Основні принципи обстеження, діагностики, лікування неврологічних хворих та догляд за ними

Інструктивна карта практичного заняття №2

Тема: «Основні принципи обстеження, діагностики, лікування неврологічних хворих та догляд за ними».

Студент повинен знати:

!. Принципи обстеження неврологічних пацієнтів: оцінювання загального стану пацієнта (сестринське розпитування, загальний та неврологічний огляд, фізичний стан, лабораторні дані).

• медсестринське розпитування: паспортні дані, основні скарги, історія проблеми, анамнез, історія сімʼї;

• загальний та неврологічний огляд: що собою являє пацієнт, обстеження систем, обстеження неврологічного статусу, підсумок;

• медсестринська діагностика: аналіз даних, визначення проблеми та підтвердження її існування;

2. Проведення додаткових методів обстеження пацієнтів неврологічного профілю:

- дослідження спинномозкової рідини;

- нейрофізіологічні методи: ЕЕГ. реоенцефалографія, електроміографія,

термографія;

• ультразвукові методи: ехоенцефалографія, доплєрографія;

• нейрорентгенологічні: краніографія, спондилографія;

• нейровізуалізація: церебральна ангіографія, рентгено-компʼютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, позитронна емесійна томографія;

• контрастні рентгенологічні методи: пневмоенцефалографія, вентрикулографія, церебральна ангіографія, мієлографія,

3. Принципи лікування пацієнтів неврологічного профілю:

- Індивідуальний підхід до лікування пацієнта;

- етіопатогенетична терапія;

- симптоматична терапія (консервативна або хірургічна);

- фізіотерапевтичне лікування;

- психотерапія;

- реабілітація.

Студент повинен вміти:

• уміти вести медичну документацію (правильність та відповідність записів);

• уміти підготувати пацієнта до проведення основних та додаткових методів обстеження;

• оцінювати загальний стан та неврологічний статус пацієнта;

• установлювати проблеми пацієнта;

• планувати дії медичної сестри для здійснення догляду за пацієнтом (план сестринського догляду);

• міжособистісні навички: слухати, заспокоювати, спілкуватися, впливати тощо;

• технічні навички: повертати хворого в ліжку, терти, масажувати, тренувати, маніпулювати, промивати, рухати з місця;

• застосовувати методи психотерапії: аутогенне тренування, раціональна психотерапія.

ЛІТЕРАТУРА

Медсестринство в неврології: підручник / За редакцією Шкробот С. І. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — с.97-113

Опрацюйте теоретичний матеріал. Заплануйте на повторення матеріалу 40 хвилин.

Тема: «Загальна симптоматика нервових хвороб. Основні принципи обстеження, лікування неврологічних хворих. Догляд за ними»

Важливим етапом діагностики захворювань нервової системи є встановлення топічного діагнозу, тобто визначення місця ураження нервової системи. Топічна діагностика грунтується на наявності певних симптомокомплексів, типових для ураження того чи іншого відділу нервової системи.

Для встановлення топічного діагнозу в першу чергу потрібно виявити симптоми (ознаки) захворювання. Але одні і ті самі симптоми можуть спостерігатися при ураженні периферичних нервів, спинномозкових вузлів, задніх корінців спинномозкових нервів, сплетень тощо. Тому основне значення для топічної діагностики має виявлення комплексів симптомів, які характеризують ураження певних відділів нервової системи. Так , якщо біль поширюється з хребтового стовпа вздовж кінцівки, стає сильнішим при натягуванні нервових стовбурів, супроводжується порушенням усіх видів чутливості в ділянках поширення його і зниженням (відсутністю) відповідних рефлексів, можна стверджувати, що наявне ураження задніх корінців спинномозкових нервів на певному рівні. Якщо описані симптоми супроводжуються появою пухирців, заповнених серозною рідиною (оперізуючий лишай ), у тих самих ділянках, де порушена чутливість, - це свідчить про ураження спинномозкових вузлів.

Постійний, сталий комплекс симптомів, використовуваний для топічної діагностики, називають синдромом.

Рухові розлади.

Рухова система забезпечує проведення нервового імпульсу від кори головного мозку до мʼязів , а шлях , яким здійснюється реалізація рухового імпульсу, називається руховим.

Руховий (кірково-мʼязовий) шлях є двонейронним; відповідно складається з центрального і периферійного нейрону. Від центрального рухового нейрону починаються два шляхи: кірково-спинномозковий (пірамідний) та кірково-ядерний. Від периферійного рухового нейрона починаються також два шляхи : спинномозково-м'язовий та ядерно-м'язовий.

