Особливості розвитку і види лірики в Давній Греції.

Повторення вивченого матеріалу

«Впізнай героя»(за міфами Троянського циклу)

1)    Ця богиня отримала золоте яблуко…(Афродіта)

2)    Жінка, через яку почалася Троянська війна…(Єлена)

3)    Вона пророкувала загибель Трої… (Кассандра)

4)    Богині, котрі допомагали ахейцям…(Гера і Афіна)

5)    Юнак, що вручив яблуко «Найвродливішій»…(Паріс)

6)    Ватажок війська ахейців…(Агамемнон)

7)    Вразливе місце Ахілла…(п’ята)

8)    Богиня чвар та розбрату…(Еріда)

9)    Цар Спарти, чоловік Єлени…(Менелай)

10)Придумав Троянського коня…(Одіссей)

11)Кращий друг Ахілла…(Патрокл)

12)Ватажок війська троянців…(Гектор) 

Пояснення нового матеріалу

У VII-VI ст. до н. е. почали активно виникати поліси. Це створило сприятливі умови для розвитку нових жанрів, зокрема ліричної поезії. Епос ішов у минуле. Греки сприйняли руйнацію старих, родоплемінних порядків як розпад належної гармонії. Людина опинилася перед необхідністю персонального духовного самовизначення в нових умовах. Це спонукало її по-новому дивитися на світ, суспільство і своє призначення в земному житті. Сьогодні ми говоритимемо про давньогрецьку лірику, представлену творчістю Тіртея і однієї з перших поетес у світовій літературі — Сапфо.

— Давньогрецька лірика — поезія для слуху. Її не записували, а виконували за допомогою музичних інструментів — ліри або кіфари. Текст і мелодія мали однакове значення. Аристотель і Платон вважали, що «лірика заспокоює психіку людини». А Піфагор стверджував, що увесь світ побудований на музиці.

Термін лірика з’‎являється дуже пізно — у III ст. до н. е. До цього часу греки всю поезію називали меліка (від melos — мелодія), що характеризувалася розмаїтим комбінуванням віршових розмірів та фольклорних форм (епіталами, гіменеї, заплачки, гімни тощо). Наявність мелодії покладено в основу класифікації поезії.

Засвоєння літературознавчих термінів

Ямб — двоскладова стопа з наголосом на 2-му складі (назва виникла від слова ямбіке — дудка).

Наприклад:

Хорей — двоскладова стопа з наголосом на 1-му складі.

Наприклад:

Елегія — повчальний вірш, що містить у собі заклик до важливих і серйозних справ, роздуми, афоризми; пишеться двовіршем: гекзаметр + пентаметр.

Наприклад:

Розрізняли:

жанри

Вірш «Добре вмирати тому» Тіртей

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі

Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,

З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати,

Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.

Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,

Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.

Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє

Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.

Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи

Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю —

Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.

В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.

О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,

Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.

Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,

Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.

Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи

Не покидайте старих, з битви утікши самі.

Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних

Воїн поляже старий, в перших упавши рядах,-

Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,

Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу,

Рану криваву свою не забувши руками закрити,-

Страшно дивитись на це, соромно бачить очам

Тіло старе без одежі! А от юнакові — все личить,

Поки ще днів молодих не осипається цвіт.

Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він —

Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.

Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,

В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.

(Переклад Г. Кочура)

Вірш Тіртея «Добре вмирати тому…» є елегією, тому що він має повчальний характер: на прикладі двох доль ліричних героїв підводить читача до висновку, що єдиним правильним вибором є захист батьківщини.

Жанр – елегія

Лірика – декламаційна

Тема  «Добре вмирати тому…» — заклик до боротьби за свободу свого народу.

Має форму двовірша: гекзаметр + пентаметр.

Ідея – заклик до боротьби за свободу свого народу

Головна думка – Краще вмерти за вітчизну, ніж бути втікачем, а потім жебракувати по світу. Головне для воїна – чесно загинути в бою за батьківщину, захищаючи її до останнього подиху, ніж вкрити себе безслав’ям  боягуза)

У вірші «Добре вмирати тому» Тіртея змальовані дві долі людини-воїна.

