Конструктор уроків
Мета: розширити знання учнів про Голокост; аналіз образів роману Джона Бойна "Хлопчик у смугастій піжамі"; розвиток критичного мислення, уміння аналізувати текст; виховувати толерантність, почуття відповідальності за свої вчинки, любов до родини і Батьківщини.
Два окремих блока допоможуть перевірити знання учнів з тексту твору.
1
Якщо ви не вірите, що історія про 9-річного хлопчака може звести нанівець будь-яку тоталітарну ідеологію та мілітарні перегони, тоді ви просто не читали «Хлопчика у смугастій піжамі» ірландського письменника Джона Бойна. Роман номінований на два десятки літературних премій, в тому числі і на British Book Award, виданий 50-тьма мовами світу. Що спричинило до такої популярності? Дитяча невинність і переконання у тому, що усі ми рівні, а колючий дріт – лиш умовність…
2
3
… хлопчик іде до дивного табору неподалік, де живуть люди, що всі як один одягнені у смугасті піжами. Там він знаходить найкращого друга – Шмуля, що народився з Бруно в один день. Хлопцям цікаво та весело спілкуватися, хоча їх й розділяє паркан з колючого дроту. І, звісно, коли у друга трапляється біда – батько Шмуеля раптово зникає – Бруно перевдягається в смугасту піжаму, щоб допомогти йому…
Бруно — головний герой, дев'ятирічний німецький хлопчик, який ще мало розуміє, що коїться навколо нього.
Шмуль — новий друг Бруно, який живе за колючим дротом.
Ральф — батько Бруно, військовий офіцер, прагне зробити кар'єру, тому з радістю погоджується на переїзд, незважаючи на думку інших членів сім'ї.
Ельза — мати Бруно.
Гретель — сестра Бруно.
Фюрор — начальник Ральфа, який і направляє його на службу у віддалений табір.
4
Неймовірним сюрпризом для Бруно стала_______________________________
__________________________________________________________________________ .
Шмуль мав у будинку роботу: _____________________________________________
__________________________________________________________________________ .
Порівнявши свою руку з приятелевою, Бруно почав розмірковувати над тим, ________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________ .
Перехопивши голодний погляд Шмуля, хлопчик відразу _________________
____________________________________________________________________________ .
Коли розгніваний дитячим спілкуванням лейтенант Кетлер звинуватив Шмуля в крадіжці їжі, той пояснив, що ___________________________________
_________________________________________________________________________ .
Нажаханий Бруно виправдовувався перед офіцером, _____________________
____________________________________________________________________________
Після інциденту Бруно почувався ________________________________________
___________________________________________________________________________ .
Наступна зустріч дітей відбулася , і на запитання Бруно, чи боляче Шмулю, той відповів, ______________________________________________________
___________________________________________________________________________ .
Свідченням того, що Шмуль пробачив Бруно, _____________________________
___________________________________________________________________________ .
РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
ЯК З’ЯВИЛАСЯ ДУМКА ПРО ВЕЛИКУ ПРИГОДУ
[…] — Пробач, — вибачився Шмуль. — Дещо сталося. Бруно, примруживши очі, дивився на друга, намагаючись угадати, що б це могло бути. Може, Шмулю теж сказали, що він вертається додому? На світі бувають різні, найдивовижніші збіги. Адже народилися Бруно та Шмуль в один день — хіба це не вражає?
— Ну? — спитав Бруно. — Що трапилося?
— Тато… — ледь вимовив Шмуль. — Ми не можемо його знайти.
— Не можете знайти? Як це? Тобто він загубився?
— Думаю, так. Він був тут у понеділок, потім подався на роботу разом з іншими чоловіками, і ніхто з них не повернувся.
— І ви не отримували листа від нього? — допитувався Бруно. — А може, він залишив записку, в якій указав, коли повернеться?
— Ні, не залишив.
— Нічого не розумію, — зізнався Бруно і, подумавши, додав: — Ти його шукав?
— Звичайно, шукав, — сумно зітхнув Шмуль. — Я зробив те, про що ти весь час говориш, — організував експедицію.
— І ніяких слідів?
— Жодних.
— Дуже дивно. Але я впевнений, цьому знайдеться просте пояснення.
— Яке? — зацікавлено спитав Шмуль.
— Мабуть, чоловіків відвезли на роботу в інше місто, і там їм довелося затриматися, доки вони не закінчать роботу. А тут пошта працює не надто добре. Не маю сумніву, твій тато скоро повернеться.
— Сподіваюся, — Шмуль ледве стримував сльози. — Не знаю, як ми без нього будемо.
— Я міг би запитати батька, якщо хочеш, — не дуже впевнено запропонував Бруно, сподіваючись, що Шмуль відмовиться.
— Навряд чи це варто робити, — таку відповідь Шмуля не можна було назвати категоричною відмовою. Бруно відчув розчарування від цього.
— Але чому? Батько непогано поінформований про життя з вашого боку огорожі.
— Мені здається, військові нас не люблять, — сказав Шмуль і навіть спробував розсміятись. Утім, безуспішно. — Та ні, я впевнений, що вони нас не люблять. Просто ненавидять. […]
— А що, якщо… — Бруно не поспішав ділитися своєю ідеєю. Хай його новий зухвалий план спершу дозріє в голові. Він провів рукою по маківці: там, де було колись густе волосся, долоня натрапила лише на щетину, волосся поки не відросло. — Пам’ятаєш, ти сказав, що я схожий на тебе, коли мені поголили голову.
— Тільки товстіший, — уточнив Шмуль.
— Отож, — натхненно продовжував Бруно, — якщо я ще здобуду смугасту піжаму, то зможу запросто відвідати тебе, і ніхто мене не впізнає.
Шмуль засяяв, тепер він широко усміхався.
— Ти так думаєш? Ти справді це зробиш?
— Звісно. Це стане нашою останньою пригодою. Великою пригодою. Нарешті мені буде що досліджувати. […]
Шмуль був дуже засмучений, тому що …
Шмуль не погодився на пропозицію друга, адже, на його думку, військові …
Зухвалий план Бруно був таким: …
.png)
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
Так: 0
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 0
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 0
Так: 0