Закон України «Про вищу освіту». – К., 2014.
Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / А.І. Кузьмінський – К.: Знання, 2010.
Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу: Монографія / І.В. Мороз - К.: ТОВ «Освіта України», К., 2005.
Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / В.Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009.
Педагогіка вищої школи: Навч. посіб./ З.Н. Курлянд, Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд. – 3-тє вид.,. перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.
Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Підручник 2- вид. / Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко – К.:ЦУЛ, 2014.
Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – 2-ге вид., доп./М. М. Фіцула – К.: Академвидав, 2014.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Сформувати у здобувачів вищої освіти систему знань про завдання та характерні ознаки процесу навчання, його суперечності; створити цілісне уявлення про функції, основні компоненти процесу навчання; сприяти розвитку творчого мислення, формуванню педагогічних здібностей.

ВСТУП

Серед найважливіших якостей професійної компетентності називають у першу чергу уміння проектувати навчальний процес, сполучати різні підходи до технології навчання, здійснювати педагогічну рефлексію.

Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання, результатом яких має бути забезпечення адекватності навчального процесу і його результатів вимогам суспільства.

Прагнення постійно оптимізувати навчальний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних технологій навчання різної цільової спрямованості. Подальшій їх розвиток пов'язаний з орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти.

1.ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ

Етимологія слова «технологія» означає «знання обробки матеріалу» (techne - мистецтво, ремесло, наука + logos – поняття, вчення). Технологія включає також і мистецтво володіння процесом, завдяки чому персоналізується. Технологічний процес завжди передбачає певну послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) і умов. У процесуальному розумінні технологія відповідає на питання: «Як зробити (з чого і якими засобами)?»

У середині 60-х років XX століття визначилося два напрямки тлумачення поняття «технологія навчання»:

технологія навчання як використання технічних засобів і засобів програмованого навчання;
технологія навчання як засіб підвищення організації навчального процесу, як засіб подолання відставання педагогічних ідей від стрімкого науково-технічного розвитку.

З кінця 70-х – початку 80-х років розуміння технології навчання як системної й послідовної реалізації на практиці завчасно спроектованого навчального процесу все більш міцно стверджується у педагогічній науці та практиці. Відбувається осмислення педагогічного процесу з різними деталізаціями поняття «технологія навчання».

Технологія навчання - це системний, концептуальний, об’єктивний, інваріантний опис діяльності науково-педагогічного працівника й студентів, спрямований на досягнення освітньої мети.

Незважаючи на певні різночитання у розумінні і вживанні поняття «технологія навчання», можливо виділити її загальні характеристики:

основою технології навчання є процес навчання;
технологія навчання передбачає системний підхід до побудови процесу навчання;
в технології навчання повинен бути опис структури навчально- пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти, а також засобів управління або самоуправління цією діяльністю.

На сьогодні немає чітко зафіксованої класифікації технологій навчання, однак виділено дві градації – традиційні й сучасні технології.

Традиційні технології базуються на інформаційній моделі освіти.

Класична традиційна інформаційна модель освіти, що склалася в XVII столітті – XVIII, дала відносно струнку, ієрархічну систему знань про світ. Вона вирішувала переважно задачу формування базових знань, умінь і навичок, що дозволяють індивіду перейти до самостійного засвоєння знань, цінностей і умінь більш високого рангу у порівнянні з засвоєним.

Традиційні технології спираються на репродуктивний стиль навчання. Особливостями традиційної технології є: орієнтація на середнього студента, методи навчання ґрунтуються на повідомленні готових знань, навчання здійснюється за зразком, переважає вербальний виклад навчального матеріалу. Процес навчання як діяльність характеризується низьким рівнем самостійності та мотивації навчальної праці.

Позитивні сторони: упорядкована, логічно правильна подача навчального матеріалу, організаційна чіткість, оптимальні витрати ресурсів при масовому навчанні.