У разі ушкодження кірково-мʼязового шляху на будь-якому рівні від кори великого мозку до мʼязів порушуються довільні рухи. При повному ураженні рухового шляху виникає параліч(плегія) – повна відсутність довільних рухів. При частковому ураженні виникає парез - часткове порушення рухів із зменшенням їх обсягу та зниженням мʼязової сили .

Залежно від поширеності паралічів (парезів) розрізняють моноплегію (монопарез) - порушення рухів в одній кінцівці, параплегію (парапарез) - у двох руках або в двох ногах , геміплегію (геміпарез) - в одній половині тіла, триплегію (трипарез) - у трьох кінцівках, тетраплегію (тетрапарез) - у чотирьох кінцівках. Залежно від ураження центрального або периферійного нейрона розрізняють центральні й периферійні паралічі (парези ).

Центральні паралічі виникають при ураженні волокон центрального рухового нейрону, тобто кірково-спинномозкового та кірково-ядерного шляхів .

Ознаки центрального (спастичного) параліча:

1. Спастична гіпертонія мʼязів (підвищення мʼязового тонусу за спастичним

типом ). Спастичний тонус має такі особливості :

- на руках тонус підвищений в згиначах, в ногах - в розгиначах;

- у міру перевірки тонус зменшується, послаблюється;

- симптом «складеного ножа» - опір при пасивних рухах спочатку

виражений, потім зменшується. За цією ознакою центральний параліч називається спастичним.

2. Підвищення сухожилкових та періостальних рефлексів (гіперрефлексія).

Ця ознака виникає в результаті підвищеної рефлекторної діяльності

сегментарного апарату спинного мозку.

3. Наявність патологічних рефлексів. На стопах зʼявляються патологічні

згинальні та розгинальні рефлекси ( Бабінського , Опенгейма , Шефера,

Гордона, Россолімо, Жуковського, Бехтерева), на кистях - згинальні.

Периферійні паралічі виникають при ураженні волокон периферійного

рухового нейрону (спинномозково-мʼязового та ядерно-мʼязового шляхів),

тобто передніх рогів спинного мозку, передніх корінців, сплетень,

периферійних нервів або ядер та власне черепних нервів.

Ознаки периферійного (млявого) параліча:

1. Відсутність або зниження рефлексів (арефлексія, гіпорефлексія). Виникає

в результаті порушення рефлекторної діяльності сегментарного апарату

спинного мозку чи стовбура головного мозку.

2. Пониження мʼязового тонусу (атонія , гіпотонія ).

3. Атрофія мʼязів. Виникає за рахунок відсутності трофічних імпульсів від

спинного та головного мозку.

Чутливість.

Чутливість - це здатність організму сприймати подразнення з зовнішнього та внутрішнього середовища. Згідно з клінічною класифікацією чутливість поділяється на : поверхневу, глибоку, складну.

До поверхневої чутливості відносять: тактильну (відчуття дотику), больову (відчуття болю), температурну (відчуття холоду чи тепла), тріхоестезію (відчуття дотику до волосся), гігрестезію (відчуття вологості) тощо.

До глибоких видів чутливості відносять: мʼязово-суглобове (відчуття руху в суглобі), вібраційне (відчуття коливання камертону), відчуття маси, тиску, кінестетичне чуття (відчуття руху шкірної складки).

Серед складних видів чутливості розрізняють стерео гностичну, локалізації, двомірно-просторову.

Залежно від якісних і кількісних змін відчуттів клінічно розрізняють субʼєктивні т а обʼєктивні чутливі порушення.

До субʼєктивних належать парестезії та болі .

1. Парестезії - це відчуття повзання мурашок, холоду, жару, затерпання,поколювання, що виникають без впливу подразнення. Часто парестезії є першими ознаками ураження нервової системи.

2. Болі . Больові відчуття можуть виникати при подразненні патологічним процесом чутливих аналізаторів на будь-якому рівні (від рецепторів до кори ).

