Конструктор уроків
- Всеосвіта›
- Бібліотека уроків›
- Різне›
- Медсестринський процес при гострому та хронічному гастритах, виразкової хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
Урок:
Медсестринський процес при гострому та хронічному гастритах, виразкової хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
09.09.2026
Вміст уроку:
1
2
3
4
5
6
1
Тема: Захворювання органів травлення
Медсестринський процес при гострому та хронічному гастриті
І. Постановка навчальних цілей та їх мотивація
Для ефективного планування медсестринських втручань та їх реалізації необхідно добре засвоїти навички медсестринського обстеження пацієнта з гострим чи хронічним гастритом.
Студент повинен знати | Студент повинен вміти |
- основні симптоми і синдроми при гострому та хронічному гастриті; • методи діагностики та підготовку пацієнтів до них та участь медсестри в їх проведенні; • основні методи лікування гострого та хронічного гастриту і роль медсестри у виконанні призначень лікаря; • методи спостереження, догляду за пацієнтами. | • проводити медсестринське обстеження пацієнта; • дати медсестринську оцінку стану пацієнта; • готувати пацієнтів до діагностичних та інструментальних процедур; • проводити реалізацію медсестринських втручань та їх корекцію; • проводити профілактичні заходи для забезпечення інфекційної безпеки пацієнта і медичної сестри. |
ІІ. Практичні навички та професійні вміння
1. Провести медсестринське обстеження пацієнта з гострим та хронічним гастритом.
2. Підготувати пацієнтів до проведення лабораторних та інструментальних досліджень.
3. Виконати всі види ін’єкцій (внутрішньошкірні, підшкірні, внутрішньом’язові, внутрішньовенні).
4. Провести промивання шлунку та взяття промивних вод шлунка на дослідження.
5. Здійснення догляду за пацієнтами під час блювання.
6. Підготувати пацієнта до ФЕГДС.
7. Підготувати пацієнта та провести фракційне зондування шлунка.
8. Підготувати пацієнта до інтрагастральної рН метрії.
9. Ведення медсестринської документації, листка медсестринського спостереження.
10. Здійснення спостереження і догляду за пацієнтами з гострим та хронічним гастритом.
11. Дотримання правил техніки безпеки, охорони праці, протиепідемічного режиму, професійної безпеки.
Тема: Медсестринський процес при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при раку шлунка та запальних захворюваннях тонкої і товстої кишки
І. Постановка навчальних цілей та їх мотивація
Для ефективного планування медсестринських втручань та їх реалізації необхідно добре засвоїти навички медсестринського обстеження пацієнта з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, раком шлунка та запальними захворюваннями тонкої і товстої кишки.
Студент повинен знати | Студент повинен вміти |
• основні симптоми і синдроми привиразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при раку шлунка та запальних захворюваннях тонкої і товстої кишки • методи діагностики та підготовку пацієнтів до них та участь медсестри в їх проведенні; • основні методи лікування пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, з раком шлунка та запальними захворюваннями тонкої і товстої кишки, роль медсестри у виконанні призначень лікаря; • методи спостереження, догляду за пацієнтами. | • проводити медсестринське обстеження пацієнта; • дати медсестринську оцінку стану пацієнта; • готувати пацієнтів до діагностичних та інструментальних процедур; • проводити реалізацію медсестринських втручань та їх корекцію; • проводити профілактичні заходи для забезпечення інфекційної безпеки пацієнта і медичної сестри. |
ІІ. Практичні навички та професійні вміння
Провести медсестринське обстеження пацієнта з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, з раком шлунка та запальними захворюваннями тонкої і товстої кишки
1. Підготувати пацієнтів до проведення лабораторних та інструментальних досліджень.
2. Виконати всі види ін’єкцій (внутрішньошкірні, підшкірні, внутрішньом’язові, внутрішньовенні).
3. Підготувати пацієнта до проведення тестів на виявлення Helicobacter pylori (інвазивних та неінвазивних).
4. Взяття калу на копрограму та приховану кров.
5. Підготувати пацієнта до ФЕГДС, рентгеноскопії шлунка.
6. Підготувати пацієнта до ректороманоскопії, колоноскопії.
7. Підготувати пацієнта до іригографії.
8. Підготувати пацієнта та провести очисну та лікувальну клізму.
9. Ведення медсестринської документації, листка медсестринського спостереження.
10. Здійснення спостереження і догляду за пацієнтами з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, з раком шлунка та запальними захворюваннями тонкої і товстої кишки.
11. Дотримання правил техніки безпеки, охорони праці, протиепідемічного режиму, професійної безпеки.
2
Гострий гастрит
Гострий гастрит – це гостре запальне захворювання слизової оболонки шлунку, яке супроводжується порушенням моторики та секреції.
Розглянемо гострий гастрит з точки зору організації медсестринського процесу.
Етіологія: екзо- або ендогенного походження.
Екзогенні фактори: - переїдання після тривалого утримання від їжі; - надмірне споживання гарячої їжі; - вживання недоброякісної їжі; - зловживання гострими приправами; - вживання алкоголю (особливо сурогатів); - ушкодження слизової оболонки шлунка (ацетілсаліцилова кислота, препарати йоду, брому, сульфаніламідів, наперстянки); - отруєння; - вживання харчових продуктів, інфікованих мікроорганізмами (сальмонелами, стафілококками); - алергія на продукти.
Ендогенні фактори: - інфекційні захворювання (пневмонії, скарлатина, дифтерія, тиф); - при нирковій, легеневій недостатності; - цукровому діабеті; - алергічні хвороби; - масивний розпад білків (опіки, переливання крові іншої групи.
І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Суб’єктивні методами обстеження:
А. Скарги пацієнта: - відчуття важкості у надчеревній ділянці; - печія;
- помірний біль в епігастрії; - неприємний присмак у роті; - відрижка зужитою їжею; - пронос; - загальна слабкість; - нудота; - головокружіня; - озноб; - блювання, яке тимчасово приносить полегшення.
Б. Анамнестичні дані:
- початок гострий; - дія етіологічного фактору; - тривалість Г.Г. та його наслідки залежать від причини та глибини пошкодження.
Об’єктивні методи обстеження (загальний стан залежить від тяжкості):
- шкіра - бліда, вкрита холодним потом; - язик - обкладений сіро- білим нальотом;
- температура тіла - частіше нормальна, але при харчовій токсикоінфекції - 38-39о С;
- живіт – здутий; - при пальпації живота - болісний в епігастральній ділянці;
- PS – частий; АТ – дещо знижений; - аналіз крові - лейкоцитоз, збільшена ШОЕ.
ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:
Наявні проблеми: - печія; - відрижка; - нудота; - блювання; - пронос; - озноб;
- головокружіня; - загальна слабкість; - біль в епігастрії пов’язані з ймовірною або доведеною дією етіологічного фактору.
Потенційні проблеми: синдром Мелорі-Вейса (надриви слизової оболонки шлунка внаслідок неодноразового блювання та поява домішок крові в блювотних масах через це), процес може набути затяжного характеру тощо.
Складемо медсестринський діагноз: - печія; - відрижка; - нудота; - блювання; - пронос; - озноб; - головокружіня; - загальна слабкість; - біль в епігастрії, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.
ІІІ етап сестринського процесу –планування медсестринських втручань:
1. Надання невідкладної допомоги.
2. Підготовка пацієнтів та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.
