З часів Великого переселення народів Ютландський і південь Скандинавського півострова з навколишніми островами заселяли північні германські племена — данці, норвежці та шведи. У Західній Європі їх називали норманами, тобто «людьми Півночі». В уяві сучасників закарбувався образ норманів як суворого войовничого народу. І для цього були причини — набіги норманських морських розбійників під самоназвою вікінги. В інших країнах їх називали по-різному: у Франції — норманами, в Англії — данцями, у Русі-Україні — варягами, у Імперії ромеїв вони були відомі під назвою варангів. Життя скандинавів було непростим: суворий північний клімат, малородючі, майже непридатні для землеробства землі. Жили нормани громадами вільних людей, на чолі яких стояли вожді — ярли.

Складіть розповідь про повсякденне життя норманів за малюнком реконструкцією, називаючи заняття людей, матеріали будівництва, знаряддя праці тощо. (прикріпи файл)

Доба вікінгів

У 787 р. нормани вперше висадилися на узбережжі Північно-Східної Англії. Відтоді понад три століття «північні люди» нападали на Британію та інші країни Європи. Завершилася епоха цих нападів у 1066 р., коли нащадки норманів завоювали Англію. Весь цей період увійшов в історію як «доба вікінгів».

Історики визначають ряд причин військово-колонізаційної активності вікінгів. Починаючи з 700-х років зі зростанням чисельності населення у Скандинавії почав відчуватися дефіцит землі. До того ж, за звичаями, право спадкувати батьківську землю мав лише старший син. Інші сини повинні були самостійно набувати майно. Тож значна частина жителів Скандинавії почала шукати ліпшої долі та статків, здійснюючи грабіжницькі набіги на сусідні країни. Решта населення займалася торгівлею чи вирушала в незвідані краї для найманства чи на пошуки вільних земель для колонізації.

Варто додати, що нормани були вправними суднобудівниками. Кораблі вікінгів — дракари — вміщали до сотні осіб кожний. Нормани з гордістю називали їх «кіньми моря». Тож історики до бідності та демографічного вибуху як причин походів норманів додають ще й технічну передумову — високий рівень розвитку мореплавства.

Корабель вікінгів (Музей кораблів в Осло, Норвегія)

Серед вікінгів існував своєрідний поділ тогочасного світу на сфери інтересів. Данці здебільшого нападали на Британські острови, Францію та Іспанію. На деякий час у 1016 р. під проводом Канута Великого їм вдалося навіть підкорити Англію. На початку X ст. нормани захопили частину території північної Франції. Цей район Франції й досі називається Нормандією — країною норманів. Захопивши південну частину Італії й острів Сицилію, нормани об’єднали ці території в Сицилійське королівство (проіснувало до 1816 р.).

Норвежці здебільшого нападали на Шотландію, Ірландію та Францію.

Шведських вікінгів більшість вчених ідентифікує як варягів, з якими досить тісно пов’язана історія Русі-України. Варяги нападали на Східну Європу, Русь та Близький Схід. Вони також наймалися на службу до правителів: імператора ромеїв захищала так звана Варязька дружина, варяги служили також у дружинах руських князів.

Завдяки високому рівню розвитку мореплавства у ІХ-Х ст. нормани почали заселяти й інші острови північної частини Атлантичного океану. Вікінг Ерік Рудий відкрив Ґренландію — Зелену землю.

Сміливий мореплавець Лейв Щасливий і його супутники близько 1000 р. досягли островів поблизу узбережжя Північної Америки. У сагах ці місця називають Лісовою країною, країною пласких каменів і країною дикого винограду. Місцевих жителів (індіанців) нормани назвали скрелінгами. Ці відомості підтвердила археологічна знахідка поселення вікінгів на острові Ньюфаундленд.

Отже, Америку було відкрито за 500 років до Колумба! Проте це відкриття не мало великих наслідків, оскільки у вікінгів не було можливості й потреби освоювати далекий континент.

ЗАСНУВАННЯ ДЕРЖАВ У СКАНДИНАВІЇ. ІСЛАНДСЬКЕ НАРОДОПРАВСТВО

На «добу вікінгів» припадає час утворення держав на Скандинавському та Ютландському півостровах. У VIII ст. утворилось Данське королівство. Королівство Норвегія було засноване 872 р., після злиття кількох дрібних норманських королівств. Х ст. датуються згадки про першого достовірно відомого правителя Швеції Еріка VI Сегерселля (970–995 рр.).

У 870-х роках вихідці з Норвегії відкрили й заселили Ісландію — «країну криг», як назвали нові землі перші поселенці. Тут вони заснували унікальну як для Середніх віків Ісландську вільну державу. Її особливістю був демократичний устрій. На чолі держави стояли народні збори — альтинг. На них обговорювали й ухвалювали закони, розглядали судові справи, обирали посадовців і вирішували міжусобні конфлікти. У ХІІІ ст. унаслідок внутрішніх міжусобиць і тиску норвезького короля Ісландія перейшла під владу Норвегії