Річард Бах."Чайка Джонатан Лівінгстон"

Доброго дня

Оголошення теми уроку:

Річард Бах."Чайка Джонатан Лівінгстон"

Опрацювання нового матеріалу.

— «Якщо я тільки можу повернутися до будь-якої ідеї спиною, залишивши її там, у темряві, за порогом, то я не візьму в руки перо. Але час від часу передня стіна раптово з гуркотом розвалюється, обсипаючи все довкіл водоспадом скляних бризок та цегляною крихтою, і хтось, переступивши оце все сміття, хапає мене за горлянку і ніжно промовляє: Я не відпущу тебе, доки ти не втілиш мене словами і не запишеш їх на папір». Саме так про своє письменство написав Річард Бах, з творчістю якого ми сьогодні почнемо знайомитись.

— «Чайка Джонатан Лівінгстон» (1970 р.) — одна з головних книг XX ст. Це стисла і мудра притча про велику мрію, яка живе в душі кожної людини, — мрію про політ, про покликання, мрію про безмежну досконалість.

Ідея написання книги виникла в автора 1959 року і була реалізована через вісім років. Письменник вважав, що він не автор твору, а лише медіум. Одного разу, прогулюючись туманним берегом каналу Белмонт Шор (штат Каліфорнія), він почув Голос, який вимовив загадкові слова: «Чайка Джонатан Лівінгстон». Підкоряючись Голосу, він сів за письмовий стіл і записав марево, що пройшло перед його очима, як кінострічка. Але на цьому історія майже скінчилась. Скільки письменник не намагався власноручно продовжити повість, йому це не вдавалось, аж поки через 8 років примарилось продовження. Повість не одразу вразила видавців і читачів, спроби видати її окремою книжкою закінчилися невдало. Лише після того, як книгу було ілюстровано чудовими світлинами фотографа-анімаліста Расела Масона, вона стала популярною.

За жанром — це алегорично-філософська повість про призначення людського життя. Річард Бах задумав написати про птаха, який мріяв пройти крізь стіну обмежень і заборон, виявивши наполегливість у подоланні своїх обмежених можливостей, упевненість у необхідність боротьби за досягнення своєї мети.

Притча побудована із трьох частин та епіграфа: «Справжньому Джонатану — Чайці, яка живе в кожному із нас». (Ім'я чайки Джонатан Лівінгстон — ім'я славетного американського льотчика 30-х років XX ст.)

Особливості художнього методу Річарда Баха (записи в зошити)

• Максимум правди;

• використання ритму;

• пауза у визначених місцях тексту;

• спектр вузької уваги до події;

• опис техніки і майстерності польоту;

• використання цитат із попередніх творів;

• філософічність і афористичність.

Історія створення притчі.

Щодо твору «Чайка…», то письменник стверджує, що він не стільки її автор, скільки медіум, бо ідея цієї філософської повісті йому не належить. Одного разу, під час прогулянки туманним берегом каналу Белмонт Шор (штат Каліфорнія), він почув Голос, який вимовив загадкові слова: «Чайка Джонатан Лівінгстон». Підкорюючись Голосу, Бах сів за письмовий стіл і записав марево, що пройшло перед його очима, як кінофільм. Але на цьому історія майже скінчилася, бо скільки не намагався Бах власноручно продовжити повість, йому це не вдалося, аж поки через 8 років йому примарилося продовження. Відповідаючи на питання численних читачів, які просили розшифрувати сенс повісті, він говорив, що додати до написаного нічого не може, бо, на відміну від романів, у «Чайці» йому не належить ні рядка.

Притча Баха своєю першоосновою має біблійно-євангельський сюжет: обранництво і вигнання, повернення до тих, «чий розум відкритий до знань», учені-апостоли, чудеса, відвідування раю чайками, смерть і воскресіння. Не випадково Майкл Корда, кінокритик американського журналу «Глемоур», рецензуючи екранізацію притчі Баха режисером Холлом Бартлетом, підкреслив, що в кінострічці Джонатан Лівінгстон виглядає пташиним Христом. Але, незважаючи на євангелійські мотиви, притча вільна від будь-якого релігійного пафосу.

Давайте пригадаємо, що таке притча.

Словникова робота.

Притча –це повчальна розповідь з історії чи повсякденного життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях.

Символ –умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Алегорія (іносказання) – спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев – сила, влада чи царювання).

Виокремлення в повісті ознак притчі

- Які ознаки притчі наявні в повісті Р. Баха?

Відтворення сюжетного ланцюжку повісті.

Джонатана-чайку бентежить безглуздість і вузькість існування чайок, які стурбовані лише щоденною боротьбою за виживання – прагнення до вдосконалення – вивчення польоту як мистецтва і способу буття – не в змозі змиритися з правилами примітивного існування чайок у суспільстві – вигнання зі зграї – чайка-пустельник – зустріч із чайками, які забирають його на Небеса – знайомство з Чіанг – мудрою чайкою-старійшиною, яка вчить його переміщатися зі швидкістю думки в просторі та часі – Джонатан приймає рішення повернутися на Землю, щоб передати отримані знання таким же самим чайкам, – Лівінгстон збирає команду з чайок, вигнаних зграєю, і починає навчати їх майстерності польоту – знаходження все більше прихильників і прихильників – передача своєї ролі наставника одному з учнів – продовження вдосконалення після завершення земного шляху.

