«Театр у Давній Греції. Есхіл. "Прометей закутий". Розповідь Прометея про його благодіяння людям».
Тема: «Театр у Давній Греції. Есхіл. "Прометей закутий". Розповідь Прометея про його благодіяння людям.»
Мета: поглибити знання учнів вивчити поняття комедія та трагедія, вічний образ; розкрити зміст трагедії, розвивати навички аналізу драматичного твору, художнього знання учнів про літературу античної доби; ознайомити їх з особливостями визначити закономірності виникнення та розвитку давньогрецького театру; образу; навички виразного читання;розвивати творчі здібності учнів; сприяти вихованню кращих моральних якостей школярів; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки.
Обладнання: мультимедійний проектор, ноутбук, екран, презентаційний матеріал учнівський та вчительський, картки з кросвордом, аркуші «Кола Вена».
Тип уроку: сприйняття й засвоєння нового матеріалу.
Хід уроку
І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
Слово вчителя.
Літературно-художній епіграф:
(під урочисту музику звучить текст із книги І.Бояджиєва)
« В залі повна тиша, на задньому плані вимальовуються колони давнього храму, і звучить сумна музика. На сцену виходить актор, виходить великими кроками, він сповнений рішучості, енергії, сили.
Його мова - полум'яний заклик до дії, до справедливої помсти...
Звучать голоси Давньої Еллади...»
Ніколи людина не була такою гармонійною, як в Давній Греції. Життя греків складалось з релігії, а релігія – із спілкування з богами. Жителі Давньої Еллади вважали, що релігія подібна до життя, а людина подібна богам – мабуть, саме з цим і був пов'язаний гармонійний розвиток нації.
ІІ. Оголошення теми уроку.
- Діти, як ви гадаєте. Про що буде йти мова на сьогоднішньому уроці?
Відповіді учнів.
Вправа «Очікування».
-Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?
ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.
Учні класу підготували нам заочну екскурсію до театру Давньої Греції. Вам слово.
Перегляд презентації «Театри Давньої Греції».
Матеріал для повідомлень.
Культ бога Діоніса
Діоніс був першим демократичним богом в грецькому пантеоні. Його сприймали не тільки як покровителя виноградарства, але як і покровителя творчих сил природи. Боги, як вважали греки, можуть все, але не вміють страждати, оскільки вони безсмертні. Це ж єдиний бог, який уміє страждати, тобто приймати страждання народу на себе. Восени та навесні під час збирання винограду і відкривання бочок з молодим вином, в містах Греції відбувалися урочисті відправи, присвячені Діонісові , - діонісії . Містами й селами ходили юрби народу з музиками. Із діоністичних шествувань зародилось щось схоже на комедії і трагедії.
Облаштування давньогрецього театру
Про те, як був облаштований театр в Давній Греції, говорять театральні споруди, що уціліли в багатьох місцях. Вони вміщували багато глядачів. Афінський театр Діоніса розахований на 17 тисяч глядачів.
Давньогрецький театр нагадував скоріше театральний стадіон. Вистава йшла під відкритим небом, на круглому майданчику - ОРХЕСТРІ. Розмір театру визначався діаметром орхестри (від 11 до 30 м). Приміщення, звідки актори виходили на орхестру, називалось СКЕНЕ. Передня стіна скени
- проскеній, мала зазвичай вигляд колонади, що зображала фасад храму або палацу. До скени прибудовані дві бокові будівлі , які називались параскеніями. Параскенії слугували місцем для зберігання декорацій та іншого татрального майна. Між скеною та місцями для глядачів знаходились проходи, через які в театр до початку спектакля заходили глядачі, а потім вступали на орхестру хор та актори. В театрі класичної пори увага глядачів зосереджувалась на розвитку дії, на долі акторів.
Лави для глядачів вирубували прямо на кам'янистих схилах пагорба, біля підніжжя якого влаштовувалась орхестра. Цей найпростіший зал для глядачів називався у греків – ТЕАТРОН . Мистецтво актора в давньогрецькому театрі. Грецький театр був спершу театром одного актора, потім їх кількість зросла до трьох. Актором могла бути тільки вільнонароджена людина, яка гарно декламувала вірші, володіла
вокальним мистецтвом , мистецтвом танцю . Актори в Давній Греції виступали в масках, які означали або сценічний тип персонажу (цар, герой, жінка и і т. п.), або душевний стан (радість, горе, відчай і т. д.) та в перуках. Маска показувала зміну душевного стану персонажа, підсилювала
звучання голосу актора. Крім того, значення мав колір маски: наприклад , по яскраво-червоному її кольору глядачі впізнавали невитриману людину , по рудому - хитру та підступну . Жіночі ролі грали чоловіки. Доводилось збільшувати і фігуру актора, який для цього взував взуття на високій підошві – КОТУРНИ. Завдяки котурнам рухи актора були плавними і
величними.