Сучасні технології навчання базуються на розвиваючій моделі освіти, яка заснована на теоретичних положеннях, розроблених у працях Ю.К.Бабанского, В.В.Гальперіна, П.Я.Давидова, М.О. Данилова, І.Я.Лернера, О.М.Матюшкіна, М.І.Махмутова, М.Н.Скаткіна, Н.Ф.Тализіної, Г.І. Щукіної.

Головною функцією науково-педагогічного працівника стає створення умов для того, щоб освітній процес став творчістю особистості здобувача вищої освіти, який самостійно займається своєю освітою, активізацією навчального процесу.

Більшість науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів розуміють під сучасними технологіями навчання такі, що орієнтовані на розвиток творчих здібностей здобувачів вищої освіти, удосконалення методики організації самостійної роботи, інтелектуалізацію навчального процесу, інтенсивне використання комп’ютерної техніки.

Основні якості сучасних технологій навчання:

концептуальність (кожної технології повинна бути притаманна опора на визначену наукову концепцію, що включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально-педагогічне обґрунтування досягнень поставлених цілей);
системність (технологія навчання повинна мати всі ознакисистеми: логікою процесу, взаємозв'язком усіх його частин, цілісність);

керованість (припускає можливість планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами і методами з метою корекції).
спрямованість на розвиток особистості здобувача вищої освіти.
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ. Технологізація передбачає цілісне використання у навчальному процесі оптимальної кількості навчальних компонентів, певним чином упорядкованих і адаптованих до суб’єктів учіння, які доводять навчання до відповідного рівня майстерності та досконалості.
2. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ
До сучасних технологій навчання належать технологія проблемного навчання, технологія модульного навчання. Орієнтир у виборі технологій навчання один: позитивний кінцевий результат роботи.

Визначальними у технологізації навчального процесу є суб’єкти навчання, зміст навчання, форми організації навчальної діяльності здобувачів вищої освіти, методи та засоби навчання. Комбінації навчальних компонентів у їх структурній взаємодії утворюватимуть різні технології.

Процес виховання творчої особистості розглядається як пріоритетний напрямок в Болонських перетвореннях вищої освіти. Стратегічні завдання реформування вищої освіти, які спрямовані на удосконалення і підвищення рівня її якості, розробляються з позицій розвитку творчих здібностей здобувачів вищої освіти, а творча особистість розглядається як конкурентоспроможна особистість.

Виникає проблема побудови динамічної моделі педагогічного управління та самоуправління здобувачами вищої освіти в учбово-творчій діяльності, в якої методи та засоби прямого та оперативного управління науково-педагогічного працівника поступово трансформувались в посереднє та перспективне управління.

Така модель може бути створена на основі технології проблемного навчання. Теорія проблемного навчання базується на ідеї відомого психолога С.Л. Рубінштейна про спосіб розвитку свідомості людини через рішення пізнавальних проблем, що містять у собі протиріччя.

Основна функція проблемного навчання – засвоєння досвіду творчої діяльності. На відмінну від традиційної технології, якої властиве подання готових знань науково-педагогічним працівником з розрахунком на запам’ятовування їх здобувачами вищої освіти, технологія проблемного навчання активізує мислення, спрямовує особистість на творчий пошук істини в процесі навчальної діяльності.

У структурі навчання домінують діалогові конструкції та пізнавальні задачі, що обумовлюють систематичне створення науково-педагогічним працівником проблемних ситуацій, організацію діяльності здобувачів вищої освіти щодо вирішення проблем, а також оптимальне сполучення їх самостійної пошукової діяльності із засвоєнням ними готових висновків науки.

