Походження, значення, лікувальні властивості батату, мангольду, огіркової трави.

Мета: Ознайомити учнів з малопоширеними овочевими культурами, походженням, значенням, лікувальними властивостями, виховувати в учнів відповідальне ставлення до природи, навколишнього середовища.

Батат або солодка картопля – це давня овочева витка рослина із стеблами, які в довжину можуть досягати трьох метрів. Цей овоч з сімейства берізка використовується в їжу вже близько 10000 років. Батьківщиною батата є Америка. На сьогоднішній день солодку картоплю вирощують і в тропічних і субтропічних країнах. Лідируючі позиції з виробництва батату займають Індонезія, Індія і Китай. У цих країнах овоч отримав назву «плід довголіття». Висота батату до 15 – 18 см. Бічні корені сильно потовщуються й утворюють бульби. З білою, жовтою,помаранчевою, рожевою, кремовою, червоною або фіолетовою їстівною м’якоттю. Вага однієї бульби становить 200 – 300 г і більше.

Листки чергові, без прилистків, серцеподібні. З зубчастим краєм на довгих черешках. Квітки яскраві і великі, пазушна оцвітина п’ятичленна. Віночок рожевий, блідо – бузковий або білий. Багато сортів не цвітуть. Запилення перехресне, запилювачі переважно бджоли Плід чотири насінна коробочка. Насіння чорне або буре, діаметром 3,5 – 4,5мм Батат дуже теплолюбна рослина, вимоглива до вологості грунту. Добре росте на легких родючих суглинистих та супіщаних грунтах, на відкритих, сонячних ділянках. Батат є низько затратною, швидкоростучою продовольчою культурою у світі. Кореневища вважають вареними, смаженими або запеченими, їх також використовують у промисловості для виробництва крохмалю, борошна. Навіть листя і молоді пагони. Є харчовими продуктами. Батат багатий на білок, крохмаль, цукор, амінокислоти, вітаміни, мінеральні солі, мікроелементи.

Батат часто застосовують в народній медицині як лікувальний засіб шлунково – кишкових захворювань. Він стимулює активність печінки та нирок, лікує грип, регулює водний баланс, знижує артеріальний тиск, покращує кровообіг. Солодкувате пюре з батату відмінно підійде для дитячого харчування. Корисний і сік , особливо в поєднанні з соком яблука, моркви. Використовується також господарстві для годівлі тварин.

Мангольд – це особливий різновид столового буряка. У їжу вживають листя, що нагадують салат. Мангольд це дворічна трав’яниста рослина, яку вирощують у більшості країн Європи. Існує різновиди рослини: стебловий мангольд – відрізняється наявністю жилок на листках, і вживається в їжу зі стеблами.

Шніт – мангольд або римська капуста – виростає з кореня і при відрізанні листя виростають нові, що дозволяє постійно мати на столі свіжу зелень. Зовнішній вигляд залежить від сорту. Бадилля буряків може бути хвилястим або гладким, серцеподібним або тригранним. Листя зібране в розетку і має різні відтінки – від зеленого до фіолетового з червоними прожилками. Черешки у них соковиті та м’ясисті. Смак нейтральний, трав’янистий, аромат виражений, характерний для культури.

Цю зелень можна включати до складу перших страв. Вона відмінно підходить для супів та борщів. Додають її в салати. Перед використанням бадилля потрібно обдати окропом, щоб воно стало м’якшим і ніжнішим. З давніх часів цю зелень консервували на зиму, використовували для начинки пирогів і пиріжків.

Бурякове листя має корисну дію для здоров’я людини: нормалізує процес обміну речовин, виводить із організму шкідливі речовини, допомагають боротися із зайвою вагою, знімає головний біль, покращує стан при цукровому діабеті, лікує кон’юктивіти. Застосовується мангольд в косметології, для масок на обличчя, сік мангольда використовується для покращення волосся. Для тривалого зберігання мангольду застосовують заморозку.

Також мангольд використовують для годування домашніх тварин та птиці.

Огіркова трава або бораго. Однорічна трава висотою 30 – 60 см, соковите стебло пряме, розгалужене, всередині порожнисте. Квітки великі, блакитно – фіолетового кольору. Цвіте у червні – серпні. Запах і смакові якості цієї трави нагадують огірок.

Батьківщиною диких форм бораго вважається Південна Європа. В наш час росте в країнах Середземноморського басейну, Південної Америки, обробляють на всій території Європи і США. В Україні дикі форми бораго зустрічаються переважно на півдні країни, де він росте як звичайний бур’ян. Огіркова трава відноситься до перехреснозапильних, досить холодостійких і посухостійких рослин. В літню спеку листя грубіє і починає утворювати квітконос. Віддає перевагу нейтральному або слабо кислому грунту. Довжина вегетаційного періоду 70 – 80 днів,висота 60 – 80 см, стебла товсті, порожні всередині. Стебла вгорі добре розгалужені. Листя овальні, черешок довгий. На верхньому ярусі утворюються листя меншого розміру, довгастої форми, сидячі, вкриті жорстким опушенням білого кольору. Цвіте середина червня – серпень, плодоносить з липня по вересень. Суцвіття мітелка, квітки великі зірчасті, сині або блакитні з пильовиками фіолетового кольору. З зав’язі квіток утворюється плід – горішок темно – коричневого забарвлення. Насінини досить великі, легко обсипаються, зберігають схожість 2 – 3 роки. Плід має довжину до 5 мм, за формою ребристі. Можуть розмножуватись методом самосіву.

Жителі західних країн їдять молоде листя бораго додаючи їх в різні страви. Суцвіття огірочника застосовують в промисловості при виробництві кондитерських виробів і коньяку. Велике значення мають незамінні жирні кислоти. Вони потрібні людському організму для збереження життєвої сили і здоров’я шкірних покривів. Застосовують бораго як протизапальний, відхаркуючий, проносний засіб, для лікування лихоманки, запалення шлунково – кишкового тракту, застосовується як сечогінний засіб, проти хвороб нирок. Компреси із застосування листя бораго мають протиревматичну і знеболюючу дію при лікуванні суглобів і м’язових болів, а також подагри. Має також заспокійливу дію.