Види болю: місцевий -це біль, що співпадає з місцем ураження; проекційний - біль не тільки в місці подразнення, але й дистальніше по ходу нервів чи корінців. Прикладом проекційного болю є біль в ділянці 4-5 пальців кисті при травмі ліктьового нерва в ділянці ліктьового суглоба; іррадіюючий - біль, що розповсюджується з однієї гілки нерва на іншу. Наприклад, при невралгії І гілки трійчастого нерва болі розповсюджуються в зону іннервації IІ чи III гілок цього нерва; реактивний - біль , що виникає при пальпації больових точок або при натягуванні нервових стовбурів (симптоми натягу Ласега); каузалгії - це інтенсивні пекучі болі при травмах периферійних нервів ; відображений - біль в зонах Захарʼїна-Геда при захворюваннях внутрішніх органів, коли виникає іррадіація подразнення в відповідних зонах на шкірі через клітини задніх рогів; фантомний – відчуття відсутньої частини кінцівки

Обʼєктивні розлади чутливості:

1. Анестезія - повна втрата одного або кількох видів чутливості.

Наприклад : аналгезія - втрата больової чутливості ; терманестезія – втрата температурної чутливості; батіанастезія - повна втрата температурної чутливості; батіанестезія - втрата глибокої мʼязово-суглобової чутливості.

2. Гіпестезія - зниження чутливості

3. Гіперестезія - підвищення чутливості.

4. Дизестезія - спотворення чутливості ( тепло відчувається хворим як

холод, дотик - як біль).

Типи чутливих порушень.

Залежно від рівня ураження чутливих шляхів розрізняють 3 типи чутливих порушень: периферійний, сегментарний, провідниковий.

Периферійний тип спостерігається при ураженні одного або декількох периферійних нервів та сплетень . В свою чергу цей тип поділяють на :

- мононевритичний - чутливість випадає в зоні іннервації будь-якого периферійного нерва;

- поліневритичний - виникає при множинному симетричному ураженніпериферійних нервів і проявляється чутливими розладами в дистальних відділах кінцівок у вигляді «шкарпеток », «рукавичок»;

- плексалгічний - виникає при ураженні сплетення, при цьому чутливі розлади локалізуються в зоні іннервації сплетення.

Сегментарний тип виникає при ураженні чутливих волокон на рівні сегменту спинного мозку і чутливі випадіння бувають у вигляді смугт(поперечних на тулубі і повздовжніх на кінцівках).

Провідниковий тип виникає при ураженні чутливих провідників в межах спинного й головного мозку. При цьому типі чутливість випадає від певного рівня ураження зверху донизу.

Симптоми ураження мозочка.

При ураженні мозочка виникає порушення координації і синергії рухів, рівноваги і мʼязового тонусу. Такий симптомокомплекс носить назву мозочкової атаксії. В разі пошкодження червʼяка мозочка спостерігаються розлади рівноваги тіла і зниження мʼязового тонусу, півкуль мозочка - координаторні розлади (кінетичні й дисметричні ). Відповідно, розрізняють статико-локомоторну і динамічну атаксію .

Статико-локомоторна атаксія проявляється в порушенні стояння і ходьби. Цей вид атаксії повʼязують з переважним порушенням функції червʼяка мозочка. Хворий ходить хитаючись, широко розставляючи ноги для береження рівноваги. Така хода , що нагадує ходу пʼяної людини , називається атактичною . Хиткість спостерігається і при стоянні . Особливо легко виявити її , якщо поставити хворого в позу Ромберга - із зіставленими разом ногами і витягнутими вперед руками. І з заплющеними, і з відкритими очима хворий не може зберегти рівновагу, при спробі нахилити тулуб у будь-який бік він падає.

При д и н а м і ч н і й атаксії (ураження півкуль) через порушення співдружніх дій мʼязів , які беруть участь у рухах, спостерігається нерозмірність рухів, неможливість виконання точних рухів (пальценосова проба, пʼятково-колінна, вказівна).

При ураженні мозочка може зʼявитися ністагм - ритмічне посмикування очних яблук при погляді в сторони або вгору, що обумовлено дискоординацією окорухових мʼязів . Ністагм буває горизонтальним, вертикальним і ротаторним. При ураженні мозочка він переважно буває горизонтальним. Для дослідження ністагму хворому пропонують відвести очні яблука вліво , вправо, вгору, вниз ,тфіксуючи погляд в цьому напрямку протягом кількох секунд.

При пошкодженні мозочкових систем порушується мова і письмо. Мова стає уривчастою, вибуховою, скандованою - хворий говорить по складах, плутаючи наголоси . Порушення письма проявляється зміною почерку – хворий пише великими літерами (макрографія), лінії яких стають нерівними, зигзагоподібними, ламаними.

