Микола Гоголь. «Ніч перед Різдвом». Народні традиції і звичаї у творі

Хід уроку

Завдяки творам світової літератури ми з вами маємо можливість подорожувати по різних країнах, поринути у різні історичні епохи, відчути колорит, побут різних народів. Ми розширюємо свій світогляд. Великий українець Т. Шевченко писав: « Ми маємо найкраще знати свою історію, свою культуру, свою Україну. І саме творчість М. Гоголя допоможе глибше пізнати нашу країну.Тож сьогодні ми доторкнемось до незвичайних подій: загадкових, фантастичних і, безперечно, романтичних, адже тільки з піднесеним настроєм можна читати «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Сьогодні ми зупинимося на повісті „Ніч перед Різдвом”, адже Різдво – одне з найбільших та найсвітліших християнських свят, яке люди завжди зустрічають з особливим трепетом. Не випадково багато письменників та художників звертаються до теми Різдва.

Не залишився байдужим до цієї теми і Микола Васильович Гоголь.

Дія твору відбувається напередодні Різдвяну ніч, а Різдвяні дні – це світлі дні, що приносять в наші душі добро та тепло, які так необхідні кожному з нас. Тому це свято так люблять і шанують українці.

- Не випадково події твору розгортаються у різдвяну ніч. Це ніч, коли відбуваються найдивовижніші речі, коли здійснюються мрії й бажання.

В україні Різдво здавна святкували всією громадою за народними звичаями. Спираючись на це, письменник відтворив у повісті національні традиції, поєднав побутові й фантастичні елементи.

Словникова робота

Традиція – це досвід, звичай, погляди, смаки, норми поведінки, що сформувалися історично і передаються з покоління в покоління.

У нерозривній єдності з традиціями перебувають народні звичаї.

Звичаї- це загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті і побуті певного народу, суспільної групи, колективу.

Переглянути за короткий зміст твору

Короткий зміст

В ніч перед Різдвом місяць сходить на небо, щоб висвітлити хутір. Відьма, збираючи зірки, зустрічає чорта, який краде з неба місяць, щоб помститися ковалю Вакулі, за майстерно розписану церковну стіну. В безмісячну ніч козак Чуб, батько красуні Оксани, не піде до дяка на кутю, і Вакула не зустрінеться перед святом зі своєю коханою.

Поки чорт доглядав за відьмою, нашіптував їй те, що «зазвичай нашіптують всьому жіночому роду», Чуб із кумом, вийшовши з дому і здивувавшись непроглядній пітьмі, все-таки пішли на застілля.

В цей час, в хату Чуба тихо увійшов коваль. Розпещена Оксана крутилася перед дзеркалом, нахвалюючи свою красу. Милуючись собою, вона не відразу помітила ввійшовшого Вакулу. Серце коваля було повно ніжності, а Оксана лише глузувала над ним. Стук у двері перервав їх бесіду. Коваль пішов відкривати. За дверима виявився збившийся через заметіль з дороги Чуб, який втратив попутника. Козак вирішив повернутися додому. Побачивши свою хату, він постукав. Однак, почувши голос коваля, подумав, що забрів не в свій будинок. Вакула, що не розібравши через хуртовину, хто прийшов, вигнав козака, трохи його не побивши. Чуб зметикував, що хата чужа, а в ній коваль, значить, мати Вакули вдома одна і попрямував в гості до Солохи.

Чорт, вившись навколо відьми, зронив місяць, який піднявся в небо і освітив все навколо. Заметіль стихла. Галаслива юрба вломилася в хату Чуба і закрутила у веселому хороводі Оксану і коваля. На одній зі своїх подруг горда красуня побачила красиві черевики, розшиті золотом. Закоханий Вакула пообіцяв дістати для бажаної Оксани черевики ще красивіші, але примхлива дівчина заявила, що їй потрібні тільки ті, що носить сама цариця, і, якщо коваль дістане їй такі, то вона вийде за нього заміж.

У будинок привітної Солохи один за одним почали приходити гості – шановані козаки. Чорт сховався в мішок з-під вугілля. Потім голові і дяку довелося залазити в мішки. Найбажаніший гість – вдова Чуб, чиє багатство планувала прибрати до рук Солоха, вліз в мішок на дяка. Самий останній гість, козак Свербигуз, був «великий тілом» і в мішок б не помістився. Тому його Солоха вивела в город, щоб вислухати, навіщо він прийшов.

Вакула, повернувшись додому, побачив посеред хати мішки і вирішив прибрати їх. Взявши важку ношу, він вийшов з дому. На вулиці, в веселому натовпі, йому почувся голос Оксани. Вакула кинув мішки, пробрався до коханої, але Оксана, нагадавши йому про черевички, засміялася і втекла. Розгніваний коваль вирішив звести рахунки з життям, але, схаменувшись, пішов за порадою до запорожця Пацюка. З чуток, Пузатий Пацюк водив дружбу з нечистою силою. Зневірений Вакула запитав, як знайти дорогу до чорта, щоб отримати від нього допомогу, але Пацюк дав невиразну відповідь. Опритомнівши, благочестивий коваль вибіг із хати.

Чорт, що сидів у мішку за спиною Вакули, не міг упустити таку здобич. Він запропонував ковалю угоду. Вакула погодився, але зажадав закріпити договір і, обманом перехрестивши чорта, зробив його смирним. Тепер чорт змушений був везти коваля в Петербург.

