Конструктор уроків
1
Народився Микола Вінграновський на Півдні України – на Миколаївщині, саме в тому мальовничому краї, де зливається небо зі степом, а степ – із річкою Південний Буг.
Хлопець ріс самостійним і допитливим, добре вчився в школі, захоплювався книжками та мріяв стати актором. Завдяки талантові й наполегливій праці його мрія здійснилася.
В одному інтерв’ю Микола Вінграновський стверджував: «Батьківщина, земля, любов, люди – без цього поет не поет». Митець завжди оспівував і возвеличував у своїй поезії любов, красу, добро. Він із легкістю писав як дитячі оповідання, так і великі кіносценарії. Але в усьому Микола Вінграновський залишався насамперед ліриком. Його поезія полонила не одне покоління читачів. Тож розпочнімо знайомство з нею!
2

Микола Вінграновський
Бабунин дощ
Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
З котяри — іскри! З м'яти — чамрота!
Пускає бульби на порозі хата…
Іде хтось темним садом-заховайсь!
Іде, й стає знадвору за стіною,
І мокро дихає над мокрою губою;
Як звуть його?
Чи взагалі він звавсь?
Хто він такий в залатанім кожусі,
В кожусі, а хапає дрижаки?..
Попискують пташата в його вусі,
І в бороді дрімають їжаки.
Одне — сов'яче око, друге — вовче,
Рука — крило, друга рука — весло,
Упівобличчя день, а пів-обличчя з ночі,
На голові посріблене сідло,
Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю.
Порожню торбу він би не носив…
Стоїть, і передихує, й чекає,
Мабуть, насправді вибився із сил,
Бо хто ж то знає, скільки йому років
І скільки він живе тисячоліть?..
Прийшов під нашу хату ненароком,
Прийшов перечекати і стоїть:
Зайти чи ні до нас, до бульбохати?..
З ноги на ногу ось переступив,
Щось наче хтів було мені сказати,
Та садом знов почапав у степи…
1981
Словникова робота
Клямка – засув, механізм, яким зачиняють і відчиняють двері.
Цяпота – капотиння, в даному вірші капають краплі з клямки.
Чамрота – сильний аромат.
Стежкояблуката – стежка, всипана яблуками.
Дрижаки – хто-небудь мерзне, труситься від холоду.
Бульбо хата – калюжі, покриті бульбашками.
Скажіть, будь ласка, дощ у вірші добрий чи злий?
Попискують пташата в його вусі, І в бороді дрімають їжаки. Птахи і тварини завжди відчувають добро. )
Ми знаємо, що старість - це мудрість. Чому автор малює нам дощ із совиними та вовчим очима?
(Сова – це мудрий птах. Коли вона полює, то бачить свою здобич в темряві на великій відстані і нападає раптово. Так і дощ – для нього немає перешкод: приходить несподівано, коли йде, то зволожує все. Вовк – хижа тварина, але є багато прикладів, коли саме він рятував людину. Пильність, боротьба за збереження своєї родини – риси, притаманні вовкам).
Дощ має дві руки: одна – крило, друга – весло. Чому саме крило і весло?
(У дощу є крило, за допомогою якого він летить, падає з неба, а весло – дає йому можливість спрямувати воду туди, де її чекають.)
У тексті є рядки: «Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю. Порожню торбу він би не носив…». Чому саме коня вибрав автор для дощу?
(Кінь –це опора для сім ї, надійний товариш господаря. У вірші дощ іде і кінь йому не потрібний, а тому до певного часу він у торбі, бо інколи ми говоримо: «Дощ промчав, пролетів. Ми навіть не встигли помітити, де він подівся, залишив лише мокрі сліди».)
А що ще може бути в торбі?
(Грім, блискавка, град, веселка,а головне - вода, яка дає життя рослинам.) Отже, про цей дощ розповів нам ліричний герой, автор. Що ви можете сказати про автора як людину, що написала цю поезію? (Творча натура, багатий внутрішній світ, тонко відчуває природу, любить свою бабусю.)
Тема вірша: пізнання Всесвіту, гармонії природи Ідея:змалювання неймовірної сили дощу.
Головний образ: дощ
3
Микола Вінграновський
САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ

Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка,
вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра
тихенька синя доня,
Маленька донечка
без імені іще.
Вона тече в городі в нас
під кленом,
І наша хата
пахне їй борщем,
Цвіте над нею небо
здоровенно
Солодкими хмаринами
з дощем.
Ця річечка тече
для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю...
Я річечку оцю в городі в нас
під кленом,
Як тата й маму і як мед,
люблю.
Тема: спогади героя про родину та Батьківщину.
Ідея: любов до маленької безіменної річки як символу рідної домівки. Основна думка: річка — символ рідного краю. Для ліричного героя річечка – це рідна земля, де народився і яку любиш, як тата й маму, і як солодкий спомин дитинства.
Художні засоби
Епітети: маленька, вузенька (річечка); гомінлива (доля), тихенька синя (доня), солодкими (хмаринами)
Порівняння: Вузенька, як долоня; Я річечку …Як тата й маму і як мед люблю.
Метафори: солодкі хмарини; цвіте над нею небо здоровенно, хата пахне борщем.
4
Микола Вінграновський
ПЕРША КОЛИСКОВА
Спи, моя дитино золота,
Спи, моя тривого кароока.
В теплих снах ідyть в поля жита,
І зоря над ними йде висока.
Спи, моя гіллячко голуба,
Тихо в моїм серці і щасливо.
За вікном хлюпочеться плавба
Твоїх літ і долі гомінливої.
Спи, моя дитинко, на порі.
Тіні сплять і сонна яворина...
Та як небо в нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна.
Хай вона не спить в тобі повік,
Бо вона — для тебе і для світу...
Люлі, мій маленький чоловік,
Капле сон сріблястий з верховіту...
(1963)
Тема: любов і турбота батьків.
Ідея: нерозривне поєднання майбутнього дитини та рідної землі. Основна думка: найцінніший скарб — це діти.
Образ: центральним є образ матері. Вони сповнені мрій, думок матері про майбутню долю
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ
Метафори: “Ідуть в поле жита,” “Зоря над нами йде,” “тіні сплять і сонна яворина”
Епітети: дитино золота,гіллячко голуба, долі гомінливої, сонна яворина, в теплих снах, зоря висока, маленький чоловік, сон сріблястий. Персоніфікації: тривога кароока, ідуть в поля жита, зоря йде, спи, моя гіллячко, тіні сплять і сонна яворина.
5
Обери образ, що тобі запам'ятався найбільше! Зроби малюнок дощу, АБО річки, АБО колискової.
Напиши есе про один з цих образів (9-10 речень)
Рефлексія від 26 учнів
Сподобався:
Так: 26
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 24
Ні: 2
Потрібні роз'яснення:
Ні: 25
Так: 1