Новизна матеріалу і протиріччя є умовою виникнення проблемної ситуації. Саме вони викликають у здобувача вищої освіти певну емоційну реакцію, подив, інтелектуальне утруднення, потребу довідатися (що далі, чому так, як діяти, що треба знайти, чому раніше я не так думав, не розумів) та інші інтелектуально-емоційні переживання. Якщо здобувач вищої освіти буде шукати відповіді на запитання, що виникають, а тим більше – знаходити відповіді й обґрунтовувати правильність кожної, – це буде реальним процесом розвитку його мислення. Це і є проблемне навчання, обумовлене побудовою навчального матеріалу.

Основними умовами його проблемного вивчення можна вважати наявність у навчальному матеріалі:

елементів новизни (нові поняття, нові ознаки, властивості, сторони відомого поняття, новий спосіб дії, новий зв'язок);
певного рівня проблемності знання (невідомий елемент знання у відомому, відомий спосіб дії з невідомим знанням, невідомий спосіб дії з відомим знанням);
протиріччя між відомим і новим знанням у вигляді суперечливих фактів, пізнавальної задачі, запитань-відповідей, різноманітної наочності.

Схема побудови технології проблемного навчання виглядає так:

постановка науково-педагогічним працівником учбово-проблемної задачі, що створює у здобувачів вищої освіти проблемну ситуацію;
усвідомлення, прийняття і вирішення проблеми, у процесі чого здобувачі вищої освіти опановують узагальненими способами придбання нових знань;
застосування даних способів для вирішення конкретних систем задач.

М.І.Махмутов розрізняє різні типи та способи створення проблемних ситуацій у навчальному процесі:

усвідомлення здобувачами вищої освіти недостатності попередніх знань для пояснення нового факту;
зіткнення здобувачів вищої освіти з необхідністю використання раніше засвоєні знання у нових практичних умовах;
суперечність між теоретично - можливим шляхом вирішення завдання та практичною нездійсненністю обраного способу;
суперечність між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю у здобувачів вищої освіти знань для його теоретичного обґрунтування (пояснення).

На основі узагальнення передового досвіду застосування різних типів проблемних ситуацій можна вказати такі способи їхнього створення:

спонукання здобувачів вищої освіти до пояснення явищ, фактів, зовнішньої невідповідності між ними чи протиріч;
постановка проблемних завдань на пояснення явищ, сутності досліджуваного, поняття як пошуку способів його практичного застосування;
спонукання здобувачів вищої освіти до аналізу фактів і явищ дійсності, що породжують протиріччя між життєвими уявленнями і науковими поняттями про ці факти;
спонукання здобувачів вищої освіти до порівняння, зіставлення і протиставлення фактів, явищ, висновків, правил, дій;
ознайомлення здобувачів вищої освіти з фактами, що мають, нібито, непояснювальний характер і які призвели в історії науки до постановки наукової проблеми;
організація міжпредметних зв'язків з метою використання висновків (правил, принципів) однієї науки для пояснення висновків (чи фактів) іншої науки (дисципліни) і т.п.
Отже, виникнення проблемної ситуації та її аналіз ведуть до усвідомлення суті утруднення і постановки проблеми. Навчальна проблема розуміється як словесне вираження змісту проблемної ситуації, що виникла у свідомості студента через протиріччя між невідомим способом пояснення нового факту (поняття, правила) і його колишнім знанням. Вихід з проблемної ситуації завжди пов'язаний з усвідомленням проблеми (визначенням того, що саме невідомо), її мовним формулюванням і вирішенням. Тут чітко видна послідовність: спочатку проблемна ситуація, а потім – проблема.

У практиці навчання (на лекціях, семінарах) часто зустрічається й інша послідовність: постановка самої проблеми "збігається" з виникненням проблемної ситуації (визначається в розповіді викладача, під час читання тексту, слухання лекції). Інакше кажучи, формулювання проблеми у вигляді питання, що містить суперечливість фактів, суджень, теоретичних положень, звичайно й викликає проблемну ситуацію.

Навчальна проблема має багато спільного з науковою проблемою (як формою руху думки), але її зміст відрізняється від змісту наукової проблеми тим, що в ній містяться знання, невідомі тільки здобувачам вищої освіти, але відомі людству (науці, вченим, викладачу).