Хор у давньогрецькому театрі. Крім акторів у виставі приймав участь ХОР на чолі з КОРИФЕЄМ . Корифей, звертаючись до багатотисячної аудиторії , розповідав міф, покладений в основу трагедії. А хор підтримував героя в його правій боротьбі, засуджував за помилки , гнівно дорікав за злочини, впадав у відчай від бід, ридав над загиблими. Але в усіх випадках хор виражав думку народу , публіки, адже складався з громадян Афін і був символом живої участі народу у виставах. Заможні громадяни (хореги) на власні кошти організовували хор, що налічував 12(пізніше 15) учасників (хоревтів), для комедії – 24 особи. Пісня хоревтів, з якою виходили на сцену називалася парод. В давньогрецькому театрі майже не було декорацій. Головними засобами виразності були ЖЕСТИ, МОВА, ДЕКЛАМАЦІЯ. Глядач переживав муки головного героя, відчував до нього жаль і страх,
особливо, коли герой страждав безвинно. Цим самим трагедія очищала духовно : катарсис – очищення через почуття. Греки почали створювати перші театральні машини.Вистави давньогрецького театру
Вистави давньогрецького театру були «думою про життя», тут, на орхестрі відбувались важливі захоплюючі події, стикались сильні характери. На сцені проходили два види вистав.
ТРАГЕДІЯ – («трагос» - цап, «ода»- пісня- пісня цапів) – драматичний твір, в якому протиставлена гостра боротьба (конфлікт), що призводить до загибелі головного героя.
КОМЕДІЯ – («комос»- весела процесія, «ода»- пісня) - драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири розвінчуються недоліки людського життя й навколишньої дійсності. Всі ці поняття є частинами одного цілого і називаються – ДРАМАТУРГІЯ, тобто література для театру.
Найвідоміші давньогрецькі драматурги
Всесвітню славу давньогрецькому театру принесли три великих афінських драматурги – «батько трагедії» Есхіл і два його сучасники – Софокл і Евріпід.
Есхіл – був автором 90 трагедій, з них збереглись 7, серед яких трагедії «Перси», «Прометей закутий», «Орестея» та ін. Есхіл сам виконував головні ролі в своїх трагедіях. Перемагав у змаганнях драматургів 13 разів при житті і 15 разів посмертно. Головна тема трагедій Есхіла –проблема моральної відповідальності за причинене зло, проблема року як сили, що стоїть над
суспільством, і справедливого покарання.
Софокл був автором 123 трагедій, із яких до нас дійшло також 7. Він вводить у дію ще одного актора. Ставить у центр подій людину, світ її пристрастей і внутрішніх борінь. Створені Cофоклом трагедії – «Антігона», «Цар Едіп», «Електра» - глибоко людяні. Головне в його п'єсах – це протиборство людини та невідворотності долі. Софокл був визнаний великим трагіком у
змаганнях 24 рази(!).
Евріпід – молодший із трьох знаменитих драматургів, його творчість відрізняється зацікавленістю до людської особистості , до її індивідуальності. Створені ним образи, особливо жіночі (Медея, Федра), відрізняються глибиною та психологізмом. Евріпід написав 92 трагедії, із них збереглись 19. Давньогрецьку комедію прославив Арістофан. Серед його комедій (їх всього 45, до нашого часу дійшло 11) найвідоміші «Вершники», «Жаби», «Оси», «Хмари» та ін. Арістофан висміював у своїх комедіях політичне життя Афін. Одна з провідних тем – війна і мир. Головний же герой його комедій – сміх, що карає та очищає. Арістофан мріяв побачити своє місто щасливим.