Мозочкові патологія, як правило, супроводжується зниженням мʼязового тонусу від гіпотонії аж до повної атонії . Особливо знижується тонує мʼязів при ураженні червʼяка мозочка . Обʼєм пасивних рухів у суглобах при цьому перевищує фізіологічні межі , сухожилкові і періостальні рефлекси знижуються, м'язи стають млявими.

Симптоми ураження черепно-мозкових нервів.

І - нюховий нерв. Симптоми ураження: розлади нюху з того самого боку ( апосмія , гіпоосмія , гіперосмія, нюхові галюцинації ).

ІІ - зоровий нерв. Симптоми ураження: при ураженні зорового нерва виникає повна сліпота на одне око (амавроз), зниження гостроти зору (амбліопія), випадіння полів зору (аноксія), а при ураженні зорового перехрестя -випадіння поля зору на обидва ока.

III - окоруховий нерв. Симптоми ураження:

Опущення верхньої повіки - птоз.

Розбіжна косоокість.

Двоїння предметів - диплопія.

IV - блоковий нерв. Симптоми ураження: двоїння при погляді вниз, косоокість.

V - трійчастий нерв, мішаний ( має чутливі і рухові волокна). Симптоми ураження: при ураженні чутливих волокон виникає біль і порушення чутливості в ділянці його іннервації, тобто на половині лиця ,або у ділянці іннервації однієї з гілок - лобної, верхньощеленної, або нижньощеленної. При ураженні рухових волокон порушується функція жувальних мʼязів. При ураженні чутливого (Гасерового) вузла, окрім перелічених вище ознак, зʼявляється герпетична висишка на шкірі та слизових. Особливо небезпечним є поява везикул на рогівці, що може спричинити ї помутніння, а , отже , і сліпоту.

VI - відвідний нерв.

Симитоми ураження: збіжна косоокість, двоїння при погляді в бік

ураження.

VII- лицевий нерв.

При його ураженні виникає периферійний параліч мʼязів лиця , який характеризується неможливістю підняти брову, нахмурити її , закрити око , вискалити зуби. При цьому з боку ураження брова опущена, очна щілина розширена, кут рота опущений.

Центральний параліч мʼязів лиця виникає при ураженні центрального нейрона. При цьому відсутні рухи на протилежній стороні лише в нижній частині лиця (опущений і звужений кут рота).

Ураження секреторних волокон супроводжується сухістю ока . Ураженнясмакових волокон веде до зниження або втрати смаку на передніх 2/3 язика .

VIII - присінково-завитковий нерв.

Симптоми ураження: при ураженні слухової частини виникають розлади

слуху, а вестибулярної - нудота, блювання , запаморочення, атаксія .

IX - язикоглотковий нерв.

Симптоми ураження: відхилення язичка в здорову сторону, зниження піднебінного та глоткового рефлексів, зниження або відсутність смакових відчуттів на задній третині язика . Біль в ділянці кореня язика .

Х - блукаючий нерв. Симптоми ураження:

Утруднене ковтання. Через параліч надгортанника їжа часто потрапляє в дихальні шляхи .

Через параліч голосових звʼязок стає хриплим голос .

Знижується глотковий рефлекс.Виникають вегетативні розлади (падіння АТ, тахікардія, пітливість, почервоніння шкіри). Повне двобічне ураження нерва веде до смерті хворого.

XI - додатковий нерв. Симитоми ураження:

На боці ураження опущений плечовий пояс, лопатка відстає від хребта,

хворий не може повернути голову в здорову сторону, підняти випростану

руку вище горизонтального рівня.

При подразненні ядра чи відповідної ділянки кори виникають насильні

повороти голови в сторону.

XII - підʼязиковий нере. Симптоми ураження:

При висовуванні з порожнини рота язик відхиляється в здорову сторону, мʼязи на стороні ураження стоншені, язик складчастий При подразненні ядра нерва виникають фібрилярні посмикування мʼязів ураженої половини язика.

При двобічному повному ураженні нерва - язик в ротовій порожнині нерухомий, мова неможлива (анартрія ). Різко утруднене ковтання .

Симптоми ураження екстрапірамідної системи.

