Ідейно-художній аналіз поеми
Паспорт твору
Автор – Джордж Байрон
Рік написання – 1809-1818 (В основі поеми власні спогади і враження Байрона, який в 1809-11рр. мандрував країнами Європи). Вперше була опублікована у 1814р.
Рід літератури – ліро-епос
Жанр – ліро-епічна поема
Напрям – романтизм
Тема поеми -розповідь про мандрівки молодого аристократа Чайльд Гарольда різними країнами Європи
Ідея - прославлення духовної свободи людини, її внутрішнього пошуку істини, краси, гармонії; засудження тиранії, війни, зла й байдужості.
Головна думка - світ сповнений несправедливості, але людина не повинна втрачати гідності й прагнення до духовної свободи, навіть коли розчарована у суспільстві.
Сюжет у творі відсутній. У поемі передаються враження від мандрівки.
Композиція
І пісня – Гарольд подорожує Португалією та Іспанією (1812). У цій частині поет критикує війну, роздумує про героїзм і марність слави.
ІІ пісня – Гарольд відвідує Грецію та Албанію (1812). Поет оспівує античну культуру, свободу, природу.
ІІІ пісня присвячена подорожі Гарольда до Бельгії (1817), супроводжується роздумами про революцію у Франції. Ця частина присвячена філософським роздумам про долю людства, велич природи.
IV пісня присвячена Італії (1818). (краса мистецтва, кінець паломництва, усвідомлення внутрішньої самотності героя).
Особливість композиції в тому, що кінець кожної пісні означає завершення розкритої в ній теми або системи спостережень, до яких автор більше не повертається. Єдності твору надає образ автора; образ Чайльд Гарольда.
Головні герої
Чайльд Гарольд – головний герой, молодий 18-річний англійський аристократ, який жив в Альбіоні. Він заповнив дні примхами розпусти; спізнав жах пересичення; рідний край викликав огиду; друзів і бенкетів уникав, жив самітником, гордість заважала відкрити душу друзям; він вирішив залишити рідний край. Він ні з ким не прощався, і відправився подорожувати на кораблі в пошуках духовного оновлення. Отже, герой поеми – гордий, розчарований одинак, який тікає від цивілізації в лоно первісної природи. Головна його риса – індивідуалізм, протиставлення своєї особистості загалу. Байрон засуджує бездіяльність і вади героя. Як тільки поет переконується, що його герой порвав з аристократичним середовищем, оцінка автора починає змінюватися, відчувається симпатія до героя.
Автор (ліричний герой) – жадібно вбирає в себе нові враження. Він відображає самого Байрона; його думки, філософські роздуми, емоції часто зливаються з образом Гарольда.
Проблематика:
свобода народу і людини;
боротьба між ідеалом і дійсністю;
патріотизм і національна гордість;
мандрівка як пошук сенсу життя;
краса природи і духовне очищення.
Поема «Паломництво Чайльд Гарольда» стала новим етапом у творчості Байрона. Уній через внутрішній світ персонажа й автора розкриваються і героїка давніх та нових часів, і трагічні проблеми сучасності. Дотримуючись «високого» стилю, віддаючи перевагу абстрактним і піднесеним образам, Байрон надає своїй поемі такого особистісно-пристрасного тону, що доля людини почала розглядатись як частина всесвітнього процесу.
Поема має форму щоденника подорожнього, який пишуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків біографічного характеру стає лише ім’ям, його витісняє автор, й до кінця поеми дистанція між ними майже зникає.
Прагнення пізнати людей, невдоволеність дійсністю, намагання випробувати свої духовні можливості й сили – такі цілі паломництва Чайльд Гарольда, які були близькими й самому Байрону.
Розчарування і смуток Гарольда не залежать від його скривдженого самолюбства, сімейних конфліктів, нещасного кохання та інших особистих мотивів, які відіграють значну роль у його попередників у літературі. Герой Байрона не розпочинає боротьбу із суспільством, але його бездіяльність і споглядання – це не позиція пасивності. Головна риса Чайльд Гарольда як художнього образу – його незавершеність, герой покликаний відобразити момент пробудження самосвідомості людини нового часу, яка починає відчувати на собі й у світі, що її оточує, наслідки історичних змін і усвідомлювати трагічні протиріччя, які були характерною рисою сучасності.
Байрон ставить питання про причини суспільних вад, національного занепаду, замислюється над протиріччями і загадковістю історичного процесу, але виражає глибоке незадоволення собою і розмірковує над значенням своєї творчості.
Образ Чайльд Гарольда ввійшов у світову літературу як образ зовсім нового героя, якого доти не знала література. У ньому втілені найхарактерніші риси освіченої частини молодого покоління доби романтизму. Сам Байрон заявляв, що він хотів показати свого героя «таким, як він є» тепер і в даній дійсності, хоч «було б приємніше і, напевно, легше зобразити більш привабливу особу».
Художньо-стильові особливості (на прикладі перекладу Д. Паламарчука)
Епітети: "осяйні поляни", "жилий схолоне дух", "міцний корабель" — передають атмосферу туги й водночас романтичної піднесеності.
Метафори: "серце зкам'яніло", "доля — буря", "море не страшить" — відображають емоційний стан героя.
Гіперболи: "за десять тисяч миль" (у оригіналі аналогічні образи) підкреслюють безмежність подорожі.
Контраст: між бурхливим морем і спокоєм внутрішньої відстороненості Гарольда.
Символи:
море — стихія свободи й самотності;
корабель — життєвий шлях;
пес — вірність, єдина жива пам'ять про героя.
Алітерації та асонанси: у перекладі звучить музикальність вітру, хвиль ("свист вітрів, і меви крик").
Фольклорно-баладні мотиви: у діалогах Гарольда з пажем і латником відчутна стилізація під народну пісню.