Педагогічна діяльність і функція викладача вищої школи

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Особливості    педагогічної    діяльності     науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу.

2. Основні     функції та напрями діяльності науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу.

3. Психолого-педагогічна структура діяльності науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу.

4. Вимоги до особистості науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України «Про вищу освіту». – К., 2014.

2. Кузьмінський  А.І. Педагогіка  вищої  школи: Навч.  посіб.   /  А.І. Кузьмінський – К.: Знання, 2010.

3. Ортинський В.Л.  Педагогіка  вищої школи:  Навч.  посіб.  /   В.Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009.

4. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб./ З.Н. Курлянд, Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд. – 3-тє вид.,. перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.

5. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Підручник 2- вид. / Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко – К.:ЦУЛ, 2014.

6. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – 2-ге вид., доп./М.  М. Фіцула – К.: Академвидав, 2014.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Сформувати систему знань про особливості, основні функції та напрями діяльності науково-педагогічного працівника; створити цілісне уявлення про психолого-педагогічну структуру діяльності науково- педагогічного працівника.

ВСТУП

Особливим видом суспільно корисної діяльності людей є праця, спрямована на підготовку до життя підростаючого покоління відповідно до економічних, політичних, моральних, естетичних цілей суспільства.

Педагогічна праця науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу є особливою формою висококваліфікованої розумової діяльності творчого характеру. Вона спрямована на навчання, виховання і розвиток здобувачів вищої освіти, формування у них професійних знань, умінь і навичок, виховання активної життєвої позиції.

Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі має надзвичайно важливе соціальне значення, оскільки йдеться про формування майбутнього фахівця, від рівня підготовленості якого значною мірою залежить економічний, політичний, соціальний, культурний розвиток людини.

Лекція – є теоретичною основою для розуміння особливостей та напрямків педагогічної діяльності, опанування знаннями про основні функції науково-педагогічного працівника вищої школи, усвідомлення психолого-педагогічної структури діяльності науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі спрямована на підготовку висококваліфікованого фахівця, здатного знайти своє місце на ринку праці, активно включитися у політичну, суспільну, культурну та інші сфери життя суспільства.

Педагогічна діяльність передбачає безпосередні контакти зі студентами. Об’єктом педагогічного впливу у вищому навчальному закладі є здобувачі вищої освіти із певними задатками, потребами, нахилами, волію,почуттями.

Педагогічну діяльність у вищому навчальному закладі здійснюють науково-педагогічні працівники. Це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Педагогічна  діяльність  науково-педагогічних  працівників   вищого навчального закладу вимагає переходу від розгалужених знань до єдиного органічного сплаву психолого-педагогічних знань, які мають комплексний і  систематизований  характер. У цьому сплаві вже немає розподілу на окремі наукові  дисципліни.  Актуалізується весь наявний  арсенал знань, які забезпечують виконання конкретного завдання педагогічної діяльності. Педагогічна   діяльність  науково-педагогічних  працівників має динамічний  характер.  Здобувачі вищої освіти постійно розвиваються, змінюються. Завдання науково-педагогічного   працівника      полягає насамперед у вчасному виявлені цих змін і відповідному реагуванню на них.

Педагогічна діяльність передбачає безпосередні контакти зі здобувачами вищої освіти. У процесі такого спілкування науково- педагогічний працівник впливає на них не лише своїми знаннями, а й емоційно-вольовими якостями, світоглядом тощо.

Ще однією особлівістю педагогічної діяльності є те, що науково- педагогічний працівник працює не лише з окремими здобувачами вищої освіти, а й з колективами академічних груп, курсів, які теж є об'єктами і суб'єктами навчання й виховання. Це вимагає від науково-педагогічного працівника володіння методикою використання виховного впливу на колектив.

Головне завдання науково-педагогічного працівника - навчати, виховувати, розвивати здобувачів вищої освіти. Тому основними функціями науково-педагогічного працівника  вищого навчального закладу є навчальна, виховна, розвивальна.

Сутність навчальної функції - в організації процесу засвоєння знань здобувачами вищої освіти. Науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу як носій знань передає їх здобувачам вищої освіти, формує вміння самоорганізації навчальної діяльності.

Сутність розвивальної функції - у створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу здобувача вищої освіти, його саморозкриття, самореалізації через творчість.