Хоробрий воїн: може загинути, але ця смерть почесна, тому що вона заради батьківщини та своєї сім’ї.

Воїн-зрадник: буде вигнаний з полісу, стане жебраком і буде поневірятися разом із своєю сім’єю, не знайде ані пошани, ані жалю, ані співчуття

Автор поезії хоче довести, що почесніше бути хоробрим воїном і загинути у славі, за свою Батьківщину, аніж осоромитися самому і заплямувати, зробити удвічі нещаснішою свою сім’ю.

Тіртей доводить що іншого виходу немає: якщо ти чесна людина, то повинен захищати свою батьківщину.

 Поет славить відважних, що полягли в перших лавах захисників рідної землі.  Слова «добре вмирати тому» сповнені мужності, сміливості. Людина, яка їх написала, по­винна бути готовою вмерти заради визволення вітчизни. Недарма ж є перекази, що його слово сильніше від зброї. Так, воно пробуджує відвагу, любов до рідного краю.

«Добре вмирати тому» художні засоби

епітети – хоробрі бійці, родючі ниви, матір мила, батько старий, дітки дрібні, жінка смутна, лихо та злидні тяжкі. Ці епітети, або слова-образи, яскравіше змальо­вують гірку долю боягузів.

метафори: лихо та злидні гнатимуть скрізь втікача, горе й зневага за ним підуть усюди слідом, духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте; днів молодих не осипається цвіт.

інверсія – батьком старим, діток дрібних, лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.

звертання – О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,

Вірш «Барвношатна владарка, Афродіто…» Сапфо

Барвношатна владарка, Афродіто,

Дочко Зевса, підступів тайних повна,

Я молю тебе, не смути мені ти

Серце, богине,

Але знов прилинь, як колись бувало:

Здалеку мої ти благання чула,

Батьківський чертог кидала й до мене.

На колісниці

Золотій летіла ти, міцнокрила

Горобина зграє, її несучи,

Над землею темною, наче вихор,

Мчала в ефірі.

Так мені являлася ти, блаженна,

З усміхом ясним на лиці безсмертнім:

«Що тебе засмучує, що тривожить,

Чом мене кличеш?

І чого бажаєш бентежним серцем,

І кого схилити Пейто повинна

У ярмо любовне тобі? Зневажив

Хто тебе, Сапфо?

Хто тікає — скрізь піде за тобою,

Хто дарів не взяв — сам дари нестиме,

Хто не любить нині, полюбить скоро,

Хоч ти й не схочеш…»

О, прилинь ізнов, од нової туги

Серце урятуй, сповни, що бажаю,

Поспіши мені, вірна помічнице,

На допомогу.

(Переклад Г. Кочура)

Аналіз 

Автор – Сапфо

Лірика – інтимна

Тема – звернення до богині кохання Афродіти

Ідея – показати силу почуттів ліричної героїні

Жанр – гімн.

Це хвалебна пісня античної поезії. У творі багато звернень до богині, перераховуються її подвиги, використано багато художніх троп. Античний гімн зазвичай закінчувався молитвою або закляттям, як і у вірші Сапфо. Властиві емоційна насиченість, нагромадження окличних речень, звернень, повторів.

Лірична героїня закохана, нове почуття приносить їй тугу, вона звертається до Афродіти із закликами і молитвами, сподіваючись на щастя

Вірш «Барвношатна владарка, Афродіто…» присвячений Афродіті, в якої лірична героїня просить

О, прилинь ізнов, од нової туги

Серце урятуй, сповни, що бажаю,

Поспіши мені, вірна помічнице,

На допомогу.

Художні засоби

Епітети: «барвношатна владарко», «усміх ясний», «вірна помічниця», «ярмо любовне»,«бентежне серце», “підступи тайні”, “міцнокрила зграя”, “блаженна Афродіта”, “безсмертне лице”.

Метафори: ярмо любовне, серце урятуй, підступів повна.

Порівняння: «над землею темною, наче вихор».

Анафора і антитеза: «Хто тікає — скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв — сам дари нестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро»

Підсумок уроку

Назвіть жанри давньогрецької лірики та їх особливості.

1.Підготувати повідомлення про давньогрецький театр - прикріпити