Тема: Роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара».
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст, особливості жанру роману; розвивати навички переказування частин твору, коментування та аналізування, уміння висловлювати свої думки з приводу почутого й прочитаного, обґрунтовувати їх; виховувати учнів у кращих гуманістичних традиціях.
Оснащення: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
• Вітання з дітьми.
• Звернути увагу школярів на особливість форми уроку-поліфонії (література, музика, живопис, живе спілкування).
II. Мотивація навчальної діяльності
Вчитель: Незважаючи на те, що літературознавці написали безліч праць про роман Федора Достоєвського «Злочин і кара», проаналізували чи не кожне слово, і донині цей твір залишається складним та неоднозначним. В українських школах цей роман вивчають упродовж шести годин, а в японських юридичних навчальних закладах із ним працюють близько дев’яноста годин! Що ж такого особливого є в цьому творі? (Очікувані відповіді).
III. Оголошення теми й мети уроку
IV. Актуалізація опорних знань
Вчитель: Яке відношення до роману «Злочин і кара» мають записані на дошці визначення?
соціально-психологічний, дискусійно-філософський, роман-трагедія, детективний, роман ідей, реалістичний.
(Очікувана відповідь: Це визначення жанрового розмаїття роману. Ми не можемо однозначно визначити його жанр, оскільки Ф.М.Достоєвський створив новаторський роман, який увібрав у себе ознаки різних структур).
Вчитель: Із яким жанровим визначенням роману „Злочин і кара” не можна погодитися повною мірою?
(Очікувана відповідь: Роман «Злочин і кара» не є суто детективним романом. Головний герой — злочинець, а не слідчий, як це буває в детективних романах. У ході сюжету виявляється не особа злочинця, а причини злочину, його філософська теорія. Можна сказати, що сутність слідства інакша, ніж у детективному романі – це пошук не людини, а ідеї, «духу» злочину. У детективному романі головне — сюжет, а в «Злочині і карі» — це думка, точка зору. Отже, твір Ф.М.Достоєвського не можна однозначно вкласти у стандартну схему авантюрно-детективного роману).
V. Вивчення нового матеріалу.
1. Робота в парах за біографією Ф. Достоєвського (запитання, переказування).
2. Переказування сюжету роману, створення головного «сюжетного ланцюжка»
Очікувані відповіді:
Бідний студент Раскольніков задумав убити лихварку і йде «на спробу» відмова героя від наміру після відвідування старої розповідь Мармеладова і повернення Раскольнікова до свого задуму лист від матері, її повідомлення про сестру Дуню сон Раскольнікова, друга відмова від злочинного задуму випадкова звістка про те, що сестри лихварки не буде ввечері вдома; розмова в трактирі між студентом і офіцером про стару процентницю підготовка до злочину і вбивство лихварки та її сестри Лизавети. Душевні та фізичні муки студента; переховування грошей, марення. Допомога Разуміхіна приїзд матері та сестри Раскольнікова; допомога Мармеладову, якого збив кінь, його смерть. Знайомство із Сонею Раскольніков відмовляє Дуню від шлюбу з Лужиним заради матеріального порятунку їх сім’ї. Підозри слідчого Порфирія Петровича розмова Раскольнікова із Сонею, його зізнання. Свидригайлов підслуховує розмову. Порфирій Петрович називає Раскольнікова вбивцею, хоча визнав провину інший Соня переконує Раскольнікова зізнатися, він не витримує докорів сумління та викриває себе. Його судять, визначають покарання — каторгу. Соня їде разом із ним. Раскольніков знаходить розраду у вірі, в Євангелії.
VІІ. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу
1. Слово вчителя
Більшість літературознавців вважають, що роман «Злочин і кара» створено «на підставі глибоких і сумних роздумів письменника над найважливішими проблемами часу. Достоєвського цікавлять, перш за все, моральні наслідки повсюдного збіднення, зростання злочинності й народного пияцтва, спричинені реформою 1861 року й подальшим розгулом капіталістичного хижацтва».
Головним мотивом роману «Злочин і кара» Достоєвський робить мотив падіння моральності, людського роз’єднання, зростання злочинності й трагедію «маленької людини». Він усвідомлює, що всі злочини, внутрішні страждання та метання головного героя, муки совісті й боротьба розуму та серця є відображенням конфліктів і парадоксів навколишньої дійсності.
Щодо назви твору, то в перекладі з російської символічне значення назви дещо звузилося. Російською мовою «преступление» — це ще й «переступ», перехід через межу, через яку переступати людині не можна, тобто через моральні, «неписані» закони.
У своєму творі Достоєвський запропонував новий, поліфонічний тип художнього мислення. Жанр його «Злочину і кари» дехто навіть визначає як поліфонічний роман. Що це означає? У музиці поліфонія — багатоголосся. У літературі поліфонічність — «множинність самостійних і незлитих голосів та свідомостей», незалежність художніх світів, що відображають свідомість героїв.
VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок
Учитель. Знайдіть «точки дотику» роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» та таких висловлювань письменника:
• «Я не хочу і не можу вірити, щоб зло було нормальним станом людей»;
• «Добро залишиться завжди, тому що воно є потребою особистості».
VIIІ. Домашнє завдання
З’ясувати історію задуму роману, його жанр, новаторство письменника; дібрати матеріали для вікторини за змістом твору.
.png)