Терміном екстрапірамідна система визначаються моторні шляхи , які не проходять через піраміди довгастого мозку. Екстрапірамідна система, яка складається із еферентних нервових шляхів , починається в премоторній і моторній ділянках півкуль головного мозку і включає цілу низку підкіркових та стовбурових утворів. Хвостате ядро і лушпина подібні за гістологічною будовою, функціями та філогенезом і їх обʼєднують в стріарну систему. Бліда куля, чорна речовина, червоні й мигдалеподібні ядра, ядра Даркшевича, чотиригорбикові тіла, нижні оливи, ретикулярна формація середнього мозку входять до складу палідарного відділу екстрапірамідної системи.

Функції екстрапірамідної системи полягають у :

• регуляції мʼязового тонусу, завдяки чому вона забезпечує настройку і готовність до дії рухового апарату;

• перерозподілі тонусу мʼязів під час рухів, створення фону для здійснення швидких, точних, диференційованих рухів;

• реалізація як безумовно-рефлекторних захисних і співдружних рухів, так і завчених , стереотипних, автоматизованих, в тому числі професійних навичок, надаючи їм плавності і закінченості. Вона бере участь у виразних мімічних реакціях, жестикуляціях, у здійсненні емоційних проявів ( сміх , плач , злість , радість, туга ) і повʼязаних з ними вазомоторних функціях.

При ураженні підкіркових ядер та їхніх звʼязків з корою великого мозку виникають різні рухові розлади. Їх можна обʼєднати у дві групи : паркінсонізм - при захворюванні палідарної системи і гіперкінези (силувані рухи ) – при ураженні стріарної системи .

Паркінсонізм, або гіпертонічно-гіпокінетичний, або акінетико-ригідний, або аміостатичний, або палідарний синдром.

Ведучими ознакам такого ураження є бідність рухів (брадикінезія), підвищення мʼязового тонусу та поява тремору. Незважаючи на задовільну силу мʼязів, хворі відчувають утруднення при переході від спокою до рухів і навпаки. Вони ніби завмирають в певній позі (поза манекена ): спина і голова нахилені вперед, руки зігнуті в ліктьових та променево-запʼястних суглобах. Хода човгаюча, дрібними кроками, уповільнена, відсутній співдружній помах руки. Хворому тяжко зробити перший рух, потім він може «розійтись» і йти швидше. При бажанні зупинитись, не завжди може це зробити і деякий час продовжує рухатись вперед (propulsio) або вбік (lateropulsio).

Обличчя «маскоподібне», не відображає емоційного стану хворого. Мова тиха , монотонна, позбавлена інтонацій, затихаюча. Почерк стає дрібним (мікрографія).

Підвищення мʼязового тонусу за пластичним типом виявляється при дослідженні пасивних рухів (відчувається опір, що нагадує зубчасте колесо) та відповідних тестів.

На тлі загальної скутості та ригідності мʼязів можна помітити тремор пальців рук, рідше приєднується тремтіння нижньої щелепи та голови .

У хворих з синдромом паркінсонізму можуть спостерігатись вегетативні розлади (сальність волосся та шкіри обличчя , надмірна секреція густої, вʼязкої слини (гіперсалівація), брадікардія та психічні порушення (значне зниженняпамʼяті, сповільнення мислення та згадування, схильність до депресії).

Стріарний або гіперкінетично-гіпотонічний синдром поєднує мʼязову гіпотонію з появою різноманітних насильницьких рухів (гіперкінезів). За амплітудою, частотою , локалізацією та характером гіперкінезів розрізняють наступні їх види:

1. Атетоз або руховий спазм - червʼякоподібні безперервні скорочення пальців кистей і стоп.

2. Хорея - гіперкінези неритмічні, нестереотипні, нагадують довільні рухи. Хворий мимоволі змахує руками, гримасує, повертає або нахиляє голову, згинає і розгинає ногу і таке інше. Тонус мʼязів знижений, у суглобах спостерігається перерозгинання, обсяг пасивних рухів у них збільшений.

3. Тик - швидкі насильницькі стереотипно повторювані сіпання мʼязів обличча та шиї.

4. Торсійний спазм або дистонія - обертальні штопороподібні рухи, що охоплюють голову, шию, тулуб, ноги .

5. Міоклонія - швидкі скорочення якоїсь певної групи мʼязів .

6. Тремор - ритмічний гіперкінез у вигляді тремтіння рук, ніг , голови , який посилюється, на відміну від тремору при паркінсонізмі, під впливом емоцій і довільних рухів.

Патологічні синдроми.