3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.
4. Виконання лікарських призначень.
5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.
6. Навчання пацієнта та його оточення режиму та принципам раціонального харчування.
ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:
1. При отруєнні, інтоксикації:
1.1. Промивання шлунку теплою водою з допомогою товстого зонду до чистих промивних вод.
1.2. Очисна або сифонна клізма.
2.1. Взяття перших промивних вод для лабораторного дослідження.
3.1. Усунення дії етіологічного фактору.
3.2. Спостереження та контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, РS, ЧДР.
3.3. Забезпечення ліжкового режиму.
3.4. Допомога у виконанні гігієнічних заходів (полоскання ротової порожнини, підмивання).
3.5. Зігрівання пацієнта при ознобі (укутування, грілка до ніг).
3.6. Упродовж перших 2 діб - утримуватися від їжі (з достатньою кількістю рідини). Після цього дієту поступово розширюють.
3.7. При болях в шлунку (катаральному простому гастриті) - грілка на ділянку шлунку.
3.8. Допомога пацієнтові в пересуванні, при блюванні.
4. Виконання призначень лікаря:
4.1. Знеболюючі препарати беладонни (белалгін, бесалол).
4.2. Адсорбуючі: активоване вугілля, біла глина, ентеросгель, смекта.
4.3. Антибіотики.
4.4. При алергічному гастриті: антигістамінні препарати (піпольфен, супрастин, діазолін).
4.5. При зневодненні: введення сольових розчинів перорально, внутрішньовенно.
4.6. При ГССН: кордіамін, мезатон, кофеїн.
5. Вирішення супутніх проблем пацієнта.
6. Навчання пацієнта та його оточуючих режиму та принципам раціонального харчування.
Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання.
1. Покращення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.
2. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.
Прогноз:
1. Для життя та працездатності сприятливий.
2. Легкі форми простого гастриту після своєчасного лікування проходять безслідно.
3. Проте в деяких випадках процес може набути хронічного перебігу.
Профілактика:
1. Громадська профілактика:
- санітарний нагляд за продуктами харчування на шляху до їх споживання;
- особливу увагу слід звернути на продукти, які не піддаються попередній термічній обробці: м’ясний і рибний холодець, паштети, деякі сорти ковбас, торти, домашній сир;
- дотримання правил особистої гігієни працівниками харчоблоків, закладів громадського харчування;
- проводити періодичні профілактичні огляди, обстеження на кишкову групу працівникам громадського харчування.
2. Індивідуальна профілактика:
- раціональне харчування (потрібно уникати переїдання, споживання сумнівних страв);
- дотримування правил особистої гігієни.
3
Хронічний гастрит.
Хронічний гастрит – хронічне запально-дистрофічне захворювання слизової оболонки шлунка, яке супроводжується перебудовою її структури та прогресуючою атрофією, порушенням його секреторної і моторної функцій.
Хронічний гастрит - одне із найпоширеніших захворювань органів травлення. Він становить 80-85% усіх хвороб шлунка.
Етіологія: екзо- або ендогенного походження.
Екзогенні фактори: - погане пережовування їжі; - порушення режиму харчування; - харчування всухом’ятку; - вживання дуже гарячої їжі; - зловживання спеціями, алкоголем; - тривале куріння; - дія лікарських препаратів (саліцилати, препарати йоду, нестероїдні протизапальні засоби тощо); - нервово-психічні стреси; - повторні гострі гастрити; - інфекція (Helicobacter pylori).
Ендогенні фактори: - патології ендокринних залоз; - хронічні інфекції (ХНК, ХНН, хронічні хвороби легень); - генетичні та алергічні чинники тощо.
Класифікація хронічних гастритів:
Згідно з цією класифікацією розрізняють такі типи гастритів:
За етіологією
- Аутоімунний хронічний гастрит (тип А) - захворювання, в основі якого лежить вироблення аутоантитіл до парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, що виробляють HCl і внутрішній фактор. Внаслідок їхньої атрофії розвиваються ахлоргідрія та компенсаторна гіпергастринемія, порушується всмоктування ціанкобаламіну та виникає В12-дефіцитна анемія.
- Бактеріальний хронічний гастрит (тип В) становить близько 80 % усіх випадків гастриту. Зміни локалізуються найчастіше в антральному відділі. У пацієнтів виявляють мікроорганізми Helicobacter pylori.
Згідно з рекомендаціями Сіднейської конференції, його називають Н.Р.-асоційованимгастритом. Цей тип гастриту виявляється в переважної більшості пацієнтів із виразковою хворобою (вважається, що він є однією з причин утворення виразок). Секреторна функція не порушена чи підвищена, що відрізняє його від типу А.
- Змішана форма (тип АВ) найчастіше зустрічається у термінальних випадках при дифузній атрофії слизової оболонки шлунка.
- Хімічний хронічний гастрит (тип С) (справжній лужний рефлюкс-гастрит) обумовлений закиданням у шлунок жовчі та вмісту 12-палої кишки. Такий гастрит нерідко розвивається внаслідок резекцій шлунка. При такому типі гастриту Helicobacter pylori не виявляється.
- Алкогольний.
Приблизно 70% усіх хронічних гастритів припадає на гастрити, асоційовані з Helicobacter pylori, 15-18% становлять гастрити аутоіммунного походження, близько 10%- гастрити пов’язані із вживанням нестероїдних протизапальних засобів, менше 5%- рефлюкс-гастрити і 1% - рідкісні форми хронічного гастриту.
За топографією: гастрит антрального відділу шлунка (тип А), гастрит тіла та пілоричного відділу шлунку (тип В), пангастрит.
За морфологією: атрофічний, неатрофічний.
За ступенем важкості - легкий, помірний, важкий.
Особливі форми:
- гранульоматозний;
- еозинофільний;
- лімфоцитарний;
- гіпертрофічний;
- поліпозний.
За кислотопродукуючою функцією шлунка:
- Хронічний гастрит з підвищеною та збереженою (нормальною) секрецією.
- Хронічний гастрит зі зниженою секреторною функцією (помірною та значно вираженою).
Фази перебігу: загострення, ремісії.
І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Суб’єктивні методи обстеження:
А. Скарги пацієнта:
1. Хронічний гастрит із пониженою кислотністю (тип А) частіше буває у осіб зрілого і похилого віку і проявляється: - тупі, ниючі болі в епігастрії одразу після їжі; - зниження апетиту; - металевий присмак в роті; - відрижка тухлим; - проноси; - печія після прийому вуглеводної їжі; - бурчання та метеоризм; - погана переносимість молока; - схуднення.
2. Хронічний гастрит із нормальною або підвищеною кислотністю шлункового вмісту (тип В) виникає частіше у людей молодого віку і проявляється: - відрижкою кислим;
- періодичний біль або тяжкість в епігастрії, що виникають через 1-2 год. після прийому їжі; - голодний біль; - нудота; - печія; - закрепи; - схуднення; - загальна слабкість; - зниження працездатності.
Б. Анамнестичні дані:
1. Хронічний гастрит із пониженою кислотністю шлункового вмісту (тип А):
- вік 20-40 років; - початок хвороби поступовий; - куріння; - незадовільні соціально-побутові умови.
2. Хронічний гастрит із нормальною або підвищеною кислотністю шлункового вмісту (тип В):
- куріння;
- незадовільні соціально-побутові умови.
