Обʼємні процеси ЦНС. Травми головного та спинного мозку.

Інструктивна карта практичного заняття №6

Тема: «Обʼємні процеси ЦНС. Травми головного та спинного мозку».

Студент повинен знати:

1. Пухлини головного мозку: загальномозкові і вогнищеві симптоми, додаткові методи діагностики, зміни в цереброспінальній рідині, принципи лікування і догляду за хворими.

2. Пухлини спинного мозку: внутрішньомозкові (інтрамедулярні ) і позамозкові (екстрамедулярні): основні симптоми, лікування, догляд.

3. Закриті черепно-мозкові та спинальні травми. Травми головного мозку – струс, забій, здавлення речовини мозку. Травми спинного мозку: клінічні симптоми, методи діагностика, іммобілізація та транспортування хворих.

4. Невідкладна допомога при черепно-мозковій травмі, ранні та пізні ускладнення при всіх видах травм, лікування пацієнтів, реабілітація порушених функцій, догляд.

Студент повинен вміти:

1. Оцінювати загальний стан та неврологічний статус пацієнта.

2. Установлювати потреби та формулювати проблеми пацієнта.

3. Планувати дії медичної сестри дл здійснення догляду за пацієнтом (план сестринського догляду).

4. Вміти слухати, заспокоюватися, спілкуватися, впливати тощо.

5. Володіти технічними навичками: правильне положення пацієнта в ліжку; відсмоктування слизу с порожнини рота; укладення паралізованих кінцівок; профілактика пролежнів та лікування пацієнтів з ними; профілактика застійних в легенях; підготовка пацієнта та інструментарію для проведення спинномозкової пункції; харчування і годування пацієнта, прикутого до ліжка тощо.

6. Надати негайну допомогу при черепно-мозковій та спинальній травмі.

7. Уміти своєчасно прийняти правильне рішення при змінах стану здоровʼя пацієнта.

8. Вести медсестринську документацію.

9. Проводити психотерапевтичні заходи.

Література: Медсестринство в неврологіїї: підручник за редакцією Шкробот С.І.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2025.- с.202-209, с.217-231

Опрацюйте теоретичний матеріал. Заплануйте на повторення матеріалу 40 хвилин.

Пухлини головного мозку

Трапляються з частотою 5 – 8 випадків на 100 000 населення. Вони становлять 6% всіх онкологічних захворювань людини і є причиною в 1 – 1,5% випадків патанатомічних досліджень.

Класифікація пухлин
Гістологічна класифікація

Характеристика пухлин:

Астроцитома – доброякісна пухлина, яка повільно росте, розташована в лобній, скроневій, тім`яній частках мозку або в стовбурі.

Епендимома – росте в ділянці шлуночків.

Гліобластома – дуже злоякісна, внутрішньомозкова пухлина, яка розміщена в скроневій частці, росте швидко, викликає виражену інтоксикацію, метастазує по лікворних шляхах.

Медулобластома – надзвичайно злоякісна пухлина, росте в мозочку, в стовбурі мозку,4 шлуночку у дітей в віці до 10 років. Швидко метастазує по лікворних шляхах.

Менінгіома – доброякісна пухлина, що росте з оболонок, ззовні від мозкової тканини.

Невринома – доброякісна пухлина, що росте з оболонок ЧМН.

Аденома гіпофізу – росте з аденогіпофізу. Може бути гормонально активною чи неактивною.

Метастатичні пухлини - це найчастіше метастази раку легень, грудної залози, нирок, шлунка.

Клінічні прояви пухлин залежать від таких факторів:

Клінічні синдроми:

Гіпертензійний або загальномозковий синдром:

1.Головний біль,частіше зранку, розпираючого характеру, посилюється при кашлі, зменшується після блювання;

2.Блювання буває на висоті головного болю;

3.Зниження гостроти зору;

4.Запаморочення;

5.Зміни пульсу, тиску, дихання.