Бесіда за змістом притчі«Чайка Джонатан Лівінгстон».

- Визначте тему повісті

(Зображення героя, який не хотів бути таким як усі, якого не цікавили низькі турботи повсякденності)

- Яка композиція повісті?

(Повість складається з 3 частин)

- Умовно назвіть ці частини:

(Перша частина зображує духовне пробудження Джонатана, який прагне змінити своє життя та не вдовольняється подіями буденності.Всі його дії не тільки не отримали підтримку Зграї, а й призвели до нерозуміння і вигнання; Друга частина присвячена зображенню прекрасних небес і розумінню того, що «Небеса — це не місце і не час. Небеса — це досягнення довершеності»; Третя частина побудована на виявленні невірного та дійсного розуміння суті польоту, що призводить до протистояння: учні – вчителі)

- Хто є головним героєм повісті Р. Баха? (Чайка Джонатан Лівінгстон).

Р. Бах написав: «А далеко від усіх, далеко від рибальського човна і від берега, вправлявся в польоті самотній птах чайка Джонатан Лівінгстон».

-Чому Джонатан самотній?

( Його дратувало те, що інші чайки булистурбовані лише щоденною боротьбою за прожиток).

- Що вирізняло Джонатана серед інших чайок? Зачитайте.

(«Більшість чайок не завдають собі клопоту, аби дізнатися щось про політ, хіба що найнеобхідніше: як долетіти від берега до їжі та повернутися назад. Для більшості чайок головне їжа, а не політ. А для цієї чайки політ був важливішим за їжу. Джонатан Лівінгстон над усе любив літати»).

- Чи розуміли батьки свого сина?

(Ні, вони вважали, що «польоти - це забавка для пеліканів та альбатросів», їм не подобалося, що від нього залишилося саме пір'я та кістки, для них головним в житті було вміння здобувати їжу).

- Як пояснював Джонатан своє прагнення до польотів? Зачитайте

(Він вбачав у польоті не просто рухи крилами, а мистецтво.«Я хочу знати, що можу робити в повітрі і чого не можу. Я хочу знати, от і все»).

Перед нами не просто повість, а повість-притча. Отже, Джонатан – це не просто чайка, він символізує людину, яка прагне до знань, досконалості. Крила – це символ мрії, свободи, волі, духовності, багатства думки, емоційного піднесення, могутності, незалежності й впевненості. Образ крил уособлює усі ті чесноти, які роблять людину Людиною. Недарма у греків крила символізували любов і перемогу. А давньогрецький філософ Платон вважав крила символом розуму.

Чи є образ чайки Джонатана підтвердженням цієї думки? Доведіть це цитатами з повісті

(Так, бо він постійно прагнув до знань, до пізнання чогось нового.

«Він хотів знати все про швидкість польоту і за тиждень дізнався про неї більше, ніж найшвидша чайка у світі».

«Перше, що він подумав: це тріумф! Гранична швидкість! Двісті чотирнадцять миль за годину для чайки! Це прорив, це велика, вирішальна мить в історії Зграї, а для чайки на ім`я Джонатан це початок нового життя».

«Те знання, яке він колись хотів відкрити всій Зграї, тепер було його єдиною розрадою; він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за це таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік».

«Уже за кілька днів він зрозумів, що тут йому належить дізнатися про політ іще більше, ніж у попередньому житті. Чайки, що мешкали тут, були близькі йому по духу. Всі вони жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя у польоті. Це були просто дивовижні птахи, і кожен з них тренувався щодня, багато годин поспіль, вивчаючи все нові та нові таємниці».

«Ті чайки, що нехтують досконалістю заради мандрів, не летять нікуди, бо їм непідвладна швидкість. А ті, хто відмовляється від мандрів заради досконалості, в одну мить дістаються куди захочуть».

«І що більше Джонатан учився доброті, то глибше він пізнавав сутність любові й чимдалі дужче хотів повернутися на Землю. Джонатан Лівінгстон, незважаючи на своє самотнє минуле, був природженим учителем, і найкращим виявом любові стала для нього можливість передати свої знання тій чайці, яка чекає слушної нагоди, аби пізнати щось нове».

«А він говорив дуже прості речі: що чайка має право літати, що свобода - це її істинна сутність, і все, що обмежує цю свободу, нічого не значить, усі забобонні звичаї, усі закони, хоч би які вони були».

«Межі немає, Джонатане? подумав він. Ну то що ж, скоро настане час, коли я вирину з повітря на твоєму березі і зможу тебе дечому навчити! І хоча Флетчер намагався дивитись на своїх учнів із належною суворістю, він на мить побачив їх такими, якими вони є насправді, і вони не просто сподобалися йому в цю мить, він їх полюбив. Межі немає, Джонатане? подумав він і всміхнувся.І рушив у свій політ до знання»).

— Попри те, що головним героєм повісті є птах, ми усвідомлюємо, що це — втілення людських сподівань і прагнення відірватись від буденності й відкрити для себе Всесвіт.

Автор стверджував: гарантію на складне і щасливе життя можна дістати, але для цього необхідно:

• визначитися з тим, що любиш робити понад усе на світі;

• робити ту справу, яка подобається, незважаючи на будь-які перепони;.

• дарувати іншим те, чого навчився, але тільки тим, хто розуміє цінність такого дару і хоче його мати.

Отже, написана Річардом Бахом книга — це своєрідний інструктаж про те, як врятувати світ і удосконалити себе.