Систематичне застосування проблем та проблемних питань дозволяє науково-педагогічному працівнику забезпечити більшу інтенсивність, самостійність пізнавальної, творчої діяльності здобувача вищої освіти.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ На відмінну від традиційної технології, якої властиве подання готових знань науково- педагогічним працівником з розрахунком на запам’ятовування їх студентами, технологія проблемного навчання активізує мислення, спрямовує особистість на творчий пошук істини в процесі навчальної діяльності. В центрі проблемного навчання лежить проблемна ситуація, що є рушієм мислення, джерелом творчого пошуку. Проблемна ситуація – це психологічний стан, що виникає в результаті мисленої взаємодії здобувача вищої освіти з навчальним матеріалом, який викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається. Проблемна ситуація допомагає здобувачу вищої освіти усвідомити суперечність між необхідністю виконувати завдання і неможливістю зробити це з тими знаннями, котрі він має. Усвідомлення цієї суперечності пробуджує потребу пошуку нових знань.

3.ТЕХНОЛОГІЯ МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ

До сучасних технологій навчання належить технологія модульного навчання.

Модульне навчання створює передумови забезпечення цілеспрямованості, системності й індивідуалізації навчання, підвищення самостійності навчальної діяльності здобувачів вищої освіти, їх активізації.

Модульне навчання створено в 60-е роки у США, воно швидко розповсюдилося в англомовних країнах і Західній Європі.

Семантичний зміст терміна модульне навчання пов'язаний зі словом

«модуль» (лат. «modulus»), одне із значень якого – «функціональний вузол». Модуль являє собою пакет, що охоплює одну концептуальну одиницю навчального матеріалу. Іншими словами, модуль – це логічно завершена частина навчального курсу, що являє собою великий розділ, має систему інформаційно-дидактичного забезпечення і завершується контрольною акцією.

Модуль – це не просто її частина (тема чи розділ), а інформаційний вузол, який у свою чергу, є одиницею, що уніфікує підхід до структурування цілого на частини, тобто на окремі модулі.

Отже, суттєвими ознаками дидактичного модуля є: системність, цілісність, спорідненість, логічна завершеність сукупності елементів знань, адаптованість до суб’єктів навчання та визначений час для засвоєння.

З врахуванням суттєвих ознак, можна зробити висновок: модуль – це логічно завершена, системно впорядкована частина теоретичних знань і практичних вмінь з навчальної дисципліни, адаптованих до індивідуальних особливостей суб’єктів навчання і визначеним оптимальним часом на організацію його засвоєння.

Модульна технологія навчання - це одна з сучасних педагогічних технологій, яка передбачає модульну (блочну) побудову навчального матеріалу та його засвоєння шляхом послідовного й ґрунтовного опрацювання навчальних модулів, мотивацію навчання на основі визначення цілей, значну самостійну навчально-пізнавальну діяльність здобувача вищої освіти, різноманітні форми діагностики рівня його знань і вмінь.

Сутність модульного навчання полягає в тому, що здобувач вищої освіти більш самостійно або повністю самостійно може працювати із запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, що містить: цільову програмі дій, банк інформації, методичне керівництво по досягненню поставлених дидактичних цілей.

Принципові відмінності модульного навчання від традиційного полягають у наступному:

зміст навчання подається у закінчених, самостійних комплексах – модулях, що є одночасно банком інформації та методичним керівництвом з його засвоєння;
взаємодія науково-педагогічного працівника і здобувача вищої освіти у навчальному процесі здійснюється за допомогою модулів, що забезпечують свідоме самостійне досягнення здобувачами вищої освіти певного рівня підготовки;
сама сутність модульного навчання потребує обов’язкового дотримання паритетних суб’єкт – суб’єктних взаємовідносин між науково- педагогічним працівником та здобувачем вищої освіти.