6.Епілептичні напади,

7.Зміни психіки (загальмованість, дезорієнтація);

8.Ураження ЧМН;

9.Зміни ліквору(підвищення тиску та білково – клітинна дисоціація(багато білка, а клітини в нормі));

10. Зміни кісток черепа: стоншення плоских кісток, розходження швів,деструкція турецького седла).

Вогнищеві синдроми

зумовлені безпосередньою дією пухлини на мозок і залежать від локалізації новоутворення.

Функції лобної частки:

Організація рухів

Мислення

Зір

Мова

Поведінка

Пам`ять

Письмо

Пухлини лобної частки

Характерною для них є:

зниження уваги, інтелекту

ейфорія

агресивність

афазія

аграфія

можливі паралічі

епінапади.

Функції тім`яної частки:

Чутливість

Орієнтація в просторі і часі

Дихання

Читання та письмо

Рухи

Пухлини тім`яної частки

Порушується чутливість

Порушення письма

Порушення читання

Функції скроневої частки:

Слух

Пам`ять

Смак

Нюх

Мова

Пухлини скроневої частки

епінапади зі слуховими, нюховими, смаковими галюцинаціями

афазії

запаморочення.

Функції потиличної частки:

Слух

Мова

Зір

Чутливість

Пухлини потиличної частки

зустрічаються рідко

супроводжуються зоровими галюцинаціями

випадання полів зору

розлади кольорового зору.

Функції мозочка:

Координація рухів

Мислення

Орієнтація в часі

Рівновага тіла

М`язевий тонус

Пухлини мозочка

розлади рівноваги, координації

головний біль в потиличній ділянці

вимушене положення голови.

Пухлини мостомозочкового кута VІІІ пари (неврономи)

шум у вусі

прогресуюче зниження слуху

запаморочення

ністагм

ураження 5, 6, 7, 8 пар ЧМН

Аденома гіпофіза

Порушення зору

Гормонально активні викликають ендокринні розлади і порушення обміну речовин.

Метастатичні пухлини головного мозку спостерігають у 25% хворих зі злоякісними пухлинами. Рак легень метастазує у головний мозок у 25-50% випадків, рак грудної залози – з такою ж частотою; рак нирок-у 10%, меланома шкіри- у 7,5% випадків.

Метастази поширюються з кров`ю або ж лімфатичним шляхом. Клінічні прояви метастазів у головний мозок – головний біль, блювання, епілептичні напади, парези, паралічі, мовні порушення.

Дислокаційний синдром - це порушення функцій тієї ділянки мозку,яка розміщена безпосередньо біля пухлини.

До них належать симптоми вклинення, вони виникають за рахунок того,що в ділянці росту пухлини підвищується тиск, і маса мозкової тканини зміщується в сторону тих ділянок,де тиск нище. Внаслідок цього, частини мозку,які прилягають до природніх отворів починають вклинюватись в ці отвори,стискаючи ті частини мозку, які знаходяться в цих отворах( стовбур мозку). Синдром вклинення супроводжується розладами свідомості, дихання, серцево – судинної діяльності, що призводить до смерті.

Діагностика пухлин головного мозку:

1.Детальне неврологічне обстеження

2. Офтальмологічне дослідження

3. Отоневрологічне дослідження слуху

4. Краніографія в двох проекціях

5. Електроенцефалографія

6. КТ, МРТ

Лікування:

хірургічне;

хірургічне з наступною променевою терапією;

медикаментозне.

Деякі пухлини можна видалити лише частково або робиться операція з метою налагодження відтоку ліквору. Пухлини гіпофіза можна видалити через ніс і гайморову пазуху .

Статистика пухлин спинного мозку

Пухлини спинного мозку зустрічаються рідше, ніж пухлини головного мозку.

Співвідношення між ними 1:10. Пухлини спинного мозку складають 10-12% всіх пухлин ЦНС. Найчастіше діагностуються у віці від 30 до 50 років. Найчастіше зустрічаються пухлини грудного відділу ( 66%), рідше шийного (18%) і поперекового (15%) відділів хребта.

Класифікація пухлин спинного мозку

Залежно від росту пухлини спинного мозку їх поділяють на: єкстремедулярні, інтрамедулярні.