Об’єктивні методи обстеження:
1. Хронічний гастрит із пониженою кислотністю шлункового вмісту (тип А):
- язик - обкладений білим нальотом; -ясна – кровоточиві; - при пальпації живота-болісність в епігастральній ділянці, бурчання в навколопупковій ділянці; зменшення маси тіла; - шкіра – суха, бліда.
2. Хронічний гастрит із нормальною або підвищеною кислотністю шлункового вмісту (тип В):
- язик – чистий або обкладений біля корення; - при пальпації живота- локальна болючість в пілородуоденальній зоні.
ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:
Наявні проблеми: - біль в епігастрії; - печія; - нудота; - метеоризм; - відрижка; закрепи, - проноси; - погіршення апетиту.
Потенційні проблеми: - страх розвитку раку шлунка; - після виписки можливе виникнення нового загострення, відсутність результату лікування тощо.
Складемо медсестринський діагноз: поганий апетит; нудота; блювання, біль в епігастрії, метеоризм, страх розвитку раку шлунка, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.
ІІІ етап сестринського процесу –планування медсестринських втручань:
1. Підготовка пацієнтів та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.
2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.
3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.
4. Виконувати лікарські обстеження.
5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.
6.Навчання пацієнта та його оточуючих само-і взаємодогляду.
ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:
1.1. Підготовка пацієнта та взяття шлункового вмісту для фракційного дослідження.
1.2. Підготовка пацієнта до внутрішньошлункової РН-метрії (сучасний метод визначення секреторної функції шлунка).
1.3. Підготовка пацієнта та взяття крові для ЗАК, БАК, антитіла до Нр,
2.1. Підготовка пацієнта до фіброезофагогастродуоденоскопії з біопсією.
2.2. Підготовка пацієнта до R-скопії шлунка.
2.3. Підготовка пацієнта до тестів на виявлення Нр (інвазивних та неінвазивних).
3.1. Створення комфортних умов для пацієнта. Режим - амбулаторний, у тяжких випадках- госпіталізація (палатний).
3.2. Контроль та допомога в дотримуванні пацієнтом правил особистої гігієни.
3.3. Контроль та допомога в дотримуванні пацієнтом дієти №1а (загострення), №1 (затихання загострення), №2 (неповна ремісія), №15 (повна ремісія).
3.4. Постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, РS, ЧДР, зважування.
3.5. Дача м `ятних крапель при нудоті.
3.6. Дача лужних напоїв при печії.
3.7. Застосування активованого вугля.
3.8. Постановка очисної клізми при закрепах.
4.1. При хронічному гастриті типу А:
4.1.1. При ліквідації загострення запалення слизової оболонки шлунку:
- протизапальні: листя подорожника, плантаглюцид, вентер, настій трави деревію, квіток ромашки, м’яти, корення валеріани, трави звіробою;
- цитопротектори: сукральфат.
4.1.2. Для зняття болей та диспептичних розладів:
- прокінетики: цизаприд, домперидон, метоклопрамід;
- спазмолітики: но-шпа, нікошпан, метеоспазміл, ріабал;
- нейролептики: сульпірид, афобазол.
4.1.3. Для корекції порушень шлункової секреції:
- при зниженній – стимуляція: пентагастрин, лімонтар, гістаглобін, прозерин, етімізол.
- збалансовані полівітаміни: дуовіт, мультітабс;
- замісна терапія: шлунковий сік, пепсиділ, пепсин, ацидин-пепсин, абомін, панзінорм.
4.1.4. Для корекції порушень травлення:
- ферменти: якщо є проноси - креон, сомілаза, панкреатин, ораза, мезим-форте; якщо їх немає - фестал, холензим;
- вітаміни: вітамін В12, кобамамід (при мегалобластичній анемії); конферон, фероплекс, фероградумент (при залізодефіцитній анемії).
- для корекції порушень обміну речовин: - анаболіки: неробол, ретаболіл;
-амінокислоти: альвезин, поліамін.
4.1.5. Корекція моторних порушень: цизаприд, еглоніл; - спазмолітики: ношпа, папаверин.
4.1.6. Для стимуляції регенерації: - пірімідинові препарати: пентоксил, метилурацил;
- анаболіки: рибоксин, неробол, ретаболіл; - стимуляція мікроциркуляції - олія обліпіхи , солкосеріл.
4.1.7. Фітопрепарати: полин, подорожник, чебрець, петрушка, пастернак, фенхель, звіробій, календула, материнка, тмин.
4.1.8. Фізіопроцедури: синусоїдальні модульовані струми, діадинамотерапія,
внутрішньошлунковий електрофорез, гальванізація, парафіно-, озокеритопроцедури тощо в період ремісії.
4.1.9. Санаторно- курортне лікування в період ремісії.
Мінеральні води: ("Миргородська", "Слов'янівська" - у теплому вигляді за 15-20 хв. до їжі, невеликими ковтками, по 1/2-1 склянці 2-3 рази на день).
4.2. При хронічному гастриті типу В:
4.2. 1. Ліквідація гелікобактерної інфекції (ерадікація):
- препарати вісмуту: де-нол, вікалін, вікаір;
- АТ: беталактамні (амоксіциллін, амоксіцилліна клавуланат), тетрациклін (доксициклін); макроліди (кларитроміцин, еритроміцин, рокситроміцин); інгібітори протонної помпи (омепразол, пантопразол, езомепразол).
4.2.2. Для ліквідації запального процесу в слизовій оболонці під час загострення:
- препарати вісмуту: де-нол; рослинного походження (калефлон).
4.2. 3. Для корекції порушень шлункової секреції:
- якщо є підвищена секреція - антисекреторні препарати: ранітидин, циметидин, ульфамід, роксатидин; омепразол, парієт; препарати алюмінію: альмагель, фосфалюгель;
- препарати М-холінолітики: платифілін, метацин, гастроцепін.
4.2.4. Для корекції порушень моторної функції:
- міотропні спазмолітики: но-шпа, нікошпан, папаверин;
- прокінетики: цизаприд, метоклопрамід, домперидон.
4.2.5. Для стимуляції регенерації слизової оболонки шлунка (див. п. 4.1.6.).
4.2.6. Фітопрепарати: сік картоплі, капусти, алое, ревінь.
4.2.7. Фізіопроцедури: ультразвукові процедури, гальванізація, електрофорез,
діадинамотерапія, синусоїдальні модульовані струми, парафіно-, озокеритопроцедури тощо.
4.2.8. Санаторно- курортне лікування. Мінеральні води: ("Лужанська", "Поляна Квасова, "Моршинська" - у теплому вигляді, без газу, по 3/4 склянки 3 рази на день за 1-1,5 години до їжі).
- вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта;
- навчання пацієнта та оточуючих правилам раціонального харчування.
Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання.
1. Покращення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.
2. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.
Прогноз:
- за наявністю нормальної і підвищеної секреторної функції шлунка сприятливий;
- у разі зниженої шлункової секреції, особливо в разі ахілії погіршується (рак шлунка).