Виховна функція полягає в тому, щоб загальнолюдські, національні цінності вкоренилися у свідомості і поведінці здобувачів вищої освіти.

Цими функціями визначаються головні складові викладацької діяльності: науково-предметна, психолого-педагогічна, культурно- просвітницька.

Для успішного виконання своїх функцій науково-педагогічний працівник має бути організатором, оратором, аналітиком, психологом, компетентним фахівцем у своїй галузі знань. Від нього вимагаються великі розумові, фізичні, емоційно-вольові затрати.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ. Педагогічна діяльність науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу становить високоорганізовану, багатоаспектну систему основними функціями якої є : навчальна, розвиваюча, виховна. Науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу реалізує означені функції в різноманітних напрямках діяльності.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу свою педагогічну діяльність здійснює у кількох напрямах: навчальна, методична, дослідницька, виховна.

Визначальною функцією праці науково-педагогічного працівника є навчальна діяльність, яка спрямована на організацію процесу навчання відповідно до нормативних документів. Вона поєднує теоретичну складову, пов'язану з розкриттям сутності науки, нових закономірностей, і практичну, яка спрямована на розв'язання педагогічних завдань.

Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в індивідуальному плані працівника.

З навчальною роботою тісно пов'язана методична діяльність щодо підготовки навчального процесу, його забезпечення та удосконалення.

До неї відносять: підготовку до навчальних занять; розроблення, підготовку до видавання конспектів лекцій, збірників вправ, методичних матеріалів з курсових і дипломних робіт, методичних розробок; поточну роботу щодо підвищення педагогічної кваліфікації (читання методичної і навчальної, науково-методичної літератури); складання, екзаменаційних білетів, тематики курсових робіт, завдань для самостійної позааудиторної роботи тощо.

Важливе місце в діяльності  науково-педагогічного  працівника вищого навчального закладу належить організаційно-методичної роботі: організація педагогічної практики, підготовка матеріалів на засідання кафедри, робота з підготовки науково-методичних матеріалів та ін.

У процесі методичної роботи підвищується рівень майстерності самого науково-педагогічного працівника: він засвоює зміст нових навчальних програм, технологій і реалізовує їх; постійно ознайомлюється з досягненнями психолого-педагогічних наук і методик викладання навчальних дисциплін; вивчає і впроваджує передовий педагогічний досвід; удосконалює власні навички самоосвіти тощо.

Науково-педагогічні працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування у відповідних наукових і освітньо-наукових установах як в Україні, так і за її межами.

Педагогічна діяльність науково-педагогічного працівника має поєднуватися з науково - дослідницькою, яка підвищує науковий рівень знань, розвиває творчий потенціал, збагачує внутрішній світ.

Виховну діяльність науково-педагогічний працівник здійснює передусім у процесі навчання, використовуючи потенційні можливості навчальних дисциплін, а також під час спілкування у позанавчальний час. Викладач реалізує вихону функцію через кураторську роботу, керівника клубу, проведення екскурсій вечорів тощо.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Основними напрямами педагогічної діяльності є: навчальна, методична, організаційно-методична, науково-дослідницька, виховна. Для ефективної роботи за певними напрямками сучасному науково-педагогічному працівнику важливо усвідомлювати основні компоненти психолого-педагогічної структури своєї діяльності.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Психолого-педагогічна структура діяльності – система дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань.

У цій схемі виокремлюють такі функціональні компоненти (Н.Кузьміна): гносеологічний, конструктивний, організаційний, комунікативний.

Гносеологічний компонент (пізнавальний) охоплює вивчення кожного здобувача вищої освіти і колективу; вивчення  сфери застосування методів навчання й виховання; вивчення методичних вказівок та інструкцій; аналізування власного досвіду і досвіду інших науково-педагогічних працівників, самоосвіту і самовиховання. Гносеологічний компонент передбачає одержання нових знань про  закони і механізми функціонування педагогічної системи.

Конструктивний компонент передбачає добір і композицію навчальної інформації, яку слід довести до здобувачів вищої освіти; планування діяльності студентів щодо цієї інформації; проектування власної діяльності і поведінки для взаємодії зі студентами.

Молодим викладачам слід передусім навчитися конструювати навчальний матеріал, виділяти в ньому головне і правильно розподіляти за часом, щоб цей матеріал легко сприймався аудиторією.