Бульбарний синдром - симптомокомплекс, який виникає при ураженні рухових ядер чи корінців IX. Х , XII пар черепно-мозкових нервів. Синдром клінічно проявляється:

• Дисфагією - утрудненим ковтанням їжі або афагією - втратоюздатності ковтати;

• Дизартрією - нечіткою , погано модульованою мовою або анартрією;

• Дисфонією - охриплістю голосу або афонією - втратою голосу.

Менінгеальний синдром - симптомокомплекс, який найчастіше виявляють при менінгітах , субарахноїдальних крововиливах. Клінічно проявляється головним болем , нудотою, блюванням, підвищеною чутливістю до подразників зовнішнього середовища, характерною менінгеальною позою (голова закинута, ноги зігнуті в колінних та кульшових суглобах, максимально приведені до тулуба ), у дітей - «менінгеальним» криком. Свідченням подразнення мозкових оболонок є менінгеальні знаки:

• Ригідність мʼязів потилиці - опір при спробі лікаря нахилитиголову хворого (доторкнутися підборіддям до грудини);

• Симптом Керніга - опір при спробі розігнути в колінному суглобі ногу, попередньо зігнуту під прямим кутом в кульшовому і колінному суглобах;

• Симптоми Брудзінського - верхній (згинання ніг в колінних і кульшових суглобах при перевірці ригідності мʼязів потилиці), нижній (згинання однієї ноги при перевірці симптому Керніга на другій).

Синдром підвищеного лікворного тиску (лікворної гіпертензії) - розвивається як наслідок підвищення секреції ліквору (запальні процеси ), збільшення вмісту порожнини черепа (пухлина, абсцес, гематома), порушення відтоку ліквору через блокування лікворних шляхів .

Клінічно синдром характеризується головним болем (особливо вранці), який супроводжується нудотою, блюванням. Частими симптомами є порушення психічної діяльності, завантаженість.

Порушення мовлення.

Центри мовлення знаходяться у лівій півкулі.

Симитоми ураження :

• Моторна афазія (центр Брока, лобна доля) характеризується втратою здатності говорити. Хворі чують і розуміють звернену до них мову, але самі говорити не можуть. Моторна афазія зазвичай поєднується з аграфією - неможливістю писати .

• Сенсорна афазія (центр Верніке, скронева доля ) являє собою втрату здатності розуміти слова , звернену мову, але говорити хворі можуть. При сенсорній афазії страждає читання і письмо (алексія і аграфія ).

• С е м а н т и ч н а афазія (скронево-тімʼяно-потилична ділянка) характеризується забуванням слів і труднощами у використанні складних граматичних структур. Хворі не памʼятають назву предметів, але знають як їх використовувати і можуть їх описати.

Етапи медсестринського процесу:

І - оцінка стану пацієнта;

ІІ- інтерпретація отриманих даних, «формулювання проблеми» пацієнта;

III -планування догляду;

IV - реалізація догляду;

V - оцінка результатів сестринських втручань.

Обстеження неврологічних хворих починають із зʼясування паспортних даних хворого, а потім збирають анамнез, детально знайомляться із скаргами хворого.

Після вивчення анамнезу хворого починають обстеження його . Спочатку роблять загальний огляд і обстеження внутрішніх органів, а потім вивчають неврологічний стан хворого.

ОЦІНКА ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА

1. Стан свідомості.

2. Положення хворого у ліжку (активне, пасивне, вимушене).

3. Вираз обличчя.

4. Колір та вологість шкіри.

5. Наявність набряків.

6. Підрахувати частоту дихання, визначити ритм дихання.

7. Підрахувати частоту пульсу, визначити його властивості .

8. Виміряти АТ .

9. Зафіксувати основні симптоми, які характеризують :

стан органів дихання (кашель, неправильне дихання);

стан органів кровообігу (біль у серці, зміни пульсу та АТ );

стан органів сечовиділення (затримка або нетримання сечі).

МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ НЕВРОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ

1. Дослідження рухових функцій ( обсяг рухів, сила мʼязів , мʼязовий тонус,

рефлекси).

2. Дослідження мозочкової функції (координація рухів, характер ходи, поза

Ромберга, ністагм, пальценосова проба, наявність скандованої мови ).

3. Дослідження больової чутливості

4. Дослідження функції черепних нервів.

Дослідження рефлекторно-рухових функцій

Для вивчення і оцінки розладів довільних рухів вивчають їх обʼєм , силу мʼязів , мʼязовий тонус, наявність атрофій і рефлекси.