Організація вистав
Греки дуже любили свій театр. У день вистав ніхто не працював. Спектаклі йшли дуже довго, а глядачі сиділи в театрі від сходу до заходу сонця – іншого освітлення, крім сонячного, не було . Перед початком спектаклю на орхестрі відбувалися різні суспільні царемонії: делегації союзних міст підносили афінському народу подарунки; приносили жертви богам і особливо покровителю театру богу Діонісу. Вистави тривали протягом чотирьох днів. У перший день глядачі дивились тетралогію (три трагедії та сатиричну драму одного автора). Другого дня тетралогію проголошував інший поет. Наступного дня – третій автор. На четвертий день давали комедії, які переважно не були пов'язані з міфологічним сюжетом. Перше місце – означало перемогу, третє –поразку. Поети-переможці користувались загальною шаною, їм вклонялися як богам і героям,
споруджували пам'ятники й доручали важливі державні посади.
Театр в Греції – заклад державний . Влада надавала великого значення його виховній ролі, тому турбувалася про те, щоб всі громадяни могли відвідувати театр. Незаможним людям навіть виділяли спеціальні гроші, які мали назву «теорикон». Квиток зроблений із свинцю або обпаленої
глини. В ньому буквою вказано один із секторів, на які театр ділився сходами. Тут можна було зайняти місце, починаючи з 2 ряду. Місця в 1 ряду безкоштовні. Вони для почесних глядачів – стратегів, жреців Діоніса, переможців Олімпійських ігор. Переглянемо фото, що зображають давньогрецькі театри.
Слово вчителя про феномен театру в місті Епідавр.
Якщо кинути монету в центр орхестри, її дзвін чути навіть на задніх рядах. Споруда театру має форму величезної чаші, як підсилює звуки, людський голос. Дослідники знайшли відповідь на загадку одного із найзагадковіших феноменів Давньої Греції. Мова йде про дивовижну акустику
давньогрецького театру в місті Епідавр, в якому глядачі останнього ряду чують шепіт акторів так же гарно, як і ті, що сидять близько до сцени. Споруда, розрахована на 14 тисяч місць, була збудована в 300-х роках до н. е . Вчені з'ясували, що крісла, виготовлені з вапняка, створюють такий
незвичайний ефект. Сидіння виступають в ролі своєрідного фільтра, який "зрізає" низькочастотні акустичні коливання, а також глушить фоновий шум глядацького залу. В свою чергу ряди "крісел" відображають високочастотні акустичні коливання в напрямку аудиторії та підсилюють ефект. В якості акустичної ловушки для низькочастотних коливань виступали нерівності на поверхні вапнякових сидінь.
ІV. Робота з текстом трагедії.
1.Слово вчителя.
Отже, ми будемо працювати над трагедією Есхіла «Прометей закутий», яка розпочинала тетралогію. Від двох інших частин до нас дійшли лише назви «Прометей розкутий» та «Прометей-вогненосець». Щодо сатирівської драми, якою завершувалась тетралогія, то про неї не збереглося жодних свідчень.
2. Евристична бесіда.
- Пригадайте, що вам вже відомо про Прометея з уроків зарубіжної літератури в 6 класі?
- Як ви вважаєте, що покладено в основу трагедії?
- Якщо твір Есхіла – це трагедія, то чим повинна вона закінчитися?
3. Ознайомлення з побудовою давньогрецької трагедії.
У підручнику дано лиш один епісодій трагедії. Щоб зрозуміти, що це таке , ознайомимося із частинами давньогрецької трагедії.
На слайді: складові частини давньогрецької трагедії.
Давньогрецькі трагедії складалися з 9 частин, у яких виступи акторів чергувалися з хоровими партіями.
Пролог – вступ, або перший виступ акторів перед виходом хору.
Парод – пісня хоревтів, що виходили на орхестру.
Епісодій перший – другий виступ акторів.
Стасим перший – перша пісня хоревтів, яку вони виконували, стоячи на місці.
Епісодій другий – третій виступ акторів.
Стасим другий – друга пісня хоревтів.
Епісодій третій – четвертий виступ хоревтів.
Стасим третій – третя пісня хоревтів.
Ексод – епілог або закінчення трагедії.
- Дайте відповідь на поставлене перед початком роботи запитання.
4. Робота з підручником.
Звернемо увагу на уривок. Який дано епісодій? Ознайомлення з текстом твору.
Проба на роль: читання монологу Прометея.
- Чи вдалося актору передати настрій героя?