Організаційний компонент охоплює: структурування інформації в процесі її повідомлення здобувачам вищої освіти, організацію  різних видів діяльності студентів таким чином, щоб результати  відповідали цілям системи; організацію власної діяльності і поведінки в процесі безпосередньої взаємодії зі студентами.

Комунікативний компонент передбачає налагодження педагогічно доцільних стосунків зі студентами, колегами, керівництвом.

У відповідності з психологічною структурою діяльності науково- педагогічний працівник вищого навчального закладу повинен оволодіти наступними вміннями:

• гностичними вміннями: отримувати нові знання з різних джерел, з досліджень власної діяльності, аналізувати педагогічні ситуації, здійснювати пошукову, евристичну діяльність;

• проективними вміннями: здійснювати перспективне планування; передбачати можливі результати від рішення системи педагогічних завдань, проектувати зміст навчальної дисципліни, проектувати власну педагогічну діяльність, проектувати навчальний процес, різноманітні підходи до технологій навчання, використовувати інноваційні системи навчання;

• конструктивними вміннями: відбирати та структурувати інформацію до щойно розроблених навчальних дисциплін, відбирати форми організації, методи і засоби навчання, здійснювати контроль за навчальною діяльністю здобувачів вищої освіти;

• організаторськими вміннями: організовувати групову та індивідуальну роботу здобувачів вищої освіти з урахуванням всіх факторів, управляти психічним станом студентів на навчальних заняттях, діагностувати пізнавальні можливості і результати пізнання, здійснювати корекцію навчальної діяльності на основі реалізації принципу індивідуалізації;

• комунікативними вміннями: будувати взаємодію, взаємовідносини між викладачами і здобувачами вищої освіти для ефективної організації виховного процесу і досягнення позитивних результатів, встановлювати доброзичливі відносини, мотивувати учасників педагогічного процесу до майбутньої діяльності та ін. Психолого-педагогічна структура діяльності науково-педагогічного працівника є динамічною і з оволодінням майстерністю змінюється.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ. Для ефективного виконання педагогічних функцій сучасному науково-педагогічному працівнику вищого навчального закладу важливо усвідомлювати основні компоненти психолого-педагогічної структури своєї діяльності, а також педагогічні дії і професіонально важливі вміння та психологічні якості, необхідні для її реалізації.

ВИМОГИ ДО ОСОБИСТОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі передбачають певні вимоги до особистості науково-педагогічного працівника:

• постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію;

• забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін;

• додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;

• додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;

• досконале   володіти   своїм   предметом,   добре   орієнтуватися  в суміжних дисциплінах;

• майстерне володіти методикою викладання, управління навчально- пізнавальною діяльністю здобувачів вищої освіти;

• бути живим взірцем чеснот.

Науково-педагогічний працівник повинен володіти педагогічною культурою, яка дозволяє йому орієнтуватися у багатомірному просторі міждисциплінарних проблем, уявляти взаємозв’язок закономірностей пізнання та педагогічної діяльності, адекватно сприймати зміни у професійній діяльності.

Пріоритетної уваги нині потребують ключеві компетентності науково- педагогічного працівника вищого навчального закладу.

Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття компетентності як загальні або ключеві вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, ключеві уявлення, опори або опорні знання.

Науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу має задовольняти таки вимоги:

• висока професійна компетентність – глибокі знання й широка ерудиція у науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність, володіння інноваційною тактикою і стратегією, методами вирішення творчих завдань;

• педагогічна компетентність – ґрунтовні знання педагогіки і психології,     зокрема    андрагогіки,    медико-біологічних                                 аспектів інтелектуальної діяльності, володіння сучасними методами, засобами й технологіями навчання;

• соціально-економічна компетентність – знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, також основ соціології, економіки, менеджменту, права;

• комунікативна компетентність – культура мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами і засобами міжособистісного спілкування.

За своїм статусом саме науково-педагогічний працівник вищої школи визначає характер педагогічної взаємодії, а тому повинен володіти низкою таких морально-комунікативних якостей як гуманістична спрямованість, високий рівень загальної і психологічної культури, чесність і ясність у взаєминах із людьми, інтерес до розвитку потенційних можливостей здобувачів вищої освіти і потреба в педагогічній взаємодії з ними, безумовне прийняття їх як особистостей.