Профілактичні заходи включають:
- «Д» нагляд за пацієнтами, регулярно обстежуватися для виключення малігнізації та утворення виразок;
- раціональне харчування;
- збереження режиму харчування;
- відмову від куріння, алкоголю;
- проводити санацію порожнини рота;
- лікування гострих гастритів;
- своєчасне лікування захворювань органів черевної порожнини:
- усувати професійні шкідливості;
- здоровий спосіб життя;
- санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Закарпаття, Моршин, Одеса, Миргород);
- проти рецидивні курси лікування по рекомендації лікаря з середини вересня та з кінця лютого на 1 -2 місяці;
- огляд проводять 1-2 рази на рік;
- пацієнтам здійснюють гастродуоденоскопію або рентгенологічне дослідження шлунка, фракційне дослідження шлункового соку.
4
Хронічний гастрит.
Хронічний гастрит – хронічне запально-дистрофічне захворювання слизової оболонки шлунка, яке супроводжується перебудовою її структури та прогресуючою атрофією, порушенням його секреторної і моторної функцій.
Хронічний гастрит - одне із найпоширеніших захворювань органів травлення. Він становить 80-85% усіх хвороб шлунка.
Етіологія: екзо- або ендогенного походження.
Екзогенні фактори: - погане пережовування їжі; - порушення режиму харчування; - харчування всухом’ятку; - вживання дуже гарячої їжі; - зловживання спеціями, алкоголем; - тривале куріння; - дія лікарських препаратів (саліцилати, препарати йоду, нестероїдні протизапальні засоби тощо); - нервово-психічні стреси; - повторні гострі гастрити; - інфекція (Helicobacter pylori).
Ендогенні фактори: - патології ендокринних залоз; - хронічні інфекції (ХНК, ХНН, хронічні хвороби легень); - генетичні та алергічні чинники тощо.
Класифікація хронічних гастритів:
Згідно з цією класифікацією розрізняють такі типи гастритів:
За етіологією
- Аутоімунний хронічний гастрит (тип А) - захворювання, в основі якого лежить вироблення аутоантитіл до парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, що виробляють HCl і внутрішній фактор. Внаслідок їхньої атрофії розвиваються ахлоргідрія та компенсаторна гіпергастринемія, порушується всмоктування ціанкобаламіну та виникає В12-дефіцитна анемія.
- Бактеріальний хронічний гастрит (тип В) становить близько 80 % усіх випадків гастриту. Зміни локалізуються найчастіше в антральному відділі. У пацієнтів виявляють мікроорганізми Helicobacter pylori.
Згідно з рекомендаціями Сіднейської конференції, його називають Н.Р.-асоційованимгастритом. Цей тип гастриту виявляється в переважної більшості пацієнтів із виразковою хворобою (вважається, що він є однією з причин утворення виразок). Секреторна функція не порушена чи підвищена, що відрізняє його від типу А.
- Змішана форма (тип АВ) найчастіше зустрічається у термінальних випадках при дифузній атрофії слизової оболонки шлунка.
- Хімічний хронічний гастрит (тип С) (справжній лужний рефлюкс-гастрит) обумовлений закиданням у шлунок жовчі та вмісту 12-палої кишки. Такий гастрит нерідко розвивається внаслідок резекцій шлунка. При такому типі гастриту Helicobacter pylori не виявляється.
- Алкогольний.
Приблизно 70% усіх хронічних гастритів припадає на гастрити, асоційовані з Helicobacter pylori, 15-18% становлять гастрити аутоіммунного походження, близько 10%- гастрити пов’язані із вживанням нестероїдних протизапальних засобів, менше 5%- рефлюкс-гастрити і 1% - рідкісні форми хронічного гастриту.
За топографією: гастрит антрального відділу шлунка (тип А), гастрит тіла та пілоричного відділу шлунку (тип В), пангастрит.
За морфологією: атрофічний, неатрофічний.
За ступенем важкості - легкий, помірний, важкий.
Особливі форми:
- гранульоматозний;
- еозинофільний;
- лімфоцитарний;
- гіпертрофічний;
- поліпозний.
За кислотопродукуючою функцією шлунка:
- Хронічний гастрит з підвищеною та збереженою (нормальною) секрецією.
- Хронічний гастрит зі зниженою секреторною функцією (помірною та значно вираженою).
Фази перебігу: загострення, ремісії.
І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Суб’єктивні методи обстеження:
А. Скарги пацієнта:
1. Хронічний гастрит із пониженою кислотністю (тип А) частіше буває у осіб зрілого і похилого віку і проявляється: - тупі, ниючі болі в епігастрії одразу після їжі; - зниження апетиту; - металевий присмак в роті; - відрижка тухлим; - проноси; - печія після прийому вуглеводної їжі; - бурчання та метеоризм; - погана переносимість молока; - схуднення.
2. Хронічний гастрит із нормальною або підвищеною кислотністю шлункового вмісту (тип В) виникає частіше у людей молодого віку і проявляється: - відрижкою кислим;
- періодичний біль або тяжкість в епігастрії, що виникають через 1-2 год. після прийому їжі; - голодний біль; - нудота; - печія; - закрепи; - схуднення; - загальна слабкість; - зниження працездатності.
Б. Анамнестичні дані:
1. Хронічний гастрит із пониженою кислотністю шлункового вмісту (тип А):
- вік 20-40 років; - початок хвороби поступовий; - куріння; - незадовільні соціально-побутові умови.
2. Хронічний гастрит із нормальною або підвищеною кислотністю шлункового вмісту (тип В):
- куріння;
- незадовільні соціально-побутові умови.
Об’єктивні методи обстеження:
1. Хронічний гастрит із пониженою кислотністю шлункового вмісту (тип А):
- язик - обкладений білим нальотом; -ясна – кровоточиві; - при пальпації живота-болісність в епігастральній ділянці, бурчання в навколопупковій ділянці; зменшення маси тіла; - шкіра – суха, бліда.
2. Хронічний гастрит із нормальною або підвищеною кислотністю шлункового вмісту (тип В):
- язик – чистий або обкладений біля корення; - при пальпації живота- локальна болючість в пілородуоденальній зоні.
ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:
Наявні проблеми: - біль в епігастрії; - печія; - нудота; - метеоризм; - відрижка; закрепи, - проноси; - погіршення апетиту.
Потенційні проблеми: - страх розвитку раку шлунка; - після виписки можливе виникнення нового загострення, відсутність результату лікування тощо.
Складемо медсестринський діагноз: поганий апетит; нудота; блювання, біль в епігастрії, метеоризм, страх розвитку раку шлунка, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.
ІІІ етап сестринського процесу –планування медсестринських втручань:
1. Підготовка пацієнтів та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.
2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.
3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.
4. Виконувати лікарські обстеження.
5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.
6.Навчання пацієнта та його оточуючих само-і взаємодогляду.
ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:
1.1. Підготовка пацієнта та взяття шлункового вмісту для фракційного дослідження.
1.2. Підготовка пацієнта до внутрішньошлункової РН-метрії (сучасний метод визначення секреторної функції шлунка).
1.3. Підготовка пацієнта та взяття крові для ЗАК, БАК, антитіла до Нр,
2.1. Підготовка пацієнта до фіброезофагогастродуоденоскопії з біопсією.
2.2. Підготовка пацієнта до R-скопії шлунка.
2.3. Підготовка пацієнта до тестів на виявлення Нр (інвазивних та неінвазивних).
3.1. Створення комфортних умов для пацієнта. Режим - амбулаторний, у тяжких випадках- госпіталізація (палатний).
3.2. Контроль та допомога в дотримуванні пацієнтом правил особистої гігієни.