Симптоми пухлин спинного мозку:

Біль у спині, яка може віддавати у руку чи ногу. Біль тупого характеру, ниючий,давлячий. Біль у кінцівках прострілюючого характеру. Посилюється при навантаженні

Слабкість в кінцівках, порушення ходи, зменшення дистанції ходи

Порушення функції тазових органів (імперативні поклики до сечовипускання та дефекації або повна затримка цих функцій)

Гіпо-, та парестезії в кінцівках або тілі

Діагностика пухлин спинного мозку :

Комп`ютерна та магнітно-резонансна томографія

Лікування

Єдиним ефективним методом лікування спінальних пухлин є оперативне їх видалення.

При злоякісних пухлинах проводять комбіноване лікування.

Травми головного та спинного мозку

Щорічно статистика фіксує 200 випадків ЧМТ на 10 000 населення.

Половина всіх випадків травм головного і спинного мозку виникає в результаті дорожно-транспортних пригод. В структурі травматизму на долю ЧМТ випадає 2/3 смертельних випадків. Як правило травмуються люди молодого і середнього віку

Черепно-мозкова травма - це механічне ушкодження черепа та його вмісту, яке супроводжується загальномозковою та вогнищевою симптоматикою.

1.Струс головного мозку

2.Забій (контузія) головного мозку

Крім загальномозкових симптомів визначають вогнищеві.

Забій легкого ступеня –втрата свідомості від декількох хвилин до години,

-приглушеність

-багаторазове блювання

-ністагм

-асиметрія обличчя

-порушення координації

-мовні порушення

- парези

Забій середнього ступеня - втрата свідомості від десятків хвилин до 4-6 годин

-виражена амнезія

-часте блювання

-сильний головний біль

-переломи кісток черепа

-легкі геміпарези

-ураження функцій 3,4,5,6,7 пар ЧМН.

Забій тяжкого ступеня -втрата свідомості від декількох годин до декількох тижнів, може супроводжуватись субарахноїдальним крововиливом,переломами кісток черепа:

-рухове збудження

-порушення життєво важливих функцій

-парези кінцівок

-судомні напади

-ураження ЧМН

-лікворея з вуха

спинномозкова рідина кров`яниста.

Лікування забою головного мозку:

При контузії легкого та середнього ступеня

Лікування забою головного мозку

При контузії мозку тяжкого ступеня проводять заходи інтенсивної терапії :

-ліквідація розладів дихання

-нормалізація гемодинаміки

-регуляція водно-сольового обміну

-інтубація трахеї

Стиснення головного мозку

Характеризується наростанням через різний проміжок часу після травми або безпосередньо після неї загальномозкових, вогнищевих і стовбурових симптомів.

Залежно від фону (струс чи забій різного ступеня), на якому розвивається травматичне стиснення мозку, світлий проміжок буває тривалим, стертим або відсутнім

Причиною стиснення мозку є внутрішньочерепні гематоми (епідуральні, субдуральні, внутрішньомозкові), вдавлені переломи кісток черепа, субдуральні гігроми, пневмоцефалія, гідроцефалія.

Епідуральна гематома - це обмежене накопичення крові між твердою мозковою оболоною і кісткою.

Симптоми компресії мозку з'являються через 3—36 год після травми (при накопиченні 100— 250 мл крові).

Після світлого проміжку в міру збільшення об'єму гематоми стан хворого починає погіршуватися.

Наростають загальмованість і головний біль, нудота, блювання, брадикардія,

підви­щується артеріальний тиск, прогресивне і стійке розширення зіниці на боці ураження і центральний гемі- або монопарез на протилежному боці. у спинномозковій рідині непостійні домішки крові

Субдуральна гематома - це обмежене накопичення крові або кров'янистої рідини в субдуральному просторі.

Субдуральні гематоми поділяють на:

гострі (симптоми проявляються в перші 3 доби після травми);

підгострі (симптоми проявляються протягом 4—14 діб після травми);

хронічні (розвиваються через кілька тижнів і навіть місяців після травми).

