Цей урок розпочнімо з посмішки.
Як стверджують фахівці, що займаються гелотологією (наукою про природу сміху), сміх — справа серйозна, він таїть у собі найпотужніший потенціал, з його допомогою можна навіть лікувати людей. Сила сміху перетворює гормон адреналін, який називають «гормоном кролика», на норадреналін — «гормон лева» і робить людину нездоланною. Це знали люди з давніх-давен. Мабуть, саме тоді й народилася притча: зустрівши холеру, володар країни спитав її, скільки його підданих вона хоче забрати.
— Двадцять п’ять тисяч,— мовила пошесть.
За другої зустрічі володар дорікнув холері:
— Ти обдурила мене! Бо ж забрала 50 тисяч.
— Я забрала стільки, скільки збиралася, — почув у відповідь. — Я не винна, що 25 тисяч померло з переляку.
Щоб не померти з переляку від життєвих труднощів, уміти посміятися над ними й жити далі — людині необхідне почуття гумору. Саме сьогодні мова піде про людину, яка була щедро наділена цим почуттям і була по-справжньому народним митцем, лікарем-сміхотерапевтом. Колективний портрет українських письменників 1920-х років був би неповним без талановитого сміхотворця Остапа Вишні.
Зверніть увагу на портрет письменника...
Майже на всіх світлинах лагідна усмішка, мудрі очі, у яких випромінюється добра й весела душа життєлюба, гуманіста. Це людина, що не тільки вижила в складну епоху, не тільки змогла сміятися, але й зберегла в душі віру в добро.
Щоб зрозуміти феномен Остапа Вишні, треба з’ясувати, хто він, чиїх батьків дитина, де зріс і в кого навчався, чим жив і з ким дружив, з чого радів і від чого страждав... Перед нами життя, таємниці якого розкриє сьогодні він сам, описуючи власний життєвий шлях у гумористичному оповіданні «Моя автобіографія». Уривок цього оповідання відтворено у фільмі режисера Ярослава Ланчака «Із житія Остапа Вишні».
https://www.youtube.com/watch?v=Bd7UhpQsc04&ab_channel=%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2 (увесь фільм)
Справжнє ім'я Остапа Вишні — Павло Михайлович Губенко. Народився він 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля с. Грунь на Полтавщині в багатодітній селянській родині (з 22 дітей вижило 17). Батьки були охочими до жарту й добре відчували комічне. Коли батькові вже майже при смерті дали підписати «духовне завещание», почав читати: « Я, Михаил Кондратьевич Губенко, при полном разуме и памяти, завещаю жене и наследникам движимое и недвижимое, при сем...» Дійшовши до цього місця, батько підписав документ, повторюючи: «При сем руку приложил и ноги протянул Михаил Кондратьевич Губенко». Це були його останні слова.
Мати, Параска Олександрівна, мала веселу вдачу, знала безліч народних приказок і прислів’їв. Остап Вишня писав: «Я такий собі Павлушка, селянський син, бігав без штанів,.. жбурляв картоплю, драв горобців, била мене мати віником, навіть горнятками череп’яними кидала в голову. Спасибі матері!»
У «Моїй автобіографії» Остап Вишня писав: «Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть, мені й шести літ. Провчився я там три роки, скінчив школу... Далі батько віддав мене у Зінківську міську двокласну школу. А потім повезла мене мати аж у Київ, у військово-фельдшерську школу, бо батько як колишній солдат мав право в ту школу дітей оддавати на «казьонний кошт». Та й залишився в Києві й закінчив школу, та й зробився фельдшером», хоч мріяв навчатися у Глухівській учительській семінарії.
Зате посада фельдшера врятувала його від призову до армії під час Першої світової війни. А при Українській Народній Республіці він завідував медико-санітарним управлінням міністерства шляхів сполучень. Працював у санітарних потягах, заповнених тифозними хворими. Намагався допомагати людям не тільки ліками, але й смішними анекдотами, які сам складав. Медицину Остап Вишня залишив. Лікарем став його син В’ячеслав.
Остап Вишня згадує, що вступив до Київського університету. Писати в газетах почав 1919 року за підписом Павло Грунський з фейлетону. У 1921 році почав працювати в газеті «Вісті» перекладачем. «Перекладав я, перекладав, а потім і думаю собі: «Чому я перекладаю, коли можу фейлетони писати! А потім — письменником можна бути. Кваліфікації, — думаю собі, — у мене особливої немає, бухгалтерії не знаю...» Зробився я Остапом Вишнею і почав писати. І пишу собі...».
Почалися масові арешти письменників. У 1931 р. заарештували М. Рильського. Остап Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся на допомогу родині поета. Самогубство ж Хвильового Павло Михайлович сприйняв як жахливу життєву катастрофу. Близькі думали, що він збожеволів, — три дні з його кімнати доносилися волання й ридання чоловіка, який бився в істериці. 26 грудня 1933 р. був арештований і Остап Вишня. Його звинуватили у спробі вбити секретаря ЦК КП(б)У Постишева. У результаті психічного і фізичного впливу він зізнався. Письменника було засуджено до розстрілу. Через рік після арешту Павла Михайловича несподівано підняли на етап і повели в Чиб’ю на «додаткове слідство», а фактично — на розстріл. Але його врятувала негода: він занедужав на запалення легень, і конвоїри покинули арештанта вмирати в одному з ізоляторів на етапі. Письменник поборов смертельну недугу. У 1943 році його звільнили з табору.
Після звільнення Остап Вишня написав усмішку «Зенітка». Це був перший твір, написаний після заслання.
У 1955р. Остап Вишня був реабілітований, а 28 вересня 1956 року Павла Михайловича не стало.
Біографія (фільм) https://www.youtube.com/watch?v=leLwq6HhNK0
«Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу!» — казав Остап Вишня.
Твір «Моя автобіографія» написаний протягом 15-16 березня 1927 р., надрукований у видавництві «Книгоспілка» того ж року. Автор кепкує сам з собою: «Чому ж я так поспішав з своєю автобіографією? Через віщо сам оце випускаю її у світ? Та дуже просто. Я ж не певний, що як дуба вріжу, хтось візьметься за мою біографію. А так сам зробиш, — знатимеш уже напевно, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть. У цій біографії відображений «долітературний» період життя, скомпонований з невеликих розділів – «фресок». За жанром — це гумористичне оповідання або гумореска.
Аудіоверсія «Моя автобіографія»: https://www.youtube.com/watch?v=NN30ubIe6UE
.png)
