Стилістичні засоби фонетики

Митці художнього слова увиразнюють звучання своїх поетичних чи прозових творів засобами фонетики: створюють певний образ за допомогою звуків, навіюють враження шляхом повторення голоснихабо приголосних. Такий стилістичний прийомназивають звукописом — надання твору мелодійності, чіткості, виразності за допомогою звуків.

До фоностилістичних засобів належать алітерація, асонанс, анафора, епіфора, анепіфора, звуковідтворення, звуконаслідування.

Алітерація — повторення певних приголоснихзвуків у словах, що складають речення, для підсилення звучності тексту і через нього створення художнього образу.

Приклад:

Тиша у лісі, тиша, вітер кущі колише (О. Кононенко).

І знову мчиш, як метеорти.
І довго світяться в душі
оті розкішні натюрморти
уздовж доріг на спориші... (Л. Костенко).

Асонанс — повторення однакових голоснихзвуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює ïï музичність. Eмoційнo-зopoві oбpaзи, які нapoджyютьcя зaвдяки цьoмy пoeтичнoмy пpийoмy, яcкpaві, cильні, peaльнo відчyтні. Taким чинoм cтвopюєтьcя eфeкт пpиcyтнocті, дeтaлізaції.

Приклад:

Коник чорний, місяць повний
І маслини в моїй торбі.
Хоч би й знав я ці дороги,
Та повік не буду в Кордобі.
І крізь простір, і крізь вітер,
Чорний кінь, червоний обрій (Ф. Г. Лорка).

Епіфора — єдинозакінчення,  повторення одних і тих же звукових сполучень, слів, словосполучень у кінці фрази з метою підсилення виразності художнього мовлення. Різновидом є звукові епіфори, які в поетичному часто зливаються з римою.

Приклад:

Святої, чистої води — чекаю.

Ти, певно, теж сюди ходив — чекаю.

Перед очима світло й світ, коли заплющу,

молюся — шлях мені один — чекаю (А. Тимченко).

Анафора — єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій.

Приклад:

Ми з тобою — дві крижини

Запізнілої зими,

Слід розбитої сльозини

На долонях у пітьми.

Ми з тобою — вічний спомин

Про все те, що не збулось;

Слів далеких згаслий гомін, —

Сонця наче й не було (Н. Черкес).

Звукова анафора — повторення початкових звуків — першого звука рядка у вірші або першого звука в слові.

Приклад:

Війнув верховий вітер. Вчувався віддалений вигрім. Вгорі викаркувало вороння. Відучора всіх веселили вірлині вильоти, веселики, веснянки, в’юрки, вивільги (Л. Сердунич). Знову зранку засвітало – зникли золотисті зорі. Зима землю застеляє, завіває звук зимовий (А. Гагін).

Можуть повторюватися ті самі звуки, слова, словосполучення на початку і в кінці якогось висловлювання. Така фігура називається анепіфорою, або кільцем.

Приклад:

Не кажи, що підіймеш на крилах

Так високо-високо, над хмари, —

Не летіти нам більше у парі.

Не кажи, що підіймеш на крилах (Н. Черкес).

Рефрен — повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах.

Приклад:

Більше немає життя, крім цієї любові.
Стіл на веранді, на ньому — надкушена груша,
кішка проходить і мружиться, мліє від сонця.
Лійка зелена. Вогніє фізаліс у вазі.
Більше немає життя, крім цієї любові.
Я окуляри знайшла на дорозі та книгу.
Все це несу на веранду, всміхається кішка.
Сяду читати, а там, на пожовклій сторінці:
«Більше немає життя, крім цієї любові...» (А. Тимченко).

Звуконаслідування — імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ. У художніх творах використовується для створення більш реалістичного враження від описуваного.

Приклад:

Тонко заводить вориння, як муха в тенетах, скиглить біль нестерпучий, плаче самотній сум… Дз-з… дзи-и… — Птруа… птруа!..— Горляний поклик все навертає крайніх в отару, тримає повідь у берегах (М. Коцюбинський).

Римування — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними.

При кільцевому римуванні римуються 1 з 4та 2 з 3 рядки строфи (абба).

Приклад:

Тисяча питань падає на наші уста,
тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги,
тисяча зірок свої вказує нам дороги,
тисяча вогнів палає, й далі темінь пуста (Б.-І. Антонич).

При перехресному римуванні римуються 1 з 3 та 2 з 4 рядки строфи (абаб).

Приклад:

Мились росами десь під тучею,
в землю падали в добрім літі,
і ставала земля пахучою,
ніби яблуко на орбіті... (А. Малишко).

При суміжному (парному) римуванні римуються 1 з 2 та 3 з 4 рядки строфи (аабб).

Приклад:

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні (В. Симоненко).

Існують вірші без рим.
 

Верлібр, або вільний вірш, — назва специфічної, структурно наближеної до прози форми віршованого твору (а також його рядка); неримований і нерівнонаголошений твір. Рядки вільного вірша мають різну довжину, не поділяються на стопи; в них різна кількість наголосів і розташування їх довільне. Верлібр не визнає рим, внаслідок чого зникає і поділ на строфи. 
 

Наповнюймо
цей холодний всесвіт
теплими словами нашої мови,
які народжуються разом із диханням (В. Голобородько).

Перевір закріплену теорію.