5. Робота над образом Прометея.
Які знання і вміння дав людям титан?
- Що спонукало Прометея до цього?
- Яка роль хору в даному уривку?
- Які риси проявив титан?
- Чи можна вважати, що вогонь для людей означає більше, ніж смачна їжа й тепло?
- Що уславлює драматург своїм твором?
6. Опрацювання елементів теорії літератури.
- Пригадайте, що таке вічний образ. Доведіть, що образ Прометея вічний образ.
- Чим можна пояснити той факт, що інтерес митців до образу Прометея не згасає?
7. Образ Прометея в живописі.
Презентація роботи групи, яка підготувала повідомлення про образ Прометея в літературі.
8. Матеріали для повідомлення.
Протягом багатьох віків до образу Прометея звертаються відомі поети - Байрон, Гете.
Образ Прометея поширений в українській літературі. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Максим Рильський, Андрій Малишко увічнили у своїх творах пам'ять про гордого титана Прометея. Досить згадати хоча б Шевченкові рядки поеми «Кавказ», які перегукуються з трагедією
Есхіла:
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день Божий довбе ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, тане вип'є
Живучої крові, -
Воно знову оживає
І сміється знову.
Для Шевченка Прометей - символ стійкості народу, який бореться і перемагає. Іван Франко
вважав, що справжній поет є носієм прометеїзму, а поезія - «вогонь в одежі слова», який несе
людству «правдиві іскри Прометея». Дочкою Прометея називають Лесю Українку У вірші «Fiatnox!»
(«Хай буде тьма!») вона звертається до своїх однодумців: «Брати мої, нащадки Прометея!» У поезії
«Ніобея» оспівується горда жінка, у якої вбили всіх її дітей, та вона не скорилась: «...Я дочка
Прометея - і милосердя для себе не буду... благати». Раб-неофіт у драматичній поемі Лесі Українки
«В катакомбах» без вагань відкидає проповідь смирення і покори:
Я честь віддам титану Прометею,
що не створив своїх людей рабами,
що просвітив не словом, а вогнем,
боровся не в покорі, а завзято,
і мучився не три дні, а без ліку,
та не назвав свого тирана батьком,
а деспотом всесвітнім, і прокляв,
віщуючи усім богам погибель.
У драматичній поемі «Кассандра» Леся Українка протиставляє Прометея жалюгідному
Епіметею, який понад усе цінує власний спокій.
«Прометеїзм» - це уособлення самовідданості, шляхетних почуттів і вчинків людини, незгасного прагнення досягти своєї мети.
9. Образ Прометея у музиці.
Дух Титана надихав на створення чудових музичних творів відомих композиторівиЛ.Бетховена, Ф.Ліста, Р.Вагнера, О.Скрябіна, К.Стеценка. О.Скрябін написав симфонічний твір «Поема вогню - Прометей», яка поклала початок такому явищу як кольоровий світловий супровід музики. Давайте ознайомимося з фрагментом цього твору.
10. Прослуховування та перегляд фрагменту.
11. Творча робота.
Складання сенкана на тему «Прометей».
V. Підведення підсумків уроку.
Підсумкова бесіда
— У чому сила Прометея?
— Якими рисами характеру наділений Прометей у Есхіла?
— Яку людину ми можемо назвати Прометеєм ?
— Чи відомі вам історичні особистості, які загинули за ідеї, за пошук істини, за бажання примножити людські пізнання?
Заключне слово вчителя.
На жаль, шлях благодіяння несе багато страждань. Досить згадати Сократа, давньогрецького філософа, якого стратили в 399 р. до н. е. за те, що він навчав людей мислити самостійно, відмітати догми і забобони. Або італійського вченого Джордано Бруно, якого в 1600 році спалили на вогнищі інквізиції за те, що він стверджував: "Земля обертається навколо Сонця, а Всесвіт нескінченний".
Тому і безсмертний образ міфічного Прометея, що став втіленням людського прагнення до прогресу, до істини і боротьби за неї.
Греки говорили: «Життя – це великий театр, і ми всі без виключення, граючи свої ролі, повинні взяти позитивний урок».
VІ. Домашнє завдання (за вибором).
1. Підготувати повідомлення на тему «Життя та творчість Есхіла».
2. Написати твір-мініатюру «Мої роздуми над образом Прометея».