Розкриттю та реалізації внутрішніх можливостей науково- педагогічного працівника в напряму його  успішної  педагогічної діяльності сприяє позитивна «Я-концепція». Якщо педагогічна діяльність здійснюється в гармонії з ціннісними орієнтаціями, смислом і цілями діяльності, то вона буде для науково-педагогічного працівника не тільки престижною, але й дійсно суспільно значущою, мати життєвий смисл.

ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ. Сукупність особистих якостей викладача формує його авторитет, тобто загально визначену здобувачами вищої освіти значущість його достоїнств і основану на цьому силу його виховного впливу.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Педагогічна праця науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу є особливою формою висококваліфікованої розумової діяльності творчого характеру. Вона спрямована на навчання, виховання і розвиток здобувачів вищої освіти, формування у них професійних знань, умінь, навичок, виховання активної життєвої позиції. Тому основними функціями науково-педагогічного працівника  вищого навчального закладу є навчальна, виховна, розвиваюча.

Основними напрямами педагогічної діяльності є: навчальна, методична, організаційно-методична, науково-дослідницька, виховна. Для ефективної роботи за певними напрямками сучасному науково- педагогічному працівнику важливо усвідомлювати основні компоненти психолого-педагогічної структури своєї діяльності.

Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі має надзвичайно важливе значення, оскільки йдеться про формування майбутнього фахівця, від рівня підготовленості якого значною мірою залежить економічний, політичний, культурний розвиток суспільства.

Науково-педагогічний працівник має бути творчою особистістю, оскільки підготувати майбутнього творчого фахівця може лише творча особистість.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

При вивченні даної теми необхідно засвоїти поняття: педагогічна діяльність, функції науково-педагогічного працівника, напрями педагогічної діяльності, психолого-педагогічна структура діяльності науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу.

Доцільно опрацьовувати рекомендовану літературу за формами, які обираються самостійно, а саме: конспект, тези, план, таблиця, схема, висновки, тощо. Можна порівнювати зміст матеріалу з питань теми в різних джерелах.

Для вдалого засвоєння цієї теми, здобувачам вищої освіти рекомендується звернутись не лише до базового (обов’язкового) списку літератури, а й до інших наукових джерел, які можна знайти у бібліотеці університету. Під час розгляду теми, слід, також, використовувати наукові праці як українських, так і зарубіжних вчених.

З метою засвоєння основних теоретичних положень теми, усвідомлення її актуальних проблем і пошуків їх шляхів вирішення:

1.Зробить порівняльний аналіз різних напрямів педагогічної діяльності науково-педагогічного працівника  вищого навчального закладу.

2.Визначите функції науково-педагогічного працівника.

3.Охарактеризуйте психолого-педагогічну структуру діяльності науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу.

4.Визначите рівні готовності до педагогічної діяльності.

ТВОРЧИЙ РІВЕНЬ

1. Підготуватися до проведення ділової гри на тему «Учитель на якого чекають».

Ділова гра «Учитель, на якого чекають»

Завдання гри: колективне обговорення основних вимог, які ставляться перед учителем у сучасних умовах, розробка його моделі, вироблення вмінь вести дискусію, аналіз шляхів оволодіння педагогічною майстерністю.

Учасники гри: студенти, які виконують ролі заступників директора з навчальної та виховної роботи, учителів-предметників, класних керівників, учнів, батьків, студентів, експертів.

Опис гри.

1. Це колективна гра, яка проводиться у формі «зустрічі за круглим столом». У ній беруть участь всі студенти групи, яким пропонуються орієнтовні питання для дискусії:

   1.Яким вимогам повинен задовольняти сучасний учитель національної школи (думки всіх учасників зустрічі)?

   2.Чи потрібен школі «середній» учитель?

   3.Чи повинен вчитель володіти спеціальними здібностями? Якщо «так», то спробуйте визначити, що таке «педагогічні здібності»? Якими саме здібностями має володіти вчитель?

   4.Що таке педагогічна творчість? Чи кожен вчитель здатен до творчості? Від чого це залежить?

   5.Розкрийте сутність поняття «педагогічна майстерність».

   6.У чому полягають особливості майстерності вихователя на думку А.С.Макаренка?

