Тема: Рудольф Еріх Распе. Пригоди барона Мюнхаузена.
Мета. Виробляти вміння узагальнювати вивчений матеріал; дати учням можливість відчути радість творення; виховувати любов до природи; сприяти формуванню в учнів почуття гумору.
Обладнання: Ілюстрації до твору, виставка літератури, костюм Мюнхаузена.
Найправдивіша людина у світі… Р.Е.Распе
Хід уроку.
І. Сьогодні у нас не зовсім звичайний урок. Це урок-гра, урок-фантазія, урок-роздум. Ми будемо говорити з вами про «найправдивішу людину у світі», ще раз звернемо увагу на те, що допомагало героєві вистояти у скрутну хвилину.
Як звати цього героя? /Мюнхгаузен/
ІІ. Так, діти, барон Мюнхгаузен. І герой він незвичайний. Тому і ваші знання перевіримо незвичайним чином. Для цього мені на деякий час доведеться стати Мюнхгаузеном, а вам – уважними слухачами. Вам уже відомо, що хвальковитий барон вдається до вигадок. Тож і в моїй розповіді, тобто в розповіді Мюнхгаузена, їх буде чимало. Ваше завдання – їх помітити і хором виправити. /Вчитель вдягає костюм Мюнхгаузена/.
Рольова гра
Я граф /барон/ Мюнхгаузен – герой однієї з маловідомих /найвидатніших/ книжок світової літератури. Багато /небагато/ читачів і не чули мого імені. І не всім відомо, що я вигаданий письменником /існував насправді/. Народився я в Англії /в Німеччині/. Дорослим потрапив до Японії /Росії/, де став військовим. Там мені довелося взяти участь у російсько-італійській /турецькій/ війні. О, я здійснив чимало бойових подвигів, але зрештою повернувся до рідного Боденвердена.
Ви, певне, зауважили, що я людина дуже скромна і не люблю розповідати друзям про свої мисливські і воєнні подвиги /любив/. І не дивно, що мене мало хто знає. Тому я був вражений, коли якийсь невідомий автор опублікував у берлінському альманахові «Путівник для похмурих /для веселих/ людей вісімнадцять гумористичних оповідань» і їхнім автором назвав недотепного /дотепного/ пана Мюнхгаузена. Так моє ім’я вперше з’явилося друком. А згодом не дали йому піти в небуття два англійські /німецькі/ письменники – спочатку Рудольф Еріх Распе, а згодом – Готфрід Август Бюргер. Книжка Распе про мене побачила світ 1789 /1785/ року в Німеччині /в Англії/. Вона читачеві не сподобалась /навпаки, лише за рік її було перевидано п’ять разів/. У 1786 році з’явилася книжка Бюргера. Мене змальовано в цих книжках зарозумілим хвальком-брехуном, невдатним /талановитим/ фантазером, нерішучим боягузом /рішучим сміливцем/, що звик лише сидіти вдома /мандрувати в пошуках пригод/.
Ось на цьому я виходжу з ролі Мюнхгаузена. Мені дуже приємно, що ви багато запам’ятали і виправили помилки.
ІІІ. – А от чи пам’ятаєте ви, які історії розказував Мюнхгаузен? Які риси характеру виявляв? /Звернути увагу учнів на малюнки/.
Хто з вас розкаже, яка історія йому найбільше сподобалась? /Учень виходить до дошки і переказує оповідання від третьої особи./
А чи правда, що в його оповіданнях поєднується реальне і фантастичне? Що тут відноситься до реального? Що до фантастичного?
Назвіть риси характеру Мюнхгаузена. Мікрофон /Кожен учень називає по одній рисі/.
Підсумок. - Так, діти, Мюнхгаузен – веселий вигадник, любить перебільшувати, приголомшувати слухачів неймовірним, фантастичним. Його життя було складне і небезпечне: він воював, багато подорожував, зазнав страждань у турецькому полоні. Проте зберіг честь, гідність. В цьому йому допомогли весела вдача, снага, сила духу. Він часто кепкує із себе. Висміює людські пороки. Йому хочеться, щоб люди були доброчесні, сміливі, розумні, допомагали один одному в біді. Брехня Мюнхаузена нестільки наявна, що сприймається скоріше як художній прийом, як спосіб розвеселити, вилікувати сміхом. Тому він з повним правом міг назвати себе «найправдивішою людиною у світі». /Звернутись до епіграфа/.
ІV. А ще багато у Мюнхгаузена оповідань про тварин. Згадайте, які це оповідання?/Показати ілюстрації/. /«Незвичайний олень»/ .
Коли барон натрапив у лісі на красеня-оленя, як він про нього говорить? /Зачитати цитати/.
Що робить барон? /Стріляє кісточкою з вишні/.
Які почуття лишаються в його душі? /Захоплення красою і досада/.
Минув рік, і наш герой знову побачив оленя. Естетичне почуття не здане протистояти мисливському інстинкту. Мюнхгаузен убиває лісового красеня, але всі його мисливські хвастощі, кураж передають внутрішнє розчарування героя, невдоволення своїм вчинком: загублена краса, знищене чудове створіння природи.
Чи не є кісточка з вишні символом доброзичливого ставлення до тварин? До живих істот?
Чи не здається вам, що Распе разом зі своїм героєм закликає: не стріляйте у природу, не знищуйте прекрасне.
ХVІІІ ст.. – час великих подорожей, колонізації нових земель – відоме жорстоким винищенням рідкісних тварин, птахів, рослин. Європейський ринок наповнювався «екзотикою», а в джунглях Африки, тропічних лісах Латинської Америки, пустелях Азії, на узбережжі Австралії ставало все менше тварин і рослин.
Проблема «Людина і природа», якої торкається німецький письменик, на жаль, і досі актуальна. «Червону книгу» невпинно поповнюють нові і нові жертви. Людина і через двісті років після появи книги Распе не порозумнішала. Природа, тваринний і рослинний світ вимагають нашої уваги і захисту.
А хто з вас допомагає тваринам, птахам? Вирощує квіти?
Подивіться, діти, і за ці квіти на вікнах, і за клумби навколо школи ми відповідаємо. І повинні берегти цю красу!
V. – Хоч як багато розказав історій барон Мюнхгаузен, а письменники Распе і Бюргер їх записали, виявляється, що не всі.
І зараз я оголошую конкурс – «Нерозказана історія барона Мюнхгаузена».
А ви уважно слухайте і скажете, яка історія вам найбільше сподобалась? Чим вона схожа на розповіді барона Мюнхгаузена? /Фантастичне, гумор/
VІ. Учні читають власні оповідання: «Мюнхгаузен у Свесі», «Полювання з котом» , «Мюнхгаузен і машина часу»
VІІ. Домашнє завданнє:
Якою ж людиною був барон Мюнхгаузен? Написати властну думку.
.png)