Гуляючі дівчата знайшли мішки, кинуті Вакулою. Вирішивши подивитися, що наколядував коваль, вони поспішили за санками, щоб відвести знахідку до Оксани в хату. Через мішок, в якому сидів Чуб, розгорається суперечка. Кумова дружина, думаючи, що всередині мішка кабан, відбила його у чоловіка і ткача. На загальний подив в мішку виявився не тільки Чуб, а й дяк, а ще в одному – голова.

Прилетівши в Петербург на чорті, Вакула зустрів запорожців, що проїздили раніше через Диканьку, і поїхав з ними на прийом до цариці. Під час прийому запорожці ведуть мову про свої турботи. Цариця запитала, чого ж хочуть козаки. Вакула впав на коліна і попросив черевички, такі ж, як у государині. Убита щирістю коваля, цариця звеліла принести йому черевички.

Весь хутір гомонів про смерть коваля. А Вакула, обдурив чорта, прийшов з подарунками до Чуба сватати Оксану. Козак дав згоду ковалю, а Оксана з радістю зустріла Вакулу, готова вийти за нього і без черевиків. Пізніше у Диканьці хвалили чудно розписаний будинок, в якому жила сім’я коваля, і церква, де майстерно був зображений чорт в пеклі, в якого всі плювали, коли проходили мимо.

. М.Гоголь зобразив традиції українського народу, детально описав святкування Різдва. З давніх пір ця подія супроводжувалася різними народними обрядами, такими як ворожіння, колядування та ін.. Люди вірили, що якщо в цей вечір загадати бажання, то воно неодмінно збудеться.

Звичай колядувати на Різдво

Звичай колядування має свою давню історію. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.

Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового. 

Після вечері починались забави. Старші діти несли вечерю дідусям та бабусям і починали колядувати. Колядують діти, дорослі парубки та дівчата.
В українському фольклорі «коляда» означає Різдво і пов’язаний з цим звичай славити господарів, дарувати подарунки колядникам. Дорослі парубки ходять ватагами із «звіздою» і дзвоником. Дівчата ходять з ліхтарем у вигляді зірки або місяця.

Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!

Діючі особи

Відьма — давня назва злих чаклунок, жінка з надприродними силами, які вона використовує на шкоду людям.  Походить від стародавнього слова «відати», тобто знати. Основними вмінням відьом в Україні вважалися: здатність до перевертництва на різних звірів; вміння відбирати молоко у корів, вовну в овець, яйця в домашньої птиці та сало у свиней; позбавляти людей урожаю та робити їх вовкулаками; насилати хвороби; псувати продукти; відьма може також керувати погодою: наслати град, посуху, тощо. Навіть наснившись, відьма може призвести до прикрощів. Головним місцем їх шабашу, згідно повір'їв, була Лиса гора.

Відьми, за народними повір’ями, спроможні літати у повітрі на мітлі, у ступі, знімати і ховати зірки.

Відьом уявляють у вигляді старих баб з розтріпаним сивим волоссям, кістлявими руками. Вирушають вони на свої темні справи вночі і через піч або камін потрапляють в оселі добрих людей.

Чорт- за народною уявою  маленький, чорненький, з довгим хвостом, копитами та ріжками і обов’язково кульгавий. Ноги він поламав ще до створення світу, коли за гріхи він і вся нечисть були скинуті з неба на землю. Сорок днів і ночей летіли вони до землі, і де хто впав, там і оселився. Чорти люблять ходити один до одного в гості. Вони здатні наслати негоду, хуртовину, можуть «закружляти», «водити», «збити зі шляху» добрих людей.

Вірили, що Чорт водиться у безлюдних місцях, що живе у безоднях, в очереті, в пустелі, у пустках, руїнах і що він може перекидатися на людину, тварину і в різні речі.

У фольклорі є й історія про чорта, який пролітав крізь димар побачення до відьми.

Давайте тепер з'ясуємо навіщо ці елементи фантастики М. Гоголь використав у творі? ( Щоб створити атмосферу казки, дива. Фантастика допомагає виявити суть героїв, їх прагнення, думки. Тримає у напрузі увагу читача. Адже Різдво – це мрія, казка, віра в добро, справедливість, навіть нечиста сила набуває позитивних рис).

Отже, повість Гоголя    вчить нас бути добрими, милосердними, щедрими.

2. Чому у повісті автор приділяє велику увагу народним звичаям та традиціям святкування Різдва? (М. Гоголь був родом з України (Малоросії), нерідко він і сам коли був дитиною брав участь у веселому різдвяному дійстві та колядував разом із товаришами.

3. Гоголь у своїй повісті зумів в жартівливій формі розповісти про звичаї українського народу, при цьому він уміло перемішав фантастику і реальність. Дія відбувається і на землі і в небі.

Висновок

У повісті «Ніч перед Різдвом» Гоголь розкриває тему народної життя, зображуючи ряд типових сільських персонажів – спритного і сильного коваля Вакулу, красиву і самозакоханий Оксану, дурного і багатого Чуба, хитру Солоху та інших. Вводячи в оповідання міфічних персонажів (відьму, риса, знахаря), автор наближає сюжет твору до казкового, таким чином переплітаючи в повісті прийоми реалізму і романтизму.

Які різдвяні дива відбуваються в Диканці?  

Написати твір - мініатюру " Як моя родина святкує Різдво!" - прикріпити