Обʼєм активних рухів перевіряють в усіх суглобах, попросивши хворого почергово здійснювати різні рухи в них . Якщо у хворого відсутні рухи вкінцівці, то це може бути параліч, якщо ж вони обмежені - парез.

Виявлені парези уточнюють за допомогою дослідження сили мʼязів. На практиці сила мʼязів визначається орієнтовно: ступінь стискання пальців лікаря пальцями хворого. Для виявлення парезів використовують проби Баре (верхню і нижню ). При верхній пробі Баре хворому пропонують витягнути вперед обидві руки. При цьому паретична рука опускається швидше. При нижній пробі Баре пропонують хворому підняти ноги догори і оцінюють, яка нога швидше втомлюється і опускається, тим самим визначивши, яка кінцівка паретична.

Тонус мʼязіє вивчають шляхом пасивних рухів в суглобах, оцінюючи чи чинять мʼязи опір таким рухам, чи навпаки, мʼязи занадто розслаблені. В нормі при цьому спостерігається невеликий опір розслаблених мʼязів, при центральних паралічах - спастичне напруження мʼязів, а при периферійних - гіпотонія мʼязів.

Наявність атрофій (схуднення) мʼязів свідчить про ураження периферійного рухового нейрона. Виявляють її шляхом огляду і виміру величини мʼязів сантиметровою стрічкою.

Обстеження рефлексів має важливе значення, оскільки вони становлять основу нервової діяльності.

Поверхневі рефлекси.

Конʼюнктивальний і рогівковий рефлекси викликають дотиком шматочка вати до конʼюнктиви або рогівки ока . У відповідь змикаються повіки .

Піднебінний і глотковий рефлекси викликають шляхом подразнення слизової оболонки мʼякого піднебіння або задньої стінки глотки шпателем. У відповідь виникає підняття мʼякого піднебіння і язичка внаслідок скорочення мʼязів глотки.

Черевні рефлекси викликають штриховим подразненням шкіри живота у напрямі до його середньої лінії на рівні реберних дуг, цупка, пахвинних звʼязок . При цьому скорочуються мʼязи передньої черевної стінки.

Підошовний рефлекс полягає у згинанні пальців стопи при штриховому подразненні зовнішнього краю підошви стопи .

Глибокі рефлекси.

Надбрівний рефлекс. Якщо вдарити молоточком по внутрішньому краю надбрівної дуги, змикається очна щілина.

Нижньощелепний рефлекс. Легкий удар по підборіддю при напіввідкритому роті спричинює підняття нижньої щелепи.

Пʼятково-променевий рефлекс викликається ударом по шилоподібному відростку променевої кістки і полягає в згинанні руки в ліктьовому суглобі.

Колінний рефлекс викликається ударом молоточка по сухожилку чотириголового мʼяза стегна нижче наколінка. У відповідь нога розгинається.

Ахіллів рефлекс викликається ударом молоточка по пʼятковому (Ахілловому) сухожилку, при цьому спостерігається підошовне згинання стопи .

Глибокі рефлекси згасають при ураженні периферійного нейрона рухових шляхів і посилюються при ураженні центрального.

Патологічні рефлекси. Всі патологічні рефлекси поділяють на згинальні та розгинальні. До згинальних на ногах відносять симптоми Россолімо, Жуковського. До розгинальних відносять симптоми Бабінського, Гордона, Опенгейма та ін . Патологічні рефлекси є достовірною ознакою ураження пірамідного шляху.

Симптом Бабінського викликають штриховим подразненням зовнішнього краю підошви. При цьому замість підошовного згинання всіх пальців спостерігається віялоподібне розведення їх , а І палець розгинаеться.

Координація рухів. Порушення рівноваги тіла виявляють за допомогою симптома Ромберга - розхитування хворого, який стоїть прямо із зʼєднаними докупи носками та пʼятами і з опущеними руками. Хитання посилюється , якщо хворий протягує руки вперед або закриває очі .

Для дослідження ходи хворому пропонують пройти ( з розплющеними очима , потім - з заплющеними ) по прямій лінії так , щоб носок стопи однієї ноги торкався пʼятки другої ноги або зробити крокові рухи вбік .

Для виявлення порушення координації рухів використовують ряд проб:

1. Пальценосова проба - при спробі хворого вказівним пальцем попередньо випрямленої і відведеної вбік руки доторкнутися кінчика свого носа виникає тремтіння руки та промахування.