При цьому функції науково-педагогічного працівника можуть варіювати від інформаційно-контролюючої до консультативно- контролюючої.

Основний дидактичний засіб модульного навчання – модульна програма, що складається з окремих модулів. Підготовка модульної програми і відповідних модулів є трудомісткою роботою, що потребує значної предметної і педагогічної компетентності.

Розробка технології модульного навчання основується на чіткому визначені структури кожного модулю. У кожному модулі можливо відокремити наступні блоки:

блок цілій та мотивації навчання, блок актуалізації знань («вхід»);
теоретичний блок (банк інформації);
блок застосування системи знань;
блок самоконтролю;
блок повторення змісту навчального елементу або модуля в цілому;
блок підсумкового контролю («вихід»).

Така технологія побудови модульних програм дає викладачам чіткі орієнтири в створенні модулів з певної дисципліни та їх застосуванні в навчальному процесі.

Технологія модульного навчання є невід’ємним атрибутом кредитно- модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП).

Кредитно-модульна система організації навчального процесу - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій і залікових одиниць (залікових кредитів), охоплює зміст, форми та засоби навчального процесу, форми контролю якості знань і вмінь та навчальної діяльності здобувача вищої освіти у процесі як аудиторної, так і самостійної роботи.

Кредитно-модульна система підготовки фахівців передбачає :

оптимізацію навчального процесу;
посилення самостійної роботи здобувачів вищої освіти;
уможливлює встановлення чіткої індивідуальної траєкторії здобуття вищої освіти, де враховуються всі навчальні досягнення під час навчання в різних університетах, що є дієвим засобом підтримки студентської мобільності.

В руслі вимог технології модульного навчання здійснюється запровадження рейтингової системи оцінювання навчальної діяльності здобувачів вищої освіти. Рейтинг служить основою для побудови різноманітних шкал оцінок рівня оволодіння здобувачами вищої освіти змістом навчального матеріалу модуля, цілісного курсу, сформованості умінь і навичок.

Рейтингова система ґрунтується на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень здобувача вищої освіти, а не ступеня його невдач. Панує повна відкритість оцінювання навчальної праці. Накопичення рейтингу здійснюється у процесі поточного, проміжного та підсумкового контролю. Зменшується навантаження під час екзаменів та заліків.

Технологія модульного навчання вимагає від здобувачів вищої освіти інтенсивної, систематичної, активної, самостійної пізнавальної діяльності. Вона дозволяє раціоналізувати труд здобувачів вищої освіти, підвищити рівень їх підготовки.

Модульне навчання сприяє оптимальному поєднанню інтелектуального, емоційного та вольового компонентів пізнавального інтересу. Емоційний компонент зв'язаний насамперед з позитивним відношенням до навчання. Інтелектуальний компонент підсилює це відношення, розкриваючи зміст і значення кожного модуля. Вольовий компонент відіграє велику роль у внутрішній мобілізації здобувачів вищої освіти на подолання труднощів при засвоєнні навчальних дисциплін.

Модульному навчанню властиві ідеї гуманізму, успіху в навчанні та діяльності, індивідуально-особистісного підходу до кожного здобувача вищої освіти. Модульне навчання розуміється як у вітчизняної, так і в зарубіжної педагогіки неоднозначно. Однак можливо відокремити його загальні ознаки:

використання в якості модуля якої-небудь автономної одиниці;
індивідуалізація процесу навчання;
гнучка і оперативна зміна навчального матеріалу у відповідності з розвитком науки і виробництва;
високий рівень цільової спрямованості на професійну підготовку,
інтеграція основних компонентів процесу навчання.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ.

Модуль – це повний, логічно завершений блок інформації. У ньому усе заздалегідь запрограмоване: не тільки послідовність вивчення навчального матеріалу, але і рівень його засвоєння, і контроль якості засвоєння.

