богуславці,
   На руки ключі віддавати.
   Тоді дівка-бранка,
   Маруся, попівна Богуславка,
   Добре дбає,—
   До темниці приходжає,
   Темницю відмикає,
   Всіх козаків,
   Бідних невольників,
   На волю випускає
   І словами промовляє:
   "Ой, козаки,
   Ви, біднії невольники!
   Кажу я вам, добре дбайте,
   В городи християнські утікайте,
   Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава
   не минайте,
   Моєму батьку й матері знати давайте:
   Та нехай мій батько добре дбає,
   Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
   Великих скарбів не збирає,
   Та нехай мене, дівки-бранки,
   Марусі, попівни Богуславки,
   З неволі не викупає,
   Бо вже я потурчилась, побусурменилась
   Для роскоші турецької,
   Для лакомства нещасного!"
   Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
   З тяжкої неволі,
   З віри бусурменської,
   На ясні зорі,
   На тихі води,
   У край веселий,
   У мир хрещений!
   Вислухай, боже, у просьбах щирих,
   У нещасних молитвах
   Нас, бідних невольників!

Історична основа

«Думи про Марусю Богуславку»

🔹 Історичний контекст

Події думи розгортаються на тлі татарсько-турецьких нападів на українські землі у XVI–XVII століттях — період, коли український народ переживав важкі випробування.

• Ясир — масове захоплення людей у полон, які потрапляли до рабства, гаремів, на галери.

• Козаки — захисники українських земель, часто ставали жертвами полону.

• Жінки та дівчата — нерідко опинялися в гаремах або ставали наложницями турецьких правителів, втрачаючи свободу, але не завжди — гідність.

Маруся Богуславка — легендарна героїня

За думою, Маруся — українка з міста Богуслава, яка потрапила в полон. Стала дружиною або наложницею турецького паші, але не забула свого народу. У Великодню неділю вона відчинила темницю, де перебували 700 козаків, і подарувала їм волю. Її вчинок — символ духовного пробудження, жертовності, внутрішньої сили.

🔹 Історичність образу

Існує припущення, що Маруся Богуславка — реальна історична постать, однак достовірних документальних підтверджень немає. Її образ — узагальнений, втілення тисяч жіночих доль, які пережили полон, але зберегли національну ідентичність. Дума стала народним пам’ятником цим жінкам — не лише як жертвам, а як героїням, здатним на вчинок.

🔹 Символіка думи

Великдень — не просто день визволення, а символ воскресіння, духовного оновлення.

Темниця — образ поневолення, а її відкриття — акт визволення не лише фізичного, а й морального.

Маруся — не просто персонаж, а голос совісті, що звучить крізь століття.

Аналіз думи

«Про Марусю Богуславку»

🔹 Композиція

Зачин

• Традиційний вступ, що вводить слухача в емоційний стан.

• Зазвичай містить звертання до Бога, природи, народу.

• Створює атмосферу урочистості, глибини, очікування.

Основна частина

• Опис перебування козаків у темниці — 30 років у турецькому полоні.

• Прихід Марусі Богуславки — вона дізнається про українських невільників.

• Визволення козаків — у Великодню неділю вона відчиняє темницю, дарує волю.

Кінцівка

• Козаки дякують Марусі, закликають її повернутися з ними.

• Вона відмовляється — не повертається в Україну.

• Причини не названі прямо, але натякаються: страх, відсутність дому, прийняття долі.

🔹 Образ Марусі Богуславки

Риси характеру

• Співчутлива — переймається долею козаків.

• Рішуча — приймає сміливе рішення.

• Смілива — ризикує життям, порушуючи накази.

• Мудра — діє обережно, обирає момент.

• Патріотична — не забуває свого народу, хоч і живе серед чужинців.

Проблемність образу

• Маруся — невільниця, але має привілеї як дружина або наложниця турецького пана.

• Вона робить моральний вибір — між особистим комфортом і порятунком інших.

• Її неповернення в Україну — складний момент:

  • Можливо, боїться покарання.

  • Можливо, не має куди повертатися.

  • Можливо, прийняла свою долю.

• Це робить її образ трагічним і глибоким — вона героїня, але не має щасливого завершення.

🔹 Ідейний зміст

• Звеличення любові до рідної землі — Маруся пам’ятає, звільняє, але не повертається.

• Засудження поневолення — дума показує жахи полону, втрату свободи.

• Повага до людської гідності — навіть у неволі людина здатна на героїчний вчинок.

• Тема жіночої долі — жінка в умовах історичних катастроф: полон, вибір, самопожертва.

Аналіз образу Марусі

• Охарактеризуй Марусю Богуславку:

  ✏️ Заповни таблицю:

• Обговори моральний вибір героїні: Чому вона не повертається з козаками? Який твій погляд на це?

Рефлексія.

Скласти сенкан до образу Марусі Богуславки.

Наприклад:

Маруся

Смілива, співчутлива

Визволяє, рятує, пам’ятає

Вона дарує свободу козакам

Героїня

Домашнє завдання.

Уяви себе на місці Марусі Богуславки: ✏️ Напиши короткий монолог: «Що я відчуваю, коли відчиняю темницю?»