3.3. Контроль та допомога в дотримуванні пацієнтом дієти №1а (загострення), №1 (затихання загострення), №2 (неповна ремісія), №15 (повна ремісія).
3.4. Постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, РS, ЧДР, зважування.
3.5. Дача м `ятних крапель при нудоті.
3.6. Дача лужних напоїв при печії.
3.7. Застосування активованого вугля.
3.8. Постановка очисної клізми при закрепах.
4.1. При хронічному гастриті типу А:
4.1.1. При ліквідації загострення запалення слизової оболонки шлунку:
- протизапальні: листя подорожника, плантаглюцид, вентер, настій трави деревію, квіток ромашки, м’яти, корення валеріани, трави звіробою;
- цитопротектори: сукральфат.
4.1.2. Для зняття болей та диспептичних розладів:
- прокінетики: цизаприд, домперидон, метоклопрамід;
- спазмолітики: но-шпа, нікошпан, метеоспазміл, ріабал;
- нейролептики: сульпірид, афобазол.
4.1.3. Для корекції порушень шлункової секреції:
- при зниженній – стимуляція: пентагастрин, лімонтар, гістаглобін, прозерин, етімізол.
- збалансовані полівітаміни: дуовіт, мультітабс;
- замісна терапія: шлунковий сік, пепсиділ, пепсин, ацидин-пепсин, абомін, панзінорм.
4.1.4. Для корекції порушень травлення:
- ферменти: якщо є проноси - креон, сомілаза, панкреатин, ораза, мезим-форте; якщо їх немає - фестал, холензим;
- вітаміни: вітамін В12, кобамамід (при мегалобластичній анемії); конферон, фероплекс, фероградумент (при залізодефіцитній анемії).
- для корекції порушень обміну речовин: - анаболіки: неробол, ретаболіл;
-амінокислоти: альвезин, поліамін.
4.1.5. Корекція моторних порушень: цизаприд, еглоніл; - спазмолітики: ношпа, папаверин.
4.1.6. Для стимуляції регенерації: - пірімідинові препарати: пентоксил, метилурацил;
- анаболіки: рибоксин, неробол, ретаболіл; - стимуляція мікроциркуляції - олія обліпіхи , солкосеріл.
4.1.7. Фітопрепарати: полин, подорожник, чебрець, петрушка, пастернак, фенхель, звіробій, календула, материнка, тмин.
4.1.8. Фізіопроцедури: синусоїдальні модульовані струми, діадинамотерапія,
внутрішньошлунковий електрофорез, гальванізація, парафіно-, озокеритопроцедури тощо в період ремісії.
4.1.9. Санаторно- курортне лікування в період ремісії.
Мінеральні води: ("Миргородська", "Слов'янівська" - у теплому вигляді за 15-20 хв. до їжі, невеликими ковтками, по 1/2-1 склянці 2-3 рази на день).
4.2. При хронічному гастриті типу В:
4.2. 1. Ліквідація гелікобактерної інфекції (ерадікація):
- препарати вісмуту: де-нол, вікалін, вікаір;
- АТ: беталактамні (амоксіциллін, амоксіцилліна клавуланат), тетрациклін (доксициклін); макроліди (кларитроміцин, еритроміцин, рокситроміцин); інгібітори протонної помпи (омепразол, пантопразол, езомепразол).
4.2.2. Для ліквідації запального процесу в слизовій оболонці під час загострення:
- препарати вісмуту: де-нол; рослинного походження (калефлон).
4.2. 3. Для корекції порушень шлункової секреції:
- якщо є підвищена секреція - антисекреторні препарати: ранітидин, циметидин, ульфамід, роксатидин; омепразол, парієт; препарати алюмінію: альмагель, фосфалюгель;
- препарати М-холінолітики: платифілін, метацин, гастроцепін.
4.2.4. Для корекції порушень моторної функції:
- міотропні спазмолітики: но-шпа, нікошпан, папаверин;
- прокінетики: цизаприд, метоклопрамід, домперидон.
4.2.5. Для стимуляції регенерації слизової оболонки шлунка (див. п. 4.1.6.).
4.2.6. Фітопрепарати: сік картоплі, капусти, алое, ревінь.
4.2.7. Фізіопроцедури: ультразвукові процедури, гальванізація, електрофорез,
діадинамотерапія, синусоїдальні модульовані струми, парафіно-, озокеритопроцедури тощо.
4.2.8. Санаторно- курортне лікування. Мінеральні води: ("Лужанська", "Поляна Квасова, "Моршинська" - у теплому вигляді, без газу, по 3/4 склянки 3 рази на день за 1-1,5 години до їжі).
- вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта;
- навчання пацієнта та оточуючих правилам раціонального харчування.
Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання.
1. Покращення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.
2. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.
Прогноз:
- за наявністю нормальної і підвищеної секреторної функції шлунка сприятливий;
- у разі зниженої шлункової секреції, особливо в разі ахілії погіршується (рак шлунка).
Профілактичні заходи включають:
- «Д» нагляд за пацієнтами, регулярно обстежуватися для виключення малігнізації та утворення виразок;
- раціональне харчування;
- збереження режиму харчування;
- відмову від куріння, алкоголю;
- проводити санацію порожнини рота;
- лікування гострих гастритів;
- своєчасне лікування захворювань органів черевної порожнини:
- усувати професійні шкідливості;
- здоровий спосіб життя;
- санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Закарпаття, Моршин, Одеса, Миргород);
- проти рецидивні курси лікування по рекомендації лікаря з середини вересня та з кінця лютого на 1 -2 місяці;
- огляд проводять 1-2 рази на рік;
- пацієнтам здійснюють гастродуоденоскопію або рентгенологічне дослідження шлунка, фракційне дослідження шлункового соку.
5
РН - метрія
Внутрішньошлункова рН-метрія — метод функціонального дослідження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, який ґрунтується на вимірюванні кислотності безпосередньо в просвіті органу.
Клінічне значення рН-метрії
Клінічне значення рН-метрії верхніх відділів травного тракту полягає в найкращій діагностиці функціональних порушень при кислотозалежних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що дозволяє у всіх випадках, особливо при поєднаних патологіях, виробити адекватну тактику лікування та контролювати хід лікування. рН-метрія особливо важлива у випадках, коли стандартні схеми лікування гастроентерологічних, а також потенційно пов'язаних з ними кардіальних, бронхолегеневих, лорфарінгеальних, стоматологічних та ін патологій не дають позитивного результату.
Види внутрішньошлункової рН-метрії
Виділяють такі основні види внутрішньошлункової рН-метрії:
Езофаго-рН-моніторинг (протягом 24 годин і більше)
Добова рН-метрія шлунка (протягом 24 годин і більше)
Короткочасна внутрішньошлункова рН-метрія (протягом 2-3 годин)
Експрес рН-метрія (протягом 15-20 хвилин)
Ендоскопічна рН-метрія (під час гастроскопії)
Короткочасна внутрішньошлункова рН-метрія
Короткочасна внутрішньошлункова рН-метрія використовується для дослідження кислотоутворюючої і кислотонейтралізуючої функцій шлунка в базальних умовах і після стимуляції (гістаміном або пентагастрином). Вимірюються середні рівні рН в різних відділах шлунка, і по них робиться висновок.
Експрес рН-метрія
При експрес рН-метрії визначається тільки базальний рівень кислотності, тобтовирішується питання про наявність або відсутність соляної кислоти і визначаєтьсярівень рН у тілі шлунка.