Технологія модульного навчання є невід’ємним атрибутом кредитно- модульної системи організації навчального процесу. В контексті Болонського процесу Європейська кредитно-трансферна система забезпечує прозорість системи підготовки фахівців з вищою освітою і сприяє накопиченню та трансферу (перезарахуванню) кредитів. Кредитно-модульна система організації навчального процесу дає можливість здобувачам вищої освіти перейти на технологію модульного навчання без особливих психологічних перешкоджань.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Технологія навчання – системна категорія, структурними складовими якої є: цілі навчання, засоби педагогічної взаємодії науково-педагогічного працівника та здобувачів вищої освіти, організація навчального процесу, результат діяльності. На сьогодні немає чітко зафіксованої класифікації технологій навчання, однак виділено дві градації – традиційні й сучасні технології.

До сучасних технологій навчання належать технологія проблемного навчання, технологія модульного навчання.

Технологія проблемного навчання базується на ідеї відомого психолога С.Л. Рубінштейна про спосіб розвитку свідомості людини через рішення пізнавальних проблем, що містять у собі протиріччя. Основна функція проблемного навчання – засвоєння досвіду творчої діяльності.

На відмінну від традиційної технології, якої властиве подання готових знань викладачем з розрахунком на запам’ятовування їх здобувачами вищої освіти, технологія проблемного навчання активізує мислення, спрямовує особистість на творчий пошук істини в процесі навчальної діяльності.

Технологія модульного навчання - це одна з сучасних педагогічних технологій, яка передбачає модульну (блочну) побудову навчального матеріалу та його засвоєння шляхом послідовного й ґрунтовного опрацювання навчальних модулів, мотивацію навчання на основі визначення цілей, значну самостійну навчально-пізнавальну діяльність здобувача вищої освіти, різноманітні форми діагностики рівня його знань і вмінь.

Технологія модульного навчання є невід’ємним атрибутом кредитно- модульної системи організації навчального процесу.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій і залікових кредитів, охоплює зміст, форми та засоби навчального процесу, форми контролю якості знань і вмінь та навчальної діяльності здобувача вищої освіти у процесі як аудиторної, так і самостійної роботи.

Впровадження сучасних технологій навчання суттєво підвищує якість вищої освіти, забезпечує конкурентоспроможність випускників вищих навчальних закладів.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

При вивченні даної теми необхідно засвоїти поняття: процес навчання, технологія навчання, технологія проблемного навчання, технологія модульного навчання, кредитно-модульна система організації навчального процесу.

Доцільно опрацьовувати рекмендовану літературу за формами, які обираються самостійно, а саме: конспект, тези, план, таблиця, схема, висновки, тощо. Можна порівнювати зміст матеріалу з питань теми в різних джерелах.

Для вдалого засвоєння цієї теми, здобувачам вищої освіти рекомендується звернутись не лише до базового (обов’язкового) списку літератури, а й до інших наукових джерел, які можна знайти у бібліотеці університету. Під час розгляду теми, слід, також, використовувати наукові праці як українських, так і зарубіжних вчених.

З метою засвоєння основних теоретичних положень теми, усвідомлення її актуальних проблем і пошуків їх шляхів вирішення:

Визначите що спільного у поняттях «технологія навчання», «процес навчання».
Розкрийте роль технології проблемного навчання у формуванні активної, творчої особистості майбутнього фахівця.
Охарактеризуйте основні шляхи створення проблемних ситуацій.
Визначите, яка принципова різниця між традиційною технологією навчання і технологією модульного навчання.
З якою метою у вищих навчальних закладах України запроваджена технологія модульного навчання?

Вітаю, шановні бакалаври! Ви гарно попрацювали над створенням власної лекції. Обрали цікаві теми та ґрунтовно підготували теоретичний матеріал. Тепер вас чекає другий етап підготовки на шляху до педагогічної майстерності.Розробіть презентацію до Вашого лекційного матеріалу. Успіхів!