Клініка:

-різні розміри зіниць;

-порушення рефлексів;

-виражений менінгеальний синдром;

-вогнищеві синдроми;

-підвищення внутрішньочерепного тиску;

-судомні напади;

-геміпарез на боці гематоми.

Внутрішньомозкові гематоми - це накопичення крові або її згустків у тканині мозку .

Можуть виникати відразу після травми або формуватися через певний проміжок часу. Частіше вони локалізуються в скроневій або лобовій частках і зумовлені ушкодженням внутрішньомозкових судин. Через кілька годин після травми наростають загальномозкові симптоми (головний біль, оглушення, нудота, блювання) та вогнищеві (геміпарез, гемігіпестезія, афазія та ін.).

Лікування гематом переважно хірургічне

Ускладнення травм головного мозку

Розрізняють ранні і пізні ускладнення травм головного мозку.

Ранні ускладнення виникають переважно при відкритих ушкодженнях головного мозку у зв'язку з інфікуванням рани. При цьому можуть виникнути гнійний менінгіт, менінгоенцефаліт або абсцес мозку.

Ранні ускладнення:

-витікання мозкової речовини із рани

-абсцес головного мозку при закритій черепно-мозковій травмі може виникати у гострий період за наявності вхідних воріт для інфекції (перелом основи черепа, повітроносних порожнин) і, особливо, за наявності запальних процесів у середньому вусі і гайморових пазухах;

-травматичний делірій, який характеризується розладом свідомості, дезорієнтацією в просторі й часі, психомоторним збудженням та галюцинаціями.

Пізні ускладнення

-церебральний арахноїдит;

-травматична енцефалопатія;

-травматична епілепсія;

-післятравматичний паркінсонізм;

-пізні невротичні реакції з вираженим астенічним станом і вегетосудинною дистонією.

Хребетно-спинномозкова травма.

Ураження спинного мозку при травмі може бути результатом поранення (при вогнепальне поранення або осколкових переломів хребців), здавлення (внаслідок зсуву або перелому хребців), ішемії (при здавленні або пораненні спінальної артерії), а також набряку спинного мозку або оточуючих його тканин. Ушкодження спинного мозку поділяють на повні і неповні. Наслідком гострого повного перерви спинного мозку зазвичай буває спинальний шок, який проявляється втратою всіх сенсорних і моторних функцій нижче рівня ураження. Іноді в таких випадках розвивається стійкий пріапізм. Менш тяжкі ураження викликають центральний спинальний синдром, зазвичай пов'язаний з ішемією або крововиливом в спинний мозок і проявляється слабкістю в дистальних відділах рук, порушенням больової і температурної чутливості при схоронності глибокої чутливості в руках і всіх функцій нижче шийного рівня. Парез рук в цьому випадку поступово регресує. Іноді виникає синдром половинного ураження спинного мозку (Броун-Секара) з парезом і порушенням глибокої чутливості на боці ураження і порушенням больової і температурної чутливості на протилежній стороні.

Лікування. Важливо своєчасно розпізнати пошкодження спинного мозку, надати допомогу на місці травми, після чого хворого зазвичай транспортують в нейрохірургічне або травматологічне відділення. У перші години після травми важливо вирішити 2 основні завдання: підтримати дихання і кровообіг та забезпечити іммобілізацію хребта з тим, щоб попередити подальше пошкодження спинного мозку. При ушкодженні шийного і верхнегрудного відділів виникає ризик дихальної недостатності внаслідок паралічу міжреберних м'язів і діафрагми, що може зажадати інтубації трахеї, яку при підозрі на ушкодження шийного відділу слід робити через ніс. При неможливості інтубіровать хворого слід обережно, не чинячи тиску на хребет, зробити трахеостомию або крікотіреотомію з подальшим підключенням дихального апарату. В крайньому випадку слід з максимальною обережністю проводити штучне дихання рот в рот або рот в ніс.