Показання для проведення внутрішньошлункової рН-метрії
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
Різні форми хронічного гастриту, дуоденіту, диспепсії
Синдром Золлінгера — Еллісона
Стравохід Барретта
Оцінка дії лікарських засобів, що знижують секрецію, їх індивідуальний підбір для хворого
Стану після резекції шлунка
Фіброгастродуоденоскопія
Мета проведення процедури полягає в тому, щоб дослідити поверхню шлунка і дванадцятипалої кишки зсередини. Для цього в стравохідний прохід пацієнта через ротову порожнину вводиться трубка зі спеціальним апаратом (ендоскопом) на кінці, за допомогою якого візуалізуються внутрішні органи.
ФГДС дає можливість точно оцінити роботу шлунково-кишкового тракту і йогоанатомічна будова, виявити зміни, визначити місце розташування і масштаб патологічних процесів (крововиливи, доброякісні та злоякісні пухлини) і своєчаснопочати лікування.
Показання та протипоказання
У число показань до виконання ФГДС входять порушення процесу травлення, щопроявляються вагою в епігастральній ділянці, нудотою, печією, болями, здуттямживота і іншими симптомами.
Дослідження рекомендується пацієнтам з підозрою на виразкову хворобу, гастрит, пухлини в шлунку і стравоході, кровотечами з травного тракту.
ФГДС дозволяє не тільки діагностувати захворювання і патології, а й при необхідностівзяти зразки тканин для біопсії.
Як проводиться біопсія
Так як фіброгастродуоденоскопія вважається досить складною діагностичноюпроцедурою, для її проведення необхідна згода пацієнта (якщо людина категорично відмовляється від діагностики, ФГДС не проводять).
ФГДС проводять тільки за згодою пацієнта
Крім того, існує ряд патологій і захворювань, при яких її виконання заборонено:
інфаркт міокарда в гострій стадії, будь-які порушення серцевої діяльності;
виражені патології дихальної системи;
хвороби, здатні спровокувати зсув стравоходу (аневризми аорти, пухлини);
стеноз стравоходу;
викривлення хребетного стовпа;
інсульт;
збільшення щитовидки;
важка бронхіальна астма;
порушення згортання крові;
вагітність.
Фракційне зондування шлунку
Мета: визначити кислотність шлункового соку.
Оснащення:
- Гумові рукавички;
- Стерильний шлунковий зонд;
- Рушник;
- Капустяний відвар, підігрітий до 39-40 ° С; гістамін 0,1 % 1мл
- Стерильний шприц в лотку;
- Затискач;
- Кип’ячена вода;
- Штатив з 10 пробірками, пронумерованими від 0 до 9;
- Резервна ємність для залишків шлункового вмісту, пробного сніданку;
- Годинник;
- Бланк-направлення у клінічну лабораторію;
- Лоток для відпрацьованого матеріалу.
Обов'язкові умови:
проводити процедуру вранці натще;
- Приготувати капустяний відвар напередодні ввечері за наступним рецептом: 0,5 кг капусти + 0,5 л води кип'ятити 0,5 години після закипання, потім настояти 0,5 години і процідити.
Гістамін 0,1 % 1 мл
Підготовка до процедури
• Пояснити мамі дитини мету і хід проведення процедури, отримати згоду
• Підготувати необхідне оснащення
• Виписати направлення в клінічну лабораторію
• Вимити і осушити руки, надіти рукавички
• Посадити дитину
• Виміряти зондом відстань від мочки вуха до кінчика носа і від кінчика носа до кінцямечоподібного відростка
• Зробити мітку на зонді
Виконання процедури
• Взяти зонд правою рукою на відстані 10-15 см від «сліпого кінця», а лівою рукою підтримувати його вільний кінець
• Змочити «сліпий кінець» зонда кип’яченою водою методом поливу
• Запропонувати дитині відкрити рот і покласти «сліпий кінець» зонда по середній лініїна корінь язика
• Запропонувати дитині закрити рот, глибоко дихати і робити ковтальні рухи
• Під час ковтальних рухів ввести зонд до мітки
Примітка: якщо дитина під час введення зонда почала кашляти, задихатися, негайновисунути зонд
• Завести зонд за зуби вказуючим пальцем правої руки
• Попросити дитину стиснути зуби і не розтискати їх до кінця зондування
• Укласти дитину на живіт
• Дати рушник і попросити спльовувати в нього слину протягом всього часу проведення процедури
• Опустити вільний кінець зонда у 0 пробірку і зібрати в неї залишки шлунковоговмісту
Примітка: при великій його кількості - використовувати додатково ємність
• При припиненні надходження залишків шлункового вмісту (визначається за зникненням каламутності, різних домішок) накласти затискач або зав'язати зонд на 15 хвилин
• Через 15 хвилин зняти затискач, зібрати шлунковий сік самопливом або за допомогоюшприца в 1 пробірку
• Знову накласти затискач, зав'язати зонд на 15 хвилин, після чого зняти його і зібратишлунковий сік в пробірку 2
• Аналогічно зібрати шлунковий сік в пробірки 3 і 4
• Ввести в шлунок через зонд за допомогою шприца теплий пробний сніданок(капустяний відвар) і зав'язати його на 15 хвилин( п/ш гістамін)
Примітка: кількість капустяного відвару визначається за формулою N х 10, де N - кількість років дитини
• Через 15 хвилин розв'язати зонд і зібрати в пробірку 5 залишки пробного сніданку
• Після їх закінчення накласти затискач на зонд, зав'язати на 15 хвилин
• Через 15 хвилин зняти затискач і зібрати шлунковий сік самопливом або за допомогою шприца в 6 пробірку
• Знову накласти затискач, зав'язати зонд на 15 хвилин, після чого зняти його і зібратишлунковий сік в пробірку 7
• Аналогічно зібрати шлунковий сік в пробірки 8 і 9
• Швидким рухом витягти зонд із шлунка через рушник
• Помістити зонд в лоток
Завершення процедури
• Всі використані інструменти піддати дезінфекції
• Зняти рукавички
• Вимити і осушити руки
• Організувати транспортування отриманого матеріалу (в бікси) в лабораторію з направленням не пізніше 2 годин після забору
РЕНТГЕНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Рентгенологічне дослідження є найбільш поширеним методом діагностики виразковоїхвороби, оскільки практично не має протипоказань, широко доступне.
Проте чутливість ренгенологічного дослідження при виразках - 75-85%.
Найбільш часто використовується рентгеноскопiя шлунку і ДПК з контрастуванням барiєвою суспензією.
Більш високу діагностичну чутливість мають спеціальні методи рентгендослідження: 1) подвійне контрастування з додатковою iнсуфляцією повітря у шлунок; 2) парiєтографiя з додатковим введенням газу в порожнину шлунку і черевну порожнину; 3) релаксаційна дуоденографiя в умовах штучної гіпотонії ДПК з додатковим введенням хворому аерону або атропіну, метацину - при цьому усуваються функціональні спазми, сповільнюється транзит контрасту. Рентгенологічнедослідження повинно бути полiпозиційним, у вертикальному і горизонтальному положеннях хворого для досягнення "тугого" заповнення рентгеноконтрастом всіхвідділів шлунку і дванадцятипалої кишки.
