Оповідання Дж.Лондона «Жага до життя»

https://meet.google.com/pjb-tybh-ztq

Темою сьогоднішнього нашого уроку є «Сильний людський характер в екстремальній ситуації». Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та замученому тілі, відчай від марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, що змінив страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед».

Переглянути відео за темою

Дата створення: 1905.

Жанр: оповідання.

Тема: життєлюбність вольової людини.

Ідея: сильний характер здатний боротися за життя в крайніх обставинах.

Проблематика. В одних і тих самих умовах гине людина фізично здорова, але вражений жадібністю і підлістю, і хворий виживає, але більш людяний і сильний духом.

Основні герої: Людина без імені, золотошукач.

Сюжет. Двоє чоловіків на Крайній Півночі шукали золото, але не запаслися їжею і патронами в достатку. В результаті вони стали випробовувати муки голоду і втрачати сили. Одного разу вони переходили струмок. Попереду йшов Білл, за ним — його товариш, головний герой оповідання, який раптом підвернув ногу, невдало ступивши на камінь. Потерпілий став відставати, він гукнув Білла, але той навіть не озирнувся. Білл кинув свого напарника в біді, пішов.

Чоловік залишився на самоті і з болем в нозі продовжував свій шлях. Він ще сподівається, що Білл чекає його біля криївки, де приховані патрони і їжа, і мріє дійти до цього місця. Він видерся на пагорб, сподіваючись знайти сліди Білла, але не знайшов їх.

Далі його дорога лежала через заболочену рівнину. Взуття подорожнього прийшла в непридатність, вивихнута нога опухла, ступні були збиті в кров. Він змушений був порізати на смуги частину ковдри, щоб обмотати ними ноги. Поступово, проходячи милю за милею, герой втрачає здатність думати про щось, крім їжі. Він їсть болотяні ягоди, які не насичують його, кип’ятить на багатті воду і п’є її, щоб якось підтримати свої сили.

Підступає рання північна зима, яка ще більше ускладнює життя героя оповідання. Йому зустрічаються на дорозі олені, куріпки, але він не міг вполювати їх через брак набоїв. Голод доводив його до тваринного стану: живцем з’їв дрібних рибок, живцем проковтнув пташенят куріпки. Розум цієї людини стає затуманеним, він збивається з шляху і здається приреченим на загибель, але пристрасне бажання вижити штовхає його йти вперед.

Скоро подорожній втрачає почуття голоду, але їсть все, що трапиться в дорозі, тому що так треба. Мішечок з золотом, який був маленьким, але досить важким втратив цінність в очах золотошукача, і в кінці кінців він просто висипав його вміст. Слабкість все сильніше опановувала мандрівником, а кругом чатувала небезпека: нишпорили вовки. А один раз він зіткнувся з ведмедем. З останніх сил чоловік підвівся на весь зріст, вийняв ніж, погляди ведмедя і людини схрестилися. Ведмідь спасував.

Герой раптом виявляє, що його супроводжує вовк, теж хворий і змучений. Біля річки він натрапив на кістки і мішечок з золотом — все, що залишилося від Білла. Поруч були вовчі сліди. Він розуміє, що його може спіткати та ж доля. Вовк, очевидно, чекав, коли цей доходяга помре. Але в “доходязі” жива була іскра любові до життя, і він дивився на вовка з аналогічним очікуванням. Іскра ця стала яскравіше горіти від виду корабля у блискучому море. Знесилений чоловік повільно просувався до корабля, тобто повз. І поруч повз вовк. Чоловік усвідомлює, що було б нерозумно померти після всього пережитого. Помираючи, він кидає виклик смерті.

Герой вирішив перехитрити вовка. Він довго лежав без руху, чекав наближення хижака, і, коли відчув його зуби на руці, навалився на нього всім своїм тілом, придавив. Не для слабкодухих опис моменту, коли цей хлопець впивається зубами в шию вовка, з огидою п’є його кров для підтримки сил.

Він, нарешті, помічений учасниками наукової експедиції на китобійний судні. Він мало скидався на людину, так позначилася на ньому сутичка зі смертю. Його спали. Герой поступово повернувся до життя, але довго ще не відпускав його страх голоду.

Підсумок

Герой оповідання Дж. Лондона – переможець. Це мужня людина, яка не втрачає людської сутності в будь-яких ситуаціях. Він бореться за життя майже несвідомо. Такі риси як сила волі, мужність, воля до життя – допомогли героєві вижити в екстремальній ситуації. Тож давайте подивись, які основні правила допомогли вижити!

Чому людина перемагає? 

1. Читати матеріал підручника с 142-145

2. Написати твір-мініатюру на тему «Перемагають лише сильні». - прикріпити