Поява нових груп рептилій (частина 1)

Завропси́ди, або ящероподі́бні (лат. Sauropsida), — велика клада тварин, які разом із ссавцями становлять групу амніотів (Amniota). До завропсидів належать усі представники колишнього класу плазунів, або рептилій (скасований через те, що не утворював монофілетичної групи), а також птахи. Всі сучасні таксони завропсидів відносяться до верховітної групи заврій (Sauria), що дала велику таксономічну і морфологічну різноманітність. У цій групі виділяється три основні еволюційні гілки (в дужках після міжнародних наукових назв вказано сучасні представники): лепідозаври (Lepidosauria; гатерієві і лускаті) й архозаври (Archosauria; крокодили і птахи) та черепахи (Testudines).

Походження

Перші рептилії з'явилися на планеті близько 280 мільйонів років тому.
Їх предками вважають стегоцефалів — древніх земноводних.



Розвиток і розквіт рептилій пов'язані зі зміною кліматичних умов: під час мезозойської ери він стає сухішим, зменшується кількість заболочених площ.
У нових умовах перевагу отримали ті земноводні, які не мали тісного зв'язку з водою. Від таких древніх земноводних і походять перші плазуни.

Розквіт плазунів настав 225 мільйонів років тому. Вони заселили усі середовища існування.

У воді плавали плезіозаври — «морські ящери» та іхтіозаври — «рибоящери».
Іхтіозаври (Ichthyosauria, «рибоящер») — ряд вимерлих мезозойських морських хижих плазунів підкласу Іхтіоптеригії (Ichthyopterygia). Були живородними тваринами, довжина варіювалася від 1 до 20 м. Живилися рибою, белемнітами. Викопні рештки іхтіозаврів відомі з тріасових, юрських та нижньокрейдових відкладів.

Спосіб життя іхтіозаврів був дуже схожий на спосіб життя сучасних дельфінів. Вони жили у відкритому морі й живилися рибою та кальмарами. Хвіст був схожий на риб'ячий. Передні і задні кінцівки були розвинені на зразок ласт сучасних китоподібних і могли слугувати тільки для плавання, а не для пересування на суші^[1]. Коли іхтіозавр плив, він рухав хвостом в різні боки, наче відштовхуючись від води (саме так плавають сучасні акули і тунці). Іхтіозаври плавали дуже швидко. Завдяки обтічному тілу, сильному хвосту й спинному плавцеві вони розвивали швидкість до 40 км/год. У сучасних дельфінів, відомих своєю швидкістю, будова тіла майже така сама, як і в доісторичних іхтіозаврів.
У повітрі літали птерозаври — «літаючі ящери».



Серед наземних тварин царювали різноманітні динозаври — «жахливі ящери».

Лепідозаври(рис.).
АРХОЗАВРИ (ARCHOSAURIA)

[від гр. archos – давній, sauros – ящер] – підклас тварин, який об’єднував домінуючих у мезозої плазунів: динозаврів, повітряних ящерів та крокодилів. Тільки останні дожили до нашого часу. Загальними ознаками для А. є діапсидний тип черепа (два скроневі вікна), додаткові передокові отвори, текодонтові зуби, що формуються в окремих комірках (ольвіолах) і не мають коренів. Більшість архозаврів вимерли під час крейда-палеогенової катастрофи.

МЕЗОЗОЙСЬКА ЕРА

Еволюція ссавців

Еволюція ссавців пройшла багато етапів з моменту першої появи їх предків синапсидів в пізньому кам'яновугільному періоді. Ссавці - синапсиди: у них є єдиний отвір в черепі. Вони є єдиними живими синапсидами, оскільки більш ранні форми вимерли до юрського періоду. Ранні синапсиди, що не є ссавців, можна розділити на дві групи: пелікозаври та терапевти. Вважається, що група, яка називається кінодонтами, є предками ссавців. До середини тріасу було багато видів синапсидів, схожих на ссавців. Лінія, що веде до сьогоднішніх ссавців, розкололася в юрському періоді. Синапсиди цього періоду включають дриолести (більш тісно пов'язані з існуючими плацентарними і сумчастими, ніж з монотремами), а також Амбондро (більш тісно пов'язані з монотремами). Пізніше еутеріанові і метатеріанові родовища відокремилися. Метерії - це тварини, більш тісно пов'язані з сумчастими, тоді як евтеріани - ті, що більш тісно пов'язані з плацентарними. Евтеріїв відрізняють від неевтеріїв різними особливостями стоп, щиколоток, щелеп, зубів. Однією з основних відмінностей між плацентарними та неплацентарними евтеріями є те, що плацентарні не мають епілобкових кісток, які присутні у всіх інших викопних та живих ссавців (сумчастих та монотремів).

Найдавніші рептилії, які дожили до наших днів — крокодили і черепахи.



Одна з груп ящерів — «звірозубі ящери» — вважається перехідною формою між плазунами і ссавцями. Найвідомішим звірозубим ящером є іностранцевія.

Клас Плазуни, або Рептилії, налічує близько 8 тис. видів (в Україні — 21 вид). Це справжні наземні холоднокровні тварини, які на відміну від Земноводних не мають тісного зв'язку з водою. Більшість видів веде наземний спосіб життя, проте деякі з них живуть у прісних водоймах і морях (наприклад, вторинноводні тварини — крокодили, морські черепахи та змії). Розмноження і розвиток цих тварин пов'язані із суходолом.

Зовнішня будова плазунів

Тіло плазунів розділене на відділи — голову, тулуб, хвіст і дві пари кінцівок. Кінцівки розташовуються з боків тулуба, внаслідок чого тіло, переміщаючись, торкається землі — «плазує», тому цей клас і отримав таку назву — плазуни.

На голові рептилій містяться:

• одна пара очей, захищених верхньою і нижньою шкірястою повіками та миготливою перетинкою;

• орган слуху — вухо захищене барабанною перетинкою;

• орган нюху відкривається назовні ніздрями.

Шкіра суха, не містить залоз. Шкірні покриви утворені ороговілим епідермісом (роговими лусочками, або щитками). Рогові лусочки оберігають тварину від випаровування вологи і зневоднення.



Ростуть плазуни під час періодичних линьок.

Значення плазунів

• Знищують комах і гризунів, регулюючи їх чисельність;

• вживаються у їжу людиною;

• шкіра і панцири використовуються для виготовлення різних виробів;

• отрута змій використовується у фармакології.

Опрацювати стор.20-21, виконати домашнє завдання на стор.21-22.