СИМПТОМ "НІШІ" вважають прямою рентгенологічною ознакою виразки. Розрізняють контурну "нiшу" - депо барiєвої маси з чіткими контурами, конічної, подовженої або трапецієвидної форми, що визначається по контуру шлункової тіні. "Рельєф-нiша" розташована по передній чи задній стінці шлунку чи дванадцятипалоїкишки і являє собою стійке депо барiю серед складок слизової оболонки - "пляма" на рельєфі. "Нiша" може не визначатися при тампонуванні виразкового кратеру фiбриномабо згустками крові.
6
Планування медсестринських втручань при хворобах органів травлення.
Гострий гастрит
Проблема хворого | План сестринського втручання | Обгрунтування дій медсестри |
Нудота Блювання Біль в епігастральній ділянці | 1.Дати випити один-два ковтки прохолодної води з 1-2 краплями настойки м’яти 2.Забезпечити доступ свіжого повітря. 3.Створити хворому спокійну обстановку. 4.Повідомити лікаря. 1.Створити хворому зручне положення: сидячи або лежачи на боці. 2.Закрити груди хворого рушником або клейонкою. Лежачому хворому під шию підкласти рушник. 3.При наявності у хворого зубних протезів, їх вийняти. 4.Під підборіддя хворого підставити лоток чи миску. 5.Однією рукою підтримувати голову хворого, поклавши долоню на лоб, другою рукою підтримувати лоток. 6.Після блювання дати хворому прополоскати рот перевареною водою. 7.Блювотні маси зібрати в суху скляну посудину і зберігати до приходу лікаря в окремій кімнаті. 8.За призначенням лікаря підготовити все необхідне для промивання шлунка. 1.Надати хворому фізичний та емоційний спокій. 2.Заборонити хворому вживати їжу перші дві доби хвороби. 3.На протязі перших двох днів захворювання давати пити хворому достатню кількість рідини (теплий чай з лимоном, настій із шипшини, рисовий або вівсяний відвар). 4.За призначенням лікаря на епігастральну ділянку покласти теплу грілку. 5.За призначенням лікаря вводити знеболюючі та спазматичні засоби (анальгін, папаверин, платифілін). 6.При зменшенні болю (через 2 - 3 доби після початку захворювання) слідкукути за дотриманням хворим дієти №1. | Полегшення стану хворого, зменшення нудоти. З’ясування подальших дій медичної сестри. Запобігання аспірації блювотних мас. Запобігання забруднення білизни. Попередження аспірації. Для збору блювотних мас. Полегшення блювання. Звільнення ротової порожнини від залишків блювотних мас. Діагностика причини блювання. Видалення шкідливих для організму речовин. Зменшення болю. Щадіння слизової оболонки шлунка. Попередження зневоднення. Розслаблення гладенької мускулатури, зменшення спастичного болю. Щадіння слизової оболонки шлунка, забезпечення повноцінного харчування. |
ХРОНІЧНИЙ ГАСТРИТ З СЕКРЕТОРНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ
Проблема хворого | План сестринського втручання | Обгрунтування дій медсестри |
Відрижка повітрям. Нудота Відчуття важкості в епігастральній ділянці Здуття живота Проноси | 1.Слідкувати за дотриманням хворим дієти (їжу вживати тільки у вареному і тушкованому вигляді, виключити із вживання жирні сорти м’яса, риби, продукти, що містять грубу рослинну клітковину, бобові). 2.За призначенням лікаря дати таблетку активованого вугілля. 3.Давати пити хворому маломінералізовані води в дегазованому підігрітому вигляді за 10-15хв перед їдою (“Миргородська”, “Куяльник №6”, “Верховинська”). 1.Створити хворому фізичний, психічний спокій. 2.За призначенням лікаря вводити хворому спазмолітичні ( но-шпа, папаверин, церукал). 3.Слідкувати за своєчасним (під час їди) прийманням хворим лікарських засобів (натуральний шлунковий сік, розведена хлористоводнева кислота, ацединпепсин). 4.Підготувати хворого до гастродуодено скопічного дослідження. 1.Давати хворому пити відвари вітрогінних трав (ромашки, кропу, кміну). 2.При відсутності ефекту ввести хворому газовідвідну трубку. 1.Давати хворому пити 3-4 рази на день один з в’яжучих засобів (відвар кори дуба, трави звіробою). 2.Слідкувати за чистотою шкіри, особливо в ділянці промежини. 3.У разі виникнення подразнення в ділянці анального отвору – змастити вазеліновою олією, синтоміциновою емульсією. | Нормалізація секреторної і моторної функції шлунка. Адсорбція газів. Покращання шлункової секреції. Обмеження фізичної активності хворого. Нормалізація моторної функції шлунка, зменшення відчуття тяжкості. Корекція порушення шлункової секреції. Покращання перистальтики, виведення газів з кишковика. Видалення газів з кишковика. Попередження інфікування шкіри промежини. |
ХРОНІЧНИЙ ГАСТРИТ З ПІДВИЩЕНОЮ СЕКРЕТОРНОЮ ФУНКЦІЄЮ
Проблема хворого | План сестринського втручання | Обгрунтування дій медсестри |
Біль в епігастральній ділянці Печія Закрепи | 1.Створити хворому фізичний і психічний спокій. 2.Слідкувати за дотриманням хворим дієти (їжу давати часто, невеликими порціями, протерту, рідку або напіврідку, виключити з раціону продукти, що містять грубу рослинну клітковину які збуджують шлункову секрецію: бульйони, смажені, копчені, консервовані продукти). 3.За призначенням лікаря вводити хворому платифілін, метацин. 4.Стежити за прийомом хворим антацидних засобів за 30хв до їди і перед сном (альмагель, фосфалюгель). 5.Контролювати проведення хворому фізіотерапевтичних процедур (солюкс, лектрофорез, діатермія). 6.Підготувати хворого до проведення фракційного дослідження шлункового соку. 1.Слідкувати за дотриманням хворим дієти. 2.За призначенням лікаря давати пити хворому розчин натрію гідрокарбонату (1 чайна ложка на склянку води) або мінеральну дегазовану воду (“Слав’янську”, “Смирновську”, “Лужанську”, “Боржомі”). 1.Пропонувати хворому робити масаж живота за годинниковою стрілкою. 2.Давати пити хворому одноденний кефір на ніч. 3.За призначенням лікаря давати хворому легке проносне (форлакс – 1 пакет на склянку води, випити перед їдою або під час їди). 4.При стійких закрепах за призначенням лікаря хворому проводять очисну або масляну клізму. | Обмеження фізичної активності хворого. Механічне, хімічне щадіння слизової оболонки шлунка. Нормалізація моторної функції шлунка, зменшення болю. Зниження шлункової секреції. Визначення динаміки шлункової секреції. Нейтралізація кислоти шлункового соку, зменшення печії. Покращання перистальтики кишковика. Нормалізація роботи кишковика. Видалення калових мас з нижніх відділів товстої кишки. |
Планування медсестринських втручань при хворобах органів травлення.
