Ознайомлення з криміналістикою, як наукою. Перевірка знань.

1. Предмет і завдання криміналістики

Виникнення та використання терміна «криміналістика»

пов’язують з ім’ям австрійського вченого, професора університетів у

Граці та Празі Ганса Гросса, який у своїй фундаментальній науковій

праці «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики»

(1898 р.) систематизував усі відомі на той час засоби і прийоми роботи з

доказами, розробив ряд оригінальних рекомендацій щодо виявлення,

вилучення і дослідження слідів та інших речових доказів, описав побут

і жаргон злочинців, найбільш поширені в практиці способи вчинення та

приховування злочинів і сформулював основи методики розкриття і розслідування низки небезпечних злочинів. Сукупність зазначених знань

Ганс Гросс назвав системою, а галузь знання, що їх вивчає, – криміналістикою

1

.

В юридичній літературі існують різноманітні визначення предмета криміналістики: як науки про розслідування та розкриття злочинів,

науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій; науки про технології та засоби практичного слідознавства у кримінальному судочинстві тощо. Однак усі ці визначення

звужують реальний предмет криміналістики та досліджувані нею закономірності.

Як вважав І.М. Якимов, криміналістика «має своїм предметом вивчення найбільш доцільних способів і прийомів пристосування природничих, медичних і технічних наук для розслідування злочинів і вивчення фізичної та моральної особистості злочинця, а за свою мету ставить

допомогу правосуддю у розкритті матеріальної істини у кримінальній

справі»

2

. Схожої думки дотримувався і С.М. Потапов, зазначаючи, що

«криміналістика є системою наукових, технічних і тактичних методів

розкриття злочинів, системою, яка охоплює разом з тим методику розслідування окремих видів злочинів, так звану приватну методику...

Криміналістика є наукою про судові докази, наукою доказового права»

3

. На думку С.М. Строговича, «криміналістика – це неправова дисципліна, що вивчає науково-технічні прийоми збирання та дослідження

доказів, підсобний технічний засіб»

4

.

1 Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики [новое изд., перепеч. с изд. 1908 г.]. – М., 2002.

2 Якимов И. Н. Наука раскрытия преступлений (методологический очерк) // Рабочекрестьянская милиция. – 1923. – № 2. – С. 49.

3 Потапов С. М. Введение в криминалистику. – М., 1946. – С. 5, 7.

4 Строгович М. С. Ученик уголовного процесса. – М., 1936. – С. 22.

В чому полягає предмет криміналістики? Нащо її запровадили?

Омерта́ (італ. omertà мужність, честь) — кодекс честі, закон мовчання сицилійської та італійської мафії. Основне положення негласного закону честі мафії — мовчання, нерозголошення даних про кримінальну діяльність. Омерта, як кодекс честі мафії, знайшла відображення у численних літературних творах і фільмах.

Термін омерта виник у Сицилії в 16 сторіччі під час іспанського панування. Мафія загалом, і негласний закон мовчання та відмови від співпраці з владою, зокрема, виник внаслідок жорстокого поводження іноземних окупантів з місцевим населенням. Негласні закони мафії, такі як омерта, виникли через втрату довіри населення до законної влади, почуття безпорадності перед можновладцями. Закони мафії дозволяли пригніченим людям із бідних регіонів Сицилії зберегти свою гідність, пропонували певну стабільність та структуру у взаємовідношенні між членами різних підпільних та злочинних угрупувань.^[1]

Значення омерти побудовано на тому принципі, що держава, влада, закони і приватне життя громадян несумісні речі. Кожна людина мала сама відстоювати свою гідність згідно з неписаними законами мафії: вендети, омерти, без співпраці з владою:

Звинувачення у порушенні закону омерти вважалося найгіршою образою гідності чоловіка. Кожен мав сам захищати власну гідність без допомоги влади. Кожна скривджена людина мала сама помститися за заподіяні кривди, або знайти когось іншого, хто помстився б за неї. Вважалося соромом видавати поліції навіть найлютіших та найсмертельніших ворогів. Порушення закону омерти часто було автоматичним смертним вироком порушникові з боку мафії.

а́фія (італ. mafia) — таємнича недержавна злочинна організація (Т. Н. З. О. — ТАНЗО), здебільшого бандитська організація, яка шляхом залякування, рекету й терору втручається в політичне життя країни, намагаючись впливати на прийняття вигідних для себе політичних та економічних рішень. Загальне поняття є похідним від назви (і самоназви) сицилійської злочинної організації — і на думку багатьох експертів застосування назви «мафія» до будь-яких інших організацій, навіть споріднених із сицилійською мафією, є некоректним. Членів мафії називають мафіозі.

Мафія на Сицилії виникла наприкінці XIX ст., вирісши з банд рекетирів, які шантажували селян, що вирощували лимони — на той час головний експортний товар краю. Спочатку виробників брали «під захист» — нібито для відлякування грабіжників біля входу до саду вивішували цитрину і патрон. Але насправді, це означало, що ділянка перейшла під контроль мафіозі. Які змушували селян продавати їм увесь врожай, які вони вже власними силами доправляли на кораблі. Вже невдовзі банди мафіозі почали наймати і великі землевласники — для терору проти селян, що наважувалися об'єднуватися для захисту своїх прав^[1]. За поблажливого ставлення місцевої влади мафія швидко набула централізованої, ієрархічної структури, що спиралася на безумовне підкорення, кругову поруку, жорстокий терор навіть проти своїх власних членів.

З часом для мафії була вигадана «шляхетна» біографія^[2], згідно з якою вона виникла ще в 1289—1330 рр., під час боротьби із французькими загарбниками. Та й сама назва організації та її членів натякає на «шляхетність» (деякі джерела перекладають слово «мафіозо» як «гордий», «шляхетний», «той, що викликає захват»).

У XX столітті мафія діяла на всій території Італії, монополізувавши традиційний «злочинний бізнес» (ігрові доми, торгівлю наркотиками, контрабанду, проституцію). Після Другої світової війни мафія проникла в «респектабельний» бізнес (банківську справу, транспорт, будівництво), встановила тісні зв'язки з правоохоронними органами, політиками, що дало їй можливість впливати на соціально-політичний розвиток країни. У XX ст діяльність мафії вийшла за межі Італії. Кілька італійських футбольних клубів і досі знаходяться під орудою саме мафії та їх сімей, через підставних директорів.

Мафія у США

maфія США («Коза Ностра») спеціалізувалася на контрабанді, нелегальному виробництві та розповсюдженні алкогольних напоїв в період «сухого закону», отримуючи мільярдні прибутки.

МАФІЯ США («Коза Ностра») спеціалізувалася на контрабанді, нелегальному виробництві та розповсюдженні алкогольних напоїв в період «сухого закону», отримуючи мільярдні прибутки.

Після Другої світової війни «Коза Ностра» контролювала виробництво і збут наркотиків. Зароблені кошти вкладалися в легальний бізнес, що дало змогу встановити контроль за окремими галузями промисловості, деякими засобами масової інформації, здобути підтримку в політичних колах.

В Україні організована злочинність існувала з XVI ст. в містах півдня — Одесі, Херсоні, Миколаєві, Катеринославі, також слід додати півострів Крим, який був "клоакою" українсько-російської мафії 1912—1990 рр. Серед відомих мафіозі 1905—1921 рр. слід вважати одесита Мішку Япончика.

Переліч все те, що ми вивчали на уроці. Правильні відповіді зараховую.