Мета уроку: удосконалення творчого мислення, пізнавальних інтересів, культури зв'язного усного мовлення; уміння вчитися: уміння визначати символіку літературного твору (на прикладі повісті Е. М. Гемінґвея «Старий і море»), образну систему твору; здобути навички спілкування в колективі й толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; уміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; уміння і навички аналітичного характеру; соціальні: уміння обстоювати свою думку; гуманістичний світогляд, загальнолюдські моральні цінності й ідеали).
Перевірка знань учнів за допомогою тестів та завдання з вільним вводом
Вміст уроку:
1
2
3
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
Як ви вже знаєте, за повість «Старий і море» Е. М. Гемінґвей 1954 року здобув нобелівську премію. У рішенні нобелівського комітету зазначено, що премію присуджено «за видатну майстерність стилю у сфері сучасного оповідного мистецтва, яка особливо яскраво виявилась у повісті...». У чому ж полягає майстерність стилю письменника? Що сховано між рядками, здавалося б, звичайнісінької оповіді? Відповіді на ці запитання спробуймо знайти сьогодні на уроці.
Перегляньте відео:
Уважно прочитайте теорію, переглянь
УРОК "Символіка та ознаки притчі
в повісті "Старий і море"
та переходь до тестування!!!
Літературні дослідники називають повість видатногоамериканського письменника Ернеста Міллера Гемінґвея (1898-1961) «Старий і море» «притчею», ймовірно, це дійсно так. Так як цей, з одного боку, дуже реалістичний твір – не просто опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого рибалки з морем і рибою. Ця повість має значно більш широкий і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідністьзбереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. Але саме з приводу повісті «Старий і море» письменник сказав: «Здається, що, нарешті, я домігся того, над чим працював все моє життя». Що мав на увазі Хемінгуей? Напевно, однозначно відповісти на це питання неможливо. Але зрозуміло одне: він досяг у своїй творчості вищої сходинки і на рівні ідей, і на рівні художнього зображення дійсності.
Ззовні сюжет повісті досить нескладний. Старий Сантьяго, герой твору, стомлений невдачами, які переслідували його вже тривалий час, відпливає далеко в море, у пошуках здобичі. Йому пощастило: попалася «величезна риба». Та риба була велика і сильна, що старому довелося додати чимало зусиль, щоб перемогти її. Але на зворотному шляху акули пожирають рибу, і старому залишається її кістяк.
Однак справа в тому, що сама по собі боротьба старого з рибою, з акулами – це лише видима частина сюжетного «айсберга». Захована ж у підтексті частина говорить про більш важливе і значне: письменник розмірковує над взаєминами людини з суспільством, людини і природи, людини і навіть Всесвіту. Реалістичні образи старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул навівають символістичного значення і знаходяться в протистоянні і єдності одночасно.
Стверджується думка про взаємозв’язок всіх жителів Землі: людей, тварин, птахів, і в той же час один з парадоксів людського існування: людина змушена вбивати тих, кого любить, хто «дорожчий від брата». Людина – частина природи, частина Всесвіту. Вона відчуває це і прагне до гармонії з ними. Саме такою повинна бути світобудова: людина в гармонійному співіснуванні з природою, Всесвітом – до такої важливої думки приходить Хемінгуей. Розглянемо взаємозв’язок образіві старого і хлопчика:
У центрі повісті Хемінгуея фігура старого, самотнього рибалки Сантьяго з «веселими очима людини, яка не здається». Він давно вже живе тільки спогадами про свою юність і марить про побачені колись береги Африки… Сантьяго дружить з сусідським хлопчиком Маноліно, відчуваючи в ньому таку ж романтичну душу і захоплення морем.
Старий живе відповідно до власного трудового етичного кодексу, героїчно бореться за життя й людську гідність. Майже три місяці щодня він виходить у море і повертається без улову. На вісімдесят п’ятий день Сантьяго ловить величезного марліна. До речі, упіймати таку рибину, як марлін, дуже важко, оскільки вона розвиває швидкість до 140 км/год, а її маса сягає 1200 фунтів (близько 600 кг). Вона може легко повести за собою човен і навіть потопити його.
Рибу з’їдають акули. Здається, старий зазнає поразки. Сум, самотність, старість. Слабкість, згасання підкреслюються навіть в описі зовнішності рибалки.
Але згадаймо, як Сантьяго боровся з рибою. У вирішальний момент, коли після триденних перегонів марлін утомився й випірнув із моря, старий відчув, як у нього «каламутиться в голові». Проте спинив себе: «Треба, щоб голова була ясна. Отже, збери докупи свої думки й навчися терпіти, як чоловік. Або як оця риба». Рибалка намагався максимально мобілізувати всі свої сили, щоб здобути перемогу й довести тим, хто вважав його невдахою, самому собі, морській істоті, що він ще чогось вартий! «Безглуздо втрачати надію,— думав він.— Безглуздо й, мабуть, гріх».
У боротьбі старого з акулами виражено оптимізм. Хемінгуей невтомно знову й знову підкреслює тему непереможності людини. По суті, повість стверджує, що поки людина жива, поки вона відчуває себе людиною, є надія на краще. Старий залишається без зброї, утома його перевищує межі можливого. Він знає, що вночі акули нападуть знову. Що він може? Битися, поки не помре. Трохи пізніше мріє, щоб йому не довелося більше боротися, але знову і знову вступає в боротьбу. Коли ж поразка здається безумовною, коли від риби нічого не залишається, у самій поразці вимальовується перемога. Старий знову, як на початку повісті, несе додому — навіть без допомоги хлопчика — щоглу зі згорнутим вітрилом. Засинає, і сняться йому леви молодості, а хлопчик оберігає його сон, чекаючи нових, щасливих днів передачі мудрості від старого йому, представникові молодого покоління.
• старість – юність
• кінець – початок
Хлопчик Маноліно – продовження старого, його майбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом з досвідом і частина душі старого. «Був би зі мною хлопчик», – рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор утверджує думку, що сила людства в його єдності.
Образи акул– хижаків, ворогів можна ще сприймати, як перешкоди на шляху досягнення мети. Людина сміливо вступає з ними в боротьбу. Але «переможець нічого не набуває», – цю філософську думку Хемінгуей виніс навіть у заголовок одного зі своїх творів. Сутність людського життя в боротьбі і перемозі в ній, можливо, це перемога над собою.
У житті (море) у кожного є своя Риба (мета, мрія), яку потрібно купувати, є свої Акули (вороги, перешкоди), і, слава Богу, є свій Хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої Леви( «найкраще в моєму житті», символ юності, дитинства того, що допомагає жити).
А ще людина – частинка неосяжному Всесвіті. Вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що оточує її: небом, сонцем, морем, птахами, рибами. Вона – не цар, не піщинка – вона рівна серед рівних.
Стають зрозумілими слова Хемінгуея з приводу закінчення ним повісті: «Здається, що я, нарешті, добився того, над, чим працював все моє життя». Письменник у своїх творах завжди зображував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, що оточує її суспільства. Тобто, там були зафіксовані лише миттєвості, а тут – вічна картина світу і людського існування.