В результаті пошкодження спадних симпатичних шляхів у шийному відділі хребта може розвиватися тяжка артеріальна гіпотензія, часто супроводжується брадикардією. Цю нейрогенную гіпотензію слід відрізняти від гіповолемічного шоку, що супроводжується тахікардією. Для підтримання АТ слід обережно додати ногам хворого піднесене положення для поліпшення венозного повернення і почати введення інфузійних розчинів і при необхідності вазотоніков з метою якнайшвидшої корекції артеріальної гіпотензії, яка надає шкідливу дію на спинний мозок. Шийний відділ слід іммобілізувати за допомогою спеціальної шини, мішечків з піском, що укладаються з боків шиї, коміркової пов'язки. Голову краще фіксувати в нейтральному положенні, але при цьому слід уникати форсованих рухів, здатних викликати додаткове ушкодження спинного мозку. Транспортування хворого здійснюють на жорстких ношах або щиті в положенні на спині або на животі.

Наслідком спінального шоку часто є затримка сечі, що вимагає катетрізаціі сечового міхура (якщо немає ознак травми сечового міхура або уретри). У перші 8 годин після травми доцільно введення великих доз кортикостероїдів.

Обстеження включає насамперед рентгенографію хребта. При переломовивіхі шийного відділу зазвичай використовують скелетне витяжіння, а при його неефективності вдаються до оперативного втручання, при пошкодженні грудного та поперекового відділів зважаючи на малу ефективності витягнення частіше показано оперативне лікування.

Догляд за хворим будується за загальними принципами. Для профілактики пролежнів у ділянці крижів, п'ят, сідниць протирають шкіру етиловим, камфорним або саліциловим спиртом, під п'яти і крижі підкладають ватно-марлеві чи гумові круги, стежать за гігієнічним станом ліжку, по можливості проводять щадне, дозоване перевертання. Застосовують також спеціальні матраци, що забезпечують автоматичний перерозподіл тиску, поролонові прокладки. Хворі з переломом грудного і поперекового відділів хребта можуть лежати на животі, шийного – на спині. Важливе значення мають туалет дихальних шляхів, вібраційний масаж, дихальна гімнастика, застережливі легеневу інфекцію, підтримання водно-електролітного балансу.

З метою контроля рівня теоретичних знань віконайте тест з 20 питань, пʼятю відповідями, одна з яких вірна (посилання на тест в чаті заняття). Заплануйте на тестування 30 звилин.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть симптоми гіпертензійного (загальномозкового) синдрому.

2. Схарактеризуйте клінічні ознаки струсу головного мозку.

3. Яка клінічна картина забою головного мозку?

4. Які клінічні ознаки стиснення головного мозку?

5. Назвіть ранні ускладнення черепно-мозкової травми.

6. Назвіть пізні ускладнення черепно-мозкової травми.

7. Які клінічні прояви струсу спинного мозку?

8. Назвіть клінічні прояви травматичної гематомієлії.

9. Якого догляду потребують хворі з ушкодженням хребта і спинного мозку

10. Що таке черепно- мозкова травма?

11. Які зміни відбуваються в тканині мозку внаслідок ЧМТ?

12. Назвіть види черепно-мозкових травм.

13. Опишіть критерії діагностики струсу головного мозку.

14. Чим відрізняється забій головного мозку від струсу?

15. Опишіть (коротко) клініку струсу, забою спинного мозку.

    Перевірте свій рівень знань, відповідаючи на питання для самоконтролю. Працюйте над питаннями 30 хвилин

Відпрацюй алгоритми практичних навичок. На цю роботу заплануй 30 хвилин.

1.Алгоритм виконання практичної навички

"Обстеження неврологічного хворого"

МЕТА: Навчитися проводити обстеження стану нервової системи.

2.Алгоритм виконання практичної навички

"Підготовка пацієнта, інструментів, стерильного матеріалу для допомоги лікарю під час спинномозкової пункції"

3.Алгоритм виконання практичної навички

"Підготовка й допомога лікарю під час проведення новокаїнових блокад"

4.Алгоритм виконання практичної навички

«Профілактика пролежнів»