ВИРАЗКОВА ХВОРОБА (неускладнена)
Проблема хворого | План сестринського втручання | Обгрунтування дій медсестри |
Біль в епігастральній ділянці Печія Блювання Закреп | 1.Стежити за дотриманням хворим ліжкового режиму. 2.За призначенням лікаря на епігастральну ділянку хворого покласти теплу грілку. 3.Слідкувати за дотриманням хворим дієти (їжу давати часто, невеликими порціями, протерту, рідку або напіврідку, виключити з раціону продукти, що містять грубу рослинну клітковину, які збуджують шлункову секрецію: бульйони, смажені, копчені, консервовані продукти). 4.Запропонувати хворому слизисті відвари з рису, вівсяних пластівців, молочний кисіль. При нічних болях рекомендувати хворому поїсти білі сухарі, випити склянку молока. 5.Повідомити лікаря. 1.Давати хворому пити розчин натрію гідрокарбонату (1 чайна ложка на склянку води), або мінеральну воду без газу. 2.За призначенням лікаря своєчасно вводити хворому спазмолітики, М-холінолітики (атропін, платифілін). 3.Слідкувати за дотриманням дієти. 1.Створити хворому зручне положення: сидячи або лежачи на боці. 2.Закрити груди хворого рушником або клейонкою. Лежачому хворому під шию підкласти рушник. 3.При наявності у хворого зубних протезів, їх виймають. 4.Під підборіддя хворого підставити лоток чи миску. 5.Однією рукою підтримувати голову хворого, поклавши долоню на лоб, другою рукою підтримувати лоток. 6.Після блювання дати хворому прополоскати рот перевареною водою. 1.Пропонувати хворому робити масаж живота за годинниковою стрілкою. 2.Давати пити хворому одноденний кефір на ніч. 3.При стійких закрепах за призначенням лікаря хворому проводити очисну або масляну клізму. | Зменшення інтенсивності болю. Розслаблення гладкої мускулатури, зменшення спастичного болю. Механічне, хімічне щадіння слизової оболонки шлунка. Захист слизової оболонки і ДПК від дії шлункового соку. Зменшення печії. Корекція порушення моторної функції шлунка. Запобігання аспірації блювотних мас. Запобігання забруднення білизни. Попередження аспірації. Для збору блювотних мас. Для полегшення блювання. Звільнення ротової порожнини від залишків блювотних мас. Покращання перистальтики кишковика. Видалення калових мас з нижніх відділів товстої кишки. |
ВИРАЗКОВА ХВОРОБА (ускладнена перфорацією)
Проблема хворого | План сестринського втручання | Обгрунтування дій медсестри |
Різкий (кинжальний) біль в пігастрії Блювання | 1.Хворого вкласти в ліжко на правий бік із зігнутими і приведеними до живота ногами. 2.Заборонити хворому вживати їжу і пити (стіл № 0). 3.Негайно викликати лікаря. 4.Допомогти транспортувати хворого в хірургічне відділення. 5.Стежити за частотою пульсу, рівнем АТ, за станом свідомості хворого під час транспортування. 1.Закрити груди хворого рушником або клейонкою. 2.При наявності у хворого зубних протезів, їх вийняти. 3.Під підборіддя хворого підставити лоток чи миску. 4.Однією рукою підтримувати голову хворого, поклавши долоню на лоб, другою рукою підтримувати лоток. 5.Після блювання дати хворому прополоскати рот перевареною водою. 6.Блювотні маси зібрати в суху скляну посудину і зберігати до приходу лікаря в окремій кімнаті. | Зменшення болю. Визначення подальших дій м/с, попередження загрози для життя хворого. Своєчасне виявлення погіршення стану хворого. Запобігання забруднення білизни. Попередження аспірації. Для збору блювотних мас. Для полегшення блювання. Звільнення ротової порожнини від залишків блювотних мас. Виявлення кровотечі. |
ВИРАЗКОВА ХВОРОБА (ускладнена кровотечею)
Проблема хворого | План сестринського втручання | Обгрунтування дій медсестри |
Блювання з домішками темної крові | 1.Вкласти хворого в ліжко, забрати подушку з-під голови, припідняти ніжний кінець ліжка. 2.На епігастральну ділянку покласти холод (міхур з льодом, грілка з холодною водою). 3.Негайно викликати лікаря. 4.Слідкувати за пульсом, АТ, загальним станом хворого. 5.Слідкувати за випорожненнями хворого (характер, колір калу). | Створення максимального, фізичного спокою. Покращання кровопостачання головного мозку. Звуження судин підлеглих тканин, зменшення кровотечі. Попередити загрозу для життя хворого. Вчасне виявлення погіршення стану хворого.
|
РАК ШЛУНКА
Проблема хворого | План сестринського втручання | Обгрунтування дій медсестри |
Втрата апетиту Біль у надчерев’ї Гарячка ( субфебрильна 370-380 С ) Виражена слабкість
Блювання з домішками крові | 1.Їжу давати часто, невеликими порціями, висококалорійну, вітамінізовану. 2.Надавати допомогу хворому під час їжі. 3.Після прийому їжі давати прополоскати рот перевареною водою, 1% розчином гідрокарбонату натрію. 4.Важкохворим слизову оболонку рота, язика, ясен, щік протирати зволоженою серветкою. 1.Слідкувати за дотриманням хворим ліжкового режиму, заспокоїти хворого. 2.За призначенням лікаря давати хворому заспокійливі, снодійні засоби. 3.При інтенсивних боля за призначенням лікаря виконувати ін’єкції наркотичних аналгетиків (морфін, дроперидол і фентаніл). 1.Слідкувати за дотриманням хворим ліжкового режиму. 2.Давати хворому більше питва (чаї, фруктові соки, мінеральні води). 3.Стежити за чистотою шкіри хворого, своєчасно міняти білизну. 4.Двічі на добу вимірювати температуру тіла і записувати дані в температурний листок. 1.Змінювати положення хворого в ліжку через кожні 2 години. 2.Стежити за чистотою натільної та постільної білизни. 3.Під сідниці хворого підкладати надувний гумовий круг, підлікті і п’яти – ватно-марлеві круги. 4.Протирати шкіру хворого 40% розчином етилового спирту, слабким розчином оцту (1 столова ложка на склянку води). 1.Створити хворому зручне положення: сидячи або лежачи на боці. 2.Закрити груди хворого рушником або клейонкою. Лежачому хворому під шию підкласти рушник. 3.Якщо у хворого зубні протези, їх виймають. 4.Під підборіддя хворого підставляють лоток чи миску. 5.Підтримувати голову хворого, поклавши долоню на лоб, другою рукою підтримувати лоток. 6.Після блювання дати хворому прополоскати рот перевареною водою. 7.На епігастральну ділянку покласти холод (міхур з льодом) 8.Повідомити лікаря. 9.Стежити за загальним станом хворого, пульсом, АТ. | Забезпечення легкозасвоюваного харчування. Попередження запалення слизової оболонки порожнини рота із-за харчових залишків. Зменшення інтенсивності болю. Зменшення інтенсивності болю. Зменшення інтоксикації. Попередження гнійнічкових захворювань шкіри, профілактика утворення пролежнів. Контроль динаміки температури тіла хворого. Попередження утворення пролежнів. Попередження утворення пролежнів. Попередження утворення пролежнів. Запобігання аспірації блювотних мас. Запобігання забруднення білизни. Попередження аспірації. Для збору блювот-них мас. Для полегшення блювання. Звільнення ротової порожнини від залишків блювотних мас. Звуження судин сполучних тканин, зменшення кровотечі. Попередити загрозу для життя хворого. Своєчасне виявлення погіршення стану хворого. |
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
0
Так: 0
Ні: 0
Зрозумілий:
0
Так: 0
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
0
Ні: 0
Так: 0