2. Пʼятково-колінна проба - при атаксії хворому (в положенні лежачи на спині) не вдається чітко провести пʼятою однієї ноги по гребінцю великогомілкової кістки другої ноги від коліна до ступні і назад.

3. Вказівна проба (симптом промахування) - хворий з розплющеними, а потім із заплющеними очима намагається доторкнутися своїм вказівним пальцем вказівного пальця лікаря або кінчика молоточка, який робить рухи в горизонтальній, а потім у вертикальній площині.

Дослідження чутливості.

Дослідження чутливості полягає у завданні різних подразників і отриманні від хворого відповіді на запитання про те , що він відчуває. Проводити дослідження треба в спокійній атмосфері, по можливості в теплій кімнаті . Хворому запропонувати заплющити очі . Подразнення слід наносити на симетричні ділянки тіла зверху донизу, памʼятаючи про сегментарну будову тіла . Обстеження чутливої сфери здійснюється за її видами, насамперед досліджують поверхневу, потім глибоку і складні види чутливості.

Больову чутливість досліджують за допомогою голки. Подразнення наносять гострим кінцем. Хворий повинен відповідати «гостро » чи «тупо ».

Температурну чутливість досліджують, дотикаючись до частин тіла хворого теплом чи холодом. Для цього використовують дві пробірки з гарячою і холодною водою. Здорові люди відрізняють різницю температури в 1-3 градуси.

Тактильну чутливість досліджують дотиком шматочка вати .

Мʼязово-суглоблова чутливість визначається за допомогою пасивних рухів в суглобах рук і ніг , причому спочатку в дрібних, а потім в більших. При цьому хворий повинен правильно вказати напрямок руху в суглобі (вгору чи вниз).

Вібраційну чутливість визначають за допомогою камертона, ніжку якого розміщують на кісткових виступах кінцівок. При цьому визначають час відчуття вібрації в секундах. В нормі він становить 15-20 секунд на руках та 10-15 секунд на ногах.

Стереогностичне чуття (здатність розпізнавати предмет на дотик) визначають, вклавши у руку хворого знайомий предмет.

Здобуті дані дають можливість визначити вид та тип чутливих розладів, що є основою визначення топічного діагнозу.

Основні принципи лікування неврологічних хворих.

1. Максимально індивідуалізований підхід до пацієнта.

2. Етіологічна терапія (спрямована на ліквідацію причини захворювання).

3. Патогенетична терапія (спрямована на механізм розвитку хвороби).

4. Симптоматична терапія (спрямована на ліквідацію певних симптомів

захворювання).

Основні принципи догляду за неврологічними хворими.

Основними причинами, внаслідок яких хворі не можуть обслуговувати себе, є рухові порушення, розлади функцій тазових органів, порушення мови та інших функцій кори великого мозку, а також порушення свідомості.

Завданням медичної сестри є повне обслуговування хворих, які не можуть самостійно пересуватись. Комплекс заходів з догляду за ними містить:

• Виконання призначень лікаря (роздача ліків , інʼєкції, профілактика пролежнів, катетеризація сечового міхура, банки, гірчичники тощо ).

• Здійснення гігієнічних заходів (умивання хворих, зміна білизни тощо ).

• Годування хворих.

• Санітарно-освітня робота.

Доглядаючи за неврологічними хворими, потрібно дотримуватися деонтологічних принципів. Деонтологія (від гр. deon - необхідність, обовʼязок)- наука про належне поводження медичного працівника в процесі виконання ним своїх професійних обовʼязків. Середні медичні працівники повинні бути завжди ввічливими , уважними, чуйними до хворого, не повинні залишати без уваги жодної скарги і жодного прохання хворого. Виконуючи призначення лікаря, середній медичний працівник має вміти пояснити хворому доцільність лікування, зміцнюючи його віру в лікування і повагу до лікаря.

Після повторення теоретичного матеріалу для перевірки знань пройдіть тест з 20 питань (посилання на тест дивись у чаті заняття.

Опрацюй та вдоскональ алгоритми практичних навичок!

АЛГОРИТМ ОЦІНКИ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА

АЛГОРИТМ ПІДГОТОВКА ХВОРОГО ДО РЕНТГЕНОГРАФІЇ ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА

АЛГОРИТМ ПІДГОТОВКА ХВОРОГО ДО СКЕЛЕТНОГО ВИТЯГНЕННЯ