   7.Що дає майбутньому вчителю вивчення історії педагогіки, педагогічної спадщини минулого?

   8.Виділіть основні ідеї книги В.О.Сухомлинського «Сто порад вчителю».

   9.Наскільки сучасні думки А.С.Макаренка та В.О.Сухомлинського про педагогічну майстерність?

   10.Якого педагога Ви можете назвати майстром своєї справи?

   11.Що треба змінити у підготовці вчителя відповідно до сучасних вимог?

   12.Якою, на Вашу думку, повинна бути модель сучасного вчителя?

   Необхідно виділити ініціативну групу на чолі з ведучим для підготовки дискусії. Ведучий – це, як правило, найбільш підготовлений у професійному плані студент, який уміє орієнтуватися в ситуації і володіє певними навичками проведення дискусії. Він розподіляє ролі і проводить інструктаж відповідно обраних напрямів роботи.

   Тактика гри: програвання доручених ролей всією групою, яка поділяється на безпосередніх виконавців, а також спостерігачів-експертів, які будуть аналізувати гру з професійної точки зору.

   Інструкція ведучому.

   1. Уважно вивчити рекомендовану літературу з проблем педагогічної майстерності. Підібрати відповідні факти, ситуації.

   2. Оволодіти методикою проведення дискусії й передусім:

   а) продумати питання, які повинні бути чітко визначені, мати приховані суперечності, відрізнятися полемічністю;

   б) підготувати коротке вступне слово, в якому мотивувати постановку полемічних питань;

   в) у ході дискусії керувати полемікою, спрямовувати її, фіксувати й оцінювати думки виступаючих, відчути їх настрій, бути готовим запропонувати одну-дві неоднозначні ситуації;

   г) продумати заключне слово, в якому відбити підсумки обговорення та думок його учасників.

   Ознайомити всіх з правилами ведення дискусії.

   Інструкція учасникам гри.

   1.Добре уявити свою роль, вміти перевтілюватися.

   2.Підготувати себе для цього теоретично, ознайомившись з науковою літературою, працями вітчизняних учених, передовим педагогічним досвідом.

   3.Демонструвати чіткий зв’язок теорії з практикою (виступи мають бути діловими, доказовими, обґрунтованими).

   4.Проаналізувати вимоги до сучасного вчителя, суть педагогічної майстерності з різних позицій: заступників директора школи з навчальної та виховної роботи, вчителя-предметника, класного керівника, студента, учня, батьків.

   Інструкція експертам.

   1.Вести спостереження за ходом зустрічі, глибоко вивчити рекомендовану літературу, орієнтуватися в теорії і практиці обговорюваної проблеми.

   2.Бути тактовними в оцінці дій всіх учасників гри, дати їй оцінку з точки зору вдосконалення професійних знань та вмінь.

   Загальна підсумкова дискусія.

   В обговоренні беруть участь всі студенти групи. Оцінюються:

   1.Роль ведучого, його вміння вести ділову гру, додержання ним професійної етики, культури спілкування;

   2.Виступи заступника директора, вчителів, учнів;

   3. Заключне слово ведучого, його вміння дати принципову оцінку всім виступам, зробити узагальнення, підготувати рекомендації з даної проблеми;

   4.Гра з точки зору підвищення професійної підготовки майбутніх учителів.

   РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

   1.Введение в специальность /Под ред. Л.М.Рувинского. - М.,1988. - Гл. 1

   2.Макаренко А. С. Из лекции "Воспоминание о семье и школе":

   3.Хрестоматия по педагогике. - М., 1973. - С. 21-22.

   4.Педагогічна майстерність: Підручник /За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.

   Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю. - К., 1979.

Що повинен вміти майбутній педагог? Заповніть таблицю, користуючись текстом посібника “Практикум з педагогіки”/За ред Дубасенюк О.А., Іванченка А.В. – Житомир, 2002. - С. 259.

1. Користуючись матеріалом посібника Подласый В.И. “Педагогика. Новый курс». – Кн. 1: «Общие основы», заповніть схему:

Яка функція вчителя визнається автором провідною? Чому? Відповідь обґрунтуйте.

Проаналізуйте поняття “педагогічні здібності”. Які педагогічні здібності, на Ваш погляд, є необхідними для вчителя